Постанова

від 11.08.2008 по справі 14/68-47/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/68-47/10

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.08.2008                                                                                           № 14/68-47/10

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача: Юденко В.О. – представник за довіреністю,

від відповідача: Ісаєва Л.М. – представник  за довіреністю,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу 70 Управління начальника робіт

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2008

 у справі № 14/68-47/10  

 за позовом                               Госпрозрахункової філії № 1 Державного підприємства "Спеціалізована будівельна компанія"

 до                                                   70 Управління начальника робіт

 про                                                  стягнення 52394,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

 У січні 2007 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій по Договору №12/2 від 02.12.2005р., а саме: 35 947,94 грн. пені, 16 446,77 грн. штрафу та судових витрат.

              Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати виконаної роботи.

Рішенням   Господарського  суду  міста  Києва  від  21.03.2007р. № 14/68   у  позові   було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007р. № 14/68 рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2007р. № 14/68 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2007 рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2007р. №14/68 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007р. №14/68 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

           Рішенням Господарського суду  м. Києва  від 18.03.2008р. у справі № 14/68-47/10  позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з 70 - Управління начальника робіт на користь Госпрозрахункової філії № 1 Державного підприємства «Спеціалізована будівельна компанія» 35947, 81 грн. пені, 16446,77 грн. штрафу, 523,99 грн. витрати по сплаті державного мита та 117, 99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

            Не погоджуючись з рішенням, 70-Управління начальника робіт звернулося  з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 18.03.2008 р. скасувати,  посилаючись  на  порушення  господарським  судом  норм матеріального та процесуального права, неповне  встановлення  обставин, що мають  значення  для  справи.

             Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представників  сторін, колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2006 у справі № 14/526, яке набрало законної сили, було присуджено до стягнення з 70-управління начальника робіт (відповідача) на користь Госпрозрахункової філії № 1 ДП «Спеціалізована будівельна компанія» (позивача) суму заборгованості за виконані позивачем підрядні роботи на суму 234953,91 грн. по Договору № 12/2 від 02.12.2002р., укладеного між позивачем та відповідачем., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 2349,54 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Сторонами не надано доказів скасування чи зміни Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2006р. у справі  № 14/526.

За приписами ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, що встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Встановлено, що після винесення рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2006р. у справі №14/526 на розрахунковий рахунок позивача відповідачем 28.12.2006р. було перераховано заборгованість за Договором № 12/2 від 02.12.2002р. в сумі 234953,91 грн., про що свідчать банківські виписки  по особовому рахунку позивача.

З позовної заяви вбачається, що позивачем в порядку п.п. 4.3, 12.1 та 12.2 Договору № 12/2 від 02.12.2005р. заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання основного грошового зобов'язання в сумі 234953,91грн., передбачених ст.231 Господарським кодексом України, а саме: 35947,94 грн.  пені та 16446,77 грн. штрафу за період прострочення з 27.07.2006р. по 28.12.2006р.

За змістом пункту 4.3 Договору № 12/2 від 02.12.2005р., укладеного між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем підрядних робіт на об'єкті по будівництву жилого комплексу по вул. Бориспільській, 26, замовник (відповідач) зобов'язався сплатити неустойку, відшкодувати збитки та моральну шкоду в разі невиконання або неналежного виконання ним зобов'язань за договором підряду, якщо він не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Згідно з п. 12.1 Договору № 12/2 від 02.12.2005р. позивач та відповідач погодили, що порушення зобов'язань за договором підряду є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором підряду.

      Пунктом 12.2 Договору № 12/2 від 02.12.2005р. передбачено, що у разі порушення зобов'язань за договором підряду можуть настати такі правові наслідки: припинення виконання зобов'язань за договором підряду внаслідок односторонньої відмови від нього, зміна умов договору підряду, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з  довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/6494-1 від 07.11.2006р., відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відповідач - 70 Управління начальника робіт є державною установою державної форми власності.

Згідно з довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/6494-2 від 07.11.2006р., відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) позивач - Госпрозрахункова філія № 1 Державне підприємство «Спеціалізована будівельна компанія» відноситься до державної форми власності.

З п.1,3 Положення про Госпрозрахункову філію № 1 Державного підприємства «Спеціалізована будівельна компанія» вбачається, що філія має право діяти від імені підприємства, зокрема, виступати в суді, господарському та третейському суді.

В силу ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що є встановленим факт  порушення відповідачем своїх зобов'язань по Договору № 12/2 від 02.12.2002р. щодо своєчасної оплати 234953,91 грн. виконаних позивачем підрядних робіт, оскільки виконані позивачем роботи по Договору № 12/2 від 02.12.2002 були оплачені відповідачем не в повному обсязі та не у встановлені договором строки, що згідно пунктів 4.3, 12.1 та 12.2 Договору № 12/2 від 02.12.2005 є підставою для застосування господарських (штрафних) санкцій, зокрема, сплати відповідачем неустойки, а саме: пені та штрафу, які підлягають застосуванню за період прострочення з 27.07.2006р. по 28.12.2006р., тобто 153 дні.

Колегія суддів погоджується з  висновком місцевого суду про те, що розмір господарських (штрафних) санкцій за порушення відповідачем, який належить до державного сектору економіки, умов зазначеного Договору підлягає застосуванню у розмірі, встановленому спеціальною нормою - частиною 2 ст. 230 Господарського кодексу України,  а саме: пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, та штраф у розмірі 7% вказаної вартості (за прострочення виконання зобов'язання в сумі 234953,91 грн. по Договору № 12/2 від 02.12.2005 понад тридцять днів), оскільки інше не передбачено Договором № 12/2 від 02.12.2005, а натомість, в п. 12.1 Договору № 12/2 від 02.12.2005р. зазначено, що санкції підлягають застосуванню відповідно до вимог Господарського кодексу України, інших законів або договором підряду.

            З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду щодо часткового  задоволення позовних  вимог в частині стягнення з відповідача суми пені - в розмірі 35947,81 грн. та штрафу – в розмірі 16446,77 грн., враховуючи порушення відповідачем строків розрахунків.

Відповідач   не  довів належними та допустимими  доказами  наявність підстав для відмови в позові.

              Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

              Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

              Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

             Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

            Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

          Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу 70-Управління начальника робіт на рішення Господарського суду  м. Києва  від 18.03.2008 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 18.03.2008 року у справі №14/68-47/10  залишити без змін.

3.          Матеріали справи  № 14/68-47/10  направити до Господарського суду  м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді