Рішення

від 16.10.2006 по справі 40/402

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

40/402

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 40/402                                                                                                         16.10.06 р.

                                                           м.Київ

За позовом               Державного  підприємства «Агентство з реструктуризації  заборгованості  підприємств агропромислового  комплексу», м.Київ

до                            Державної акціонерної  компанії «Хліб  України», м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відкритого акціонерного товариства «Каракубське хлібоприймальне підприємство», Донецька обл., Старобешівський р-н., с.Роздольне  

про                    стягнення 286248,33грн.  

Суддя Смірнова Л.Г.

Представники:

Від позивача:              Бєгунова К.В., представник за довіреністю №222д від 23.01.2006

Від відповідача:          Пронін О.А., представник за довіреністю №02-14/319 від 20.10.2005

Від третьої особи:    Кладовщикова О.В., представник за довіреністю №4 від 21.09.2006

          Бережний В.А., представник за довіреністю №1 від 16.10.2006

Обставини справи :

            Позивач звернувся  до суду з позовом про  стягнення з відповідача 286248,33грн.  основного боргу,  переданого позивачеві за розподільчим балансом.

           Ухвалою Господарського суду  міста Києва від 21.08.2006 було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено  на  11.09.2006.

У судовому засіданні 11.09.2006  позивач звернувся до суду з заявою  про зміну  предмету позову,  а саме просив суд стягнути з відповідача на користь позивача  збитки в сумі 286248,33грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  на виконання п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 між сторонами по справі був підписаний розподільчий баланс станом на 31.07.2003 та акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу, відповідно до яких до позивача перейшло право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови КМУ від 24.01.1998 №77, в т.ч. право вимоги до  Відкритого акціонерного товариства «Каракубське    хлібоприймальне підприємство» на  суму 286248,33грн. Позивач стверджує, що на час передачі дебіторської заборгованості    відповідачеві було відомо про передачу  позивачеві недійсної вимоги,  оскільки  23.09.2002  відповідач та третя особа підписали акт взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість третьої особи перед відповідачем  становила 122453,28грн. Рішенням  господарського суду Донецької області  від 25.12.2002 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з третьої особи на користь відповідача 122453,28грн.  Отже відповідач передав   позивачеві  недійсну вимогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2006 до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору  було залучено  Відкрите акціонерне товариство  «Каракубське хлібоприймальне підприємство», розгляд справи було відкладено на 25.09.2006, ухвалою  від 25.09.2006 розгляд справи було відкладено на 16.10.2006.

21.09.2006 позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову та просив суд зобов'язати  відповідача виконати вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 в частині передачі дебіторської заборгованості на суму 286248,33грн. позивачеві.  Заяву судом не прийнято до розгляду, оскільки позивачем  порушено приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України)  відповідно до якої  зміна позивачем підстав та предмету може мати місце лише альтернативно, а одночасна їх зміна неможлива.

Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю з підстав, викладених у письмових поясненнях від 19.09.2006 №12-1-09/2624. Зокрема, відповідач зазначає, що згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.03р. №690 відповідач повинен був забезпечити передачу позивачу не погашені зобов'язання, тобто передбачалась передача позивачеві абсолютно всієї заборгованості без виключень. Також відповідач вказує, що   якби  відповідач не передав  позивачеві право вимоги по оспорюваній заборгованості, то позивач не міг би отримати доходи від стягнення даної заборгованості. Отже, ні при передачі заборгованості ні при утриманні від передачі заборгованості збитків позивач не несе. Таким чином, позивачем не доведено  розміру збитків пред'явлених до стягнення.

Третя особа  повноважного представника у судове засідання не направила, письмово та нормативно обґрунтовані пояснення по суті позовних вимог суду не надала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” було утворене Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (далі за текстом –позивач) шляхом виділення із складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” (далі за текстом –відповідач) філії “Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу” та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики.

Відповідно до п.3. даної постанови відповідачу доручено забезпечити передачу позивачу не погашених перед оптовими постачальниками матеріально-технічних ресурсів зобов'язань, що виникли внаслідок невиконання сільськогосподарськими товаровиробниками своїх зобов'язань перед ДАК “Хліб України” відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 №977 та від 24.01.1998 №77 (за їх згодою), а також забезпечити передачу позивачу права вимоги до дебіторів ДАК “Хліб України” за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 №977, від 24.01.1998 №77, від 24.01.1998 №83, від 25.08.1998 №1338.

Відповідно до п.3.1 Статуту Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” позивач є правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованої ДАК “Хліб України” у відповідності з розподільчим актом (балансом).

Згідно п.3.1. вказаного статуту підприємство утворено з метою організації роботи по поверненню боргів підприємств агропромислового комплексу перед державою та їх реструктуризації, а також організації проведення розрахунків між підприємствами та отримання прибутку.   

31.07.2003 року між позивачем та відповідачем був складений та підписаний Акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу між ДАК “Хліб України” та Державним підприємством “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”.

Відповідно до цього Акту відповідач передав, а позивач прийняв відповідно розподільчого балансу станом на 01.08.2003 дебіторську заборгованість, що виникла у зв'язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 № 977, на суму 64226,80 тис. грн. згідно з реєстрами (додаток № 3, № 4), в тому   числі  заборгованість  на суму   24484,3 тис.грн. не підтверджена необхідною первинною документацією.

Відповідно до п. 54 додатку № 3 до акту передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 позивач прийняв від відповідача дебіторську заборгованість ВАТ «Каракубське  хлібоприймальне підприємство»на суму 286248,33грн. та відповідно право вимоги до ВАТ «Каракубське хлібоприймальне підприємство»на вказану суму.   

Отже, позивач є правонаступником відповідача в частині прав і обов'язків переданих відповідачем позивачеві за розподільчим балансом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 15.05.2003 №690.

Як стверджує позивач, у процесі роботи по стягненню заборгованості з ВАТ «Каракубське хлібоприймальне підприємство», було встановлено, що  23.09.2002  відповідач та третя особа підписали акт взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість третьої особи перед відповідачем  становила 122453,28грн. Рішенням  господарського суду Донецької області  від 25.12.2002 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з третьої особи на користь відповідача 122453,28грн.  Отже відповідач передав   позивачеві  недійсну вимогу.

У зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою  від 05.07.2006 №1190 про сплату боргу в сумі 286248,33грн.

Оскільки відповідач залишив вищезазначену вимогу без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 286248,33грн. не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексу України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, між Кабінетом Міністрів України, як суб'єктом управління об'єктами державної власності (п. 5 ст. 116 Конституції України в редакції, що діяла на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690),  та відповідачем у 2003 році  виникли  відносини, пов'язані з реструктуризацією (реорганізацією) ДАК "Хліб України".

В силу адміністративного акту (постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690) у відповідача виник обов'язок щодо передачі, а у позивача –щодо прийняття дебіторської заборгованості та права вимоги до дебіторів, незалежно від дійсності таких вимог, зокрема, до ВАТ «Каракубське хлібоприймальне підприємство».

В результаті  зазначеної  реструктуризації (реорганізації) утворено Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" шляхом виділення  зі складу ДАК "Хліб України" філії –"Агентство  з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу", яке віднесено до сфери управління Міністерства аграрної політики (п. 1. постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 № 690, п. 1.1., 1.2., 1.3. Статуту позивача), та позивачем  передано відповідачеві вимоги до ВАТ «Каракубське хлібоприймальне підприємство» на суму 286248,33грн. (акт від 31.07.2003).

Отже, свої зобов'язання щодо передачі та прийняття  права вимоги до ВАТ «Каракубське хлібоприймальне підприємство», сторони виконали повністю.

Згідно приписів ст.197 Цивільного кодексу УРСР  уступка вимоги –це уступка кредитором своїх прав вимоги за зобов'язанням іншій особі. Для цієї уступки вимоги необхідною є ініціативна вольова поведінка сторін та наявність  угоди між старим та новим кредитором.

Враховуючи те, що цивільні відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі адміністративного акту, те, що у відносинах між сторонами не мала місце ініціативна вольова повідка останніх, а відносини виникли за ініціативою органу державної влади, та те, що відповідної угоди між позивачем та відповідачем не укладалось, то відповідач не може нести відповідальність, передбачену за порушення договірних зобов'язань.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 286248,33грн. збитків у вигляді втрати майнових прав, які стали наслідком передачі відповідачем позивачеві  недійсної вимоги, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Всі інші твердження сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються в силу ст. 34 ГПК України.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.          

Суддя                                                                                             Смірнова Л.Г.