Рішення

від 28.11.2011 по справі 2-2712/11

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Справа №  2-2712/11

ЗАОЧНЕ          РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

28 листопада 2011 року                                                                        м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Масленикова О.А.,

при секретарі Д'яченко М.В.

за участю :

прокурора Кілійського району Стаценко В.М.

особи, на захист інтересів якої подано позов:  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  цивільну справу  за позовом

Прокурора Кілійського району в інтересах ОСОБА_1

до

Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області

про

стягнення матеріальної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Кілійського району звернувся до суду з позовом в інтересах  ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області про стягнення  матеріальної шкоди в сумі 3904,75 гривні.

В судовому засіданні прокурор Стаценко В.М. підтримав заявлені позовні вимоги та в їх обґрунтування вказав, що до прокуратури Кілійського району звернувся громадянин ОСОБА_1 з проханням захистити його порушені права. В ході прокурорської перевірки було встановлено, що 21.03.2002 року Кілійською міською радою було засновано комунальне підприємство «Кіліятеплосервіс»/КП «КТС/. 26.02.2002 року статут КП «Кіліятеплосервіс»було зареєстровано Кілійською районною державною адміністрацією. Для здійснення господарської діяльності згідно статуту КП «Кіліятеплосервіс»19.11.2002 року Кілійською міською радою на підставі оренди у якості основних фондів було передано майно. 06.12.2005 року Кілійською міською радою було прийнято рішення про самоліквідацію КП «Кіліятеплосервіс». У зв’язку з відсутністю коштів для погашення  вимог кредиторів 04.05.2005 року голова ліквідаційної комісії КП «Кіліятеплосервіс»звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про визнання КП Кіліятеплосервіс»банкрутом. 27.06.2006 року господарським судом Одеської області було відкрито ліквідаційну процедуру  відносно КП «Кіліятеплосервіс», ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2 15.07.2008 року ухвалою господарського суду було затверджено акт ліквідатора та ліквідаційний баланс підприємства, у зв’яжу  відсутністю майна банкрута вимоги кредиторів залишились незадоволені. Як зазначає прокурор –згідно п. 10.3 статуту КП «Кіліятеплосервіс»у разі ліквідації підприємства майно, передане йому Кілійською міською радою для здійснення господарської діяльності, повертається власнику за актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі основних фондів КП «Кіліятеплосервіс»Кілійською міською радою було підписано лише 22.01.2007 року. Фактично з часу прийняття рішення про ліквідацію підприємства з 06.12.2005 по 17.01.2007 року охоронці КП «Кіліятеплосервіс»здійснювали охорону та були вимушені охороняти майно Кілійської міської ради –основні засоби, передані міською радою у користування КП «Кіліятеплосервіс», внаслідок чого виникла заборгованість з заробітної плати перед працівниками КП «Кіліятеплосервіс». 04.05.2006 року, 02.11.2006 року та 20.11.2006 року арбітражний керуючий ОСОБА_2 звертався до Кілійської міської ради з проханням прийняти працівників охорони КП «Кіліятеплосервіс»до штату працівників Кілійської міської ради, повідомляв про те, що буде змушений зняти охорону  з майна, переданого міською радою в оренду підприємству та просив дати згоду на списання та продаж основних засобів з метою погашення заборгованості по заробітній платі працівникам охорони, однак відповіді не отримав. 20.12.2006 року Кілійська міська рада як засновник КП «Кіліятеплосервіс», що в 2006 році здійснювало охорону 3-х об’єктів комунальної власності міської ради, прийняла рішення про реструктуризацію боргу КП «Кіліятеплосервіс»та виплату протягом 2007 року боргу по заробітній платі працівника КП «Кіліятеплосервіс». Як вказує прокурор, зазначеним рішенням міська рада фактично визнала та зобов’язалась погасити заборгованість по заробітній платі працівників КП «Кіліятеплосервіс». ОСОБА_1 працював охоронцем КП «Кіліятеплосервіс» з 01.03.2005 року по 17.01.2007 року, звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з банкрутством підприємства. Заборгованість із заробітної плати на момент звільнення ОСОБА_1 склала 3904,75 гривень. 20.09.2007 року Кілійською міською радою в зв’язку з тим, що рада не є правонаступником КП «Кіліятеплосервіс»було скасовано рішення від 20.12.2006 року «Про реструктуризацію боргу Кілійської міської ради комунальному підприємству «Кіліятеплосервіс». Як зазначає прокурор, таким чином бездіяльність та невиконання зобов’язань Кілійської міської ради спричинило ОСОБА_1 матеріальну шкоду, яку згідно положень ст. 1166 ЦК України прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь особи на захист інтересів якої заявлено позов.

Особа, на захист інтересів якої прокурором заявлено позов –ОСОБА_1 позовні вимоги прокурора підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача - Кілійської міської ради повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. ст. 74-76 ЦПК України про дату та місце розгляду справи, за викликом суду повторно в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення судового розгляду або проведення розгляду справи за його відсутності –суду не надав.

Зі згоди прокурора та особи, на захист інтересів якої заявлено позов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи за відсутності представника відповідача, що відповідає положенням ст. ст. 169, 224 ЦПК України.   

Заслухавши пояснення прокурора, особи, на захист інтересів якої заявлено позов, в процесі дослідження обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Комунальне підприємство «Кіліятеплосервіс» /КП «КТС»/, засновником якого згідно Статуту є  Кілійська міська рада, було  зареєстровано у встановленому порядку  26.03.2003 року.             Згідно п. 3.1. Статуту КП «КТС»є самостійним господарюючим суб’єктом підприємницької діяльності, що здійснюється на засадах повного госпрозрахунку, самоокупності та самофінансування.

Джерелами формування майна КП «КТС»в п. 5.2. Статуту  визначено: майно, передане Кілійською міською радою; продукція, вироблена внаслідок фінансово-господарської діяльності; одержані доходи; прибутки, отримані від реалізації продукції та інших видів господарської діяльності; кредити банків та інших кредиторів; безкоштовні та благодійні внески, пожертвування; інші джерела, не заборонені законодавством.

Згідно записів з трудової книжки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював на посаді  охоронця в комунальному підприємстві Кіліятеплосервіс»з 01.03.2005  року по 17.01.2007 року; звільнений з  роботи  на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (банкрутство підприємства).  

20.12.2006 року Кілійською міською радою прийнято рішення № 183-V-10  «Про реструктуризацію боргу Кілійської міської ради  комунальному підприємству «Кіліятеплосервіс»,  яким  за пропозицією виконавчого комітету та враховуючи, що  міська рада є засновником комунального підприємства «Кіліятеплосервіс» та факту того, що підприємство  здійснювало в 2006 році охорону  3-х об’єктів комунальної власності Кілійської міської ради :  

1.котельної на селищі КССБЗ,  

2. котельної на селищі ПМК –16,  

3. котельної  по вул. Дунайській,  

в результаті чого  в КП «Кіліятеплосервіс»виникла   заборгованість по заробітній платі в сумі 42 тисячі гривень,   вирішено реструктурувати  у 2007 році борг Кілійської міської ради  комунальному підприємству  «Кіліятеплосервіс»  у сумі 48000 гривень та передбачити  у проекті бюджету  на 2007 рік  виплати заборгованості КП «Кіліятеплосервіс»на протязі 12 місяців.  

Згідно переліку заборгованості по заробітній платі  працівників КП КТС  станом на 17.02.2007 року без вихідної допомоги заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 становить 3904,75 гривень.

Рішенням Кілійської міської ради  від 20.09.2007 року  за № 394-V-20   в зв’язку з тим, що Кілійська міська рада не є правонаступником  КП «Кіліятеплосервіс»і не несе відповідальності за борги підприємства по заробітній платі , скасовано  рішення Кілійської міської ради   від 20.12.2006 № 183-V-10  «Про реструктуризацію  боргу Кілійській міській раді комунальним підприємством «Кіліятеплосервіс» .  

Ухвалою господарського суду Одеської  області  від 15 липня 2008 року по справі № 21/137-06-4143  за заявою голови ліквідаційної комісії Комунального підприємства «Кіліятеплосервіс»про визнання банкрутом боржника, що ліквідується власником,  затверджений акт ліквідатора  та ліквідаційний баланс підприємства, вимоги  кредиторів  , незадоволені  за відсутністю майна  банкрута визнані погашеними , вимоги, що заявлені  після закінчення  строку, встановленого для їх подання або не заявлені  взагалі, не підлягають розгляду і вважаються погашеними відповідно до  п.5 ст.31 Закону України «Про відновлення   платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом», на підставі чого 08.08.2008 року Комунальне підприємство «Кіліятеплосервіс»( ідентифікаційний код 31693426)  вилучено з Єдиного Державного реєстру підприємств, установ і організацій  України ( діяльність юридичної особи припинена).  

При вирішенні справи судом враховано відповідні положення законодавства:

Згідно зі статтею 140 Конституції України та статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»змістом діяльності місцевого самоврядування є вирішення питань місцевого значення в інтересах територіальної громади самою громадою самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Статтею 7 Конституції України визнається і гарантується місцеве самоврядування, однією з найважливіших цілей діяльності якого є забезпечення нагальних потреб населення територіальної громади у комунальних та інших невідкладних послугах соціального характеру, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо. У статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»дано визначення терміна «право комунальної власності»- це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися та розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Питання про межі та форми участі органів місцевого самоврядування у господарській діяльності конкретизовані у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР з наступними змінами і доповненнями, Господарському кодексі України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, та інших законодавчих актах України.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»закріплено основні принципи здійснення місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених зазначеним Законом та іншими законами (стаття 4). Частиною п'ятою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, а у статті 60 встановлено режим права комунальної власності. Законодавець, установивши в Конституції України (статті 140, 141, 142, 143, 144, 145) базові засади функціонування місцевого самоврядування, його органів, матеріальну і фінансову основу тощо, решту питань організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності його органів відніс до визначення законом (стаття 146). Таким чином, на конституційному рівні передбачено створення правових умов для подальшого законодавчого врегулювання відносин участі місцевого самоврядування у сфері господарювання.

Відносини щодо задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації юридичної особи врегульовані ст. 112 ЦК України. Зокрема, ч. 4 вказаної статті передбачено, що вимоги кредиторів, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 96 ЦК України засновник юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Згідно ст. 78 Господарського кодексу України - комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.  Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.  Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова «комунальне підприємство»та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство. Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить. Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Як вказано в ч. 5 ст. 74 Господарського кодексу України - держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Таким чином, виходячи з вищенаведених положень,  суд приходить до висновку що відсутності в засновника комунального підприємства обов’язку відповідати за його зобов’язаннями, оскільки вказаний обов’язок діючим законодавством, - не передбачений.

Щодо самого факту спричинення Кілійською міською радою матеріальної шкоди ОСОБА_1 суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 22 ЦК України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.  Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом положень наведених статей для доведення обов’язку відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи, що являє собою будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах з відшкодування шкоди, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (реальна шкода).

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

г) Вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Лише наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому посилання прокурора на положення ст. 39 Закону України «Про власність»в частині відповідальності держави за зобов’язаннями державної установи у разі недостатності її коштів –не заслуговують на увагу, оскільки ними не врегульовані правовідносини щодо відповідальності за завдану майнову шкоду, а сам закон втратив чинність на підставі Закону України  «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України»від 7 квітня 2007 року N 997-V, тобто ще до припинення підприємства на якому працював ОСОБА_1 

Щодо доводів прокурора про наявність причинного зв’язку між діями відповідача щодо повернення у своє володіння майна, яке було в оренді КП Кіліятеплосервіс»та завданням в зв’язку з  цим ОСОБА_1 матеріальної шкоди, оскільки підприємство при ліквідації могло би реалізувати це майно та погасити заборгованість перед працівниками, суд вважає, що вказані доводи є безпідставними, оскільки КП «Кіліятеплосервіс»в будь-якому випадку не мало права розпоряджатися майном засновника, яке було передано йому в оренду та, відповідно, вказане майно, не могло бути реалізовано при здійсненні ліквідаційної процедури підприємства, оскільки йому не належало.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається з досліджених доказів  - ОСОБА_1 не знаходився в трудових правовідносинах з Кілійською міською радою, організація, з якою ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах припинена в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом і жодного відношення відповідач до цього не має, законодавством не передбачено покладення обов’язку на засновника комунального підприємства щодо відповідальності по зобов’язанням останнього, прокурором в судовому засіданні не доведено факти і не надано доказів, що свідчать про неправомірну поведінку відповідача, внаслідок якої ОСОБА_1 була спричинена матеріальна шкода, підставі чого суд приходить до висновку про відсутність з боку відповідача неправомірної поведінки /дій, рішень або бездіяльності/, що спричинила матеріальну шкоду особі, на захист інтересів якої подано позов, в зв’язку з чим позов прокурора є заявленим безпідставно та не підлягає задоволенню в зв’язку з необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 224-226 ЦПК, ст. ст. 22, 96, 112, 1166 ЦК, ст. ст. 74, 78 ГК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Прокурора Кілійського району в інтересах ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області про стягнення матеріальної шкоди –відмовити в зв’язку необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку  до апеляційного суду Одеської області  через Кілійський районний суд Одеської області   в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Згідно ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.         

Суддя   Кілійського

районного суду

ОСОБА_3