Постанова

від 31.07.2008 по справі 12/381

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/381

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.07.2008                                                                                           № 12/381

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Кириченко І.А. (довіреність від 29.05.2008 р.)

від відповідача – 1)Дічкова О.В.(довіреність № б/н від 10.07.2008 р.)

                                   Ліпухін А.В.(довіреність № б/н від 27.03.2008 р.)          

                                2) Волік Я.В. (довіреність № 14.02/01 від 01.07.2008 р.)

 від третьої особи –    Шевченко О.Ю. (довіреність № 5436 від 05.02.2008 р.)

                                      Бенатов Д.Е. (довіреність № 5436 від 05.02.2008 р.)

 За участю працівника Державного підприємства “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров'я України  

Герасимчук Т.В. (паспорт серія СН № 772104, виданий 03.03.1998 р. Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров'я України та Тріфарма Ілач Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.05.2008

 у справі № 12/381  

 за позовом                               Компанії "Х.Лундбек А/С", Данія (H.Lundbeck A/S, Danmark)

 до                                                   1) Державного підприємства "Державний фармакологічний центр" Міністерства охорони здоров'я України

                                                  2) Міністерства охорони здоров"я України

 третя особа           Тріфарма Ілач Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті

 про                                                  захист прав інтелектуальної власності на лікарський засіб есциталопраму оксалат

ВСТАНОВИВ:

 Компанія “Х.Лундбек А/С”, Данія (H.Lundbeck A/S, Danmark) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров'я України про визнання недійсним висновку відповідача про рекомендацію до реєстрації препарату Цитолес компанії “Тріфарма Ілач Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті”, як такого, що порушує чинні патентні права позивача на лікарський засіб есциталопрам.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.11.2007 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Тріфарма Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.11.2007 р. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України виключено зі складу учасників судового процесу.          

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги, та просив визнати недійсним висновки відповідача про рекомендацію до реєстрації лікарських засобів Цитолес таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по      10 мг № 14, № 28 (реєстраційне посвідчення UA/6492/01/01), Цитолес таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 20 мг № 14, № 28 (реєстраційне посвідчення UA/6492/01/02), Цитолес краплі для перорального застосування (розчин), 10 мг/мл по 15 мл у флаконах (реєстраційне посвідчення UA/6492/02/01), компанії “Тріфарма Ілач Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті”, як такі, що порушують чинні патентні права позивача на лікарський засіб есциталопрам, зобов'язати відповідача зробити подання у Міністерство охорони здоров'я України про невідповідність зазначених лікарських засобів вимогам ст. 9 Закону України “Про лікарські засоби”.

Як вбачається з матеріалів справи (протокол судового засідання від 27.02.2008 р.) за клопотанням відповідача-1 ухвалою Господарського суду    м. Києва від 27.02.2008 р. залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Міністерство охорони здоров'я України.            

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2008 р. у справі № 12/381 позов  задоволено повністю.

Державне підприємство “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров'я України (відповідач-1), не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

Аналогічна позиція міститься в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2008 р., яка була подана до Київського апеляційного господарського суду третьою особою.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від      10.06.2008 р. апеляційні скарги відповідача-1 та третьої особи прийнято до провадження, розгляд апеляційних скарг призначено на 19.06.2008 р.

В судовому засіданні представники відповідача-1 та третьої особи підтримали апеляційні скарги повністю, просили їх задовольнити, а рішення скасувати.

Відповідач-2 в судовому засіданні погодився з доводами третьої особи та відповідача-1, викладеними в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні, заперечували проти апеляційних скарг, просили їх залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Крім того, керуючись ст. 30 ГПК України, в судовому засіданні приймала участь працівник Державного підприємства “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров'я України, яка пояснила питання, що виникли під час розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази та проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного  законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України було видано патент України на винахід від 15 березня 2006 р. № UA 75 147 С2 “Спосіб одержання рацемічного циталопраму та/або S- або R-циталопраму шляхом розділення суміші S- та R-циталопраму” та патент України на винахід від 10.08.2007 р. № UA 79 930 “Кристалічна композиція, що містить есциталопрам”.

