Рішення

від 10.11.2011 по справі 26/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

26/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  26/229

10.11.11 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  “ Будшляхмаш - Україна ”

До           Публічного акціонерного товариства “ Райффайзен Банк Аваль ” в особі Київської регіональної дирекції АТ “ Райффайзен Банк Аваль ”

Про          стягнення 10 142, 41 грн.

                                                                                                                                Суддя Пінчук В.І.

Представники:

від позивача                    Паньковський С.І. –предст.                 

від відповідача          Кравченко В.М. –предст.; Гіндрюк Т.С. –предст.   

Рішення прийняте 10.11.2011 р., оскільки у судовому засіданні 22.09.2011 р. розгляд справи відкладався відповідно до п. 1 ст. 77 ГПК України, а у судових засіданнях 13.10.2011 р. та 27.10.2011 р. оголошувались перерви.

                                                    Обставини справи:

          Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача  4 543, 31 грн. збитків від інфляції за незаконне користування коштами за період з 27.07.2009 р. по 04.04.2011 р., 1 379, 65 грн. –3% річних за незаконне користування коштами за період з 27.07.2009 р. по 04.04.2011 р. та 4 219,45 грн. відсотків за незаконне користування коштами за період з 27.07.2009 р. по 04.04.2011 р., а всього 10 142, 41 грн.

          13.10.2011 р. через канцелярію Господарського суду м. Києва позивач подав клопотання про стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 2 100, 00 грн.,  витрати щодо отримання витягу з ЄДРПОУ стосовно відповідача в розмірі 57, 80 грн. та витрати пов'язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів в розмірі 12, 96 грн.   

          Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -              

                                                        ВСТАНОВИВ:

          30.08.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю  “ Будшляхмаш - Україна ”                ( позивачем, новим кредитором ) та Товариством з обмеженою відповідальністю  “ УкрОпт “ Мастер –Енерго ” ( первісним кредитором ) був укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 010/06-11/164 від 19.09.2005 р., що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю  “ УкрОпт “ Мастер –Енерго ” ( позивальником, боржником  )  та Акціонерним поштово –пенсійним банком “ Аваль”  (  правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “ Райффайзен Банк Аваль ” )  ( кредитором, відповідачем ) .

          Згідно умов зазначеного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору за ст. 625 Цивільного кодексу України, а також право вимоги процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами ( майном ) у розмірі 27 205, 44 грн. у період з 27.07.2009 р. по 05.04.2011 р., що встановлено та підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 27.09.2010 р. у справі № 33/696-48/485 та постановою Київського апеляційного господарського суду № 33/696-48/485 від 10.01.2011 р.

          Згідно п. 1.1.1 договору про відступлення права вимоги від 30.08.2011 р. право вимоги, що відступається новому кредитору складається з права вимагати і отримувати від боржника наступні суми:

          1. всю суму інфляційного збільшення заборгованості нарахованої на суму незаконного користування чужими коштами в розмірі 27 205, 44 грн. у період з 27.07.2009 р. по 05.04.2011 р.;

          2. всю суму 3% річних нарахованих на суму незаконного користування чужими коштами в розмірі 27 205, 44 грн. у період з 27.07.2009 р. по 05.04.2011 р.;

          3. всю суму процентів нарахованих на суму незаконного користування чужими коштами в розмірі 27 205, 44 грн. у період з 27.07.2009 р. по 05.04.2011 р.;

          Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач внаслідок неправомірного списання коштів за кредитним договором № 010/06-11/164 від 19.09.2005 р. безпідставно набув майно –кошти в розмірі 27 205, 44 грн. та відповідно до ст. 1214 та 536 ЦК України зобов'язаний сплатити проценти за користування зазначеними коштами, а також відповідно до ст. 625 сплатити 3% річних та збитки від інфляції.

          Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на рішення Господарського суду м. Києва від 27.09.2010 р. у справі № 33/696-48/485, яким визнано недійсними накази про примусове списання боргу з ТОВ “ УкрОпт “ Мастер –Енерго ” в розмірі 27 205, 44 грн., що дорівнювали сумі нарахованої пені за несвоєчасне виконання товариством своїх обов'язків за укладеним кредитним  договором.

          Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

          Факт невиконання ТОВ “ УкрОпт “ Мастер –Енерго ” умов кредитного договору № 010/06-11/164 від 19.09.2005 р., внаслідок чого нарахована пеня та видані накази про примусове списання боргу не заперечується позивачем та підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 27.09.2010 р. у справі № 33/696-48/485.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 р. у справі № 25/025-11 задоволено позов Банку ( Публічного акціонерного товариства “ Райффайзен Банк Аваль ” ) до ТОВ “ УкрОпт “ Мастер –Енерго ” про стягнення 27 205, 44 грн. заборгованості по пені.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Тобто, згідно зазначеної статті умовою сплати 3% річних та індексу інфляції є сплата суми боргу.

          Натомість, відповідно до встановлених судовими рішеннями обставин справи, боржником, який повинен сплатити 27 205, 44 грн. є ТОВ “ УкрОпт “ Мастер –Енерго ”, а кредитором  є ПАТ “ Райффайзен Банк Аваль ”.

          Крім того, не підлягають кваліфікації дії відповідача як набуття майна або збереження його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого ) без достатньої правової підстави ( ст. 1214 ЦК України ).

          Списавши кошти з рахунку ТОВ “ УкрОпт “ Мастер –Енерго ”, відповідач мав право вимоги сплати цих коштів та направлення списаних коштів на погашення заборгованості  ТОВ “ УкрОпт               “ Мастер –Енерго ”, яка утвоварилась внаслідок порушення останнім зобов'язань за кредитним договором № 010/06-11/164 від 19.09.2005 р.

          Кредитор не може вважатися таким, що набув безпідставно кошти, якщо він заволодів коштами на які мав право та направив на погашення заборгованості боржника.

          Таким чином, управленою стороною у відносинах, що склалися між ТОВ “ УкрОпт                      “ Мастер –Енерго ” та ПАТ “ Райффайзен Банк Аваль ”, є банк ( відповідач ), який має законні вимоги до ТОВ “ УкрОпт “ Мастер –Енерго ” по сплаті пені.

          Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, збитки це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Збитки які зазнало ТОВ “ УкрОпт “ Мастер –Енерго ” в результаті своїх же протиправних дій, не є збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України.

          Твердження позивача про те, що оскільки розмір процентів за користування чужими коштами не було встановлено між позивачем та відповідачем, у даному випадку можливе застосування  ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

          В основу даного твердження позивача покладено висновок про можливість застосування аналогії закону до правовідносин по відшкодуванню збитків, а саме шляхом нарахування позивачем процентів в розмірі ( на рівні облікової ставки НБУ ), передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України, на суму коштів, право вимагати повернення яких відповідач набув на підставі ст. 1214 ЦК України.

          Натомість, згідно ч. 3 ст. 198 ГК України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

          Статтями 536, 1214 ЦК України не визначений розмір процентів за користування коштами, списаними банком в зв'язку з несплатою пені боржником за кредитним договором.

          Частиною 1 ст. 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

          Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних правовідносин та тих цивільних правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.

          Твердження позивача також про те, що до відносин безпідставного набуття майна підлягають застосуванню правові норми про позику, не відповідають змісту ст.ст. 1214, 1046, 1048 ЦК України.

          На відміну від договору позики, за яким  у власність позичальника передаються кошти з обов'язком повернути таку ж суму коштів з процентами, нарахованими на суму позики ( ст. 1048, 1049 ЦК України ), в разі безпідставного набуття майна, особа набуває або зберігає майно у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.

          Таким чином, правові норми, що регулюють безпідставне набуття майна та правові норми, що регулюють відносини позики не є подібними, а різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85  ГПК України, суд, -

                                                            В И Р І Ш И В:

          В позові відмовити.

          Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК Кодексу.

СуддяВ.І.Пінчук

дата підписання повного тексту рішення 18.11.2011 р.