Рішення

від 17.11.2011 по справі 3/285

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/285

17.11.11

За позовом          Приватного акціонерного товариства «Український інститут по

                             проектуванню підприємств оборонної промисловості та машинобудування

                             «Укрпромпроект»

До                             Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінленд»

Про                           стягнення 1 641,81 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1. –по дов. № б/н від 01.11.2011

Від відповідача       ОСОБА_2. –по дов. № б/н від 14.11.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню підприємств оборонної промисловості та машинобудування «Укрпромпроект»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінленд»1 641,81 грн. основного боргу, в зв‘язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору суборенди нежилого приміщення № 174 від 27.06.2002.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 було порушено провадження у справі № 3/285 та призначено її до розгляду на 15.11.2011.

В судовому засіданні 15.11.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 17.11.2011.

Позивач в судовому засіданні  17.11.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 17.11.2011 відзиві на позов позовні вимоги визнав повністю.

В судовому засіданні 17.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

27.06.2002 між Приватним акціонерним товариством «Український інститут по проектуванню підприємств оборонної промисловості та машинобудування «Укрпромпроект»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінленд»(суборендар) було укладено договір № 174 суборенди нежитлового приміщення (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення робочою площею 37,3 кв. м. в спецкорпусі, яке знаходиться на балансі ПАТ «Укрпромпроект»та розміщено за адресою : м. Київ, пров. Тбіліський, 4/10.

Орендодавець користується зазначеною частиною приміщення на підставі укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву договору оренди № 228 від 03.07.1998  зі строком дії до 17.02.2016.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг суборенди, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1 641,81 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду нежиле приміщення площею 37,3 кв. м. за адресою пров. Тбіліський, 4/10 у м. Києві згідно акту прийому-передачі від 09.07.2002.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

З п. 8.1 договору вбачається, що договір діє з 27.06.2002 до 22.03.2003.

Додатковими угодами № 1  від 11.03.2003, № 2 від 26.11.2003, № 3 від 15.01.2004, № 5 від 22.12.2006 сторонами було продовжено строк дії договору до 20.12.2009.

Додатковою угодою № 6 від 01.10.2007 сторони дійшли згоди про те, що суборендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення площею 20,3 кв. м., що знаходиться за адресою пров. Тбіліський, 4/10 у м. Києві.

Згідно акту прийому-передачі від 01.10.2007 відповідач здав, а позивач прийняв приміщення площею 37,3 кв. м. при цьому позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування приміщення площею 20,3 кв. м.

13.04.2009 сторони уклали додатковий договір суборенди № 1 до договору згідно якого договір викладено в новій редакції, якою визначено, що суборендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 18,9 кв. м., про що 13.04.2009 внесено відповідні зміни до акту прийому-передачі нежилих приміщень в оренду від 09.07.2002.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1. додаткового договору визначено, що суборендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить за базовий місяць оренди лютий 2009 року –785,30 грн.

Згідно п. 3.2. договору нарахування ПДВ на суму суборендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3. договору  суборендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

В подальшому розмір суборендної плати змінювався та

- відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 13.05.2009 становив –361,56 грн.;

- відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 03.08.2009 становив –816,36 грн.;

- відповідно до умов додаткової угоди № 3 від 03.08.2009 становив –367,36 грн.

01.12.2009 сторонами було укладено додаткову угоду № 4 згідно якої сторони дійшли згоди розірвати договір та як вбачається з акту приймання-передачі від 01.12.2009 відповідач повернув, а позивач прийняв нежилі  приміщення площею 18,9 кв. м.

Згідно п. 3.6. договору суборендна плата перераховується в повному обсязі суборендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції на розрахунковий рахунок орендаря.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість, яка, згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків, становить 1 641,81 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 1 641,81 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню підприємств оборонної промисловості та машинобудування «Укрпромпроект»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінленд»(м. Київ, пров. Тбіліський, 4/10, код ЄДРПОУ 31243226) на користь Приватного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню підприємств оборонної промисловості та машинобудування «Укрпромпроект»(м. Київ, пров. Тбіліський, 4/10, код ЄДРПОУ 25399701) 1 641 одну тисячу шістсот сорок одну) грн. 81 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

В.В.Сівакова

Рішення підписано 21.11.2011.