Постанова

від 07.08.2008 по справі 6/618

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/618

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 серпня 2008 р.                                                                                    № 6/618  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Бенедисюка І.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників сторін: позивача –

відповідача –Олійника О.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Закарпатгазсервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року у справі за позовом ТзОВ "Закарпатгазсервіс" до Дочірньої компанії "Укргазвидобуваання" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 6 524 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 6729, 91 грн., з яких 5996, 1 грн. надмірно сплачених за недопоставлений товар в кількості 3160 кг та 733, 81 грн. сплачених за послуги по наливу та транспортуванню недопоставленого товару в кількості 3160 кг.

          Згідно наданого уточненого розрахунку ціни позову позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 6524 грн., з яких 5812 грн. надмірно сплачених за недопоставлений товар в кількості 3063 кг та 712 грн. сплачених за послуги по наливу та транспортуванню недопоставленого товару в кількості 3063 кг.

         Рішенням господарського суду м.Києва від 20 березня 2007 року (суддя Ковтун С.А.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5812 грн. надмірно сплачених за недопоставлений товар в кількості 3063 кг, 712 грн. сплачених за послуги по наливу та транспортуванню недопоставленого товару в кількості 3063 кг, судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року рішення господарського суду скасоване. Прийняте нове рішення, яким в позові відмовлено.

Справа розглядалась судами неодноразово.

У касаційній скарзі ТзОВ "Закарпатгазсервіс" просить вказану постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2005 року між сторонами у справі за участі Української аграрної біржі був укладений договір №А67/3630 сг-95 купівлі-продажу скрапленого газу, згідно умов якого продавець зобов'язався передати покупцю в листопаді 2005 року скраплений газ у кількості 105 тонн відповідно до графіку поставки, а покупець зобов'язався здійснити попередню оплату та прийняти скраплений газ (суміш «пропан-бутан») (товар). Вартість однієї тонни скрапленого газу становить 1897,5 грн. з ПДВ.

У відповідності до п.3.3 укладеного договору, продавець передає скраплений газ при транспортуванні залізничним транспортом на умовах ЕXW - структурна одиниця наливу скрапленого газу за умови своєчасного подання транспортних засобів у зазначені в п. 5.2 договору терміни.

Згідно п.3.4 договору, покупець самостійно забезпечує та оплачує послуги по транспортуванню по окремому договору.

Відповідно до умов договору №1011/21-тр/БЯ від 07.11.2005 року, укладеного між сторонами у справі, всі зобов'язання щодо наливу, оформлення та перевезення скрапленого газу до станції призначення несе відповідач.

Приймання вантажу здійснюється відповідно до Інструкції "Про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту", затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України №332 від 03.06.2002 року, пунктом 5.1 якої визначений порядок приймання скрапленого вуглеводневого газу (СВГ), який надійшов залізничним транспортом.

         У разі встановлення нестачі з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання СВГ і повідомляє про це керівника свого підприємства. Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні та складанні двостороннього акта, якщо інше не передбачене умовами договору або постачання. При цьому, матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання СВГ, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення його якості.

Як правильно встановлено судом, вантаж, який прибув 23 листопада 2005 року в цистернах №№50867704, 50859453 був прийнятий за відсутності представника вантажовідправника не повідомленого про це належним чином, що підтверджує неправомірність та недостовірність даних під час приймання СВГ.

Приймання СВГ, що прибув 27.11.2005 року в цистерні №50859149, також, відбувалось з порушенням вимог Інструкції, а саме вантажоодержувач не припинив приймання СВГ та не забезпечив його зберігання до прибуття представника вантажовідправника, чим порушив вимоги вказаної Інструкції.

Крім того, відповідно до п. 5.1.6 Інструкції результати приймання оформляються актом приймання СВГ за кількістю, який складається в день прибуття вантажу на ГНС та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання за формою N 1-ГС.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що акти приймання СПБТ №1/11 від 25.11.2005 року та № 01/12 від 01.12.2005 року були складені з порушенням вимог Інструкції та, у зв'язку з цим, не можуть бути належними та допустимими доказами в даній справі.

Пунктом 4.8 зазначеної Інструкції встановлені вимоги до засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері державного метрологічного нагляду і підлягають повірці. До застосування допускаються ЗВТ, типи яких включено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні, або такі, що пройшли державну метрологічну атестацію в порядку, встановленому ДСТУ 3215-95.

Враховуючи той факт, що апеляційний господарський суд правильно встановив відсутність в матеріалах справи доказів підтверджуючих, що ваги, які застосовувалися при складанні актів, відповідають п.4.8 Інструкції, маса визначена на них не може вважатися достовірною і є такою, що не відповідає фактичній масі вантажу.

Згідно п.п.5.1.2, 5.1.5 огляд залізничних цистерн, приймання та зливання СВГ здійснюється працівниками, які призначені наказом керівника підприємства та пройшли курс спеціального навчання і перевірку знань з питань охорони праці згідно з вимогами пункту 2.1 Типового положення про навчання з питань охорони праці. Періодичність перевірки знань цих працівників проводиться не рідше одного разу на рік. Ці працівники повинні бути атестовані на знання Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском та Правил безпеки систем газопостачання України в обсязі роботи, яка ними виконується. Особи, що входять до складу комісії, повинні бути компетентними (за видом роботи та освіти, досвіду трудової діяльності) у питаннях визначення кількості СВГ. Ці особи несуть повну відповідальність за дотримання правил приймання СВГ, встановлених цією Інструкцією.

Апеляційний господарський суд правильно встановив той факт, що позивачем не були надані належні докази в підтвердження того, що члени комісії, призначені наказом №29/Г від 18.07.2005 року "Про створення комісії з приймання та зливання скраплених вуглеводневих газів по кількості" є компетентними.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що апеляційна інстанція, відповідно до вимог закону,  вірно дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд необгрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача та стягнув з відповідача 5812 грн. надмірно сплачених коштів за недопоставлений товар в кількості 3063 кг та 712 грн. сплачених за послуги по наливу і транспортуванню недопоставленого товару в кількості 3063 кг та відмовив позивачеві в позові, скасувавши рішення місцевого суду.

При прийнятті постанови апеляційний господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняв законну і обгрунтовану постанову, яку необхідно залишити без змін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Закарпатгазсервіс" –без задоволення.

Головуючий                                                                                Дерепа В.І.

С у д д і:                                                                                       І.Бенедисюк

                                                                                                     Стратієнко Л.В.