Постанова

від 18.10.2006 по справі 46/18

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

46/18

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 жовтня 2006 р.                                                                                   № 46/18  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Волковицької Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “Укртранссталь”

на постановуКиївського апеляційногогосподарського суду від 14.06.2006 р.

у справі№ 46/18

господарського судум. Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Укртранссталь”

до1) Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”,2) Приватного підприємства “ПСМ”

простягнення 126 298,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Коваленко М.В., дов. № б/н від 26.12.2005 р.;Кондратьєв Т.О., дов. № б/н від 26.12.2005 р.;

відповідача 1:— не з'явились;

відповідача 2:— не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У січні 2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Укртранссталь” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (далі –Облавтодор) заборгованість у розмірі 126 298,00 грн. та солідарно стягнути з Приватного підприємства “ПСМ” (далі –Підприємство) частково заборгованість у розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що:

— воно виконало зобов'язання з виконання робіт за угодою № 10-12 від 25.07.205 р. (далі –Угода № 10-12), укладеною між ним та Облавтодором, проте останній свого зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав, що є порушенням ст. ст. 610 та 625 ЦК України;

— між ним та Підприємством, з метою забезпечення своєчасності та повноти виконання зобов'язань Облавтодору за Угодою № 10-12, укладено договір поруки від 25.07.2005 р. (далі –Договір від 25.07.2005 р.), згідно якого Підприємство зобов'язується солідарно відповідати за своєчасне виконання Облавтодором зобов'язань за Угодою № 10-12 частково на суму 100 000,00 грн.

Заявою № 3/25-1 від 30.01.2006 р. (т. 1, а. с. 24-25) Товариство збільшило позовні вимоги та просило господарський суд м. Києва стягнути з Облавтодору заборгованість у розмірі 520 747,96 грн. (у тому числі: основна заборгованість – 388 710,00 грн., неустойка (пеня) –20 841,25 грн., збитки (упущена вигода) 15 356,71 грн., 95 840,00 грн. –збитки у зв'язку з примусовим стягненням зазначеної заборгованості та солідарно стягнути з Підприємства частково заборгованість у розмірі 100 000,00 грн.

20.03.2006 р. Товариство подало до господарського суду м. Києва розрахунок заборгованості Облавтодора за Угодою № 10-12 (т. 1, а. с. 148), відповідно до якого станом на 20.03.2006 р. розмір загальної заборгованості останнього становить 131 121,60 грн., у тому числі: основна заборгованість –126 766,40 грн., неустойка (пеня) –2 507,54 грн., 1 847,66 грн. –збитки (упущена вигода).

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.03.2006 р. (суддя Шабунін С.В.) позовні вимоги Товариства задоволено частково: з Облавтодору стягнуто 14 553,30 грн. пені, 145,53 грн. витрат зі сплати державного мита та 3,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення з Облавтодору 388 710,00 грн. основної заборгованості та в частині стягнення 100 000,00 грн. солідарного зобов'язання з Підприємства припинено. В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства відмовлено. Рішення мотивовано тим, що:

— прострочення Облавтодором платежу за виконані Товариством за Угодою № 10-12 роботи допущено за період з 01.12.2005 р. по 10.02.2006 р. (10.02.2006 р. була перерахована основна сума заборгованості у розмірі 388 710,00 грн.), тому період нарахування пені починається з 01.12.2005 р., а її розмір, виходячи з норм Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, станом на 10.02.2006 р. складає 14 553,30 грн.;

— сума у розмірі 95 840,00 грн. (витрати на правове обслуговування), визначена Товариством як збитки, понесені у зв'язку з примусовим стягненням основної заборгованості, пені та збитків (упущеної вигоди), не є збитками у розумінні ст. 623 ЦК України, а тому не підлягає стягненню; у зв'язку з чим розрахунок заборгованості Облавтодора за Угодою № 10-12 (т. 1, а. с. 148), наданий Товариством, є необґрунтованим;

—позовні вимоги Товариства у частині  стягнення з Облавтодору збитків (упущеної вигоди) не підлягають задоволенню, оскільки Товариство не надало доказів вжиття заходів з отримання доходів у відповідності до ст. 623 ЦК України;

— провадження у частині стягнення з Облавтодору основної заборгованості у розмірі 388 710,00 грн. припинено на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки вказана заборгованість була погашена 10.02.2006 р.;

— провадження у часині стягнення з Підприємства 100 000,00 грн. за Договором від 25.07.2005 р. припинено на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки Товариство як кредитор за вказаним договором втратило право вимоги до боржника у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. (колегія суддів: Корсак В.А., Коршун Н.М., Авдеєв П.В.) рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2006 р. змінено в частині розподілу судових витрат: З Облавтодору на користь Товариства стягнуто 4 032,63 грн. витрат зі сплати держаного мита та 91,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постанова мотивована тим, що рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим з мотивів, які у ньому викладені, однак розподіл господарських витрат проведено з порушенням вимог ст. 49 ГПК України.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р., в якій просить вказану постанову та рішення господарського суду м. Києва від 20.01.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Облавтодору заборгованість у розмірі 131 121,60 грн., 5 343,85 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вимоги, які містяться у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті судових актів, які оскаржуються, неправильно застосували норми матеріального та процесуального права: ст. ст. 22, 526, 530 та 623 ЦК України, ст. ст. 49 та 80 ГПК України.

Облавтодор скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав відзивів на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. та рішення господарського суду м. Києва від 20.01.2006 р. Вимоги, викладені у відзиві, обґрунтовані тим, що судові акти, які оскаржуються, прийняті господарськими судами попередніх інстанцій з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими.

Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства не надіслало, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 18.10.2006 р. справа розглядається колегією суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Волковицької Н.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників Товариства матеріали справи та доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Вирішуючи спір по даній справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборгованість Облавтодору перед Товариством у розмірі 388 710,00 грн. за Угодою № 10-12 була погашена 10.02.2006 р., що підтверджується платіжним дорученням № 436 від 10.02.2006 р. (т. 1, а. с. 137).

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що з таким висновком погодитись не можна, оскільки з платіжного доручення № 436 від 10.02.2006 р. вбачається, що сума у розмірі 388 710,00 грн. перерахована Товариству не як заборгованість за Угодою № 10-12. У реквізиті “Призначення платежу” вказаного платіжного доручення зазначено: “Опл. за вик. роботи зг. дог. № 402МД/07-05 від 05.01.05 р. та контр. субпідр. № 29-05 від 25.07.05 р., у т. ч. ПДВ –64 785,00 грн.”.

Місцевий та апеляційний господарські суди, в порушення ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, на вказане уваги не звернули та юридичної оцінки не надали, а тому факт погашення Підприємством заборгованості перед Товариством за Угодою № 10-12 у розмірі 388 710,00 грн. не можна вважати встановленим.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що Підприємство погасило перед Товариство заборгованість за Угодою № 10-12 у розмірі 388 710,00 грн.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовід носин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. та рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2006 р.  підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням ст. 43 ГПК України, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртранссталь” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. у справі № 46/18 господарського суду м. Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. та рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2006 р. у справі № 46/18 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

           Суддя                                                                          Н.О. Волковицька