Постанова

від 18.10.2006 по справі 6/30-38

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/30-38

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 жовтня 2006 р.                                                                                   № 6/30-38  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Волковицької Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства “Корпорація “Аверс”

на постановуЛьвівського апеляційногогосподарського суду від 05.06.2006 р.

у справі№ 6/30-38

господарського судуВолинської області

за позовомДержавного підприємства “Український державнийцентр радіочастот” в особі Волинської філії

доВідкритого акціонерного товариства “Корпорація “Аверс”

простягнення 510,27 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Шемет І.К., дов. № 1591 від 12.10.2006 р.;

відповідача:— не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У січні 2006 р. Державне підприємство “Український державний центр радіочастот” в особі Волинської філії (далі –Філія) звернулось до господарського суду Волинської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Корпорація “Аверс” (далі –Товариство) заборгованість у розмірі 471,00 грн., пеню у розмірі 29,71 грн., 3 % річних з простроченої суми у розмірі 9,56 грн.

Позовні вимоги Філія обґрунтовувала тим, що між Державною інспекцією електрозв'язку по Волинській області (далі –Інспекція) та Товариством 01.07.2002 р. було укладено договір № 304 на проведення комплексу заходів по створенню умов використання радіоелектронних засобів та забезпеченню їх електромагнітної сумісності (далі –Договір № 304), зобов'язання за яким з боку Товариства належним чином не виконані (не оплачено рахунок № 878 від 06.06.2005 р.), внаслідок чого в нього станом на 16.01.2006 р. утворилась заборгованість перед Інспекцією у розмірі 471,00 грн., яка підлягає стягненню у відповідності до норм ЦК України з урахуванням пені та 3 % річних. При цьому Філія зазначала, що вона є правонаступником прав та обов'язків Інспекції.

Заявою № 03-03/435 від 10.03.2006 р. Філія збільшила позовні вимоги, та просила господарський суд Волинської області стягнути з Товариства заборгованість у розмірі 471,00 грн., пеню у розмірі 36,58 грн., 3 % річних з простроченої суми у розмірі 11,73 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.04.2006 р. (суддя Пахолюк В.А.) позовні вимоги Філії задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р. (колегія суддів: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Волинської області від 03.04.2006 р. залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовані тим, що Товариство не виконало належним чином зобов'язання за Договором № 304, а тому заборгованість, яка утворилось внаслідок цього, підлягає стягненню з урахуванням пені та 3 % річних на підставі норм ЦК України та ГК України. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що посилання Товариства на те, що Договір № 304 розірвано в односторонньому порядку, є безпідставними.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р. та рішення господарського суду Волинської області від 03.04.2006 р., в якій просить вказані судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Філії у задоволенні позовних вимог. Вимоги, які містяться у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті судових актів, які оскаржуються, неправильно застосували норми матеріального права: ст. ст. 6 та 18 Закону України “Про радіочастотний ресурс України”, ст. ст. 651, 653 ЦК України, ст. 188 ГК України, і порушили ст. 43 ГПК України.

Філія не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства не надіслала, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 18.10.2006 р. справа розглядається колегією суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Волковицької Н.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника Філії матеріали справи та доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява по даній справі була подана до господарського суду Філією: заява подана на бланку Філії, у якості позивача також зазначена Філія, і, крім того, підписана керівником Філії та скріплена печаткою Філії. Тобто, за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів до господарського суду Волинської області звернулась Філія.

Проте, в порушення ст. 2 ГПК України господарський суд Волинської області, порушуючи дану справу ухвалою від 25.01.2006 р., у якості позивача зазначив не Філію, а Український державний центр радіочастот та нагляду за зв'язком “Укрчастотнагляд” в особі Інспекції.

Згідно з частинами першою та другою ст. 21 ГПК України сторонами у судовому процесі є позивачі та відповідачі, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Як зазначено вище, позов по даній справі було подано Філією, тобто Філія є позивачем (стороною у судовому процесі).

П. 1 частини першої ст. 84 ГПК України встановлює, що у вступній частині рішення господарського суду вказується, зокрема, найменування сторін.

Враховуючи вказане, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у вступній частині рішення господарського суду Волинської області від 03.04.2006 р. у якості позивача мало бути зазначено Філію. Однак, в порушення ст. 84 ГПК України у вказаному рішенні у якості позивача зазначено Український державний центр радіочастот та нагляду за зв'язком “Укрчастотнагляд” в особі Інспекції, тобто особу, яка, виходячи зі змісту ст. 2 та 21 ГПК України, не є стороною (позивачем) по даній справі.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд, порушуючи дану праву та ухвалюючи по ній рішення, грубо порушив ст. ст. 2 та 84 ГПК України, що є підставою для скасування вказаного рішення.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи прийняте по даній справі рішення, на допущене місцевим господарським судом порушення ст. ст. 2 та 84 ГПК України уваги не звернув, та необґрунтовано залишив прийняте ним рішення без змін.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення та постанови по даній справі безпідставно не було застосовано ст. 651 ЦК України, відповідно до частини першої якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

П. 5.4 Договору № 304 встановлено, що розірвання договору в односторонньому порядку здійснюється письмовим попередженням другої Сторони не менш ніж за 30 діб.

Зі змісту частини першої ст. 651 ЦК України та п. 5.4 Договору № 304 вбачається, що для розірвання останнього в односторонньому порядку достатнім є письмове попередження однією стороною договору іншої не менш ніж за 30 діб.

Господарськими судами першої та другої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Товариство зверталось до Філії листом № 38 від 23.02.2005 р. (а. с. 24) та листом № 81 від 22.04.2005 р. (а. с. 26). З цих листів вбачається, що вони містять посилання на п. 5.4 Договору № 304.

Проте, господарські суди попередніх інстанцій, в порушення ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, не надали вказаним листам Товариства юридичної оцінки, виходячи зі змісту ст. 651 ЦК України.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовід носин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р. та рішення господарського суду Волинської області від 03.04.2006 р. підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням ст. ст. 2, 43 та 84 ГПК України, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Корпорація “Аверс” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р. у справі № 6/30-38 господарського суду Волинської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р. та рішення господарського суду Волинської області від 03.04.2006 р. у справі № 6/30-38 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

           Суддя                                                                          Н.О. Волковицька