Рішення

від 08.07.2008 по справі 33/180

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/180

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  08.07.08                                                                                                                 Справа № 33/180

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг - Сервіс» (м. Донецьк)

до відповідача :Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Львівські солодощі»(м. Пустомити)

про :стягнення 13 771 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 84 коп. (з яких: 13 250,00 грн. - основний борг; 521,84 грн. –пеня).

                                                                                          Суддя :                             Цікало А.І.                                                                                            При секретарі :              Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:Несторчук Р.В. –представник (довіреність № 91 від 03.07.2008 р.)

Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроторг - Сервіс»(м. Донецьк) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Львівські солодощі»(м. Пустомити) про стягнення 13 771 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 84 коп. (з яких: 13 250,00 грн. - основний борг; 521,84 грн. –пеня).

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 19.06.2008 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.07.2008 року.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.06.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 08.07.2008 р. представник позивача представив суду претензію про сплату суми заборгованості, яка відповідачем отримана 10.06.2008 р. та акт взаємозвірки розрахунків від 18.06.2008 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 18.06.2008 р., становить 13250,00 грн.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні  вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.06.2008 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

17.04.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроторг - Сервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Львівські солодощі»було укладено договір поставки № 30/2006 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1 Договору, постачальник (позивача) зобов'язувався поставити, а отримувач прийняти і оплатити харчові добавки, асортимент, кількість, ціни котрих вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору, згідно специфікацій, рахунків фактур та розхідних накладних (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15250,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору, оплата за поставлений товар проводиться протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку постачальником.

Рахунки позивачем виставлено в день поставки товару, тобто № СФ –0000073 від 25.03.2008 р. на суму 6250,00 грн. та № СФ –0000090 від 11.04.2008 р. на суму 9000,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Львівські солодощі»05.06.2008 р. проведено часткову оплату за отриманий товар в сумі 2000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.06.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

10.06.2008 р. за вх. № 39/1 відповідач, згідно відповідної відмітки вхідної кореспонденції, отримав від позивача претензію про сплату заборгованості, яку залишив без належної відповіді та реагування.

Позивачем представлено в якості доказів акти звірки взаємних розрахунків від 11.06.2008 р. та від 18.06.2008 р., згідно яких заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Львівські солодощі»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроторг - Сервіс», на вказані дати, становить 13250,00 грн. (оригінали долучено до матеріалів справи).

Станом на день звернення з позовом до суду відповідач заборгованість не сплатив.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано: 521,84 грн. –пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.  

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, фактично суму основного боргу, згідно актів звірок взаємних розрахунків, визнав, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг - Сервіс» (м. Донецьк) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Львівські солодощі»(м. Пустомити)  про стягнення 13 771 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 84 коп. (з яких: 13 250,00 грн. - основний борг; 521,84 грн. –пеня) обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Сума позову, станом на день звернення до суду, становила 13 771 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 84 коп., державне мито, згідно платіжного доручення № 911 від 11.06.2008 р., позивачем сплачено в сумі 137 (сто тридцять сім) грн. 72 коп.

Згідно платіжного доручення № 912 від 11.06.2008 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України,  ст.ст. 43, 22, 33, 43, 48, 49, 75, 80, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг - Сервіс»(м. Донецьк) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Львівські солодощі»(м. Пустомити) про  стягнення 13 771 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 84 коп. (з яких: 13 250,00 грн. - основний борг; 521,84 грн. –пеня) –задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Львівські солодощі»(вул. Глинська, 56, м. Пустомити, Львівська область, 81100; код ЄДРПОУ 32060170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг - Сервіс»(вул. Савченко, 13/17, м. Донецьк, 83027; код ЄДРПОУ 33755604) – 13 771 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 84 коп. (з яких: 13 250,00 грн. - основний борг; 521,84 грн. –пеня), 137 (сто тридцять сім) грн. 72 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя