Постанова

від 23.11.2011 по справі 2а-12935/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМ ІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловсь кого, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2011 р. № 2а-12935/11/1370

Львівський окружний ад міністративний суд у складі:

головуючого-судді Гулкеви ч І.З.

при секретарі судового зас ідання - Галійчук А.В.

з участю представників сто рін:

від позивача- ОСОБА_1., О СОБА_2,

від відповідача - ОСОБА_ 3,

розглянувши у відкри тому судовому засіданні адмі ністративну справу за позово м Приватного підприємства «В іком»до Державної податково ї інспекції у Сихівському ра йоні м. Львова про скасування податкового повідомлення-рі шення №0002812321 від 03.11.2011 року,-

< Текст >

< Текст >

< Текст >

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Віком»звернулося до Львівс ького окружного адміністрат ивного суду з адміністративн им позовом про скасування по даткового повідомлення-ріше ння Державної податкової інс пекцією у Сихівському районі м. Львова №0002812321 від 03.11.2011 року, яки м позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з п одатку на додану вартість в р озмірі 12493,00 грн. та штрафні санк ції в розмірі - 2,00 грн., разом - 12 495,00 грн.

Позовні вимоги позивача ґр унтуються на тому, що зазначе не податкове повідомлення-рі шення винесене на підставі п омилкового висновку акту пер евірки про відсутність у поз ивача права на віднесення су м податку на додану вартість до податкового кредиту. При ц ьому, позивач посилається на те, що податковий кредит пози вача підтверджений податков ими накладними, виписаними п латником податку на додану в артість. Також, позивач ствер джує, що реальність господар ських операцій з контрагенто м підтверджується первинним и бухгалтерськими документа ми.

У судовому засіданні предс тавник позивача позовні вимо ги підтримав повністю з підс тав, викладених у позовній за яві, просив позов задовольни ти.

Відповідачем позовні вим оги заперечуються з огляду н а те, що проведеною перевірко ю було встановлено порушення позивачем ст.215, ст.228 Цивільног о кодексу України, п.п.185.1 ст.185, п.1 88.1 ст.188 Податкового кодексу Ук раїни, в результаті чого пози вачем занижено податок на до дану вартість в сумі 12493,00 грн., в тому числі - за січень 2011 р. в с умі 4163,00 грн. та лютий 2011 р. в сумі 83 30,00 грн. Окрім того, відповідач у запереченнях на позов поси лається на відсутність об' є ктів оподаткування у контраг ента позивача, а також на відс утність у контрагента позива ча неохідних трудових ресур сів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та тор гівельного обладнання, сиров ини та матеріалів для здійсн ення основного виду діяльнос ті, що, думку відповідача, вказ ує на неможливість фактичног о здійснення господарської д іяльності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти з адоволення позову заперечив з підстав, зазначених у запер ечені.

Розглянувши подані позив ачем документи і матеріали, з аслухавши пояснення предста вників сторін, всебічно і пов но з' ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуєть ся позов, об' єктивно оцінив ши докази, які мають юридичне значення для розгляду справ и і вирішення спору по суті, су д приходить до висновку, що по зов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У період з 14.10.2011 р. по 14.10.2011 р. в пр иміщенні ДПІ у Сихівському р айоні м. Львова було проведен о позапланову невиїзну перев ірку Приватного підприємств а «Віком»з питань достовірно сті нарахування податку на д одану вартість при здійсненн і взаєморозрахунків з ПП «Ко мпанія «Львівське море» (код ЄДРПОУ 37162732) за період з 01.10.2010 р. по 28.02.2011 р.

За наслідками перевірки ві дповідачем складено акт пере вірки №3925/23-209/31363731 від 21.10.2011 року, на п ідставі якого ДПІ у Сихівськ ому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-ріше ння №0002812321 від 03.11.2011 року, яким пози вачу донараховано суму подат кового зобов'язання з податк у на додану вартість в розмір і 12493,00 грн. та штрафні санкції в розмірі - 2,00 грн., разом - 12495,00 грн .

Як вбачається з акту переві рки, відповідачем встановлен о, що Приватне підприємство « Віком»порушило ст.215, ст.228 Циві льного кодексу України, п.п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодек су України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 12493,00 г рн., в тому числі - за січень 2011 р. в сумі 4163,00 грн. та лютий 2011 р. в с умі 8330,00 грн

Зокрема, в ході перевірки бу ло встановлено, що позивачем до складу податкового креди ту віднесено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, випис аних ПП «Компанія «Львівс ьке море».

В акті перевірки ДПІ у Сихів ському районі м. Львова зазна чено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведена по запланова невиїзна перевірк а ПП «Компанія «Львівське М оре»з питань дотримання ви мог податкового та іншого за конодавства за період з 01.10.2010 р. по 28.02.2011 р., внаслідок чого встан овлено наступні порушення ПП «Компанія «Львівське мо ре», а саме: ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст. 215, ст. 21 6 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимо г зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не с прямовані на реальне настанн я наслідків, що обумовлені ни ми за правочинами, здійснени ми ПП «Компанія «Львівське мове»при придбанні товарі в (послуг). Встановлено відсут ність об' єктів оподаткуван ня при придбанні та продажу т оварів (послуг) за період з 01.10.201 0 р. по 28.02.2011 р. Згідно зазначеної перевірки, також встановлено відсутність неохідних труд ових ресурсів, виробничого о бладнання, складських та тор гівельних приміщень, транспо рту та торгівельного обладна ння, сировини та матеріалів д ля здійснення основного виду діяльності. Загальна чисель ність працюючих на ПП «Компа нія «Львівське море»скл адає 3 чоловіки. У зв' язку з н аведеним, в акті перевірки за значено, що ПП «Компанія «Л ьвівське море»провадило д іяльність спрямовану на здій снення операцій з надання по даткової вигоди для третіх о сіб.

На підставі викладеного, ак том перевірки сформульовано висновок, що господарські оп ерації між позивачем та ПП «К омпанія «Львівське море »не створили настання реальн их наслідків, у зв' язку з цим , вони є нікчемними правочина ми та такими, що не створюють ю ридичних наслідків. Отже, за в исновками відповідача, подат кові накладні, виписані ПП «К омпанія «Львіське море», не м ожуть бути підставою для від несення сум податку, сплачен ого вказаному підприємству, до складу податкового креди ту.

Судом встановлено, що між ПП «Віком»та ПП «Компанія «Ль вівське море»було укладен о договір поставки №2 від 01.01.2011 р оку. Відповідно до п. 1.1. зазначе ного договору ПП «Компанія « Львівське море»зобов' я залося поставити ПП «Віком»н афтопродукти, а ПП «Віком»зо бов' язалося прийняти та опл атити товар. На виконання умо в вказаного договору ПП «Ком панія «Львівське море»п оставило позивачу товар (диз паливо) на загальну суму 99959,60 гр н. в тому числі ПДВ - 16659,93 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-023 від 20.01.2011 року, в идатковою накладною №РН-027 від 22.01.2011 року, видатковою накладно ю №РН-033 від 25.01.2011 року, видатково ю накладною №РН-083 від 25.02.2011 р., под атковою накладною №24 від 20.01.2011 р оку на загальну суму з ПДВ 24997,20 г рн., в тому числі ПДВ - 4166,20 грн., п одатковою №28 від 22.01.2011 року на за гальну суму з ПДВ 7500,00 грн., в том у числі ПДВ - 1250,00 грн., податков ою №34 від 25.01.2011 року на загальну с уму з ПДВ 17480,00 грн., в тому числі П ДВ - 2913,33 грн., податковою накла дною №34 від 25.02.2011 р. на загальну с уму з ПДВ 49982,40 грн., в тому числі П ДВ - 8330,40 грн. Як вбачається з ма теріалів справи, ПП «Віком»б уло перераховано ПП «Компані я «Львівське море»грошо ві кошти за товар (дизпаливо) н а загальну суму 99962,40 грн., що під тверджується платіжним дор ученням від 14.01.2011 р., платіжним д орученням від 18.01.2011 р., платіжни м дорученням від 24.01.2011 р., платіж ним дорученням від 25.01.2011 р., плат іжним дорученням від 26.01.2011 р., пл атіжним дорученням від 14.02.2011 р., платіжним дорученням від 15.02.20 11 р., платіжним дорученням від 18.02.2011 р., платіжним дорученням в ід 21.02.2011 р., платіжним доручення м від 23.02.2011 р., платіжним доручен ням від 25.02.2011 р. та платіжним дор ученням від 25.02.2011 р.

Враховуючи викладене, не на ходять свого підтвердження д оводи ДПІ у Сихівському райо ні м. Львова щодо заниження ПП «Віком»податку на додану ва ртість в сумі 12493,00 грн., в тому чи слі - за січень 2011 р. в сумі 4163,00 г рн. та лютий 2011 р. в сумі 8330,00 грн., ч им порушено ст.215, ст.228 Цивільно го кодексу України, п.п.185.1 ст.185, п .188.1 ст.188 Податкового кодексу Ук раїни.

Згідно до п.п.185.1 ст.185 Податков ого кодексу України об'єктом оподаткування є операції пл атників податку з: а) постачан ня товарів, місце постачання яких розташоване на митній т ериторії України, відповідн о до статті 186 цього Кодексу, у т ому числі операції з переда чі права власності на об'єк ти застави позичальнику (кр едитору), на товари, що переда ються на умовах товарного кр едиту, а також з передачі об'є кта фінансового лізингу в ко ристування лізингоотримува чу/орендарю; б) постачання по слуг, місце постачання яких розташоване на митній терит орії України, відповідно до с татті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супут ніх послуг) на митну терито рію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспо рту (далі - експорт); ґ) з метою о податкування цим податком до експорту також прирівнює ться постачання товарів (су путніх послуг), які перебув ають у вільному обігу на тер иторії України, до митного р ежиму магазину безмитної тор гівлі, митного складу або спе ціальної митної зони, створе них згідно з положеннями гла в 35-37 Митного кодексу України ; д) з метою оподаткування ци м податком до імпорту тако ж прирівнюється постачання т оварів (супутніх послуг) з-пі д митного режиму магазину бе змитної торгівлі, митного ск ладу або спеціальної митної зони, створених згідно з поло женнями глав 35-37 Митного коде ксу України, для їх подальшог о вільного обігу на територі ї України; е) постачання послу г з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та ванта жів залізничним, автомобільн им, морським і річковим та аві аційним транспортом.

Підпунктом 188.1 Податкового к одексу України встановлено, що база оподаткування опер ацій з постачання товарів/по слуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) в артості, але не нижче звичайн их цін, визначених відповід но до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержа вних податків та зборів (крім податку на додану вартість т а акцизного податку на спирт етиловий, що використовуєт ься виробниками - суб'єктами господарювання для виробниц тва лікарських засобів, у то му числі компонентів крові і вироблених з них препараті в, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та елікси рів, і збору на обов'язкове дер жавне пенсійне страхування на послуги стільникового ру хомого зв'язку). До складу дог овірної (контрактної) варто сті включаються будь-які су ми коштів, вартість матеріа льних і нематеріальних акти вів, що передаються платнику податку безпосередньо поку пцем або через будь-яку трет ю особу у зв'язку з компенсаці єю вартості товарів/послуг. Б аза оподаткування операцій з постачання товарів, ввезени х на митну територію Україн и, визначається виходячи з ї х договірної (контрактної) ва ртості, але не нижче митної в артості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митн ого оформлення, з урахування м акцизного податку та ввіз ного мита, за винятком податк у на додану вартість, що вклю чаються в ціну товарів/послу г згідно із законом. У разі як що постачання товарів/посл уг здійснюється за регульо ваними цінами (тарифами), баз а оподаткування визначаєтьс я виходячи з їх договірної (к онтрактної) вартості, визна ченої за такими цінами (тариф ами). У разі постачання вироб ничих або невиробничих засоб ів, інших товарів/послуг без о плати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах даруван ня, у рахунок оплати праці ф ізичним особам, які перебув ають у трудових відносинах і з платником податку, пов'язан ій з постачальником особі, суб'єкту господарювання, я кий не зареєстрований плат ником податку, іншим особ ам, які не зареєстровані пл атниками податку, база опода ткування визначається виход ячи з їх договірної (контрак тної) вартості, але не нижче з вичайних цін. До бази оподатк ування враховується вартіс ть товарів/послуг, які постач аються за будь-які кошти (за виключенням суми компенса ції на покриття різниці між фактичними витратами та ре гульованими цінами (тарифами ) у вигляді виробничої дотац ії з бюджету), та вартість ма теріальних і нематеріальних активів, що передаються плат никові податку безпосередн ьо отримувачем товарів/посл уг або будь-якою третьою особ ою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.У ра зі постачання товарів за дог оворами фінансового лізинг у базою оподаткування є дого вірна (контрактна) вартість, а ле не нижче ціни придбання об 'єкту лізингу. У випадках, пер едбачених статтею 189 цього Код ексу, база оподаткування виз начається з урахуванням поло жень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Пода ткового кодексу України прав о на віднесення сум податку д о податкового кредиту виника є у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлен ня товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територ ію України) та послуг; б) при дбання (будівництво, спор удження, створення) необор отних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну те риторію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/а бо ввезенням таких активів як внесок до статутного фонд у та/або при передачі таких ак тивів на баланс платника под атку, уповноваженого вести о блік результатів спільної ді яльності); в) отримання послуг , наданих нерезидентом на мит ній території України, та в р азі отримання послуг, місцем постачання яких є митна тер иторія України; г) ввезення не оборотних активів на митну т ериторію України за договора ми оперативного або фінансов ого лізингу.

Пунктом 198.2. ст.198 Податковог о кодексу України встановлен о, що датою виникнення права п латника податку на віднесенн я сум податку до податкового кредиту вважається дата тіє ї події, що відбулася раніше : дата списання коштів з банк івського рахунка платника по датку на оплату товарів/посл уг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що пі дтверджено податковою накла дною.

Згідно до п. 201.6. ст. 201 Податкого кодексу України податкова н акладна є податковим докумен том і одночасно відображаєть ся у податкових зобов'язання х і реєстрі виданих податков их накладних продавця та реє стрі отриманих податкових на кладних покупця. Відповід но до п. 201.8. ст. 201 Податкого кодек су України право на нарахува ння податку та складання под аткових накладних надається виключно особам, зареєстров аним як платники податку. Пунктом 198.3. ст. 198 Подат кого кодексу України встанов лено, що податковий кредит з вітного періоду визначаєтьс я виходячи з договірної (конт рактної) вартості товарів/по слуг, але не вище рівня звич айних цін, визначених відпов ідно до статті 39 цього Кодекс у, та складається з сум под атків, нарахованих (сплачен их) платником податку за ста вкою, встановленою пунктом 19 3.1 статті 193 цього Кодексу, прот ягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або ви готовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та посл уг з метою їх подальшого в икористання в оподатковува них операціях у межах гос подарської діяльності плат ника податку; придбанням (буд івництвом, спорудженням) о сновних фондів (основних за собів, у тому числі інших не оборотних матеріальних акти вів та незавершених капіта льних інвестицій у необоро тні капітальні активи), у то му числі при їх імпорті, з м етою подальшого використан ня в оподатковуваних опера ціях у межах господарської діяльності платника податку . Право на нарахування податк ового кредиту виникає незале жно від того, чи такі товари/п ослуги та основні фонди по чали використовуватися в опо датковуваних операціях у меж ах господарської діяльност і платника податку протяго м звітного податкового пер іоду, а також від того, чи зд ійснював платник податку опо датковувані операції протяг ом такого звітного податково го періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Подат кового кодексу України не ві дносяться до податкового кр едиту суми податку, сплачено го (нарахованого) у зв'язку з п ридбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими на кладними (або підтверджені п одатковими накладними, оформ леними з порушенням вимог ст атті 201 цього Кодексу) чи не пі дтверджені митними декларац іями, іншими документами, пер едбаченими пунктом 201.11 статт і 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено , що податкова накладна видає ться платником податку, який здійснює операції з постача ння товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що в ідносяться до податкового кр едиту. Абзацем 9 п. 2 01.10 ст. 201 Податкового кодексу Ук раїни встановлено, що відсут ність факту реєстрації платн иком податку - продавцем тов арів/послуг податкових накл адних в Єдиному реєстрі пода ткових накладних та порушенн я порядку заповнення податко вої накладної не дає права п окупцю на включення сум пода тку на додану вартість до под аткового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суд у усі податкові накладні, на п ідставі яких позивачем відне сено до податкового кредиту суму податку на додану варті сть у розмірі 12493,00 грн. Зазначе ні податкові накладні оформл ені відповідно до вимог ст. 201 П одаткового кодексу України, зареєстровані в Єдиному реєс трі податкових накладних та відображені в реєстрі отрима них податкових накладних поз ивача. Вказаний факт відпові дачем не заперечується.

Виходячи із приписів п. 198.6. ст . 198 Податкового кодексу Украї ни тільки відсутність належн им чином оформленої податков ої накладної позбавляє платн ика податку права на включен ня до податкового кредиту сп лачених (нарахованих) сум под атків у звітному періоді у зв 'язку з придбанням товарів (ро біт, послуг).

До того ж суд зазначає, що ви сновки відповідача про те, що позивач для віднесення до по даткового кредиту сум витрат , понесених останнім в оплату нарахованого постачальнико м ПДВ, повинен мати документи , що засвідчують траспортува ння товарів, є помилковими, о скільки такі вимоги не перед бачені податковим законодав ством. Правила перевезення в антажів автомобільним транс портом в Україні, які затверд жені наказом Міністерства тр анспорту України від 14.10.1997 р. №363, були розроблені на виконанн я пункту 3 розділу 1 Програми з аходів щодо забезпечення збе реження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пас ажирів на транспорті, затвер дженої постановою Кабінету М іністрів України від 05.01.1995 р. №7 і в силу ст. 3 Податкового код ексу України, не можуть бути з астосовані до податкових пра вовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством .

Також суд не погоджується з доводами відповідача щодо н ікчемного характеру правочи ну, укладенного між ПП «Віком »та ПП «Компанія «Львівськ е море», так як цивільне зак онодавство України ґрунтуєт ься на визнанні за суб'єктом ц ивільного права можливості у кладати договори (чи утримат ися від укладення договору) т а визначати їх зміст за власн им розсудом відповідно досяг нутої з контрагентом домовле ності, тобто свобода договор у, яка закріплена у п. 3 ст. 3 Циві льного кодексу України. Статтею 627 Ц ивільного кодексу України пе редбачено, що згідно статті 6 ц ього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні у мов договору з урахуванням в имог чинного Кодексу, інших а ктів цивільного законодавст ва, звичаїв ділового обороту , вимог розумності і справедл ивості.

При дослідженні договору, у кладеного між позивачем та й ого контрагентом - ПП «Компа нія «Львівське море»вба чається, що його зміст станов лять погоджені ними умови, як і є обов'язковими, визначені в ідповідно до актів цивільног о законодавства, що цілком ві дповідає приписам ст.628 Цивіль ного кодексу України.

Відповідачем не обґрунтов ано, у чому саме полягає проти правний характер вищевказан ого договору і в чому полягає порушення інтересів держави і суспільства, та чим саме пор ушено публічний порядок при його укладанні.

Відповідач безпідставно т а необґрунтовано посилаєтьс я на ч.1, ч.2 ст. 215 Цивільного коде ксу України, згідно якої визн ання судом недійсним правочи ну, який учинений з метою, яка завідомо суперечить інтерес ам держави і суспільства, не в имагається, оскільки відпові дачем не проаналізовано поло ження ст.203 Цивільного кодексу України, згідно якої підстав ою для визнання правочину не дійсним є недотримання в мом ент його здійснення стороною вимог правомірності правочи ну.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивіль ного кодексу України зміст п равочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам ци вільного законодавства, а та кож інтересам держави і сус пільства, його моральним зас адам. А тому суд вважає, що від повідач не надав доказів пор ушення вимог закону при укла данні зазначеного договору з боку позивача та його контра гента. Причиною цього є помилкове т рактування відповідачем ч. 2 с т. 215 Цивільного кодексу Украї ни, яка передбачає, що недійсн им є правочин, якщо його недій сність встановлена законом ( нікчемний правочин) і що у так ому разі визнання такого пра вочину недійсним судом не ви магається, а отже саме за таки х обставин податковий орган має право визнати правочин н едійсним. За приписами ж ст.215 Цивіль ного кодексу України нікчемн ість правочину дозволяє стор онам, які уклали договір, без з вернення до суду відмовитися від виконання правочину, а та кож без жодного доведення йо го недійсності вимагати від суду примусового вживання пр авових наслідків нікчемност і правочину від іншої сторон и.

Відповідачем не враховано також те, що за загальним прав илом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодек су України, якщо недійсність правочину прямо не встановл ена законом, але одна із сторі н або інша заінтересована ос оба заперечує його дійсність на підставах, встановлених з аконом, такий правочин може б ути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України м істить загальні правила про недійсні правочини - це право чини, які не створюють тих нас лідків, на які вони направлен і (ч. 1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділя є їх на два види: нікчемні (ч. 2 с т.215 ЦКУ) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 Ц КУ), принципова відмінність м іж яким полягає в тому, що нікч емний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний ст ає недійсним внаслідок прийн яття судового рішення, яке ма є зворотну силу у часі, що пере дбачено ст.236 Цивільного кодек су України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господ арського кодексу України гос подарське зобов' язання, що не відповідає вимогам закону , або вчинено з метою, яка заві домо суперечить інтересам де ржави і суспільства, або укла дено учасниками господарськ их відносин з порушенням хоч а б одним з них господарської компетенції (спеціальної пр авосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або в ідповідного органу державно ї влади визнано судом недійс ним повністю або в частині.

До правочинів, що підпадают ь під ознаки правочину, який с уперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокр ема правочини, спрямовані на незаконне відчуження або не законне користування, розпор ядження об'єктами права влас ності українського народу - з емлею як основним національн им багатством, що перебуває п ід особливою охороною держав и, її надрами, іншими природни ми ресурсами, на придбання вс упереч встановленим правила м предметів, вилучених з обіг у або обіг яких обмежено, на пр иховування підприємствами, у становами, організаціями чи громадянами, які набули стат усу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткуван ня доходів або використання майна, що знаходиться у їх вла сності (користуванні), - шкоду інтересам суспільства, права м, свободі і гідності громадя н. Відповідачем не надано док азів, а отже судом не може бути встановлено, у чому конкретн о полягала завідомо суперечн а інтересам і суспільства ме та укладення договору між по зивачем та його контрагентом - ПП «Компанія «Львівське море», вину сторін у формі у мислу. Наявн ість умислу у сторін (сторони ) правовичу означає, що вони (в она), виходячи з обставин спра ви, усвідомлювали або повинн і були усвідомлювати протипр авність укладуваного правоч ину і суперечність його мети інтересам держави та суспіл ьства і прагнули або свідомо допускали настання протипра вних наслідків. Умисел юриди чної особи визначається як у мисел тієї посадової особи а бо іншої фізичної особи, що ук лала правочин (підписала дог овір) від імені юридичної осо би, маючи на це належні повнов аження. За відсутності таких повноважень наявність умисл у у юридичної особи не може вв ажатися встановленою. Також відповідаче м не надано доказів та не дове дено відсутність волевиявле ння учасника правочину, яке м ає бути вільним і відповідат и його внутрішній волі. У прав очині зовнішнє волевиявленн я особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бут и спрямована на досягнення в ідповідного юридичного насл ідку, тому не можуть розгляда тися як правочини ті фактичн і дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення , зміни чи припинення цивільн их прав та обов'язків. На цих п ідставах, зокрема, правочини , вчинені під впливом: помилки (ст. 229 ЦК України); обману (ст. 230 Ц К України); насильства (ст. 231 ЦК України); тяжкої обставини і н а вкрай невигідних умовах (ст . 233 ЦК України), а також унаслід ок зловмисної домовленості ( ст. 232 ЦК України).

Відповідно до статей 229 - 233 Цив ільного кодексу України прав очин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, п огрози, зловмисної домовлено сті представником однієї сто рони з іншою стороною або вна слідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорю ваним та може бути визнаний с удом недійсним. Заявлені вим оги можуть бути задоволені, я кщо доведені факти обману, на сильства, погрози, зловмисно ї домовленості представника однієї сторони з іншою сторо ною або збіг тяжких для сторо ни обставин і наявність їх бе зпосереднього зв'язку із вол евиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідни х для неї умовах. Будь-яких док азів вищезазначеного відпов ідачем до суду не надано.

Суд не погоджується з позиц ією відповідача про те, що виз наючи правочин нікчемним, ві н посилається на ст. 228 Цивільн ого кодексу України, яка пере дбачає, що правочин вважаєть ся таким, що порушує публічни й порядок, якщо він був спрямо ваний на порушення конституц ійних прав і свобод людини і г ромадянина, знищення, пошкод ження майна фізичної або юри дичної особи, держави, Автоно мної Республіки Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним. При цьому ві дповідач не доводів чим саме вищевказаний укладений дого вір порушує публічний порядо к, яким чином він був спрямова ний на порушення конституцій них прав і свобод людини і гро мадянина, знищення, пошкодже ння майна фізичної або юриди чної особи, держави, Автономн ої Республіки Крим, територі альної громади, або незаконн е заволодіння ним. Під ч ас проведення перевірки та н а час розгляду справи відпов ідачем не доведено, а судом не встановлено, що цивільна пра воздатність та дієздатність позивача або його контраген та - ПП «Компанія «Львівсь ке море»на час укладання до говору була обмежена рішення м будь-якого суду, чи підприєм ства не були зареєстровані у встановленому чинним законо давством порядку. Також в пор ядку, передбаченому чинним з аконодавством не надано суду судових рішень про визнання недійсними установчих докум ентів на час укладання догов ору, чи будь-якого іншого ріше ння суду або іншого органу, до компетенції якого віднесено встановлення таких фактів. Також с уд не може погодитись з тверд женням відповідача про те, що підставою нікчемності право чину між ПП «Віком»та ПП «Ком панія «Львівстке море»є відс утність у контрагента позива ча неохідних трудових ресур сів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та тор гівельного обладнання, сиров ини та матеріалів для здійсн ення основного виду діяльнос ті, оскільки, в чинному законо давстві України відсутні по силання на те, що для здійснен ня основного виду діяльност і необхідно мати вище перелі чені ресурси, натомість одні єю з головних умов здійсненн я підприємницької діяльност і є державна реєстрація підп риємництва, а контрагент поз ивача - ПП «Компанія «Львів ське море»зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних о сіб-підприємців, про що свідч ать матеріали справи, і що не з аперечується відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст . 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відпов ідно до якого суб'єкти владни х повноважень зобов'язані ді яти лише на підставі, в межах п овноважень та у спосіб, що пер едбачені Конституцією та зак онами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції У країни та ч. 3 ст. 2 КАС України п ередбачено, що органи держав ної влади та органи місцевог о самоврядування, їх посадов і особи зобов'язані діяти лиш е на підставі, в межах повнова жень та у спосіб, що передбаче ні Конституцією та законами України. У відповідност і до вимог ст. 71 КАС України кож на сторона повинна довести т і обставини, на яких ґрунтуют ься її вимоги та заперечення . В адміністративних справах про протиправність рішень, д ій чи бездіяльності суб' єкт а владних повноважень обов' язок щодо доказування правом ірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він запе речує проти адміністративно го позову. А згідно ст. 86 цього К одексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішні м переконанням, що ґрунтуєть ся на їх безпосередньому, все бічному, повному та об'єктивн ому дослідженні.

З урахуванням викладеного , суд вважає вимоги позивача о бґрунтованими, оскільки доку менти, що підтверджують вчин ення господарських операцій між ПП «Віком»та ПП «Компані я «Львівське море»були о формленні у відповідності до вимог законодавства, а отже в ідповідач безпідставно зроб ив висновок про заниження по зивачем податку на додану ва ртість і незаконно виніс под аткове повідомлення-рішення №0002812321 від 03.11.2011 року.

З огляду на викладене, суд д ійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0002812321 ві д 03.11.2011 року підлягає скасуванн ю, а отже позовні вимоги слід з адовольнити повністю. Щодо су дових витрат, то у відповідно сті до ст. 94 Кодексу адміністр ативного судочинства Україн и судові витрати слід поклас ти на відповідача.

Керуючись ст.ст.7-14, 86, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного с удочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний п озов задовольнити повністю.

2.Скасувати податко ве повідомлення-рішення Держ авної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова №0002812321 від 03.11.2011 року.

3.Судові витрати покла сти на відповідача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається пр отягом десяти днів з дня її пр оголошення до Львівського ап еляційного адміністративно го суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарг и одночасно надсилається осо бою, яка її подає, до Львівсько го апеляційного адміністрат ивного суду. У разі застосува ння судом частини третьої ст атті 160 цього Кодексу, а також п рийняття постанови у письмов ому провадженні апеляційна с карга подається протягом дес яти днів з дня отримання копі ї постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та по рядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Код ексу, було повідомлено про мо жливість отримання копії пос танови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк н а апеляційне оскарження пост анови суду обчислюється з на ступного дня після закінченн я п'ятиденного строку з момен ту отримання суб'єктом владн их повноважень повідомлення про можливість отримання ко пії постанови суду.

Постанова набирає зако нної сили в порядку, встановл еному ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виг отовлено 29 листопада 2011 року.

Суддя Гулкевич І.З.

З оригіналом згідно

Суддя Гулкевич І.З.