Рішення

від 11.11.2011 по справі 13/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/159

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.11.11 р.                                                                                 Справа № 13/159                               

        Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Одеського кабельного заводу „Одескабель” м. Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ІГЛЗ І К ЛТД” м. Макіївка

про стягнення 8553,40грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Одеського кабельного заводу „Одескабель” м. Одесса (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІГЛЗ І К ЛТД” м. Макіївка (далі – відповідач) про стягнення 8553,40грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 6621грн.82коп., індексу інфляції у розмірі 688грн.67коп. та пені в розмірі 1242грн.91коп.

Одночасно з заявленими вимогами позивач звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно, що належить відповідачу.

Ухвалою від 05.10.2011р. порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 31.10.2011р., сторони зобов'язані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором № 263 від 30.06.2010р.

Уточненнями позовних вимог № 1728/2 від 28.10.2011р. позивач зменшив розмір позовних вимог, здійснивши нарахування пені за період з 30.07.2010р. по 30.01.2011р., у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 523грн.21коп., суми основного боргу та інфляційних нарахувань залишилися незмінними.

 У зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання відповідачу права на захист, справа слуханням відкладалась на 11.11.2011р., але відповідач до жодного судового засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

        Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. Факт отримання ухвал суду відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду.

Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції поданих уточнень позовних вимог № 1728/2 від 28.10.2011р.

Вислухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

30.06.2010р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 263, згідно з яким постачальник приймає на себе зобов'язання по поставці на умовах та в строки, встановлені договором, а покупець по прийманню та оплаті товару відповідного видатковій накладній.

Відповідно п. 2.1 договору постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше 30 днів з моменту підписання договору та здійснення покупцем заявки на поставку продукції.

Згідно п. 5.1 договору покупець оплачує за поставляє мий товар на умовах відстрочення платежу 30 календарних днів.

Відповідно п. 7.2 договору договір укладений на певний строк та діє до 31.12.2010р. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомила іншу про припинення дії договору в строк не менш ніж за 2 календарних місяця до спливу строку дії, договір вважається пролонгованим ще на 1 календарний рік.

Специфікацією № 1 від 21.06.2010р. до договору сторони конкретизували предмет договору, визначений в п. 1.1 договору, встановивши кількість, ціну за одиницю та загальну вартість обладнання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.06.2010р. виставив відповідача рахунок – фактуру № ДО1084 задля оплати погодженого сторонами в специфікації товару та в подальшому здійснив його поставку за видатковою накладною № ДО1084 від 30.06.2010р. здійснив поставку, всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 6621грн.82коп.

За змістом позову вбачається, що відповідач, отримавши товар, його оплату не здійснив.

Таким чином, станом на час розгляду справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 6621грн.82коп. не погашена, що підтверджується наданою позивачем довідкою № 1728/1 від 28.10.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера, актом звірки взаємних розрахунків з 01.01.2008р. по 19.10.2011р.

Листом – вимогою № 1430 від 30.08.2011р. позивач просив відповідача погасити суму заборгованості в розмірі 6621грн.82коп., здійснивши при цьому нарахування штрафних санкцій.

Однак, станом на день прийняття рішення відповідач не вчинив жодних дій, спрямований на врегулювання виниклого між сторонами спору, сума заборгованості в розмірі 6621грн.82коп. не погашена, товар на зазначену суму не поставлений.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають  задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 6621грн.82коп. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 263 від 30.06.2010р., що стало підставою для нарахування  пені в розмірі 523грн.21коп. та індекс інфляції у розмірі 688грн.67коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу Україниза договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 263 від 30.06.2010р. у позивача виник обов'язок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його.

Як зазначалося, на виконання умов договору позивачем (постачальником) була здійснена поставка продукції в асортименті та вартістю, обумовленими сторонами в специфікації № 1 від 21.06.2010р. до договору № 263 від 30.06.2010р.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту, ціни товару.

