Постанова

від 11.10.2006 по справі 17/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2006 р.   Справа № 17/159   

За позовом:Комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром”, м.Івано-Франківськ, вул.Ботанічна, 2

до відповідача:Житлово-будівельного кооперативу №22а, м.Івано-Франківськ, вул.Симоненка, 30/25

про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації

Суддя  Неверовська Л.М.

При секретарі судового засідання                                                         Нестеренко А.В.

Представники:

Від позивача:Кузик В.І. -  юрисконсульт (довіреність №01-6/63 від 15.03.2006 р.)

Від відповідача:Козак Н.Д. - голова кооперативу

В засіданні приймали участь:  

Суть спору: заявлено позов про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації.

          Позивач позов підтримав. Позивач просить неврегульовані сторонами розбіжності прийняти в редакції умов договору запропонованій позивачем.

          Відповідач заперечує проти укладення договору на запропонованих позивачем умовах. Просить укласти договір з урахуванням запропонованих ним в протоколі розбіжностей умов.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

          Комунальне підприємство “Івано-Франківськводоекотехпром” звернулося до суду з позовом про врегулювання розбіжностей, що виникли при погодженні відповідачем умов договору на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації.

          Сторонами не досягнуто згоди щодо зміни певних умов договору, позивачем передано спір на вирішення господарського суду, що відповідає ч.4 ст.188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, в тому числі і такі, що повинні прийматись сторонами як обов”язкові відповідно до законодавства.  З положень ч.3 ст. 184 Господарського кодексу України випливає, що укладання господарських договорів на основі типових договорів повинно здійснюватись відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування типового договору, а в силу ч.4 ст.179 цього ж кодексу сторони не можуть відступати від змісту типового договору.

4.06.2004 року Верховною Радою України прийнятий Закон України “Про житлово-комунальні послуги”, який набув чинності з дня його опублікування (ГУ 2004, 07 (30.07.2004) № 140, за виключенням ч. ч. 4, 5, 7, 8 ст. 31 Закону, які набули чинності з 01.01.2005 року). Тобто, на момент виникнення спору діє правовий акт у формі закону, який регулює правовідносини, що є предметом проекту договору, переданого на розгляд суду.

Відповідно до ч. 2 п. 1 Прикінцевих положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги” договори про житлово-комунальні послуги мають бути приведені у відповідність з цим законом до 01.01.2006 року.

          Відповідно до ст. ст. 648, 649 ЦК України, ст. 181, 184, 187 ГК України зміст договору, укладеного на підставі правого акта обов'язкового для сторін, має відповідати цьому акту; розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта, вирішуються судом.

          Суб'єктами Закону України “Про житлово-комунальні послуги” є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ч. 2 ст. 3 Закону).

          Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є, зокрема, балансоутримувач, який залежно від цивільно-правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником. Виробник послуг може бути їх виконавцем (ст. 19 Закону). До повноважень органів місцевого самоврядування належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг (ст. 7 Закону). До повноважень центрального органу виконавчої влади належить розробка типових договорів (ст. 5 Закону).

          Відповідно до ст.19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” N 2918-III від 10 січня 2002 року послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

          підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

              підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

              власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій  статті 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”. Порядок надання  споживачам  послуг  з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

          Відповідно до ст.20 вищевказаного Закону істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання є:

режим надання послуг;

обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання;

порядок надання послуг з водовідведення;

розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення;

права та обов'язки сторін договору;

відповідальність сторін договору.

У договорі про надання послуг з питного водопостачання повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання.

              За згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання у ньому можуть бути зазначені інші умови.

З метою   удосконалення   водокористування  і  водовідведення комунальними та відомчими водопроводами і каналізаціями, взаємовідносин між підприємствами, які експлуатують водопровідно-каналізаційні системи, та їх абонентами на території України наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року N 65  затверджено і введено в дію з 1 жовтня 1994 року Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (надалі - Правила).

Згідно п. 1.3 цих Правил  абонентами, що користуються послугами Водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи (надалі - підприємства), а також окремі громадяни, що мають жилі будинки або їх  частину на праві приватної власності (надалі - громадяни), на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у договірних відносинах.

Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України визначено форму типового (зразкового) договору (додаток N 4 до Правил).

Дослідивши поданий позивачем проект договору №793 від 04.05.2006 р. (в матеріалах справи) та протокол розбіжностей до договору (в матеріалах справи), суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та необхідність укладення договору на умовах запропонованих позивачем з врахуванням умов договору, викладених відповідачем у протоколі розбіжностей, враховуючи наступне.

П.2.1.1 слід прийняти у редакції запропонованій позивачем, оскільки редакція поданого відповідачем  протоколу розбіжностей  редакція даного пункту є ідентичною.

П.2.1.4 в редакції запропонованій позивачем слід виключити, оскільки вказана умова договору не є істотною, а вимоги п.15.9 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України не поширюються на відповідача.

П.2.1.6 слід викласти в редакції: “проводити  в  порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

          У  разі  порушення  виконавцем  умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного в акті. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.”

Вказана редакція відповідає положенням п.3 ч.2 ст.22 та ст.18 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

П.2.2.2 слід викласти в редакції: “Здійснювати оплату послуг водопостачання та водовідведення в 15-денний термін з моменту отримання рахунку”.

          Вказаний строк розрахунку є узгодженим сторонами. Крім того, п.12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України встановлено, що розрахунки  за  воду  здійснюються в такому порядку і в такі строки: з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖБК - один раз на місяць.

П.2.2.3 слід виключити, оскільки редакція запропонована позивачем суперечить Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

П.2.2.5 слід виключити, оскільки позивачем невірно застосовано в даному випадку ст.31 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”. Крім того, така умова договору не є істотною.

П.2.2.6 слід виключити, оскільки санкції запропоновані позивачем не передбачені Законом України “Про житлово-комунальні послуги”.

П.2.2.7 викласти у наступній редакції: “У   разі   недостатності   суми  проведеного  платежу  для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

  2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

  3) у третю чергу сплачується основна сума боргу”.

Наведена редакція відповідає вимогам ст.534 Цивільного кодексу України.

П.2.2.8 викласти у наступній редакції: “Забезпечити безперешкодний доступ представникам “Водоекотехпрому”: для зняття показів водомірів; для обстеження систем водопостачання та водовідведення”.

Запропонована позивачем редакція вказаного пункту суперечить ст.16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”

П.2.2.10 слід викласти в редакції відповідача: “При невиконанні п.2.2.9 договору водоспоживання вважається безобліковим і кількість спожитої води визначається за середньодобовою витратою за попередні три розрахункові місяці.”

Вказаним пунктом в редакції запропонованій позивачем встановлено додаткову відповідальність не передбачену  Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, а п.9.6 Правил застосовується у разі виявлення витоку  води в мережах абонента внаслідок їх пошкодження або нераціонального водокористування, коли водолічильник на вводі відсутній або не працює з вини абонента.

П.2.2.12 слід виключити, оскільки даний пункт суперечить Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та  Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

П.2.2.15 викласти у наступній редакції: “В письмовому вигляді в 7 денний термін повідомити “Водоекотехпром” про всі зміни, що стосуються предмету цього договору, а саме:

назви об”єкту, зміни власника чи передачі його іншим організації, зміни платіжних реквізитів, приєднання або появи нових об”єктів водоспоживання та водовідведення, реорганізацію та ліквідацію підприємства, в тому числі і шляхом банкрутства тощо;

заміну водоміра і зміну місця його знаходження, переобладнання водопроводу, приєднання насосів, тощо.”

П.2.2.16 слід виключити.

Умови запропоновані позивачем в п.2.2.15, п.2.2.16 викладені без врахування правового статусу відповідача, який є громадським об”єднанням та не проводить будь-якої виробничої діяльності.

П.7.2 викласти у наступній редакції: “Якщо на момент укладення договору існує заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, кошти, які поступають від “Абонента” “Водоекотехпром” зараховує в оплату зобов”язань за попередніми угодами.”             

          Заперечень щодо редакції додатків відповідачем не наведено, що дає підстави суду вважати таку редакцію погодженою.

          За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає  частковому задоволенню.

          Судові витрати по сплаті держмита та послуг інформаційно-технічного забезпечення  згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони в рівних частках.

З огляду на викладене, керуючись ст. 124 Конституції  України, ст.ст. 179,180,184, 188, 225, 277 Господарського кодексу України,  ст.ст. 49, 82-85 ГПК  України, суд

в и р і ш и в:

          позов задоволити частково.

          Врегулювати розбіжності, які виникли між сторонами у справі при укладенні договору на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації, виклавши умови спірних пунктів договору в наступній редакції:

П.2.1.1  у редакції запропонованій позивачем.

П.2.1.4  виключити.

П.2.1.6 викласти в редакції: “проводити  в  порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

          У  разі  порушення  виконавцем  умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного в акті. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.”

П.2.2.2 слід викласти в редакції: “Здійснювати оплату послуг водопостачання та водовідведення в 15-денний термін з моменту отримання рахунку”.

          П.2.2.3 виключити.

          П.2.2.5  виключити.

          П.2.2.6  виключити.

          П.2.2.7 викласти у наступній редакції: “У   разі   недостатності   суми  проведеного  платежу  для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

  2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

  3) у третю чергу сплачується основна сума боргу”.

П.2.2.8 викласти у наступній редакції: “Забезпечити безперешкодний доступ представникам “Водоекотехпрому”: для зняття показів водомірів; для обстеження систем водопостачання та водовідведення”.

П.2.2.10  викласти в редакції: “При невиконанні п.2.2.9 договору водоспоживання вважається безобліковим і кількість спожитої води визначається за середньодобовою витратою за попередні три розрахункові місяці.”

П.2.2.12  виключити.

П.2.2.15 викласти у наступній редакції: “В письмовому вигляді в 7 денний термін повідомити “Водоекотехпром” про всі зміни, що стосуються предмету цього договору, а саме:

назви об”єкту, зміни власника чи передачі його іншим організації, зміни платіжних реквізитів, приєднання або появи нових об”єктів водоспоживання та водовідведення, реорганізацію та ліквідацію підприємства, в тому числі і шляхом банкрутства тощо;

заміну водоміра і зміну місця його знаходження, переобладнання водопроводу, приєднання насосів, тощо.”

П.2.2.16 слід виключити.

П.7.2 викласти у наступній редакції: “Якщо на момент укладення договору існує заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, кошти, які поступають від “Абонента” “Водоекотехпром” зараховує в оплату зобов”язань за попередніми угодами.”    

          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №22а, м.Івано-Франківськ, вул.Симоненка, 30/25 (ідентифікаційний код 22165693) на користь Комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром”, м.Івано-Франківськ, вул.Ботанічна, 2 (ідентифікаційний код 32360815) судові витрати по сплаті державного мита в сумі 42 грн. 50 коп. та послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу  сумі 59  грн., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                     Неверовська Л.М.      

Рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України та підписане 20.10.2006 р.

Виготовлено в системі Діловодство

20.10.2006 р.

Неверовська Л.М.