Датою пріоритету винаходу за патентом № UA 75 147 С2 є 25.06.2001 р., а датою пріоритету винаходу за патентом № UA 79 930 є 31.07.2001 р.

Об'єктом винаходу за патентом № UA 75 147 С2 є спосіб одержання діючої речовини антидепресивного лікарського засобу, а саме - есциталопраму оксалату з певними фармакологічними властивостями, що застосовується для лікування розладів нервової системи.

Як випливає з опису даного винаходу, хімічна речовина циталопрам має дві модифікації (є сумішшю двох енантіомерів - S- та R-циталопраму), що відрізняються лише за просторовим розташуванням. Перший з енантіомерів (есциталопрам) має терапевтичну ефективність для лікування розладів нервової системи, у той час як другий (ерциталопрам) є індиферентним.

Творчим здобутком авторів винаходу за патентом № UA 75 147 С2 було винайдення способів одержання суміші S- та R-циталопраму з переважним вмістом енантіомеру, що має зазначені лікувальні властивості. При цьому вибраний оптимальний з них з точки зору досягнення заданого результату та простоти його одержання.

Аналогічно об'єктом винаходу за патентом № UA 79 930 є кристалічна композиція, що містить есциталопрам, вміст якого обумовлює терапевтичну ефективність препарату.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, об'єктом непрямої охорони зазначених патентів, що належать позивачу, є діюча речовина лікарського засобу Ципралекс есциталопраму оксалат з певними фармакологічними властивостями, а саме - терапевтичною ефективністю для лікування розладів нервової системи.

Даний лікарський засіб у формі таблеток, вкритих оболонкою, по 5 мг, 10 мг, 15 мг № 14, № 28 був зареєстрований Міністерством охорони здоров'я України 9 вересня 2003 р. і позивачу видане реєстраційне посвідчення           № Р.09.03/07362.

Як стверджує позивач, діюча речовина есциталопраму оксалат є новою для України, оскільки до моменту дозволу відповідача-1 третій особі на введення у господарський обіг його копії – препарату Цитолес (відповідно до протоколу №4 науково-експертної ради відповідача-1) був єдиним продуктом есциталопраму оксалату в Україні, що підтверджується тим, що препарат Ципралекс внесений у перелік референтних лікарських засобів, що формується МОЗ України.

Проте, 13.10.2006 р. та 23.10.2006 р. третьою особою без дозволу позивача до Державного підприємства “Державний фармакологiчний центр” МОЗ України були поданi заявки на реєстрацiю лiкарського засобу Цитолес на основi есциталопраму оксалату у формi таблеток та крапель для перорального застосування.

Як правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює в Україні введення ліків у господарський обіг, а саме - процес реєстрації лікарських засобів в Україні, є Закон України “Про лікарські засоби”. Цей Закон регулює правовідносини, пов'язані зі створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів, визначає права та обов'язки підприємств, установ, організацій і громадян, а також повноваження у цій сфері органів державної виконавчої влади і посадових осіб.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про лікарські засоби” для виробництва лікарських засобів можуть використовуватись діючі, допоміжні речовини та пакувальні матеріали, дозволені до застосування Міністерством охорони здоров'я України або уповноваженим ним органом.

Статтею 9 Закону “Про лікарські засоби” визначені основні вимоги до державної реєстрації лікарських засобів, що є необхідною передумовою допуску лікарських засобів до застосування в Україні. Порядок державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 р. № 376 (далі – Постанова № 376) “Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію)”, який встановлює механізм проведення державної (пере)реєстрації лікарських засобів, визначених ст. 2 Закону України “Про лікарські засоби”, застосування яких в Україні допускається тільки після такої реєстрації.

Згідно з п. 2 Постанови № 376 державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарського засобу здійснює Міністерство охорони здоров'я України на підставі результатів експертизи реєстраційних матеріалів (реєстраційного досьє) на такий засіб та контролю його якості, проведених Державним фармакологічним центром МОЗ (Відповідачем) та Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Згідно зі ст. 9 Закону “Про лікарські засоби” державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до Міністерства охорони здоров'я України або уповноваженого ним органу.

