Постанова

від 17.11.2011 по справі 4/114-09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/114-09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" листопада 2011 р. Справа № 4/114-09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Т.А Величко,

суддів:  Бойко Л. І., Таран С. В.

при секретарі Павлюк О. М.

представники сторін в судове засідання не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”

на рішення господарського суду Херсонської області від 06.10.2011р.

у справі № 4/114-09

за позовом Державної екологічної інспекції в Херсонській області

до дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”

про стягнення 1 496,88грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція в Херсонській області звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом  до ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот”  про стягнення 1496, 88 грн.  збитків, заподіяних державі  внаслідок порушення вимог  природоохоронного  законодавства, а саме: видобування  підземних водних  ресурсів без спеціального дозволу.

Позовні вимоги  мотивовані ст. ст. 38, 69 ЗУ „Про охорону навколишнього природного  середовища”, ст. ст. 44, 48, 49, 111  Водного Кодексу  України та положеннями  Методики  розрахунку  розмірів  відшкодування збитків,  заподіяних  державі  внаслідок  порушення законодавства про охорону  та  раціональне використання  водних  ресурсів (наказ Міністерства охорони навколишнього  природного середовища та  ядерної безпеки України від 18.05.1995 № 37(зі змінами).

Рішенням господарського  суду Херсонської області від 06.10.2011р. (суддя  Ємленінова З. І.) позовні вимоги  Державної  екологічної  інспекції  в Херсонській області задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот”  на користь  позивача  до державного фонду охорони  навколишнього природного середовища  Херсонської міської Ради 1496 грн. 88  коп. шкоди, заподіяної навколишньому  природному  середовищу в зв'язку із  здійсненням в період з 01.01.2008р. по 01.10.2008р.  спеціального водовикористання без дозволу; в доход державного бюджету України - 102 грн. держмита, 236 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

Судове рішення  мотивоване  доведеністю матеріалами справи того факту, що в період з 01.01.2008р.  по 01.10.2008р. відповідач  не мав дозволу на спеціальне  водовикористання, однак в цей період  ним було використано 9900 куб. м води із  підземних джерел. Факт використання підземної води  за відсутністю дозволу  на спецводовикористання свідчить про вину відповідача, а його посилання на вину  Управління охорони навколишнього  природного середовища спростовується  постановою  Херсонського окружного адміністративного суду  від 01.04.2011р. по справі № 2-а-9689/09/2170.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись  з висновками суду, ДП „Херсонський річковий порт”  просить скасувати  рішення господарського суду і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Доводи скаржника  ґрунтуються на відсутності вини  скаржника по спричиненим збиткам, оскільки непродовження терміну дії Дозволу № Укр. 4870-ХРСА  на спецводокористування мало  місце в зв'язку з бездіяльністю Державного управління охорони навколишнього  природного середовища Херсонської області; висновки акту перевірки від 06.11.2011р. не стосуються суті спору; п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних  державі  внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджених  наказом Мінохорони навколишнього  природного  середовища від 20.07.2009р. № 389 не може  застосовуватися при  здійсненні  розрахунку шкоди, завданої самовільним спецводокористуванням без дозволу, оскільки не доведено, що скаржником  здійснено  забруднення водних об'єктів.

Колегія суддів, перевіривши  наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх  юридичної оцінки господарським судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що  апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як встановлено господарським судом і це підтверджується  матеріалами справи, в період з 6 по 11 листопада 2008р. Державною екологічною інспекцією було проведено  перевірку  дотримання вимог  природного законодавства ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот”.

За результатами перевірки складено  Акт перевірки дотримання вимог  природоохоронного  законодавства  від 6 - 11.11.2008р., відповідно до якого ДП „Херсонський річковий порт” в період з 01.01.2008р. по 01.10.2008р.  здійснювалося самовільне  водокористування  без спеціального дозволу, що  суперечить  п. 9 ст. 44 Водного Кодексу України.

Згідно наданої державної  статистичної звітності 2-ТП ДП „Херсонський річковий порт”  за період з 01.01.2008р.  по 01.10.2008р. самовільно з власної артезіанської свердловини № 20-521, яка розташована  на  лівому березі р. Дніпро в районі № 5, забрано 9,9 тис. куб. м. підземних вод,  чим порушено вимоги п. 9 ст. 44 Водного Кодексу України, яким  передбачено  здійснення спеціального  водокористування лише за наявності дозволу. Термін дії дозволу закінчено 01.01.2008р.

15.12.2008р. за вих. № 09-5/3018-500/08 Інспекцією надіслано на адресу  відповідача претензію з пропозицією добровільно відшкодувати державі  збитки,  завдані порушенням  природоохоронного  законодавства в сумі 1496, 88 грн.

Вимоги претензії відповідачем  не виконані, збитки не відшкодовані.

Відповідно до ч. 4 ст. 148 ГК України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами. Ч. 1 ст. 149 ГК України також передбачає, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Ст. 48 Водного Кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст. 151 ГК України суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Із даними нормами  узгоджено і ст. 49 Водного Кодексу України, якою передбачено здійснення  спеціального  водокористування на підставі дозволу.

Господарським судом  встановлено  здійснення ДП „Херсонський річковий порт” спеціального водокористування без  відповідного дозволу.

З огляду на норми 111 Водного  Кодексу України, підприємства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення водного законодавства в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. 

Так само і ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього  природного  середовища” закріплює, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 69 вказаного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило,  в повному обсязі без застосування норм зниження розміру  стягнення та  незалежно від збору за  забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості  природних ресурсів.

Колегія суддів зазначає, що  оскільки самовільне водокористування відповідачем  здійснювалося з 01.01.2008р. по 01.10.2008р.,  правомірним  є застосування до спірних правовідносин саме  положення Методики № 37 від 18.05.1995р. (із змінами), а не Методики № 389 від 20.07.2009р., про що вказує скаржник.     

Твердження скаржника про відсутність вини у непродовжені дії  терміну дозволу  на спеціальне  водокористування  підставно не взято  господарським судом до уваги  з посиланням  на чинність постанови Херсонського  окружного адміністративного суду від 01.04.2011р. по справі № 2-а-9689/09/2170.

Сам факт використання підземної води  за відсутності  дозволу  на спецводокористування  свідчить про  вину  відповідача і відсутність цієї вини  належним чином останнім не доведено.

Таким чином, господарським судом всебічно, повно і об'єктивно розглянуто  всі обставини справи в їх  сукупності,  досліджено надані сторонами в обґрунтування своїх  вимог і заперечень  докази, правильно застосовано норми  матеріального і процесуального права, в зв'язку  з чим  рішення  підлягає  залишенню без змін.

Підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для зміни чи скасування рішення господарського суду в матеріалах справи і  доводах скарги відсутні.

                         Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 -105    ГПК України,

колегія суддів постановила:

Рішення господарського суду Херсонської області від 06.10.2011р. у справі № 4/114-09 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Т.А. Величко

          судді :                                                                       Л.І. Бойко

                                                                                                      С.В. Таран

Повний текст складено та підписано  17.11.2011р.