Постанова

від 04.11.2011 по справі 2а-1680/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"04" листопада 2011 р.                                                                      cправа № 2a-1680/11/0970

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів –             Солонини Р.Д.

представників відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську –            Ковтун Н.О., Левицької О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000072301/0, №0000082301/0, №1843/10/23-147/1359 від               27.01.2011 року та за №0000232301, №6026/10/23-147/3950 від 15.03.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів (далі –позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі - відповідач) із вищевказаним адміністративним позовом.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1. пункту 5.2, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.6.1. пункту 8.6 статті 8 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’, пункту 1.4 статті 1, підпунктів 7.4.1., 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної 31.12.2010 року перевірки, дійшов висновку про безпідставне включення позивачем до валових витрат у 2008 та 2009 роках витрат по придбанню сировини в загальній сумі 3 519 337,00 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 703 867,00 грн., а також висновку щодо нікчемності договорів поставки товарів, укладених позивачем і 8-ма контрагентами, у зв’язку з чим оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначив зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 943 451,88 грн., зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 148 414,00 грн. та визначено суму зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 879 833, 75 грн. Зокрема, між позивачем та приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, приватним підприємством ‘‘Промоптіма’’, приватним підприємством ‘‘Єлєтон’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’, приватним підприємством ‘‘Автопромпостач’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’та приватним підприємством ‘‘Інтерагро-Форум’’протягом квітня 2008 року по жовтень                  2009 року укладено відповідні договори постачання бітуму нафтового дорожнього, на виконання яких зазначена сировина була поставлена вказаними постачальниками і використана позивачем у подальшому при виробництві асфальтобетонної суміші. На момент перевірки, проведеної відповідачем у жовтні-грудні 2010 року, перевіряючим було представлено усі первинні бухгалтерські документи, угоди, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, документацію про оприбуткування і використання у виробництві бітуму нафтового, що в свою чергу свідчать про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість та підтверджують витрати на придбання вищевказаного товару, а також, які засвідчують підставність включення їх вартості до валових витрат позивача за перевіряємий період.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та пояснив суду, що у акті перевірки відповідача за №22776/23-1/05393205 від 31.12.2010 року перевіряючими зроблено необґрунтовані посилання щодо відсутності у позивача права на формування валових витрат, і відповідно формування податкового кредиту із податку на додану вартість, із урахуванням висновків про безтоварність операцій, оскільки на підприємстві зберігаються в наявності всі первинні бухгалтерські документи, на підставі яких сформований податковий облік позивача. На підтвердження витрат на придбання у 8-ох контрагентів бітуму нафтового на загальну суму 3 519 337,00 грн. наявні документи, які свідчать про придбання товару, розрахунку у безготівковій формі за нього, його транспортування, оприбуткування на складі, використання у виробництві асфальтно-бетонної суміші та реалізації такої суміші покупцям. Спростовуючи твердження відповідача про нікчемність та фіктивність правочинів по купівлі бітуму нафтового дорожнього зазначив, що оскільки на запити Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську щодо підтвердження взаєморозрахунків позивача з вищевказаними постачальниками Кременчуцькою об’єднаною Державною податковою інспекцією Полтавської області та Державною податковою інспекцією в м. Черкаси надано відповіді про неможливість проведення по цьому питанню позапланових перевірок, відповідач не мав правових підстав з посиланням на статтю 228 Цивільного кодексу України визнавати правочини з вищевказаними постачальниками нікчемними. В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи договори, позивач або ж його контрагенти діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідач, вказуючи на нікчемність угод, не надав і не послався в акті перевірки на належні та допустимі докази наявності протиправного умислу та мети у діях посадових осіб підприємства при укладенні угод, що мали місце під час підприємницької діяльності позивача, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави. А саме, у спірних відносинах відсутні вироки суду за кримінальною справою, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання, які могли б бути використані при прийнятті оскаржуваного рішення. Враховуючи не проведення відповідачем зустрічних перевірок по ланцюгу із 8-ма першими контрагентами безпосередньо у них на підприємстві, представник позивача зазначає про необґрунтованість посилання Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на неможливість виконання постачальниками умов договору по поставці бітуму нафтового із причин відсутності у таких постачальників необхідної кількості найманої праці, техніки і складських приміщень. Вважає необґрунтованим посилання на висновок спеціаліста експертного сектору ІСТЕ Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області, зробленого у січні 2011 року, який вказує на те, що підписи на податкових, видаткових і товарно-транспортних накладних про відчуження бітуму нафтового дорожнього, виписаних одним із постачальників - приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’, виконані не ОСОБА_5, який являвся директором зазначеного підприємства. Неналежність і недопустимість даного висновку як доказу пояснив відсутністю висновків про дослідження підпису директора приватного підприємства ‘‘Реноваціо’’ОСОБА_5, який міститься на сторінці 3 паспорта громадянина України в графі ‘‘Підпис власника паспорта’’, а також не попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України, як це передбачено положеннями статті 4 Закону України ‘‘Про судову експертизу’’. Також не є, на думку представника позивача, належним доказом пояснення директора приватного підприємства ‘‘Реноваціо’’ОСОБА_5 від 30.11.2010 року, в якому він крім того, що підприємство зареєстрував за винагороду також зазначив, що не пам’ятає, які саме документи підписував за час перебування на даній посаді, а також не пригадує чи підписував довіреність на представництво його інтересів в різних державних чи інших установах. Окрім цього, не заслуговують на увагу посилання відповідача на пояснення водіїв одних із постачальників позивача - приватного підприємства ‘‘Промоптіма’’ОСОБА_6 від 26.02.2009 року та водія товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’ОСОБА_7 від 11.08.2009 року, оскільки, як вбачається з їх пояснень, водію ОСОБА_7 товарно-транспортна накладну, по якій він перевозив бітум дорожній для приватного підприємства ‘‘Реноваціо’’взагалі не представляли для порівняння підписів, а водій ОСОБА_6 в зв'язку з тим, що поїздок здійснював багато, всіх дат та місць розвантаження бітуму дорожнього не пам'ятає. Пояснень інших водіїв одного із постачальників товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, крім ОСОБА_7, які здійснювали перевезення бітуму дорожнього позивачу, а саме у громадянина ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, відповідачем при проведенні перевірки не відібраного. В той же час, відповідачем в акті перевірки не заперечується того факту, що бітум нафтовий, отриманий від 8-ми контрагентів фактично був використаний Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів при виробництві асфальтобетонної суміші, який в подальшому був реалізований контрагентам-покупцям, оскільки актом перевірки від 31.12.2010 року підтверджено правомірність формування позивачем показників валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період, що підлягав перевірці. В акті також відсутні будь-які відомості про порушення позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку підчас приймання, оприбуткування та використання бітуму нафтового дорожнього, отриманого від вищевказаних постачальників. Даний факт також підтверджується представленим позивачем висновком економічного дослідження, проведеним експертом товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Юридична фірми ‘‘Ярвал’’від 29.07.2011 року, що має відповідний рівень кваліфікації.

За таких обставин, враховуючи відсутність у відповідача належних та допустимих доказів нікчемності угод укладених позивачем з приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, приватним підприємством ‘‘Промоптіма’’, приватним підприємством ‘‘Єлєтон’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’, приватним підприємством ‘‘Автопромпостач’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’та приватним підприємством ‘‘Інтерагро-Форум’’, представник позивача вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної перевірки 31.12.2010 року відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є законними та обґрунтованими.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів викладених в письмовому запереченні та пояснили, що вказаною перевіркою встановлено безпідставне включення позивачем за період протягом квітня 2008 року по жовтень 2009 року витрат на загальну суму 3 519 337,00 грн. до валових витрат підприємства по придбанню у 8-ох контрагентів бітуму нафтового дорожнього та відповідного формування податкового кредиту за рахунок сплаченого в ціні даного товару витрат на суму 703 867,00 грн. Зустрічною перевіркою по ланцюгу постачальників позивача встановлено неможливість виконання всіма постачальниками умов договору по поставці бітуму нафтового дорожнього, в тому числі із причин відсутності у таких постачальників необхідної кількості найманої праці, техніки, обладнання і складських приміщень, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності таких підприємств. В ході перевірки не встановлено факту передачі товару від продавця до покупця, а тому з урахуванням вказаного зроблено висновок про порушення позивачем статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, що вказує на фіктивність правочинів із 8-ма контрагентами, в тому числі без мети настання реальних наслідків. Враховуючи, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено факт перерахування коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а отже, підприємством порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. В сукупності зібраних доказів Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську винесла оскаржувані рішення. Щодо висновку експертного економічного дослідження від 29.07.2011 року, виконаного товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Юридична фірма ‘‘Ярвал’’по обставинах викладених у оскаржувану акті перевірки, представники відповідача вказали, що такий висновок не є належним і допустимим доказом оскільки висновок не містить відомостей про атестацію експерта та отриманням ним відповідної кваліфікації судового експерта за певною спеціальністю. Крім того, представники відповідача зазначили, що за вказаним фактом 22.02.2010 року слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації Івано-Франківської області відносно директора Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що в період з 18.10.2010 року до 31.12.2010 року відповідачем проведена виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року до 30.06.2010 року, за результатами якої 31.12.2010 року складено акт за №22776/23-1/05393205 (т. 1 а.с. 10-58).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 27.01.2011 року податковими повідомленнями-рішеннями:

-          №0000072301/0 збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, на загальну суму 945 412,50 грн., в тому числі за основним платежем 756 330,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 189 082,50 грн. (т. 1 а.с. 65);

-          №0000082301/0 збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 879 833,75 грн., в тому числі за основним платежем 703 867,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 175 966,75 грн. (т. 1 а.с. 66);

-          №1843/10/23-147/1359 зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 148 414,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37 103,50 грн. (т. 1 а.с. 67).

28.02.2011 року за наслідками розгляду скарги позивача на вказані податкові повідомлення-рішення Державна податкова адміністрація в Івано-Франківській області своїм рішенням за №594/10/25-019 58/146 вирішила (т. 1 а.с. 76-79):

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську від 27.01.2011 року за №0000082301/0 залишити без змін;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в                  м. Івано-Франківську від 27.01.2011 року за №0000072301/0 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 568,50 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в                 м. Івано-Франківську від 27.01.2011 року №1843/10/23-147/1359 про сплату 37 103,50 грн. штрафної (фінансової) санкції застосованої на суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

По результатах розгляду скарги позивача Державною податковою інспекцією в                       м. Івано-Франківську прийнято нові податкові повідомлення-рішення:

-          №0000232301 від 15.03.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, на загальну суму 943 451,88 грн., в тому числі за основним платежем 754 761,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 188 690,38 грн. (т. 1 а.с. 80);

-          №6026/10/23-147/3950 від 15.03.2011 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 148 414,00 грн. (т. 1 а.с. 81).

Підставою для визначення вказаних зобов’язань слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких позивачем допущено порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1. пункту 5.2, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.6.1. пункту 8.6 статті 8 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’, пункту 1.4 статті 1, підпунктів 7.4.1., 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’(т.1 а.с. 58).

Висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на підставі встановленних відповідачем, під час перевірки, наступних обставин.

У ході перевірки та після її проведення перевіряючими встановлено, що за період з квітня 2008 року по жовтень 2009 року Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів здійснювало господарські операції по придбанню у приватного підприємства ‘‘Реноваціо’’, товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, приватного підприємства ‘‘Промоптіма’’, приватного підприємства ‘‘Єлєтон’’, товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’, приватного підприємства ‘‘Автопромпостач’’, товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’та приватного підприємства ‘‘Інтерагро-Форум’’бітуму нафтового дорожнього на загальну суму 3 519 337,00 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 703 867,00 грн. Зустрічною перевіркою по ланцюгу постачальників позивача встановлено, що всі 8 контрагентів не знаходять за юридичною адресою своєї реєстрації. По окремих із них, а саме: приватному підприємстві ‘‘Реноваціо’’, приватному підприємстві ‘‘Єлєтон’’, товариству з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’, приватному підприємстві ‘‘Автопромпостач’’та товариству з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’на час проведення перевірки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено інформацію про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи. По вказаних фактах працівниками податкової міліції проведено дізнання, в ході якого відібрано пояснення у громадянина ОСОБА_5, який у перевіряємий період відносин позивача із приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’був його директором. Останній пояснив, що став директором приватного підприємства ‘‘Реноваціо’’за грошову винагороду, господарської діяльності від даного підприємства не здійснював, в тому числі і з Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів. Крім того, висновком спеціаліста експертного сектору ІСТЕ Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 17.01.2011 року встановлено, що підписи на податкових, видаткових і товарно-транспортних накладних про відчуження бітуму нафтового дорожнього, виписаних приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’, виконані не ОСОБА_5 По окремих поставках, здійснених приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’, податковою міліцією встановлено, що бітум нафтовий дорожній не відвантажувався для потреб позивача із м. Городок Львівської області. Щодо приватного підприємства ‘‘Єлєтон’’зустрічною перевіркою не підтверджено транспортування сировини через перевізників приватного підприємства ‘‘Олександр’’та фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 Водії приватного підприємства ‘‘Промоптіма’’та товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’громадяни ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не підтвердили перевезення транспортними засобами бітуму нафтового дорожнього на замовлення підприємств, на яких вони працювали. Також зустрічною перевіркою по приватному підприємству ‘‘Автопромпостач’’, співставляючи дані товарно-транспортних накладних, не встановлено наявність у вказаного постачальника власних транспортних засобів на здійснення перевезень. Перевіркою, проведеною 30.06.2010 року Державною податковою інспекцією в м. Черкаси, по приватному підприємству ‘‘Інтерагро-Форум’’встановлено відсутність об’єктів оподаткування, які підпадають під визначення у Законі України ‘‘Про податок на додану вартість’’, в тому числі по операціях із продажу товарів позивачу, в результаті чого приватним підприємством ‘‘Інтерагро-Форум’’за період з 01.02.2009 року по 31.03.2010 року завищено податкові зобов’язання на 13 387 795,00 грн. з податку на додану. А за умови їх завищення приватним підприємством ‘‘Інтерагро-Форум’’безпідставним є формування податкового кредиту позивачем, як покупцем бітуму.

В сукупності встановлених перевіркою обставин, в тому числі із урахуванням матеріалів Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, перевіряючими не встановлено факту передачі товару від 8-ми продавців до позивача.

Як висновок в акті перевірки Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську, зазначено, що договори поставок, укладені позивачем із 8-ма контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначені договори відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення господарських операцій з придбання у зазначених вище суб’єктів господарювання бітуму нафтового дорожнього, в результаті чого завищено валові витрати на суму 3 519 337,00 грн. та податковий кредит на суму 703 867,00 грн., за наслідками розгляду якого оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями також визначено зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 943 451,88 грн., зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 148 414,00 грн. та визначено суму зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 879 833, 75 грн.

Суд розглядаючи позовні вимоги щодо всіх оскаржуваних рішень зазначає, що у спірних правовідносин податкові повідомлення-рішення №0000072301/0 та №1843/10/23-147/1359 від 27.01.2011 року на підставі рішення Державної податкової адміністрації Івано-Франківської області від 28.02.2011 року були змінені і відповідачем винесені нові рішення за №0000232301 від 15.03.2011 року та за №6026/10/23-147/3950 від 15.03.2011 року, якими зменшено попередньо нарахованих сум грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та розмір штрафних (фінансових) санкцій.

За змістом положень підпункту 60.1.3. пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що в силу вимог пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України рішення відповідача №0000072301/0 та №1843/10/23-147/1359 від 27.01.2011 року є відкликаними, у зв’язку із їх зміною новими рішеннями, які є також предметом оскарження у даній справі №2а-1680/11/0970, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи правомірність винесення решти оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про протиправність рішень за №0000082301/0 від 27.01.2011 року, за №0000232301 та за №6026/10/23-147/3950 від 15.03.2011 року, оскільки останні прийняті необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу визначення валових витрат позивача за 2008,               2009 роки та обрахунку податку на прибуток підлягає застосування Закон України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’, а з приводу правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями в цей період – підлягає застосуванню Закон України ‘‘Про податок на додану вартість’’, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Водночас статтею 1 Закону України ‘‘Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні’’визначено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України ‘‘Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні’’господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Пункт 5.1 статті 5 вказаного Закону визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв’язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Між позивачем та приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, приватним підприємством ‘‘Промоптіма’’, приватним підприємством ‘‘Єлєтон’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’та приватним підприємством ‘‘Інтерагро-Форум’’укладено договори постачання бітуму нафтового дорожнього, а саме: договори від 20.08.2008 року за №320/08, від 03.03.2008 року за №303/03 та від 25.04.2008 року за №325/04, від 09.04.2008 року за №309/03, від 28.05.2008 року за №28/05, від 28.01.2009 року №328/01/04, від 13.05.2008 року за №Б-13/05 та від 03.07.2009 року за №03/07 (т. 2 а.с. 72-73, 1-2, 12-13, 18-19, 39-40, 169-170, 32-33, 174-175).

Із приватним підприємством ‘‘Автопромпостач’’позивачем в серпні і жовтні 2009 року були укладені усні договори поставки зазначеної вище продукції.

На виконання вказаних договорів поставки контрагентами-продавцями був поставлений бітум нафтовий дорожній та складені відповідні видаткові і податкові накладні щодо продажу даного товару на загальну суму 3 519 337,00 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 703 867,00 грн., а саме: приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’за період з серпня по грудень 2008 року виписано податкові накладні на суму вартості бітуму в загальному розмірі 2 244 072,82 грн., в тому числі податок на додану вартість 374 012,13 грн.; товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’за період з квітня по травень 2008 року на суму вартості бітуму в загальному розмірі 301 598,39 грн., в тому числі податок на додану вартість 50 266,40 грн.; приватним підприємством ‘‘Промоптіма’’за період з квітень по серпень                  2008 року на суму вартості бітуму в загальному розмірі 285 554,83 грн., в тому числі податок на додану вартість 47 592,47 грн.; приватним підприємством ‘‘Єлєтон’’за період з травень по жовтень 2008 року на суму вартості бітуму в загальному розмірі 709 397,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 118 232,91 грн.; товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’в січні 2009 року на суму вартості бітуму в загальному розмірі                    236 576,41 грн., в тому числі податок на додану вартість 39 429,41 грн.; приватним підприємством ‘‘Автопромпостач’’в серпні 2009 року на суму вартості бітуму в загальному розмірі 91 839,42 грн., в тому числі податок на додану вартість 15 306,57 грн.; товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’в травні 2008 року на суму вартості бітуму в загальному розмірі 89 400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 14 900,00 грн.; приватним підприємством ‘‘Інтерагро-Форум’’за період з липня по жовтень 2009 року на суму вартості бітуму в загальному розмірі 264 765,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 44 127,50 грн. (т. 2 а.с. 74, 76, 78, 80, 82, 84, 87, 90, 92, 94, 96-97, 99, 101-102, 104-105, 107, 109, 111, 114, 116, 118, 121, 123, 127-128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158; 4, 8, 10, 14, 16; 22, 24-25, 27, 29; 48-49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 70; 172-173; 182, 184; 35, 37; 177-180, 184-189).

Позивачем здійснено повний розрахунок за поставлені 8-ма контрагента бітуму в безготівковій формі через розрахункові рахунки.

Лише по приватному підприємстві ‘‘Реноваціо’’сума невиконаних грошових зобов’язань позивача складала 237 978,13 грн., яка в свою чергу не включена позивачем до власних валових витрат за 2008 рік.

На підтвердження факту транспортування (поставки) бітуму нафтового дорожнього в Управлінні по випуску шляхово-будівельних матеріалів під час перевірки були наявні та представлені у судовому засіданні товарно-транспортні накладні, а також паспорти і сертифікати відповідності на бітум БНД 60-90 за ДСТУ 4044-2001 по всіх 8-ох контрагентах             (т. 2 а.с. 5-7, 9, 11, 15, 17, 23-24, 26-28, 30-31, 36, 38, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68-69, 71, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 86, 88-89, 91, 93, 95, 98, 100, 103, 106, 108, 110, 112-113, 115, 117, 119-120, 122, 124-126, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 183;                 т. 3 а.с. 145, 148, 150).

Судом також встановлено факт оприбуткування від 8-ми контрагентів бітуму нафтового дорожнього, використання його у власній господарській діяльності і відповідної реалізації такої продукції, що підтверджується наявними у матеріалах справи матеріальними звітами АБЦ підприємства позивача, відомостями про прихід основних матеріалів на склад АБЦ, звітами про розхід матеріалів на виготовлення асфальтобетонної суміші за липень 2007 року –липень            2010 року та видатковими накладними про продаж позивачем асфальтобетону (дрібнозернистий, щільний непреривної гранулометрії) і асфальтобетону (крупнозернистий, пористий, нижній шар) (т. 1 а.с. 170-251, т. 2 а.с. 194-199, т. 3 а.с. 141, 153-155, 160).

В ході судового розгляду досліджено окремо всі доводи і висновки викладені в акті перевірки по кожному контрагенту.

Безпідставними є висновки відповідача про неможливість здійснення контрагентами поставок бітуму у зв’язку із їх не знаходженням за юридичною адресою своєї реєстрації, в тому числі щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців по приватному підприємстві ‘‘Реноваціо’’, приватному підприємстві ‘‘Єлєтон’’, товариству з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’, приватному підприємстві ‘‘Автопромпостач’’та товариству з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’інформацію про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи.

Із наявних у матеріалах адміністративної справи Довідок із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №11-15/1832 від 06.09.2011 року (приватне підприємство ‘‘Автопромпостач’’), за №11-15/1841 від 06.09.2011 року (товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’), за №11-15/1831 від 06.09.2011 року (приватне підприємство ‘‘Інтерагро-Форум’’), за №11-15/1836 від 06.09.2011 року (приватне підприємство ‘‘Інтерагро-Форум’’), за №11-15/1837 від 06.09.2011 року (товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’), за №11-15/1838 від 06.09.2011 року (приватне підприємство ‘‘Промоптіма’’), за №11-15/1839 від 06.09.2011 року (приватне підприємство ‘‘Єлєтон’’), за №11-15/1840 від 06.09.2011 року (товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’), судом встановлено, що на час дії правовідносин між ними і позивачем та поставки біту (квітень 2008 року - жовтень 2009 року) даних у Єдиному державному реєстрі про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за адресою та про винесення судового рішення щодо припинення таких юридичних осіб, не містилося (т. 3 а.с. 162-184).

Наявність пояснення ОСОБА_5 про не здійснення ним фактичного керівництва приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’у 2008 році, на думку суду є обґрунтованою підставою для проведення перевірки господарських операцій позивача з цим підприємством, однак не може розглядатись як самостійна підстава для здійснення висновків про безтоварність операцій. Аналізуючи зміст пояснення ОСОБА_5 від 30.11.2010 року встановлено, що останній крім того, що підприємство очолив за винагороду також зазначив, що не пам’ятає, які саме документи підписував за час перебування на даній посаді, а також не пригадує чи підписував довіреність на представництво його інтересів в різних державних чи інших установах.

За таких обставин перевіряючі безпідставно дійшли висновку про те, що приватне підприємство ‘‘Реноваціо’’не функціонувало взагалі, не зважаючи не те, що громадянин ОСОБА_5 ствердив у поясненні про підписання певних документів, не знаючи які саме, та не спростував факт здійснення від його імені господарської діяльності підприємством через довіреність. Крім того, за вказаних умов, відбираючи податковою міліцією пояснення, громадянину ОСОБА_5 не представлено видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, які містяться у матеріалах справи, для підтвердження чи спростування у них справжності власного підпису.

Суд також вважає, що висновок спеціаліста експертного сектору ІСТЕ Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області від                 17.01.2011 року, яким встановлено, що підписи на податкових, видаткових і товарно-транспортних накладних про відчуження бітуму нафтового дорожнього, виписаних приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’, виконані не ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 137-141), є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки останній:

-          по-перше, дослідження проведено з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, в частині не вирішення експертом в галузі технічного дослідження документів питання про відсутність монтажу при почеркознавчому дослідженні за копіями об'єктів дослідження (при умові, що дослідження експертом здійснено із копій документів, на яких міститься підпис ОСОБА_5, без наявності оригіналів);

-          по-друге, не містить будь-яких висновків про дослідження підпису директора приватного підприємства ‘‘Реноваціо’’ОСОБА_5, який знаходиться на сторінці 3 паспорта в графі ‘‘Підпис власника паспорта’’, як підпису який сформований у громадянина після заміни фотографіці у паспорті по досягненнб 25-річного віку (т. 3 а.с. 52);

-          по-третє, при складині висновку експерт Дума Я.М. не попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України, як це передбачено статтею 4 Закону України ‘‘Про судову експертизу’’для складання висновку експерта, який міг би бути доказом у даній справі.

Щодо висновків представника відповідача, що частина продукції (бітум) не могла постачатись позивачу із м. Городок Львівської області виходячи із того, що відповідно до листа філії ‘‘Городоцький райавтодор’’Державного підприємства ‘‘Львівський облавтодор’’від 08.02.2011 року на території філії не відвантажувався та не перевантажувався бітум для позивача від приватного підприємства ‘‘Реноваціо’’і товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’(т. а.с. 165), судом встановлено наступне.

Відповідно до даних товарно-транспортних накладних від 22.08.2008 року,                    03.09.2008 року, 10.09.2008 року, 12.09.2008 року, 16.09.2008 року (дві накладні) приватне підприємство ‘‘Реноваціо’’поставило позивачу бітум нафтовий дорожній із пункту навантаження м. Городок (т. 2 а.с. 79, 83, 93, 100, 105, 106). Суд зазначає, що у вказаних накладних крім найменування міста не містяться даних про область. Крім того, спростовуючи факт можливого навантаження бітуму у м. Городок Львівської області, представники відповідача не надали суду будь-яких доказів про відсутність у приватного підприємства ‘‘Реноваціо’’технічної можливості проведення такого навантаження чи перевантаження бітуму на території інших суб’єктів господарювання зазначеного населеного пункту.

Досліджуючи доводи представника відповідача про не підтвердження зустрічною перевіркою транспортування від приватного підприємства ‘‘Єлєтон’’до позивача сировини (бітуму) через перевізників приватне підприємство ‘‘Олександр’’(т. 1 а.с. 145) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 144) у судовому засіданні встановлено наступне.

Із змісту наявної у матеріалах справи товарно-транспортної накладної від 03.06.2008 року вбачається, що перевезення здійснено автоперевізником приватним підприємством ‘‘Олександр’’, однак без зазначення інших відомостей, які б могли, крім найменування, ідентифікувати такого перевізника (т. 2 а.с. 52). Відповідачем не доведено, що приватне підприємство ‘‘Олександр’’(ідентифікаційний код 31327866), яке повідомило відповідачу про відсутність відносин із приватним підприємством ‘‘Єлєтон’’, є саме тим підприємством, яке відповідно до товарно-транспортної накладної від 03.06.2008 року, здійснило перевезення. В товарно-транспортній накладній від 13.06.2008 року зазначено, що перевізником є фізична особа-підприємець ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 60), а відповідач у акті перевірки і у судовому засіданні посилається на пояснення зовсім іншого громадянина ОСОБА_12

Із вказаних необґрунтованих і помилкових доводів відповідач дійшов висновку про відсутність факту перевезення бітуму від приватного підприємства ‘‘Єлєтон’’, не враховуючи той факт, що основна частина сировини згідно даних товарно-транспортних накладних від 06.06.2008 року, 20.06.2008 року та 23.10.2008 року перевозилась приватним підприємством ‘‘Транспортний союз’’(т. 2 а.с. 56, 64, 68).

В судовому засіданні представник відповідача послався на письмові пояснення водіїв приватного підприємства ‘‘Промоптіма’’та товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’громадян ОСОБА_6 від 26.02.2009 року і ОСОБА_7 від 11.08.2009 року, які у них не підтвердили перевезення транспортними засобами бітуму нафтового дорожнього на замовлення підприємств, на яких вони працювали (т. 1 а.с. 156-157, 162-164).

Дослідивши зміст даних письмових пояснень суд вважає, що вони не можуть бути належним доказом у справі і не заслуговують на увагу посилання відповідача на їх зміст, оскільки, як вбачається з їх пояснень, водію ОСОБА_7 товарно-транспортна накладна, по якій він перевозив бітум дорожній для приватного підприємства ‘‘Реноваціо’’взагалі не представляли для порівняння підписів, а водій ОСОБА_6 в зв'язку з тим, що поїздок здійснював багато, всіх дат та місць розвантаження бітуму дорожнього не пам'ятає. Крім того, із матеріалів справи вбачається, господарські відносини між позивачем і приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’, для якого в свою чергу перевізником було товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, мало місце в період з серпня по грудень 2008 року, а громадянин ОСОБА_7 у своєму поясненні вказав, що працював на товаристві з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’в період з квітня по липень 2008 року. Від так, останній і не міг знати про відносини підприємств після свого звільнення. Із пояснення громадянина ОСОБА_6 не вбачається із якого часу він працював на приватному підприємстві ‘‘Промоптіма’’, а тому відсутні дані, для того щоб зробити однозначний висновок, що він працював саме в період господарських відносин підприємства, на якому він працював, із позивачем (квітень, червень, липень 2008 року).

Крім того, пояснень інших водіїв одного із постачальників товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, які здійснювали перевезення бітуму дорожнього позивачу, а саме у громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, відповідачем при проведенні перевірки не відібраного, а в судовому засіданні інших належних і допустимих доказів не здійснення перевезення бітуму товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’не подано.

Не заслуговую на увагу висновки відповідача про не підтвердження факту перевезення приватним підприємством ‘‘Автопромпостач’’бітуму для позивача, у зв’язку із тим, що транспортні засоби і причіп, які зазначені у товарно-транспортних накладних не належать на праві власності вказаному постачальнику, а їх власники не знаходяться за юридичною адресою реєстрації та місцем проживання.

З даного приводу суд зазначає, що не встановлення під час перевірки власників транспортних засобів, якими здійснено перевезення бітуму не є безумовною підставою для висновків про безтоварність операцій між Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів і приватним підприємством ‘‘Автопромпостач’’.

В акті перевірки від 31.12.2010 року перевіряючими основною обставиною, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем і приватним підприємством ‘‘Інтерагро-Форум’’і реальної товарності господарської операції на суму 264 765,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 44 127,50 грн., зроблено посилання на висновки Державної податкової інспекції в м. Черкаси, викладені 30.06.2010 року у акті невиїзної перевірки приватного підприємства ‘‘Інтерагро-Форум’’(т. 3 а.с. 76-116).

Як вбачається із акта про результати невиїзної перевірки приватного підприємства ‘‘Інтерагро-Форум’’з питань повноти та правомірності декларування податкового кредиту та податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року по 31.03.2010 року, податковим органом зроблено висновок про завищення приватного підприємства ‘‘Інтерагро-Форум’’власних податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 13 387795,00 грн. та завищення податкового кредити із вказаного виду податку на 13 440 322,00 грн. Такий висновок зроблено виходячи лише із того, що по Системі автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, між сумами податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість приватного підприємства ‘‘Інтерагро-Форум’’та його контрагентів за період з 01.02.2009 року по 31.03.2010 року встановлені значні розбіжності, які мають системний характер. З якими саме контрагентами виникли такі розбіжності, точно на яку суму, в акті перевірки не вказано, незважаючи на те, що сума загального зобов’язання приватного підприємства ‘‘Інтерагро-Форум’’за вказаний період склала 13 387795,00 грн., а кредиту - 13 440 322,00 грн. В даному акті невиїзної перевірки не вказано про будь-які конкретні порушення по відносинах із позивачем.

Такі висновки Державної податкової інспекції в м. Черкаси сформовані виходячи лише із факту не знаходження підприємства за фактичною адресою, без безпосередньої перевірки документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов’язань як у приватного підприємства ‘‘Інтерагро-Форум’’так і у його контрагентів, без виїзду на підприємство, без з’ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій платника податку.

У відповідності до підпункту 2.3.2. пункту 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 року, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб’єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб’єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекції в                         м. Черкаси, в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, складено акт від 30.06.2010 року і сформовано у ньому відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій платника податку без встановлення і фіксування жодного факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності приватного підприємства ‘‘Інтерагро-Форум’’. А тому, суд вважає, що акт невиїзної перевірки контрагента позивача - приватного підприємства ‘‘Інтерагро-Форум’’від 30.06.2010 року не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на даний акт як на обставину, яка обґрунтовує правомірність і підставні виключено із складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 44 127,50 грн. та формування валових витрат в сумі 220 638,00 грн. за період з липня по жовтень 2009 року, є безпідставними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки від 31.12.2010 року не заперечується того факту, що бітум нафтовий дорожній отриманий від 8-ми контрагентів фактично був використаний позивачем при виробництві асфальтобетонної суміші, який в подальшому реалізований контрагентам-покупцям, оскільки актом перевірки № 22776/23-1/05393205 від 31.12.2010 ррку підтверджено правомірність формування Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів показників валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період, що підлягав перевірці. В акті перевірки також відсутні будь-які відомості про порушення позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку підчас приймання, оприбуткування та використання бітуму нафтового дорожнього, отриманого від вищевказаних постачальників.

Як з’ясовано судом вище на час здійснення господарських операцій з позивачем всі 8 постачальників були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платників податку на додану вартість. Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що при укладенні та виконанні договорів поставки представництво інтересів контрагентів здійснювали представники, які діяли від імені товариств, а також надали всі копії документів, підписані керівником таких підприємств, позивачем же здійснювалась організація робіт та контроль за прийманням бітуму на підприємстві і перевірки якості сировини.

Статтею 18 Закону України ‘‘Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців’’установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону відомості про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори підлягають до внесенню до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того ж Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Аналогічні положення встановлені статтями 2, 16 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи –контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі іншою особою.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання бітуму нафтового дорожнього у 8-ми контрагентів-постачальників є в наявності у позивача.

Реальність продажу бітуму, визначених договорами поставки, що укладені між позивачем та приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, приватним підприємством ‘‘Промоптіма’’, приватним підприємством ‘‘Єлєтон’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’, приватним підприємством ‘‘Автопромпостач’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’ та приватним підприємством ‘‘Інтерагро-Форум’’встановлена також фактом виробництва готової продукції –асфальтобетонної суміші, основним складником якої є бітум.

Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними 8-ма постачальниками, спеціальна податкова правосуб’єктність учасників господарської операції та зв’язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем бітуму нафтового дорожнього в приватного підприємства ‘‘Реноваціо’’, товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, приватного підприємства ‘‘Промоптіма’’, приватного підприємства ‘‘Єлєтон’’, товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’, приватного підприємства ‘‘Автопромпостач’’, товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’та приватного підприємства ‘‘Інтерагро-Форум’’; також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Доводи відповідача про поставку бітуму іншими суб’єктами господарювання, а не тими по яких сформований бухгалтерський і податковий облік позивача, зроблений всупереч підпункту 2.3.4. пункту 2.3 статті 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Оскільки такий висновок не обґрунтовується будь-якими фактичними даними, що встановлені під час проведення перевірки та на його підтвердження під час перевірки, а також в подальшому під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та розгляду даної справи в судових засіданнях не зазначено ким, коли, за чий рахунок, на думку відповідача, проводились такі поставки.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод укладених позивачем з приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, приватним підприємством ‘‘Промоптіма’’, приватним підприємством ‘‘Єлєтон’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’, приватним підприємством ‘‘Автопромпостач’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’та приватним підприємством ‘‘Інтерагро-Форум’’, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов’язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори підряду, укладені позивачем з 8-ма контрагентами-постачальниками, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України їх слід вважати нікчемними, а визнання такої угоди недійсною не вимагається.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за №3 від 28.04.1978 року ‘‘Про судову практику в справах про визнання угод недійсними’’до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, приватним підприємством ‘‘Промоптіма’’, приватним підприємством ‘‘Єлєтон’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’, приватним підприємством ‘‘Автопромпостач’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’та приватним підприємством ‘‘Інтерагро-Форум’’, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб’єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб’єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб приватного підприємства ‘‘Реноваціо’’, товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, приватного підприємства ‘‘Промоптіма’’, приватного підприємства ‘‘Єлєтон’’, товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’, приватного підприємства ‘‘Автопромпостач’’, товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’і приватного підприємства ‘‘Інтерагро-Форум’’та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, яка б набрала законної сили. Більше того, представником позивача подано у судовому засіданні листи Відділу податкової міліції Кременчуцької об’єднаної Державної податкової інспекції Полтавської області від 12.09.2009 року та 30.09.2009 року, якими посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, приватного підприємства ‘‘Промоптіма’’та приватного підприємства ‘‘Реноваціо’’повідомлено, що в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, відповідальність за який передбачено статтею 212 Кримінального кодексу України відмовлено, на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України (т. 2 а.с. 206-208).

Відповідно до пункту 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов’язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Окрім того, суд зазначає, що діяльність по придбанню бітуму і виготовленню асфальтобетонної суміші, виконання яких стало предметом поставки за угодами відносно яких податковими органами зроблено висновок щодо їх нікчемності, не є забороненою, немає й інших законодавчих обмежень стосовно їх виконання.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договорів поставок, укладених між позивачем та приватним підприємством ‘‘Реноваціо’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Рінвокс’’, приватним підприємством ‘‘Промоптіма’’, приватним підприємством ‘‘Єлєтон’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Автодорпостач’’, приватним підприємством ‘‘Автопромпостач’’, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Нафтопром-Плюс’’і приватним підприємством ‘‘Інтерагро-Форум’’, та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до пункту 1.7 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’, податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечується відповідачем.

Необхідно зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’встановлено, що господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до підпункту підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (актів приймання виконаних робіт, податкових накладних) документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 703 867,00 грн., а також правомірно сформовано склад валових витрат, що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток в сумі       3 519 337,00 грн.

Зазначені вище правові позиції висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.

Також висновком експертного економічного дослідження №04 від 29.07.2011 року по обставинах викладених у акті перевірки відповідача, який поданий позивачем у судовому засіданні, експертом не підтверджено документально встановлене Управлінню по випуску шляхово-будівельних матеріалів донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість (т. 3 а.с. 187-211).

Посилання представника відповідача на те, що вказаний висновок є неналежним доказом у зв’язку із відсутністю у ньому відомостей про атестацію експерта та отриманням ним відповідної кваліфікації судового експерта з певної спеціальності, відхиляється судом, у зв’язку із наявністю у матеріалах справи завіреної копії свідоцтва експерта Педь Ірини Валеріївни, що свідчить про відповідну атестацію і її кваліфікацію за спеціальністю 11.1., 11.2. та 11.3                     (т. 3 а.с. 219).

Враховуючи висновки суду про правомірність формування позивачем валових витрат, визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, то є протиправним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму таких зобов’язань в розмірі 188 690,38 грн. за податком на прибуток та 175 966,75 грн. за податком на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином є протиправними та таким, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення за №0000082301/0 від 27.01.2011 року, за №0000232301 та за №6026/10/23-147/3950 від 15.03.2011 року.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за №0000082301/0 від 27.01.2011 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за №0000232301 та №6026/10/23-147/3950 від 15.03.2011 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів (ідентифікаційний номер 05393205) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 (однієї) гривні 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                               Чуприна О.В.

Постанова складена в повному обсязі 09.11.2011 року.