Вимоги до заяви про проведення експертизи матеріалів щодо державної реєстрації лікарського препарату, а також змін до реєстраційних матеріалів, які потребують нової реєстрації лікарського препарату та її форма визначені додатком 1 до Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженого наказом МОЗ України від 26.08.2005 р. № 426 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.09.2005 р. за № 1069/11349.

Пунктом 3.1 заяви передбачений обов'язок заявника надати відомості про те, чи захищений лікарський препарат патентами на винахід, корисну модель або промисловий зразок, дія яких розповсюджується на Україну.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідне питання містилось також у п. 13 Заяви про проведення експертизи матеріалів на лікарський засіб, що подається на державну реєстрацію (перереєстрацію), форма якої була визначена наказом МОЗ України від 19 вересня 2000 р. № 220 “Про затвердження Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію)”, а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, що діяв на момент подання позивачем до реєстрації лікарського засобу Ципралекс.

Отже, відповідач-1 в установленому законом порядку одержав від позивача інформацію про те, що діюча речовина лікарських засобів Ципралекс, а саме – есциталопраму оксалат в Україні є об'єктом патентної охорони.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з моменту оприлюднення відповідачем-1 на своєму сайті інформації про подання третьою особою до реєстрації лікарських засобів Цитолес, позивач неодноразово звертався до відповідача-1 з листами про те, що діюча речовина лікарських засобів Ципралекс – есциталопраму оксалат - в Україні є об'єктом патентної охорони, і він як власник нікому не надавав дозволу на введення в обіг і, відповідно, реєстрацію препаратів, аналогічних Ципралексу, заперечує проти державної реєстрації лікарських засобів на основі цієї діючої речовини, зокрема, лікарських засобів Цитолес, які належать третій особі.

Незважаючи на це, відповідач-1 надав дозвіл третій особі на введення в обіг (шляхом рекомендації до реєстрації) лікарського засобу Цитолес на основі есциталопраму оксалату у різних лікарських формах: Цитолес таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг № 14, № 28 (реєстраційне посвідчення UA/6492/01/01), Цитолес таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 20 мг № 14, № 28 (реєстраційне посвідчення UA/6492/01/02), Цитолес краплі для перорального застосування (розчин), 10 мг/мл по 15 мл у флаконах (реєстраційне посвідчення UA/6492/02/01).

На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду першої інстанції наступні докази: реєстраційне посвідчення № Р.09.03/07362 від 9 вересня 2003р. на лікарський засіб Ципралекс таблетки, вкриті оболонкою, по 5 мг, 10 мг, 15 мг № 14, № 28; витяг з газети «Щотижневик Аптека» № 29 (600) от 30.07.2007 р.; роздруківка з офіційного сайту відповідача-1; лист позивача відповідачу-2 від 03.11.2006 р. стосовно захисту прав інтелектуальної власності на лікарські засоби Ципралекс (есциталопрам); лист позивача відповідачу-1 від 29.11.2006 р. стосовно захисту прав інтелектуальної власності на лікарські засоби Ципралекс (есциталопрам); лист позивача відповідачу-1 від 28.03.2007 р. стосовно захисту прав інтелектуальної власності на лікарські засоби Ципралекс (есциталопрам); лист позивача відповідачу-1 від 30.05.2007 р. стосовно захисту прав інтелектуальної власності на лікарські засоби Ципралекс (есциталопрам); лист позивача відповідачу-1 від 15.08.2007 р. стосовно захисту прав інтелектуальної власності на лікарські засоби Ципралекс (есциталопрам); лист позивача відповідачу-1 від 17.09.2007 р. стосовно захисту прав інтелектуальної власності на лікарські засоби Ципралекс, лист відповідача-1 від 23.03.2007р. № 5.12-2165/А; лист відповідача-1 від 14.09.2007р.               № 5.12-6947/А; схема “Система обігу лікарських засобів в Україні”.

Відповідно до п. 2.32 Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженого наказом МОЗ України від 26.08.2005 р. № 426 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.09.2005 р. за                      № 1069/11349 “експертиза матеріалів на лікарський засіб - це перевірка, аналіз та спеціалізована оцінка реєстраційних матеріалів та матеріалів додаткових експертиз (випробувань) лікарського засобу з метою підготовки вмотивованих висновків для прийняття рішення про його державну реєстрацію (перереєстрацію) або відмову в державній реєстрації (перереєстрації) лікарського засобу”.

Як вбачається з ст. 9 Закону України “Про лікарські засоби” та Постанови № 376 до повноважень відповідача-1 належить проведення експертизи реєстраційних матеріалів, за результатами якої він складає вмотивовані висновки про можливість (або неможливість) реєстрації лікарських засобів.

Згідно з п. 2.35 зазначеного Порядку, висновок відповідача-1 щодо ефективності, безпечності та якості лікарського засобу - це результат експертизи реєстраційних матеріалів на лікарський засіб з наданням рекомендацій щодо його державної реєстрації (перереєстрації), експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення з рекомендацією про потребу внесення змін чи доповнень до реєстраційних матеріалів на лікарський засіб або його нову реєстрацію”.

          У якості нормативного обґрунтування своїх позовних вимог Позивач наводить п. п. 2, 5 ст. 28 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15 грудня 1993 р. № 3687-XII зі змінами та доповненнями (надалі за текстом – “Закон про охорону прав на винаходи”), відповідно до яких патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом та забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу.

Згідно абз. 4 п. 2 ст. 28 Закону “Про охорону прав на винаходи” використанням винаходу (корисної моделі) визнається:

- виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

- застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Відповідно до абз. 8-9 п. 2 ст. 28 Закону “Про охорону прав на винаходи” продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй. Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Колегія суддів дійшла висновку, що викладені в апеляційних скаргах заперечення проти позовних вимог стосовно того, що при виробництві діючої речовини препаратів Цитолес не був застосований спосіб за патентом № UA 75 147 С2 не знаходять підтвердження, зважаючи на наступне.

Згідно абз. 10-13 п. 2 ст. 28 Закону “Про охорону прав на винаходи” будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:

- продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;

- існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.

В такому разі обов'язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутній опис способу виробництва діючої речовини препаратів Цитолес, який можна було б порівняти із способами одержання есциталопраму, що описані в патенті № UA 75 147 С2.

Таким чином, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що лікарські засоби Цитолес, виробництва Третьої особи з діючою речовиною есциталопраму оксалат мають інший процес (спосіб) виготовлення продукту, ніж той, що охороняється патентом № UA 75 147 С2.

Суд апеляційної інстанції вважає посилання відповідача-1 та третьої особи в апеляційних скаргах на те, що усі документи, які потрібні для реєстрації в Україні лікарського засобу, зокрема, препаратів Цитолес, є в матеріалах справи, необгрунтованими, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується посилання позивача на те, що для реєстрації цих лікарських засобів використані матеріали проведених ним досліджень оригінального лікарського засобу.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано вважає підтвердженими доводи позивача про те, що у даному випадку відповідачем-1 та третьою особою було використано технологічну схему та іншу технічну документацію позивача.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 34 Закону “Про охорону прав на винаходи” будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені ст. 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.  На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Враховуючи те, що виключне право використовувати винахід за патентом України від 15.03.2006 р. № UA 75 147 С2 “Спосіб одержання рацемічного циталопраму та/або S- або R-циталопраму шляхом розділення суміші S- та R-циталопраму” на процес одержання цієї діючої речовини, а також винахід за патентом України від 10.08.2007 р. № UA 79 930 “Кристалічна композиція, що містить есциталопрам” на власний розсуд, та право забороняти іншим особам використовувати вказаний винахід без його дозволу належать позивачеві (ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі"), апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що дії відповідача щодо рекомендації до державної реєстрації лікарського засобу Цитолес за заявами третьої особи, є порушенням прав позивача, як власника зазначених патентів.

Отже висновки відповідача суперечать положенням ст. 28 Закону України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі”, та порушують права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу і, зокрема, визначати відповідача за своїми вимогами тощо.

Таким чином, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту його порушеного права відповідає способу, що встановлений статтею 277 Цивільного кодексу України та статтею 37 Закону України.

