Постанова

від 26.04.2012 по справі 24/105-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Справа № 24/105-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. за участю представників: позивача, відповідача: треті особи-1: третьої особи-2: розглянувши матеріали касаційної скарги не з'явились, повідомлені належно, ОСОБА_4 -дов. від 29.08.11, ОСОБА_5 -дов. від 03.01.12, Малого підприємства "Комерційна науково-виробнича фірма "АЯКС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.12 у справі№24/105-11 за позовомМалого підприємства "Комерційна науково-виробнича фірма "АЯКС" доБориспільської районної державної адміністрації треті особи 1. Кіровська сільська рада Бориспільського району Київської області 2. Приватне акціонерне товариство "Племптахозавод "Кучаківський" провизнання права власності на земельну ділянку

Мале підприємство "Комерційна науково-виробнича фірма "АЯКС" звернулося з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, загальною площею 6,622 га, що знаходиться в адмінмежах Кіровської сільської ради згідно з земельно-кадастровим планом земельної ділянки 8440028, 8440029, 84400026. Позивач посилався на те, що у зв'язку з набуттям ним права власності на майновий комплекс птахозаводу до нього, як-то передбачено приписами статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, перейшло право власності на земельні ділянки під придбаними будівлями і спорудами. Позов обґрунтований приписами статей 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.90.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.11 (суддя Лутак Т.В.) позовні вимоги задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що відповідно до приписів статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.90 і статті 377 Цивільного кодексу України до позивача перейшло право власності на земельні ділянки, зайняті його будівлями і спорудами. Судове рішення обґрунтоване приписами статей статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.90, статей 22, 120, 125, 152 Земельного кодексу України, статей 15, 316, 377 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд (судді: Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Іоннікова І.А.) постановою від 29.02.12 перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасував. В позові відмовив. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для набуття покупцем спірної землі у власність, оскільки спірна земельна ділянка на час придбання відповідачем нерухомості на ній знаходилася в користуванні державного племптахозаводу. Суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 4, 30 Земельного кодексу України від 18.12.90.

Мале підприємство "Комерційна науково-виробнича фірма "АЯКС" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на порушення апеляційним господарським судами приписів статей 15, 316, 317, 319, 377 Цивільного кодексу України, статті 30 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), статі 120, 125, 152 Земельного кодексу України. Скаржник не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки. При цьому, він посилається на те, що до позивача перейшло право власності на спірні земельні ділянки під придбаними ним за договором купівлі-продажу від 16.05.00 будівлями. Скаржник зауважує на тому, що використання придбаної нерухомості є невід'ємним від використання земельної ділянки, на якій вона розташована. Разом з цим, підприємство вказує на те, що він упродовж 10 років використовує будівлі і споруди, розташовані на спірній земельній ділянці та сплачує земельний податок. Окрім того, посилається скаржник і на те, що позивач звертався до відповідача із заявою про оформлення права власності на спірну земельну ділянку, яка останнім не була розглянута.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з неможливістю представника скаржника (через хворобу) бути присутнім у судовому засіданні, яке колегією суддів залишається без задоволення зважаючи на ненадання заявником доказів на підтвердження, викладених в клопотанні обставин.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Від третьої особи-2 судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом в ході розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою арбітражного суду Київської області у справі №142/10б-97 від 21.07.98 було визнано банкрутом Державний племптахозавод курей м'ясного напрямку "Кучаківський", призначено ліквідаторів підприємства-банкрута та зобов'язано створити ліквідаційну комісію. З метою погашення боргів підприємства-боржника ліквідаційна комісія за договором від 16.05.00 продала Малому підприємству "Комерційна науково-виробнича фірма "Аякс" 33 об'єкти, в тому числі, 14 будівель і споруд частини майнового комплексу боржника. Судом апеляційної інстанції в процесі розгляду спору установлено і те, що спірна земельна ділянка на час придбання нерухомості на ній знаходилась у користуванні державного племптахозаводу, а не у власності. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Малого підприємства "Комерційна науково-виробнича фірма "АЯКС" заявлена до Бориспільської районної державної адміністрації про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, загальною площею 6,622 га, що знаходиться в адмінмежах Кіровської сільської ради згідно з земельно-кадастровим планом земельної ділянки 8440028, 8440029, 84400026. Як на підставу позову позивач посилався на те, що він набув права власності на спірну земельну ділянку, придбавши будівлі і споруди, розташовані на ній. Скасовуючи рішення у справі, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до приписів статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.90 (чинного на час придбання спірного майна) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Аналогічні положення викладені і у статті 120 Земельного кодексу України, яка кореспондується з приписами статті 377 Цивільного кодексу України. Тобто, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда. На земельну ділянку, що перевищує визначені статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України розміри, право власності виникає на загальних підставах та у порядку, визначених чинним законодавством. Порядок передачі у власність юридичним особам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності передбачений статтею 116 Земельного кодексу України. Згідно з частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить і вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії. Таким чином, виникнення права власності на об'єкти нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення угоди щодо земельної ділянки. Обов'язковою умовою передачі у власність земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у власність. З огляду на зазначене, висновок апеляційного господарського суду про необґрунтованість позову, а відтак і відсутність підстав для його задоволення визнається вірним. Доводи касаційної скарги скаржника не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, позаяк не спростовують викладеного. Таким чином, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.12 у справі №24/105-11 залишити без змін.

Касаційну скаргу Малого підприємства "Комерційна науково-виробнича фірма "АЯКС" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець