Постанова

від 02.02.2009 по справі 11/42-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2009 р.                                                          

Справа № 11/42-08 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І.,

судді Білоконь Н. Д. ,  Бондаренко В.П.

при секретарі Криворученко О.І.

за

участю представників сторін:

позивача - Шовков О.С., довіреність № 1291 від 07.07.2008 року,

відповідача -  ОСОБА_1,

довіреність № 1735 від 16.05.2008 року,

третьої особи - Чаплинський О.В.,. довіреність б/н від 12.01.2009

року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського  апеляційного господарського

суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 1386 Х/1-7) на рішення

господарського суду Харківської області від 03.06.2008 року у справі

за позовом державного

підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків,

третя особа, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -  Універсальна біржа "Україна",

до фізичної особи - підприємця

ОСОБА_2, м. Харків,

про визнання договору купівлі продажу

недійсним,

встановила:

          Позивач, державне

підприємство "Завод ім. В.О. Малишева", звернувся до господарського

суду Харківської області з позовом до ФО-П ОСОБА_2, відповідача, в якому просив

суд визнати договір купівлі продажу від 04.04.2006 року № 1436, укладений

сторонами недійсним.

          Відповідач, як

свідчать матеріали справи, на час укладення договору мав статус суб'єкта

підприємницької діяльності, а нежитлові приміщення по вказаному договору були

придбані ним для використання у господарських цілях, в зв'язку з чим судова

колегія приходить до висновку, що зазначений спір підвідомчий господарському

суду, і що також підтверджується ухвалою Комінтернівського районного суду міста

Харкова від 18 березня 2008 року.

          Рішенням господарського

суду Харківської області від 03.06.2008 року у справі  №11/42-08 

(суддя Черленяк М.І.) позов задоволено повністю.

          Визнано недійсним

договір купівлі-продажу від 04.04.2006 року № 1436, укладений між  державним підприємством “Завод ім. В.О.

Малишева” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

          Застосовано

наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання кожної із сторін повернути

все одержане за договором купівлі-продажу від 04.04.2006 року  № 1436, встановлено наступний порядок

приведення сторін в первісний стан: зобов'язати державне підприємство “Завод

ім. В.О. Малишева” повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 грошові кошти у

розмірі 1784750,00 грн.; зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути

державному підприємству “Завод ім. В.О. Малишева”, нежитлові приміщення підвалу

№1-42, 1-го поверху №11-50, антресолі №51 в літ. “К-4” загальною площею 1853,8

кв. м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

          Визнано за державою

Україна в особі державного підприємства “Завод ім. В.О. Малишева” право

власності на нежитлові приміщення підвалу №1-42, 1-го поверху №11-50, антресолі

№51 в літ. “К-4” загальною площею 1853,8 кв. м, що знаходяться за адресою  м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

          Відповідач з

рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  просить рішення господарського суду

Харківської області від 03.06.2008р. у справі №11/42-08 скасувати та припинити

провадження у справі, посилаючись на те, що рішення прийняте при неповному

з'ясуванні обставин, які мають значення 

для справи.

          Позивач у відзиві

на апеляційну скаргу вказує, що вважає рішення господарського суду першої

інстанції законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, а

тому, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

          Відповідач в

судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує, змінює апеляційні вимоги та

просить господарських суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати,

та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

          Третя особа в

судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує, вважає оскаржуване рішення

місцевого господарського суду незаконним.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши

доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та

перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

          Як вбачається з

матеріалів справи, Державне підприємство „Завод ім. В.О.Малишева" є

державним комерційним підприємством, підпорядкованим Міністерству промислової

політики України, а майно підприємства відповідно до пункту 4.2. статуту є

державною власністю та закріплене за ним на праві повного господарського

відання у відповідності до статті 136 Господарського кодексу України.                     Тобто приміщення, що є

предметом спірного договору, є державною власністю та належали позивачу на

праві повного господарського відання.

          На час укладення

договору, порядок відчуження державного майна був врегульований статтею 75

Господарського кодексу України, якою визначено, що відчужувати майнові об'єкти,

що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише

за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише

на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Вимога щодо

отримання згоди Міністерства промислової політики на відчуження основних

засобів закріплена в пункті 4.4. статуту ДП „Завод ім. В. О. Малишева".

          Судова колегія

наголошує на тому, що для розуміння відносин, що склалися між сторонами та

третьою особою необхідно досліджувати обставини справи у хронологічній

послідовності, яка полягає у наступному.

          27.07.2005 року

ухвалою господарського суду Харківської області по справі № Б-19/73-05 за

заявою закритого акціонерного товариства "Дніпропетровський

інженерно-технічний центр "Контакт" було порушено провадження у

справі про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О.

Малишева", введено процедуру розпорядження майном боржника.

          08.08.2005 року

Міністерство промислової політики України, листом № 10/7-1-1212, розглянувши

звернення позивача, погодило реалізацію частини будівлі фабрики - кухні

(підвалу 1-го та 2-го поверхів), розташованої за адресою: м. Харків, вул.

Плеханівська, 126 за умови відсутності на момент продажу судових позовів на

майно, що підлягає реалізації, та якщо відносно підприємства не порушено справу

про банкрутство.

          Листами № 122/16

від 18.01.2006 року та № 141/16 від 24.02.2006 року позивач звернувся до

третьої особи - Універсальної біржі "Україна" з проханням організації

продаж спірного майна на конкурентних засадах - через біржу, шляхом проведення

аукціону.

          31.03.2006 року на

Універсальній біржі "Україна" було проведено аукціон по реалізації

спірного майна, за результатами проведення якого, складено відповідний протокол

№ 1-01 по лоту № 1, відповідно до якого, право на укладення договору

купівлі-продажу майна отримав відповідач - СПД-ФО ОСОБА_2.

          04.04.2006 року

між Державним підприємством „Завод ім. В.О.Малишева" та ОСОБА_2. було

укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу 1-42, першого

поверху № 11-50, антресолі № 51 літ. „К-4", загальною площею 1853,8 кв.м.,

за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126, який посвідчений приватним

нотаріусом ХМНО Десятніченко І.В. за № 1436 (далі за текстом - Договір).

          Приймаючи оскаржуване рішення, господарський

суд першої інстанції виходив з того, що для продажу спірного нерухомого майна,

яке перебувало у складі основних фондів, позивач отримав дозвіл Мінпромполітики

України № 10/7-1-1212 від 08.08.2005 року. Дозвіл на реалізацію нерухомого

майна був наданий підприємству за умови, якщо до підприємства не порушена

справа про банкрутство. Отже, дозвіл на продаж майна був наданий під умовою,

тобто за наявності порушеної справи про банкрутство відносно ДП „Завод ім. В.О.

Малишева", позивач не мав права на реалізацію нерухомого майна.

          Оскільки ухвалою

господарського суду Харківської області від 27.07.2005 року по справі №

Б-19/73-05 відносно ДП „Завод ім. В. О. Малишева" було порушено справу про

банкрутство та вказана справа про визнання позивача банкрутом на час укладення

спірного договору розглядалась господарським судом Харківської області.

          Враховуючи те, що

спірний Договір містить посилання на Дозвіл Мінпромполітики України

№10/7-1-1212 від 08.08.2005 року, відповідач на момент укладання Договору був

обізнаний з обмеженням, викладеним в Дозволі Мінпромполітики, а позивач не мав

права укладати вказаний договір.

          З урахуванням

наведеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що при укладені договору

купівлі-продажу від 04.04.2006 року № 1436 не були дотримані вимоги актів

цивільного законодавства, а саме: невиконані вимоги статей 74, 75, 136

Господарського Кодексу України, договір укладено з перевищенням обсягу

цивільної дієздатності з боку Державного підприємства „Завод ім.

В.О.Малишева" - укладення договору не відповідає волевиявленню власника

предмету договору (Держави Україна в особі Міністерства промислової політики

України).

          Однак з такими

висновками господарського суду Харківської області неможливо погодитись,

оскільки вони не підтверджуються наявними у справі матеріалами та не

відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

          Вивченням

матеріалів справи встановлено, що продаж спірного майна здійснено на біржі.

Укладений за результатами проведеного аукціону спірний договір купівлі-продажу

містить в собі відомості про те, що він укладений у відповідності до статті 75

Господарського процесуального кодексу України та на підставі вказаного вище

дозволу Міністерства промислової політики України і протоколу аукціону від

31.03.2006 року.

          Крім того,

відповідно до пункту 1.4 Договору, позивач, продавець за договором,

підтверджує, що укладення та виконання цього Договору, зокрема передання

об'єкту у власність відповідачеві, покупцеві за Договором, не суперечить нормам

чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам, а також підтверджує

те, що укладання та виконання цього Договору не суперечить цілям діяльності

позивача, положенням його установчих документів чи інших актів.

          Враховуючи те, що

24.05.2006 року ухвалою господарського суду Харківської області по справі

Б-19/73-05 було залишено заяву ЗАТ "Дніпропетровський інженерно-технічний

центр "Контакт" про порушення провадження у справі про банкрутство

позивача без розгляду, судова колегія вважає, що господарський суд першої

інстанції дійшов невірного висновку про задоволення позову.

                    Колегія

суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм

процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до

даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює

подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства

України.

          Обґрунтованим

визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для

даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні.

          Мотивувальна

частина рішення повинна містити встановлені судом  обставини, які мають значення для справи, їх

юридичну оцінку, а також оцінку  всіх

доказів.

          Приймаючи до уваги вищевикладене,

колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським

судом Харківської області неповно з'ясовано обставини, що мають значення для

справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав

встановленими, через що оскаржуване рішення 

підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

          Враховуючи

викладене, керуючись положеннями статей 99, 101, пунктом 2 статті 103, статті

105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Харківського

апеляційного господарського суду

постановила:

          Апеляційну скаргу

задовольнити.

          Рішення

господарського суду Харківської області 03.06.2008 року скасувати по справі №

11/42-08 скасувати та постановити нове рішення.

          У позові

відмовити.

          Постанова може

бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з

дня набрання постановою законної сили.

         Головуючий суддя                                                                    Сіверін

В. І. 

                                 Суддя                                                                  

Білоконь Н. Д. 

                                 Суддя                                                                  

Бондаренко В.П.