Рішення

від 20.10.2006 по справі 12/208

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/208

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

20.10.2006                                                                                                 Справа  № 12/208

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Березнянка”, смт. В. Березний

до відповідача відкритого акціонерного товариства Виноградівського виробничо –торгового швейного об'єднання „Гроно”, м. Виноградів

про стягнення суми 58 982,52 грн. –основного боргу; 7 910,69 грн. –пені та 1 470,44 грн. –3% річних.

                              Суддя    Тисянчин  В. М.

                     Представники:

Від позивача – Шевченко В. В., (представник за довіреністю № 13/2006 від 05.09.2006 року)

Від відповідача –не з'явився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Березнянка”, смт. В. Березний до відкритого акціонерного товариства Виноградівського виробничо –торгового швейного об'єднання „Гроно”, м. Виноградів про стягнення суми 58 982,52 грн. –основного боргу; 7 910,69 грн. –пені та 1 470,44 грн. –3% річних.

         Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник позивача підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, натомість клопотанням № 761 від 19.10.2006 року (факс) просить відкласти розгляд справи на пізніший термін, оскільки його представник „зайнятий у вирішенні нагальних питань стосовно оформлення договорів купівлі –продажу”, тоді як ухвалою суду явка сторін у судове засідання визнана  - на розсуд сторін (не обов'язковою).

Відтак, оформлення договорів купівлі –продажу є прерогативою нотаріусів, а відповідач не обмежений у представництві іншими суб'єктами представництва    (ст. 28 ГПК України).

З огляду на те, що відповідачу відомо з 18.09.2006 року (поштове повідомлення про вручення ухвали суду № 2903495) про час і місце розгляду справи (за 32 дні), судом відхиляється у задоволенні клопотання з підстав відсутності мотивів для такого задоволення.

          Позаяк, вказане клопотання відповідача містить ознаки неповаги до суду, зловживання процесуальним і матеріальним правом ( ст. 13 п. п. 3, 4), ст. 22 ГПК України).

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 58 982,52 грн. –основного боргу щодо оплати за виготовлені, згідно договору № 2/2006 від 19.01.2006 року, швейні вироби, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

           -  актами здачі –приймання виконаних послуг від 19.01.2006 року;

-          видатковими накладними: № 3 від 03.02.2006 року та № 6 від 14.04.2006 року;

          -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є виготовлення швейних виробів (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість виготовлених швейних виробів є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625, ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 9.3 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 7 910,69 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, приймаючи до уваги ступінь та обсяги добровільного виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, господарські стосунки між сторонами, аналізуючи вплив фінансових санкцій на зменшення господарської діяльності відповідача, незначне нанесення збитків позивачу несвоєчасною оплатою відповідачем виготовлених швейних виробів, суд на підставі п.3 ст. 551 ЦК України обмежує, як виняток, розмір неустойки (пені) до 2000,00 грн. що підлягає стягненню примусово.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% - річних від простроченої суми ( п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 1 470,44 грн. –3% річних правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відтак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  частково.

          Стягнути з відкритого акціонерного товариства Виноградівського виробничо –торгового швейного об'єднання „Гроно” (м. Виноградів, вул. Миру, 13; код 00309134) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Березнянка” (смт. В. Березний, вул. Заводська, 14; код 31394293) суму  58 982,52 (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятьсот вісімдесят дві грн. 52 коп.) –основного боргу; 2 000,00 (дві тисячі грн.) – пені; 1 470,44 (одну тисячу чотириста сімдесят грн. 44 коп.) – 3% річних та 683,64 (шістсот вісімдесят три грн. 64 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

     2.   В частині стягнення решти суми –відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.