Ухвала

від 09.06.2008 по справі 40/72-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"09"

червня 2008 р.                                                          

Справа № 40/72-07

вх. № 1632/4-40

Головуючий

суддя   

суддя

суддя

при секретарі судового засідання 

за участю представників сторін:

позивача - Красніков П.І., дов. № б/н від 22.10.2007 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. № б/н від 19.10.2007 року

третьої особи - не з*явився

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства

"Агробуд", м. Харків 

до  Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, м. Харків 3-я особа ОСОБА_3, м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛИ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з

позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним

попередньої угоди (договору) купівлі -продажу нежитлових приміщень від 01 липня

2003 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що

вищевказаний договір на підставі статті 48 ЦК УРСР (редакція 1963 року) повинен

бути визнаний недійсний як такий, що суперечить та не відповідає вимогам статей

224 та 256 ЦК УРСР (редакція 1963 року).

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені

позовні вимоги, вважає їх таким, що підлягають задоволенню, вказує на те що

спірний договір купівлі - продажу не житлових приміщень від 01 липня 2003 року

є недійсним з вище приведених мотивів, прохає задовольнити позовні вимоги

повністю.

Відповідач у судовому засіданні і у відзиві на позовну заяву  просить відмовити в задоволенні позовних

вимог позивачу повністю, а також з посиланнями на пропуск строку позовної

давності, прохає суд відмовити в задоволенні позовних враховуючи пропуск строку

позовної давності на захист порушеного права з боку позивача без наявності

поважних причин такого пропуску.

Третя особа у судове засідання не з*явилася, про день і час розгляду

справи була повідомлена належним чином.

У судовому засіданні 03 червня 2008 року було оголошено перерву до

09 червня 2008 року до 16 годин з метою виготовлення повного тексту

процесуального документа.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника

позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

01 червня 2003 року між позивачем - Закритим акціонерним

товариством "Агробуд" та відповідачем Фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_1 було підписано угоду - договір купівлі - продажу нежитлових приміщень.

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору продавець - Закрите

акціонерне товариство "Агробуд" продає, а покупець - Фізична особа -

підприємець ОСОБА_1 придбає нежитлові приміщення площею 1650,7 кв.м. (точний

об'єм площі та нумерації кімнат буде встановлений після складення технічного

паспорту МіськБТІ на момент складення договору купівлі - продажу), що

розташовані на першому поверсі, другому та цокольному поверхах

десятиповерхового цегляного будинку (літер А-10), що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1

Пунктами 1.2. та 1.3. спірного договору сторони визначили, що

приміщення належать продавцю Закритому акціонерному товариству

"Агробуд" на праві власності на підставі рішення арбітражного суду

Харківської області від 14 квітня 1998 року та зареєстрованого в КП ХМБТІ 28

квітня 1998 року за реєстровим № 560.

          Продавець

свідчить, що на момент укладення дійсного договору приміщення нікому не

продані, не здані під заставу, під забороною (арештом) не перебувають, права

третіх осіб на них відсутні. Приміщення не підлягають вилученню та вільні від

зобов'язань, крім тих, які передбачені цим договором; приміщення не занесені та

не підлягають занесенню в державний реєстр національної культурної спадщини.

Дослідженням змісту вказаних пунктів договору, а саме пунктів 1.2

та 1.3. з підпунктами судом встановлено, що викладені в таких пунктах умови та

вимоги стосуються та потребують визначення конкретного предмету договору -

приміщень, які певним чином визначені, інвентаризовані та зареєстровані в МіськБТІ,

а також не знаходяться під забороною, арештом и таке інше.

Проте безпосередньо пункт 1.1. договору не визначає конкретний

його предмет та навпаки вказує на невизначеність такого предмету вказівкою на

те, що точний об'єм площі та нумерації приміщень буде встановлений після

складення технічного паспорту МіськБТІ на момент укладення договору купівлі -

продажу.

У судовому засіданні представники сторін не змогли надати

пояснення суду з приводу такої невизначеності предмету, розбіжності площі

приміщень, що підлягали продажу, яка існує та вказана у пункті 1.1. спірного

договору.

Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу УРСР (редакція 1963

року) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних

випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або

необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою

однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

          Згідно статті 224

Цивільного кодексу УРСР (редакція 1963 року) за 

договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у

власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за

нього певну грошову суму.

Отже істотними умовами договору купівлі - продажу, що визначені

законом є предмет договору та його ціна.

З урахуванням невизначеності у спірному договорі конкретного його

предмету, тобто того майна, яке повинно бути продане та придбане за певну ціну,

суд приходить до висновку про відсутність домовленості між сторонами про

конкретний предмет - нерухоме майно за спірним договором.

Про наявність невизначеності сторін та відсутності чіткої

домовленості щодо предмету, ціни договору та інших істотних умов, встановлених

в договорів свідчить в тому числі наступне.

Так згідно пункту 3.1. спірного договору перехід права власності

від продавця до покупця відбувається з моменту повної сплати покупцем суми

вказаної в пункті 2.1. договору згідно документів передбачених пунктом 2.2. та

отримання продавцем всієї суми за цією угодою.

Проте пункт 3.2. договору визначає, що перехід права власності

оформлюється договором купівлі - продажу нежитлових приміщень, у встановленому

законом порядку. Отже невизначеним та суперечливим є питання щодо переходу

права власності, яке з одного боку в розумінні пункту 3.1. спірного договору

повинно виникати у відповідача - покупця з моменту повної сплати, або згідно з

умовами пункту 3.2. після укладення  та

оформлення іншого ніж спірний договір договору купівлі - продажу у

встановленому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу УРСР (редакція 1963 року)

продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін,

якщо інше не передбачено законодавчими актами.

Тобто, як відзначалось судом вище, істотною умовою договору

купівлі - продажу, що визначена законом є його ціна.

Пунктом 2.1. спірного договору визначено, що за згодою сторін

приміщення продаються покупцю за вартістю, яка складає 260 000 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що оплата за даною угодою

регулюється договорами оренди, додатковими угодами до договорів оренди, листами

та іншими документами, які складаються між продавцем (позивачем) та покупцем

(відповідачем).

Згідно пункту 2.3. договору загальна сума, зазначена в пункті 2.1.

угоди, сплачується покупцем на розрахункові рахунки продавця, шляхом сплати по

документам, передбаченим пунктом 2.2. даної угоди.

Пункт 2.4. спірного договору визначає, що всі суми, перераховані

продавцю виконані покупцем згідно пункту 2.2. йдуть в зарахування виконання

пункту 2.1. даної угоди.

Отже зміст зазначений положень спірного договору з урахуванням

пояснень представників сторін та змісту позову вказує на те, що сума, яка

визначена сторонами в якості плати за оренду певних нежитлових приміщень є

одночасно сумою та ціною, за якою повинно бути придбане нерухоме майно за

спірним договором.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу УРСР (редакція 1963 року)

за  договором майнового найму наймодавець

зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. А

згідно статті 224 Цивільного кодексу УРСР (редакція 1963 року) за  договором купівлі-продажу продавець

зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується

прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто законодавством чітко відзначено та визначено, що плата за

користування, зокрема майновий найом, та плата за придбання - ціна за договору

купівлі - продажу є різними поняттями та визначені зазначеними цивільними

нормами як різні істотні умови, щодо яких необхідна бути досягнута згода.

З урахуванням пояснень представника позивача та вищевказаних

положень спірного договору суд приходить до висновку про відсутність належної

та безспірної домовленості щодо конкретної ціни договору, тобто плати за

нерухоме майно, що придбається, порядку та способу такої сплати, а зміст

пунктів 2.1. - 2.4 спірної угоди суперечить один одному в частині розміру такої

плати, порядку її внесення та не дає можливість зробити висновки про

встановлену сторонами ціну - плату за майно, що придбається за спірним

договором.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що

спірний договір - попередня угода договір купівлі - продажу нежитлових

приміщень від 01 червня 2003 року є не укладеним за відсутності домовленості

між сторонами щодо його предмету та ціни.

Недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо

якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов (стаття

153  Цивільного  кодексу УРСР в редакції 1963 року).

Приймаючи до уваги, що в процесі вирішення спору встановлено, що

угоду між сторонами фактично не було укладено, суд вважає за необхідне

провадження у справі припинити, у зв*язку з відсутністю предмета спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 80 пунктом 1-1, 86

Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИЛИ:

Провадження у справі припинити

Повний текст ухвали підписаний 09.06.2008 року.

Головуючий

суддя                                                                    

суддя                                                                                            

суддя