Ухвала

від 15.05.2008 по справі 22ц-1462/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22Ц - 1462/2007 Головуючий у І інстанції

Бондаренко І

Справа № 22Ц - 1462/2007                

Головуючий у І інстанції Бондаренко І.А.

Категорія 53                                                

Доповідач у ІІ інстанції  Олійник

В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 травня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду Київської області у складі:

  головуючого : Хопти С.Ф.,

  суддів : Олійника В.І., Голуб С.А.,

  при секретарі Бобку О.В.,

  розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення

Бориспільського   міськрайонного   суду 

Київської    області   від  

31 січня   2008 року в справі за позовом  ОСОБА_1до Закритого акціонерного товариства

„Спільне українсько-голандське підприємство „Кребо” про стягнення невиплаченої

винагороди, недоплаченої матеріальної допомоги, середнього заробітку за

затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

                                                    в с

т а н о в и л а :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ЗАТ

"Спільне українсько-голландське підприємство" Кребо", в якому

просила стягнути 1700 грн. невиплаченої винагороди за підсумками роботи за 2005

рік, 1700 грн. невиплаченої винагороди за підсумками роботи за 2005-2006 роки,

недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2006 рік в сумі 955 грн.,

середній заробіток за 2 місці затримки розрахунку при звільненні в сумі 3400

грн., а також стягнути моральну шкоду в сумі 3000 грн., а всього - 10775 грн.

При цьому посилалась на наступне.

У трудових відносинах з відповідачем вона перебувала від 1 лютого 1995 року

до 5 квітня 2007 року.   Наказом №43 від

1 лютого 1995 року була зарахована на посаду економіста в спільне підприємство

"Кребо ЛТД", переймоване в ЗАТ "Спільне українсько-голандське

підприємство "Кребо".

     Наказом №56 від 1 жовтня 2001

року була переведена на посаду економіста по обліку та аналізу господарської

діяльності. Наказом № 06129/1-У від 29 грудня 2006 року її було звільнено з

роботи з 5 квітня 2007 року.  Середня

заробітна плата складала 1700 грн. Згідно колективного договору, укладеного між

адміністрацією підприємства та профспілковим комітетом на 2004  - 2006 роки, адміністрація зобов"язалась

виплачувати всім працівникам підприємства щорічну матеріальну допомогу на

оздоровлення в розмірі середнього заробітку, а також виплачувати винагороду за

підсумками роботи за рік в розмірі середньомісячної зарплати. За 2004 рік

адміністрація підприємства всі виплати проводила, але починаючи від  2005 року адміністрація почала утискати її

інтереси, мотивуючи це тим, що вона пенсіонерка і отримує пенсію. При

неодноразових зверненнях до адміністрації підприємства з приводу остаточного

розрахунку отримувала відмову, а в подальшому їй категорично було відмовлено в

отриманні зароблених коштів. 

Також позивачка вважала, що їй було завдано і моральну шкоду, оскільки

після позбавлення виплат у неї погіршився стан здоров"я, а в подальшому

під впливом адміністрації підприємства вона була змушена написати заяву про

звільнення з роботи.            

Рішенням  

Бориспільського   

міськрайонного    суду   Київської  

області    від  31 січня 2008 року ОСОБА_1 у задоволенні

позову відмовлено.  

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм

матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення і

направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно

відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 знаходилась у трудових

відносинах з відповідачем від 1 лютого 1995 року до 5 квітня 2007 року.    Наказом № 43 від 1 лютого 1995 року була

зарахована на посаду економіста в спільне підприємство "Кребо ЛТД",

перейменоване в ЗАТ "Спільне українсько-голандське підприємство

"Кребо".

Наказом № 56 від 1 жовтня 2001 року була переведена на

посаду економіста по обліку та аналізу господарської діяльності. Наказом №

06129/1-У від 29 грудня 2006 року її було звільнено з роботи з 5 квітня 2007

року. 

На момент прийняття рішення про виплату одноразової

матеріальної допомоги за результатами роботи за 2006 рік ОСОБА_2 не була

працівником ЗАТ "Спільне українсько-голандське підприємство „Кребо” у

зв”язку зі звільненням, що підтверджується наказом №061229/1-У від 29 грудня

2006 року. Відповідно до п.2 Положення про одноразову винагороду працівників за

підсумками роботи за рік, працівникам ЗАТ "Спільне українсько-голандське

підприємство "Кребо", які працювали на підприємстві повний

календарний рік та на протязі цього року гідно проявили свої ділові та

професійні якості виплачується винагорода за підсумками роботи за рік.

 24 липня 2006 року

Правлінням ЗАТ "Спільне українсько-голандське підприємтсво

"Кребо" затверджений список осіб та встановлений розмір матеріальної

допомоги на оздоровлення всім штатним працівникам. 

Відповідно до Положення перелік працівників, яким

виплачується винагорода та розмір винагороди для кожного працівника

визначається Правлінням ЗАТ СП „Кребо”.

Підставою для виплати працівнику винагороди за підсумками

роботи за рік та матеріальної допомоги на оздоровлення є виключно відповідне

рішення Правління ЗАТ СП „Кребо”, яке приймається з урахуванням вимог положень

діючого законодавства та колективного договору.

Колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті

рішень про оплату винагороди та матеріальної допомоги на оздоровлення Правління

ЗАТ СП „Кребо” діяло згідно з колективним договором та Положенням.    

Також суд першої інстанції вірно вважав, що позивачка не

надала жодного належного доказу щодо заподіяння їй моральної шкоди. 

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до

правильного висновку щодо безпідставності позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм

матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами

справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони теж не спростовують

висновків суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів

апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені

відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в

матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене

з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну

скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

             На підставі викладеного

та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                    у

х в а л и л а :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

Рішення     Бориспільського      міськрайонного    суду  

Київської   області    від 31 січня  2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути

оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох

місяців.

  Головуючий :

              Судді :