Рішення

від 20.10.2006 по справі 12/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

20.10.2006                                                                                                Справа  № 12/159

За позовом Воловецького дочірнього підприємства лікувально –оздоровчого комплексу „Плай” Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям „Закарпаттурист”, смт. Воловець

до відповідача -1  Ужгородського коньячного заводу, м. Ужгород

до відповідача –2 акціонерного товариства „Українська пожежна страхова компанія” в особі Закарпатського обласного управління, м. Ужгород

про відшкодування витрат (збитків) в розмірі 13 791,72 грн. спричинених внаслідок дорожньо –транспортної пригоди.

                                                                                                  Суддя    Тисянчин  В. М.

                    Представники:

Від позивача –Ціник О. О., (представник за довіреністю від 14.08.2006 року)

Від відповідача -1  –Рудова Ю. В., (представник за довіреністю № 131 від 07.03.2006 року)

Від відповідача -2 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов Воловецького дочірнього підприємства лікувально –оздоровчого комплексу „Плай” Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям „Закарпаттурист”, смт. Воловець до відповідача -1  Ужгородського коньячного заводу, м. Ужгород  та до відповідача –2 акціонерного товариства „Українська пожежна страхова компанія” в особі Закарпатського обласного управління, м. Ужгород про відшкодування витрат (збитків) в розмірі 13 791,72 грн. спричинених внаслідок дорожньо –транспортної пригоди (далі ДТП).

       Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Позивач та його представник підтримують позовні вимоги посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи та надав суду докази надіслання позовних матеріалів відповідачу –2, а також повного пакету документів визначених страховиком у переліку, що необхідні для отримання страхового відшкодування потерпілим (позивачем), чим виконав вимоги ухвали суду від 22.08.2006 року та 07.09.2006 року.

          Відповідач –1 заперечив позов у повному обсязі, виконав вимоги суду зазначені в ухвалі від 22.08.2006 року та зіславшись на приписи ст. 1194 ЦК України стверджує, що відшкодування збитків спричинених ДТП покладається на страховика –відповідача –2 у справі.

В обгрунтування заперечень відповідача –1, його представник подала суду договір обов'язкового страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.10.2005 року, відомості про застрахований відповідачем –2 транспортний засіб КАМАЗ –5320, державний номерний знак –23-55 ІКА, яким під керуванням працівника (водія) відповідача –1 нанесено матеріальні збитки автотранспорту позивача, інші матеріали, що стверджують обставини ДТП, докази своєчасного повідомлення 12.12.2005 року страховика (відповідача –2) про страховий випадок 10.12.2005 року (а/с 56, лист водія Стець В. І. начальнику ЗОУ АТ ”Українська пожежна страхова компанія” п. Рубіш В. В., страховий поліс № ВА/4116956).

Відповідач –2 не виконав вимоги п.4 ухвали суду від 22.08.2006 року та п.2 ухвали суду від 07.09.2006 року, не направив до суду свого уповноваженого представника, не надав суду письмові матеріали необхідні для всебічного дослідження обставин справи, чим порушив ст. 13 (п. п. 2, 3, 4) ЦК України, ст. 22 ГПК України, що розцінюється як неповага до суду і про відповідальність, за що в порядку ст. 83 (п.5) був попереджений неодноразово.

Позаяк, повідомлення № 2787968 від 30.08.2006 року свідчить про вручення страховику (відповідачу –2) ухвали суду від 22.08.2006 року, де зазначені вимоги суду, час і місце розгляду справи, чим забезпечено йому права та засади визначені п.4 ст. 129 Конституції України,  ст. ст. 4-3, 22 ГПК України.

З огляду ч.4 ст. 24 ГПК України загальний строк розгляду справи подовжено (розгляд справи розпочався заново).

Через прийняття до уваги клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору розгляд справи неодноразово відкладався.

          В судовому засіданні оголошувалася перерва з 19.10.2006 року до 20.10.2006 року.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          10.12.2005 року на автотрасі Київ –Чоп, в с. Чинадієво Мукачівського району Закарпатської області була скоєна дорожньо –транспортна пригода (далі ДТП).

          За наслідком ДТП було заподіяно шкоду автомобілем ВАЗ –2112 Н/З 02781 РТ, який належить ДП ЛОК „Плай” Закарпатського обласного ЗАТ по туризму та екскурсіям „Закарпаттурист”, смт. Воловець.

          Матеріалами справи встановлено, що ДТП скоєна з вини Стець В. І., водія КАМАЗу –5320, н/з 23-55 ІКА, що належить ОП Ужгородський коньячний завод. Крім цього, матеріалами справи встановлено, що водієм Стець В. І. спричинено ДТП при виконанні ним трудових обов'язків.

          Обставини ДТП та розмір збитків позивач стверджує слідуючими матеріалами справи:    

         -    Протоколом про адмінпорушення від 10.12.2005 року;

-          Постановою по справі № 3-2369/06 від 16.02.2006 року;

         -   висновком № 54/05 експертного товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу про визначення розміру матеріального засобу, завданого в результаті ДТП;

         -          калькуляції № 54/05 вартості відновлювального ремонту;

         -          протоколом огляду транспортного засобу від 15.12.2006 року;

         -   фото таблицею пошкодженого транспортного засобу;

         -   рахунками № 44, 45 за липень 2006 року;

        -   розрахунком позову, а за таких обставин вимоги відшкодування витрат в розмірі 13 791,72 грн. спричинених внаслідок ДТП заслуговують на увагу суду.

                   Відповідач –1, як свідчить аналіз матеріалів справи, 05.10.2005 року уклав з відповідачем –2 договір обов'язкового страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в тому числі і на автомобіль КАМАЗ - 5320  д/н 23-55 ІКА та одержав страховий поліс № ВА 4116956.

          За цим полісом застрахована цивільно –правова відповідальність ОП Ужгородський коньячний завод та водія КАМАЗу -  5320 Стець В. І.

          Страховим випадком, визначеним у страховому полісі та договорі страхування є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо –транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

          Ліміт відповідальності за завдану шкоду встановлений в сумі 25 500,00 грн., тоді як документально підтверджені збитки позивачу, спричинені внаслідок ДТП, складають 13 791,72 грн.

          12.12.2005 року водій відповідача –1 Стець В. І. звернувся у страхову компанію з повідомленням про факт ДТП (а/с-56).

          Потерпілий (третя особа)  позивач у справі звернувся у страхову компанію із заявою про страхове відшкодування 22.06.2006 року в особі його директора        Бігарь В. А.  (а/с-69) та  повідомив, що заява подається із запізненням у зв'язку з хворобою.

          Відтак, рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування відповідачем –2 не приймалось як і не приймалось рішення про страхове відшкодування на момент постановлення даного судового рішення.

          Відповідно до ст. 1194 ЦК України відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність відбувається за загальним правилом, коли особа, на користь якої здійснено страхування (потерпілий) не має право звернутися безпосередньо до страхувальника, в даному випадку до відповідача –1. Вимоги про відшкодування шкоди пред'являються до страховика.

          Якщо страхового відшкодування (сплату якого проводить страховик) недостатньо, страхувальник сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

          Розмір страхового відшкодування згідно договору страхування страхового полісу визначений у сумі 25 500,00 грн., що є достатньою для повного відшкодування збитків, завданих при ДТП по вині водія відповідача –1.

          Відповідно до ст. 34 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно –правової відповідальності наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року –страховик (відповідач –2) зобов'язаний направити страхового комісара на місце настання страхового випадку або місцезнаходження пошкодженого майна для визначення розміру збитків і від виконання чого страховик не відмовився, оскільки протилежним документально не стверджується.

          Після розгляду страховиком наданих йому документів про ДТП, страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування та протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення направляє заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

          Позаяк, випадки відмови страховика від виплати страхового відшкодування визначені у п.8 договору страхування від 05.10.2005 року (а/с-41), де не зазначена відмова страхового відшкодування через несвоєчасне подання пакету документів потерпілим (позивачем), як і не зазначено у ст. 32 вказаного Закону, коли шкода не відшкодовується.

          Отже, з огляду на викладене, позовна вимога є обґрунтованою, належним чином доведеною, спростованою відповідачем –1 та неспростованою      відповідачем –2, а тому в задоволенні позову щодо стягнення суми 13 791,72 грн. з відповідача –1 належить відмовити, задоволивши позов в повному обсязі щодо стягнення суми 13 791,72 грн. з відповідача –2 (бездіяльність якого, що привела до розгулу спору у суді - очевидна) у відшкодуванні витрат (збитків) спричинених внаслідок ДТП.

          Крім цього, за неподання суду у встановлені строки відзиву на позов, не подання на повторні вимоги суду матеріалів необхідних для вирішення спору (визначених  п.4 ухвали суду від 22.08.2006 року, не направлення в судове засідання свого уповноваженого представника, ухилення від вчинення дій покладених судом на сторону (всупереч двократного попередження про можливе настання санкцій) з відповідача –2 підлягає стягненню штраф (ст. 83 (п.5) ГПК України).    

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально –правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов'язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43  ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.  

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача - 2 з огляду його вини у виникненні спору.  

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, з огляду на Роз'яснення Президії ВАСУ від 01.04.1994 року № 02-5/215 (із подальшими змінами) „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних із відшкодуванням шкоди”; Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 „Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди” (із подальшими змінами). керуючись ст. 124, п.4 ст. 129 Конституції України; ст. 2, 11 Закону України „Про судоустрій України”;  Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно –правової відповідальності наземних транспортних засобів”; ст. ст. 1, 13, 15, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

    2. Стягнути з акціонерного товариства „Українська пожежна страхова компанія” в особі Закарпатського обласного управління (м. Ужгород, вул. Собранецька, 146; код 26098456) на користь Воловецького дочірнього підприємства лікувально –оздоровчого комплексу „Плай” Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям „Закарпаттурист” (смт. Воловець, вул. Карпатська, 100; код 02649182) суму 13 791,72 (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто одну грн. 72 коп.) –відшкодування витрат (збитків) та 138 (сто тридцять вісім грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

    3.  Стягнути з акціонерного товариства „Українська пожежна страхова компанія” в особі Закарпатського обласного управління (м. Ужгород,                  вул. Собранецька, 146; код 26098456) в  доход Державного бюджету України суму 1 700 (одну тисячу сімсот грн.) штрафу із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095. Наказ надіслати в ДПІ м. Ужгорода.

    4. В задоволенні позову про стягнення суми 13 791,72 грн. з Ужгородського коньячного заводу –відмовити.   

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

        Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.