Таким чином, посвідчивши підписом зазначену накладну відповідач визнав і факт виникнення заборгованості щодо сплати вартості поставленого товару.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 263 від 30.06.2010р. суд робить виходячи з того, що товар, поставлений за видатковою накладною, його найменування, характеристики, ціна та загальна вартість, повністю співпадає з товаром, погодженим сторонами в специфікації № 1 від 21.06.2010р. до договору ,№ 263 від 30.06.2010р. Тобто, з цього питання спір відсутній.

У суду відсутні сумніви щодо отримання продукції саме представниками відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна довіреність серії НББ № 137886 від 30.06.2010р., якою відповідач уповноважив свого працівника на отримання матеріальних цінностей від позивача.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору ,№ 263 від 30.06.2010р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 6621грн.82коп., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

        У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із умов договору, сторони в п. 5.1 договору встановили, що товар оплачується на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів.

Враховуючи, що товар за видатковою накладною № ДО1084 від 30.06.2010р. була поставлена і відповідно отримана відповідачем 30.06.2010р., то з урахуванням п. 5.1 договору строк оплати вартості товару по накладній наступив 30.07.2010р., а вже з 31.07.2010р. з боку відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару в розмірі 6621грн.82коп.

Доказів погашення боргу в сумі 6621грн.82коп. суду не представлені, у зв'язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним в повному обсязі, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 6621грн.82коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зазначена сума боргу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме довідкою № 1728/1 від 28.10.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера, актом звірки взаємних розрахунків з 01.01.2008р. по 19.10.2011р.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 6.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 523грн.21коп., яка заявлена до стягнення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу та нарахована за період з 30.07.2010р. по 30.01.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування позивачем пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.,

Однак, при здійсненні розрахунку позивачем невірно був визначений момент виникнення права вимагати від відповідача виконання зобов'язання, у зв'язку з чим суд зробивши розрахунок пені, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума пені  в розмірі 520грн.13коп., нарахована за період з 31.07.2010р. по 30.01.2011р. (обраний позивачем). У зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні пені в частині 3грн.08коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції  та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стосовно наданого позивачем розрахунку індексу інфляції, суд зазначає, що позиція суду аналогічна як і до розрахунку пені, внаслідок чого суд, зробивши арифметичних розрахунок  в частині інфляційних витрат, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р за період з 31.07.2010р. по 09.09.2011р. (обраний позивачем) встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума індексу інфляції у розмірі 674грн.96коп., суд відмовляє в задоволенні суми інфляційних нарахувань у розмірі 13грн.71коп.

Обставини, які б свідчили про припинення грошового зобов'язання відповідача на підставі договору чи глави 50 ЦК України, у матеріалах справи відсутні, обсяг боргу не спростований, а тому, суд прийшов до висновку, що боржник зобов'язаний відшкодувати збитки кредитора від інфляції та три відсотки річних від простроченої суми за весь час прострочення як передбачено законодавцем.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 6621грн.82коп., індексу інфляції у розмірі 674грн.96коп. та пені в сумі 520грн.13коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Одеського кабельного заводу „Одескабель” м. Одесса до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІГЛЗ І К ЛТД” м. Макіївка про стягнення  суми основного боргу в розмірі 6621грн.82коп., індексу інфляції у розмірі 688грн.67коп. та пені в розмірі 523грн.21коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІГЛЗ І К ЛТД” (юридична адреса: 86112, м. Макіївка, вул. Руставелі, будинок 2, квартира 19, код ЄДРПОУ 20350653)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Одеського кабельного заводу „Одескабель” (юридична адреса: 65013, м. Одесса, МИколаївська дорога, будинок 144, код ЄДРПОУ 30332681) суму основного боргу в розмірі 6621грн.82коп., суму пені в розмірі 520грн.13коп. та індексу інфляції у розмірі 674грн.96коп., витрати на оплату державного мита в сумі 78грн.17коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 235грн. 49коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3грн.08коп., інфляційних нарахувань у сумі 13грн.71коп.

У судовому засіданні 11.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                        Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >