Рішення

від 01.12.2009 по справі 12/381

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  12/381

01.12.09

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

До          Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

Про          стягнення 48 514,01 грн.

  Суддя Прокопенко Л.В.

  Представники:

Від позивача                    ОСОБА_3 –предст. (дов. № 2172 від 02.11.2009 р.)

Від відповідача                        не з’явився

  Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 48 514,01 грн. (44 765,00 грн. –основний борг, 1 323,11 грн. –пеня, 2 238,25 грн. –штраф, 187,65 грн. –3% річних) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору комісії № 38 від 11.12.2008 р.

Ухвалою суду від 01.10.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/381 та призначено розгляд справи на 04.11.2009 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 04.11.2009 р. не направив.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2009 р. розгляд справи відкладено на 01.12.2009 р.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2009 р. знову не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача чи повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.12.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2008 р. між сторонами укладено договір комісії № 38 (далі - Договір) про продаж взуття (далі товар).

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов'язувався від свого імені укладати договори з продажу товару.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що відповідач не рідше одного разу на місяць перераховує на рахунок позивача грошові кошти, отримані за угодами про продаж товару.

Протягом терміну дії договору позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 181 505 грн., що підтверджується видатковими накладними від 11.12.2008 р. (на суму 91 750,00 грн.) та від 15.12.2008р на суму (89 755,00 грн.).

Відповідачем перераховано на рахунок позивача 20 075,00 грн. в якості оплати за поставлений товар. Окрім того, відповідачем повернуто позивачу товар на суму 116 665,00 грн.

Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 22.07.2009 р. становить 44 765,00 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 1 323,11 грн. та штрафу, що згідно розрахунку становить 2 238,25 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 187,65 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 44 765,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 10.2. Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати послуг, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від загальної суми боргу за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 1 323,11 грн., штраф - 2 238,25 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суму пені відповідачем суду не надано. Розрахунки пені та штрафу відповідають матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1 323,11 грн. та  штрафу у розмірі 2 238,25 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 187,65 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних відповідачем суду не надано. Розрахунок 3% річних  відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 187,65 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 526, 625, 549, 610, 611, 612 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (02217, АДРЕСА_1, і.п.н. НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (65026, АДРЕСА_2, і.п.н. НОМЕР_2) 44 765 (сорок чотири тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 1 323 (одну тисячу триста двадцять три) грн.. 11 коп. -  пені, 2 238 (дві тисячі двісті тридцять вісім) грн. 25 коп. штрафу, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 65 коп. –3% річних, 485 (чотириста вісімдесят п’ять) грн. 14 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

           Суддя                                                                                                      Л.В.Прокопенко