З огляду на викладене доводи апеляційних скарг щодо порушення господарським судом ст. 9 Закону “Про лікарські засоби” не знаходять підтвердження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та приходить до висновку, що з урахуванням наданих позивачем на обґрунтування позовних вимог доказів, а також беручи до уваги те, що відповідач-1 та третя особа не надали документ, що за сукупністю ознак нагадував би технологічну схему одержання есциталопраму оксалату, як діючої речовини препарату Цитолес, або її опис, що включав би вказівку вихідної сировини, послідовність виробничих процесів та умови їх проведення, а отже не довели незастосування ними кожної ознаки, включеної до незалежних пунктів формули винаходу за патентами України № № UA 75 147 С2 та UA 79 930, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог до Державного підприємства “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров'я Україгни є обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими посилання скаржників на порушення господарським судом п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на суб'єктний склад сторін цієї справи, оскільки відповідач-2 є субЧєктом владних повноважень, а даний спiр не пiдвiдомчий господарському суду i має розглядатися в порядку адмiнiстративного судочинства,  з огляду на нижченаведене.

До відповідача-2 у позивача немає позовних вимог, оскільки наказ МОЗ України відповідача-2 про реєстрацію лікарських засобів Цитолес виданий відповідно до прийнятих відповідачем-1 рішень про рекомендацію їх до реєстрації. Законодавством України про лікарські засоби не передбачено інших правових підстав для відмови у реєстрації препарату, крім негативного висновку відповідача-1.

Оскільки позивачем позовних вимог до Міністерства охорони здоров'я України не було заявлено, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суду першої інстанції слід було залучити до участі у справі Міністерство охорони здоров'я України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, як зазначав в своєму клопотанні позивач.    

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Позивачами і відповідачами в судовому процесі господарських  судів можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст. 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами,  зокрема,  підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.  

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі,  зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві,  крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Сторонами у господарському судочинстві можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України, а отже усі спори між юридичними особами підвідомчі господарським судам, крім винятків, прямо визначених законом (аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 30.11.2004 р. № 18-62).

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства предбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Так, завданням адміністративного  судочинства  є, зокрема,   захист прав  та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Права інтелектуальної власності, що належать конкретним фізичним і юридичним особам, є приватними правами. Відповідно спір, що стосується прав та обов'язків конкретної особи, за своєю природою є приватно-правовим та виникає у сфері приватно-правових відносин.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачем позовних вимог до Міністерства охорони здоров'я України як до суб'єкта владних повноважень не було пред'явлено, то даний спір, предметом якого є захист прав інтелектуальної власності та учасниками якого є субЧєкти, визначені     ст. 1 ГПК України, не може розглядатись за правилами, встановленими КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу і, зокрема, визначати відповідача за своїми вимогами тощо.

Таким чином, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту його порушеного права відповідає способу, що встановлений ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 28 Закону України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі”.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач-1 та третя особа в порушення зазначеної норми належним чином апеляційні скарги не обґрунтували.

В зв'язку з цим, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення Господарського суду м. Києва підлягає частковому скасуванню в частині п. 1, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги Компанії “Х.Лундбек А/С”, Данія (H.Lundbeck A/S, Danmark) до Державного підприємства “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров'я України належить задовольнити, а в задоволенні позовних вимог Компанії “Х.Лундбек А/С”, Данія (H.Lundbeck A/S, Danmark) до Міністерства охорони здоров'я України – відмовити, в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст.103, п. 1  ч. 1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Державного підприємства “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров'я України задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Тріфарма Ілач Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2008 р. у справі             № 12/381 в частині п. 1 скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Компанії “Х.Лундбек А/С”, Данія (H.Lundbeck A/S, Danmark) до Державного підприємства “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров'я України задовольнити повністю.

В задоволенні позовних вимог Компанії “Х.Лундбек А/С”, Данія (H.Lundbeck A/S, Danmark) до Міністерства охорони здоров'я України відмовити повністю.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Матеріали справи  повернути Господарському суду м. Києва.    

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді