Постанова

від 03.06.2008 по справі 2/290-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 03 червня 2008 р.                                                                                   

№

2/290-07 

Вищий

господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого

судді

Овечкіна

В.Е.,

суддів

Чернова

Є.В.,

Цвігун

В.Л.,

розглянув

касаційну скаргу

Підприємця

ОСОБА_1

на

постанову

від

26.02.08 Житомирського  апеляційного

господарського суду

у

справі

№

2-290-07 господарського суду Вінницької області

за

позовом

Підприємця

ОСОБА_1

до

Сільськогосподарського

ТзОВ "Поділля"

про

стягнення

19328 грн. боргу за договором позики

У

справі взяли участь представники сторін:

від

позивача: ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1

від

відповідача: Кучер В.Г., довір. від 02.06.08 №44

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Вінницької області від 

17.10.07               позовні

вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 16716

грн. збитків. В частині стягнення 5000 грн. моральної шкоди -відмовлено (суддя

Мельник П.А).

Рішення

мотивовано наявністю угоди між сторонами у справі, підписаної 14.08.1996,

відповідно до умов якої  відповідач

позичив дизпаливо в кількості 3980 літрів, що підтверджується накладною №1 від

14.08.1996 та довідкою від 26.07.1999.

Постановою  Житомирського апеляційного господарського

суду від 26.02.08 (колегія суддів Черпак Ю.К., Веденяпін О.А., Ірннікова І.А.)

рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову у

задоволенні позову. Постанову мотивовано недоведеністю позивачем обставин

справи.

Доповідач- суддя

Цвігун В.Л.

Позивач

- підприємець ОСОБА_1 в касаційній скарзі просить постанову апеляційної

інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Вважає,

що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги 

цілий ряд наданих  позивачем

доказів, зокрема, судом не надано оцінку акту звірки взаєморозрахунків між СВК

"Поділля" та ОСОБА_2, з якого вбачається, що СВК "Полілля"

заборгувало на користь ОСОБА_2 3980 л дизпалива. Також судом не досліджено

протоколи судових засідань Ліповецького райсуду Вінницької області , в яких

зафіксовано свідчення ОСОБА_3, що був керівником КСП "Поділля" та від

імені підприємства укладав договір позики дизельного пального. Також судом не

взято до уваги свідчення ОСОБА_4 що працював в КСП "Поділля"

завскладом та приймав 3980л дизпалива., який 

і підписав ОСОБА_2 накладну  про

отримання в позику дизпалива. Судом проігноровано довідку, видану

держреєстратором Хавхалюком І. про те, що СТОВ "Поділля" є

правонаступником СВК "Поділля", а СВК "Поділля" є

правонаступником КСП "Поділля".

Скаржник

вважає, що судом апеляційної інстанції порушено вимог ст. 35 ГПК України,

оскільки , на думку скаржника, в мотивувальній частині ухвали Липовецького

районного суду Вінницької області від 01.09.04, яка набрала законної сили, було

встановлено, що договір позики дизпального був укладений 14.08.1996 між

сторонами у справі.

Скаржник

вважає, що факт надання в позику дизпального був встановлений на момент

розгляду даної справи. Оригінал договору позики було пред'явлено до суду першої

інстанції.

Ознайомившись

з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими

інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин,

дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку,

що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом

апеляційної інстанцій встановлено наступне.

В

договорі від 14.08.1996 року між підприємцем ОСОБА_2 та КСП "Поділля"

йдеться про те, що КСП "Поділля" позичає у підприємця

ОСОБА_2дизпаливо в кількості 3,1 тонни і зобов'язується повернути його по

вимозі (а.с.12).

Довідкою

від 26.07.1999 року КСП "Поділля" підтвердило факт отримання від

підприємця ОСОБА_2 дизельного пального за накладною від 14.08.1996 року №1 в

кількості 3980 л (а.с. 45,79).

Згідно

з установчим договором та статутом, зареєстрованим в Липовецькій районній

державній адміністрації 10.03.2000 року., створено сільськогосподарський

виробничий кооператив "Поділля". Його засновниками виступили 107

жителів села Попівка Липовецького району і два жителі смт. Попівка

(а.с.107-138).

Відповідно

до довідки державного реєстратора Хавхалюка І. від 21.06.2007 року № 01-15/1167

СВК "Поділля" реорганізовано шляхом перетворення в СТОВ

"Поділля" 01.11.2005 року, яке згідно статуту товариства є

правонаступником СВК „Поділля" (а.с.82,85-93).

Договором

про уступку права вимоги від 10.09.2006 року ОСОБА_2 передав права за договором

позики від 14.08.1996 року Зінченку Д.В., 

який став новим кредитором по відношенню до СВК „Поділля" (а.с.15).

Додатком

№1 від 24.09.2007року  до договору про

уступку права вимоги від 10.09.2006 року 

підприємець ОСОБА_2 передав підприємцю Зінченку Д.В. усі права, що

належали кредитору за договором позики дизельного пального від 14.08.1996

року., в тому числі право вимагати відшкодування завданих моральних та

матеріальних збитків (шкоди) (а.с.32).

15

березня 2003 року ОСОБА_2 пред'явив до СВК „Поділля" вимогу про повернення

в 7-денний строк позики шляхом передачі 3980 л. 

дизельного палива або оплати його вартості в сумі 5970 грн. (а.с.20).

У

вересні 2003 року ОСОБА_2 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької

області з позовом до СВК „Поділля" про стягнення вартості позиченого

дизельного пального.

Ухвалою

Липовецького районного суду Вінницької області від 01.09.2004 року., залишеною

без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 10.11.2004 року.,

провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до СВК „Поділля" про стягнення

вартості дизельного пального закрито,  роз'яснено право на звернення з позовом до

господарського суду (а.с. 10,11).

Судом

апеляційної інстанції також встановлено, що у справі відсутній оригінал

договору позики від 14.08.1996 року. Не 

наданий цей документ сторонами і на вимоги ухвали суду від 08.11.2007

року. (а.с. 57).

Згідно

незасвідченої ксерокопії договору від 14.08.1996 року позичальник взяв у

підприємця ОСОБА_2 3,1 тонни дизельного пального, тоді як в накладній від

14.08.1996 року  № 1 зазначено про 3980

літрів дизельного пального по бартеру з ОСОБА_2 (а.с.12,42,66,84). Ні в

накладній, ні в довідці КСП "Поділля" від 26.07.1999 року  посилань на конкретний договір позики немає.

Окрім

цього, в довідці від 26.07.1999 року (а.с.79) не зазначено про борг КСП

"Поділля" перед підприємцем ОСОБА_2, а йдеться про отримання від

останнього 3980 літрів дизельного пального за накладною №1 від 14.08.1996 року,

тобто по бартеру.

Згідно

акту звірки розрахунків між громадянином ОСОБА_2 і СВК "Поділля"

станом на 01.12.2000 рік вказано про заборгованість на користь ОСОБА_2,

зокрема, дизельного палива в кількості 3980 літрів (а.с.80).

Підставою

заборгованості не зазначено договір позики від 14.08.1996 року або накладну від

14.08.1996 року № 1.

На

підставі встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що  накладна від 14.08.1996 року № 1 не пов'язана

з договором позики від 14.08.1996 року, а перераховані документи не свідчать

про заборгованість КСП "Поділля" підприємцю ОСОБА_2 дизельного пального

обсягом 3980 літрів.

Зміст

установчого договору про створення СВК "Поділля" і його статуту не

підтверджують правонаступництво прав і обов'язків сільськогосподарського

виробничого кооперативу після колективного сільськогосподарського підприємства ,:Поділля"

(а.с. 107-138).

Хоч в

довідці від 29.10.2007 року  № 47

державного реєстратора І. Хавхалюка зазначено, що СВК "Поділля" є

правонаступником КСП "Поділля", однак відсутнє  посилання на джерело такої інформації.

Відповідно

ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі

встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх

інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не

має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були

встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання

скаржника на  порушення судами вимог ст.

35, 43 ГПК України про те, що судами проігноровано обставин, встановлені

ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 01.09.04, колегією

суддів до уваги не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.

Скаржник

вважає, що зазначеною ухвалою було встановлено факт укладення договору позики.

Однак,

ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області було встановлено інше, а

саме, що згідно з довідкою Липовецької МДПІ 

та звітів СПД - фізичної особи ОСОБА_2 він займається підприємницькою

діяльністю  по наданню транспортних  послуг. Тому суд дійшов висновку, що

стягнення вартості дизпалива за договором позики пов'язане з підприємницькою

діяльністю двох юридичних осіб, а тому цей спір відповідно до ст. 2 ГПК

України  підлягає розгляду у

господарському суді.

Доводи

скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених

судом апеляційної інстанції обставин справи, що суперечить вимогам ст.1117

ГПК України, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову від 26.02.08

Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 2-290-07

господарського суду Вінницької області -без змін.

Головуючий                                                                          

В.Овечкін

Судді:                                                                                      

Є.Чернов

                                                                                                  В.Цвігун