Рішення

від 03.06.2008 по справі 11/42-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03"

червня 2008 р.                                                           

Справа № 11/42-08

вх. № 3321/4-11

Суддя господарського суду Черленяк М.І.

при секретарі судового засідання Хорунжій Е. В.

за участю представників сторін:

позивача - Люта В. А.,

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши матеріали справи за позовом

ДП «Завод ім. В.О. Малишева», м. Харків

до ФОП ОСОБА_1., м. Харків

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство „Завод імені В.О. Малишева” -

звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1. (відповідач по справі), в якому просить, з урахуванням заяви про

уточнення позовних вимог, визнати договір купівлі-продажу від 04.04.2006 року №

1436 недійсним та визнати за державою України в особі Державного підприємства

„Завод ім. В.О.Малишева” право власності на нежитлові приміщення підвалу №

1-42, 1-го поверху № 11-50, антресолі № 51 в літ. „К-4”, загальною площею

1853,8 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та зобов'язати

кожну із сторін договору повернути кожній стороні все одержане на виконання

договору купівлі-продажу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні

договору купівлі-продажу від 04.04.2006 року № 1436 сторонами невиконані вимоги

статей 74, 75, 136 Господарського Кодексу України та укладення договору не

відповідає волевиявленню власника предмету договору - Держави Україна в особі

Міністерства промислової політики України.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав

позов та просив суд його задовольнити. Відповідач проти позову заперечував з

мотивів, наведених у запереченнях на позовну заяву, зокрема посилаючись на те,

що ДП „Завод ім. В. О. Малишева” отримало необхідних дозвіл Мінагрополітики на

реалізацію майна, а вказівка у дозволі стосовно відсутності справи про

банкрутство є нікчемною.

В судовому засіданні 16 травня 2008 році оголошувалась

перерва  до 27 травня 2008 року для

надання позивачем та відповідачем витребуваних господарським судом документів.

27 травня 2008 року було оголошено перерву до 03 червня 2008 року для

виготовлення повного тексту судового рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази,

вислухавши представників сторін, встановив наступне.

04.04.2006 року між Державним підприємством „Завод ім.

В.О.Малишева” та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових

приміщень підвалу 1-42,  першого поверху

№ 11-50, антресолі № 51 літ. „К-4”, загальною площею 1853,8 кв.м., за адресою

м. Харків, вул. Плеханівська, 126, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО

ОСОБА_3 за № 1436.

Відповідач, як свідчать матеріали справи, на час укладення

договору мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, а нежитлові приміщення

по вказаному договору були придбані ним для використання у господарських цілях,

в зв"язку з чим суд приходить до висновку, що зазначений спір підвідомчий

господарському суду, і що також підтверджується ухвалою Комінтернівського

районного суду міста Харкова від 18 березня 2008 року (аркуш справи 17).

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство „Завод

ім. В.О.Малишева” є державним комерційним підприємством, підпорядкованим

Міністерству промислової політики України, а майно підприємства відповідно до

пункту 4.2. статуту є державною власністю та закріплене за ним на праві повного

господарського відання у відповідності до статті 136 Господарського кодексу

України. Тобто приміщення, що є предметом спірного договору, є державною

власністю та належали позивачу на праві повного господарського відання.

На час укладення договору, порядок відчуження державного майна був

врегульований статтею 75 Господарського кодексу України, якою визначено, що

відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне

комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери

управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не

встановлено законом. Вимога щодо отримання згоди Міністерства промислової

політики на відчуження основних засобів 

закріплена в пункті 4.4. статуту ДП „Завод ім. В. О. Малишева”.

З матеріалів справи вбачається, що для продажу спірного нерухомого

майна, яке перебувало у складі основних фондів, позивач отримав дозвіл

Мінпромполітики України № 10/7-1-1212 від 08.08.2005 року. Дозвіл на реалізацію

нерухомого майна був наданий підприємству за умови, якщо до підприємства не

порушена справа про банкрутство. Отже, дозвіл на продаж майна був наданий під

умовою, тобто за наявності порушеної справи про банкрутство відносно ДП „Завод

ім. В. О. Малишева”, позивач не мав права на реалізацію нерухомого майна.

Як встановлено матеріалами справи, ухвалою господарського суду

Харківської області від 27.07.2005 року по справі № Б-19/73-05 відносно ДП

„Завод ім. В. О. Малишева” було порушено справу про банкрутство та вказана

справа про визнання позивача банкрутом на час укладенні спірного договору

розглядалась господарським судом Харківської області.

Оскільки спірний Договір містить посилання на Дозвіл

Мінпромполітики України №10/7-1-1212 від 08.08.2005 року, відповідач на момент

укладання Договору був обізнаний з обмеженням, викладеним в Дозволі

Мінпромполітики, а позивач не мав права укладати вказаний договір.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що при

укладені  договору купівлі-продажу

від  04.04.2006 року № 1436 не були

дотримані вимоги актів цивільного законодавства, а саме: невиконані вимоги

статей 74, 75, 136 Господарського Кодексу України, договір укладено з

перевищенням обсягу цивільної дієздатності з боку Державного підприємства

„Завод ім. В.О.Малишева” - укладення договору не відповідає волевиявленню

власника предмету договору (Держави Україна в особі Міністерства промислової

політики України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може

суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і

відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України недодержання

сторонами (стороною) під час укладання правочину вимог актів цивільного

законодавства, або відсутність у однієї із сторін необхідного обсягу цивільної

дієздатності, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність

правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша

заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених

законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин

не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У

разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні

у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі

неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за

цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічні правові наслідки визнання господарського зобов'язання

недійсним закріплені у статті 208 Господарського кодексу України. Зокрема,

частиною 2 вказаної статті зазначено, що у разі визнання недійсним

господарського зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій

стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в

натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності

зобов'язання не передбачені законом.

Отже наслідком визнання недійсним правочину є повернення сторін у

первісний стан, в результаті чого кожна із сторін договору зобов'язана

повернути іншій стороні все одержане на виконання цього договору.

Зважаючи на викладені обставини справи та з урахуванням наведених

приписів чинного законодавства суд приходить до висновку, що позов про визнання

договору купівлі-продажу від 04.04.2006 року № 1436 недійсним та визнання за

державою України в особі Державного підприємства „Завод ім. В.О.Малишева” права

власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-42, 1-го поверху № 11-50,

антресолі № 51 в літ. „К-4”, загальною площею 1853,8 кв. м., за адресою: м.

Харків, вул. Плеханівська, 126 є обґрунтованим, доведений суду необхідними

конкретними та належними доказами, в зв'язку з чим є таким, що підлягає

задоволенню.

При цьому судом відхиляються заперечення відповідача, оскільки

вони ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного

законодавства, недоведені суду жодним конкретним доказом, тобто позбавлені

правового та фактичного обґрунтування.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу

України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне

забазпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються

на відповідача.         

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129

Конституції України, статтями 22, 74, 75, 136, 208 Господарського кодексу

України, статтями 203, 215, 216, Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12,

43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.04.2006 року №

1436, укладений між Державним підприємством „Завод ім. В.О. Малишева” та

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом

зобов"язання кожної із сторін повернути все одержане по договору

купівлі-продажу від 04.04.2006 року        

№ 1436, встановивши наступний порядок приведення сторін в первісний

стан:

Зобов"язати Державне підприємство „Завод імені В.О. Малишева”

(61001,       м. Харків, вул.

Плеханівська, 126, код 14315629) повернути Фізичній особі-підприємцю

ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 1 784 750,00 (один

мільйон сімсот вісімдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят) гривень.

Зобов"язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код

НОМЕР_1) повернути Державному підприємству „Завод імені В.О. Малишева” (61001,

м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код 14315629) нежитлові приміщення підвалу №

1-42, 1-го поверху № 11-50, антресолі № 51 в літ. „К-4”, загальною площею

1853,8 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Визнати за Державою Україна в особі Державного підприємства „Завод

ім. В.О.Малишева” (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код 14315629 -

суб'єкт права повного господарського відання) право власності на нежитлові

приміщення підвалу № 1-42, 1-го поверху № 11-50, антресолі № 51 в літ. „К-4”,

загальною площею 1853,8 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код

НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Завод імені В.О.

Малишева" (м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629, р/р

260093013373 в АКБ «Золоті ворота», МФО 351931) - 85,00 гривень держмита та

118,00 гривень витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового

процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оголошено та підписано в судовому

засіданні               03 червня 2008

року.

Суддя                                                                                    

Черленяк М.І.