46/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2009 р. Справа 46/18
За позовомЗакритого акціонерного товариства “Солді і Ко”
доТовариства з обмеженою відповідальністю “Ефір-М”
простягнення 4 984,63 грн.
Суддя Шабунін С.В.
Представники:
від позивача Погорілець Р.В. —представник за довіреністю від 21.11.2008 р. № 132
від відповідача не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У січні 2009 року Закрите акціонерне товариство “Солді і Ко” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ефір-М” з вимогами про стягнення 4 866,04 грн. заборгованості за поставлені товари за видатковими накладними № 36410 від 01.09.2006 р., № 36832 від 07.09.2006 р., № 38104 від 20.09.2006 р. та № 39338 від 04.10.2006 р. відповідно до усної домовленості сторін про купівлю-продаж, а також 16,40 грн. 3 % річних і 102,19 грн. інфляційної складової боргу.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2009 р. № 46/18, яку призначено до розгляду на 11.03.2009 р.
У судове засідання, призначене на 11.03.2009 р. представник відповідача не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив, документів на виконання вимог ухвали від 26.01.2009 р. не надав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 23.03.2009 р. .
23.03.2009 р. відповідач уповноваженого представника у судове засідання повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал у справі № 46/18 від 26.01.2009 р. та від 11.03.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.
Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 866,04 грн. мотивовані невиконання відповідачем обов'язку з оплати переданих йому у власність товарів. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано видаткові накладні, якими стверджується досягнення згоди на купівлю-продаж та передачу товарів, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, листування з приводу проведення розрахунків, претензію про сплату боргу, акти звірки, розрахунок ціни позову.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до видаткових накладних № 36410 від 01.09.2006 р. на суму 1 833,22 грн., № 36832 від 07.06.2006 р. на суму 578,08 грн., № 38104 від 20.09.2006 р. на суму 1 764,55 грн., № 39338 від 04.10.2006 р. на суму 2 468,27 грн. (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи) позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари загальною вартістю 6 644,12 грн.
Факт отримання відповідачем спірних товарів та прийняття їх у власність стверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛЯ № 949998 від 01.09.2006 р., серії ЯМУ № 336202 від 07.09.2006 р., серії ЯМУ № 336214 від 20.09.2006 р., серії ЯМУ № 336225 від 04.10.2006 р., копії яких містяться в матеріалах справи.
Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вищевказаних видаткових накладних позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 6 644,12 грн. Отже, такими накладними сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобов'язання передати відповідачу визначений товар на суму 6 644,12 грн., а у відповідача —прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити) його.
Станом на 31.10.2006 р. відповідач визнав заборгованість перед позивачем в сумі 6 066,04 грн., підписавши акт звірки за період з 01.101.2006 р. по 31.10.2006 р.
09.07.2007 р. відповідач надіслав позивачеві лист № 091/07, відповідно до якого визнає борг в розмірі 6 067,04 грн. та зобов'язується його повністю погасити до 30.09.2007 р.
За твердженнями позивача, відповідач не виконав зобов'язання з оплати переданого йому у власність товару, заборгувавши 4 866,04 грн.
27.11.2008 р. позивач надіслав відповідачеві претензію № 13611 з вимогою провести розрахунки за продукцію. Відповідь на дану претензію чи заперечення щодо неї суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаними видатковими накладними, а відповідачем прийнято товар.
Разом з тим, всупереч прийнятому зобов'язанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження у справі № 46/18 не здійснив повну оплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості.
Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими, доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 102,19 грн. інфляційних нарахувань та 16,40 грн. 3 % річних, які він нараховує з 10.12.2008 р. по 19.01.2009 р.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на норми ст. 625 Цивільного кодексу України позовні вимоги в частині стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних з простроченої суми видаються такими, що заявлені правомірно, оскільки позивач надіслав відповідачеві письмову вимогу про оплату товару відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (претензія № 13611). Виходячи з уточненого розрахунку, проведеного судом, розмір 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 18,40 грн., але враховуючи відсутність у даному випадку у суду права виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, відповідно до розрахунку позивача.
Згідно з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ефір-М” (02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 2, к. 2504, ідентифікаційний код 31776313) на користь Закритого акціонерного товариства “Солді і Ко” (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, ідентифікаційний код 23162981) 4 866 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 04 коп. боргу, 16 (шістнадцять) грн. 40 коп. 3 % річних з простроченої суми, 102 (сто дві) грн. 19 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.В. Шабунін
Справа № 46/18
23.03.09
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 23.03.2009 |
Оприлюднено | 19.05.2009 |
Номер документу | 3592048 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Шабунін С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні