Рішення

від 10.04.2008 по справі 2-915/2008

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1

1

Справа  №2-

915                                                                            

2008

рік.

Р  І   Ш 

Е  Н  Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     10 квітня 2008 року           Ялтинський міський суд  Автономної  

Республіки

Крим       у складі: головуючої судді -

Земляної Г. В., при

секретарі

Копистко О.М., перекладача ОСОБА_2ОСОБА_1, розглянувши у відкритому

судовому

засіданні в залі Ялтинського міського суду 

цивільну справу по позову 

ОСОБА_1

до  Закритого акціонерного

товариства 

«Готель

«Ореанда» про стягнення відшкодування  за

затримку у виплаті вихідної

допомоги,

визнання порушення прав і стягнення моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

            Позивач, просить стягнути з

відповідача Закритого акціонерного

товариства

«Готель «Ореанда» (далі ЗАТ «Готель «Ореанда») відшкодування у сумі

18435

гривень за затримку виплати вихідної допомоги за час с 07.06.2002 року по

03.12.2007

року , визнати порушення  відповідачем

прав позивача і стягнути із

відповідача

за незаконну затримку у виплаті вихідної допомоги за час із

07.06.2002

року по 03.12.2007 року  моральну шкоду у

сумі 20000 гривень.

Заявлені

вимоги мотивовані тим, що відповідач 07 червня 2002 року розірвав із

позивачем

трудовий договір по ОСОБА_12 ст.40 КЗУпП, при цьому не виплатив позивачу 

вихідну

допомогу. Не погодившись із звільненням позивач 

звернувся до суду із

позивною

заявою про захист порушених прав. Рішенням суду від 14 лютого 2005

року

його позивні вимоги були задоволені в частині і із відповідача на користь

позивача

стягнуто вихідна допомога у сумі 280 гривень. Однак, відповідач

продовжував

не виплачувати вихідну допомогу, не виконуючи рішення суду,

причинивши

позивачу шкоду. 08 листопаду 2007 року позивач надав до Відділу

державної

виконавчої служби м.Ялта на примусове виконання виконавчий лист про

стягнення

із відповідача суми боргу. 15 листопаду 2007 року Державним

виконавцем

було виконано рішення суду і йому була перерахована сума боргу. У зв'

язку

із чим відповідач не виплатив позивачу вихідну допомогу на протязі 65

місяців

24 дня. У зв'язку із несвоєчасною сплатою вихідної допомоги  у порядку

ст.ст.116,117

КЗпП України просить стягнути із відповідача 18435 гривень за

весь

час затримки у виплаті вихідної допомоги. Так як відповідач порушив

законні

права позивача не сплативши вихідну допомогу при звільненні і тривалий

час

не сплачував вихідну допомогу, просить стягнути із відповідача у

відшкодування

моральної шкоди 20000 гривень, так як позивач страждав і

переживав

у зв'язку із порушенням його законних прав.

           У судовому засіданні позивач

підтримав первісно заявлені позивні

вимоги

від  18 грудня 2007 року.

           Представники відповідача  ЗАТ «Готель «Ореанда» Тріфонова О.Ю. в

судовому

засіданні позовні вимоги не визнала, так як підстав для задоволення

вимог

не має. Відповідач у термін передбачений законом, по наданому позивачем

до

Відділу державної виконавчої служби виконавчому листу сплачено суму боргу

280

гривень в термін передбачений законом. Підстав для стягнення коштів за час

затримки

у виплаті вихідної допомоги не має, так як в термін передбачений

законом

відповідач сплатив борг. Підстав для стягнення моральної шкоди не має,

так

як рішенням Ялтинського міського суду у задоволенні позиву ОСОБА_1 

у

цій частині було відмовлено. Крім того відповідач неодноразово запропоновував

позивачу

прийти і отримати кошти по вихідній допомозі..

          Дослідивши матеріали справи,

вислухавши пояснення сторін, суд вважає,

що

вимоги ОСОБА_1  підлягають задоволенню в

частині.

           На підставі ст.47 КЗпП України

робітнику в день звільнення повинні

видати

належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у

термін

передбачений  ст.116 КЗпП України.

           Судом установлено, що рішенням

Ялтинського міського суду від 14

лютого

2005 року позов ОСОБА_1 задоволено у частині. Із ЗАТ «Готель

«Ореанда»

на користь ОСОБА_1 стягнута вихідна допомога у сумі 280

гривень.

У залишеній частині позову відмовлено(арк.спр.20-22).  Ухвалою судової

палати

по цивільним справам  Апеляційного суду

Автономної Республіки Крим  від

20

липня 2005 року  апеляційна скарга

ОСОБА_1 була  відхилина, рішення

Ялтинського

міського суду  від 14 лютого 2005 року

залишено без змін(арк.спр.

23,24).

             Дана ухвала колегії суддів

Апеляційного суду АРК від 20 липня 2005

року

також була оскаржена ОСОБА_1 до Верховного суду України, який

ухвалою

від 06 жовтня 2006 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилив, а

рішення

Ялтинського міського суду від 14 лютого 2005 року  і ухвалу

Апеляційного

суду АРК від 20 липня 2005 року залишив без зміни.

      Відповідно до ст. 223 ГПК України, рішення

суду вступає в законну силу

після

розгляду справи апеляційним судом.

      Таким чином, рішення Ялтинського міського

суду, яким із ЗАТ «Готель

«Ореанда»

стягнута на користь ОСОБА_1 вихідна допомога у розмірі 280

гривень.

набрало законної чинності  20 липня 2005

року.

      Відповідно до ст. 18 Закону України «Про

виконавче провадження»

державний

виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого

документа,

за заявою стягувача про примусове виконання вирішення суду.

08 листопаду 2007 року позивач ОСОБА_1 отримав

виконавчий

лист для примусового виконання рішення суду (арк..спр.6) і  у той же

день

звернувся до Начальника відділу 

Державної виконавчої служби 

Ялтинського

міського

управління юстиції із заявою про примусове виконання рішення суду(арк.

спр.39).

      Згідно 

ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» 

державний виконавець

зобов'язаний

прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче

виробництво.

           Згідно із наданих документів  15 листопаду 2007 року Державним

виконавцем

Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського Управління

юстиції,

розглянута заява стягувача і відкрито виконавче провадження по

виконавчому

листу (арк..спр.40). Відповідачу ЗАТ « Готель «Ореанда» у термін до

23

листопаду 2007 року запропоновано у добровільному порядку виконати рішення

суду.

23 листопаду 2007 року(арк..спр.41) ЗАТ «Готель «Ореанда» платіжним

дорученням

від 23 листопаду 2007 року перерахував борг у сумі 280 гривень (арк..

спр.41)

на рахунок відділу  Державної виконавчої

служби  Ялтинського міського

управління

юстиції, а 29 листопаду 2007 року . вищевказана сума державним

виконавцем

була перерахована на ощадну книжку позивача (арк..спр.41).  03

грудня

2007 року провадження по виконавчому листу №2-44 про стягнення с

боржника

ЗАТ «Готель «Ореанда» вихідного забезпечення .закрито(арк..спр.42).

           Таким чином при виконанні рішення

Ялтинського міського суду від 14

лютого

2005 року в частині стягнення із відповідача боргу у сумі 280 гривень

порушень

прав позивача не встановлено, так як рішення було виконано своєчасно у

відповідності

із вимогами закону

             На підставі ст.117 КЗпП України

передбачено, що у випадку затримки

з

вини відповідача чи уповноваженого їм органу 

належних, звільненому

працівнику

сум, в строки вказані ст. 116 КЗпП України 

при відсутності спору

про

їх розмір, підприємство, установа, організація повинні  виплатити боржнику 

середній

заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

 Однак, рішенням Ялтинського міського суду від

14 лютого 2005 року, що

стосується

позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час

затримки

виплати вихідної допомоги, ОСОБА_1, який вже звертався до суду

із

даною вимогою ,  було відмовлено в цій

частині. В рішенні суду вказано, що

ОСОБА_1

не має права вимагати виплати середнього заробітку за час

затримки

у виплаті вихідної допомоги(арк.спр.21).

Відповідно

до ст. 61 ЦПК України, обставини, які встановлені судовим рішенням у

цивільній,

господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили,

не

доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або

особа,

щодо якої встановлено ці обставини.

Таким

чином, судом встановлено, що спір про стягнення середнього заробітку у зв'

язку

із невиплатою позивачу вихідної допомоги при звільненні вже вирішено по

суті

і звернення до суду із аналогічними вимогами суперечить діючому

законодавству.

Разом

із тим, позивач повторно звернувся до суду із вимогами про стягнення

середнього

заробітку за час затримки у виплати вихідної допомоги, розширивши

свої

вимоги,  вимогами про стягнення суми

відшкодування під час виконання

рішення

суду до отримання ним суми вихідної допомоги.

 Однак, після набрання чинності рішення суду

(яке є актом правосуддя, яким

остаточно

вирішено спір по заявленим підставам) правові відношення сторін із 

сфери

вирішення спору переносяться в сферу виконання рішення, на стадії якої не

передбачено

стягнення відшкодування середнього заробітку на підставі ст.ст.

116,117

КЗпП України.

   Таким чином вимоги ОСОБА_1 у частині

стягнення відшкодування у

вигляді

середнього заробітку із часу звільнення 

07 червня 2002 року по 03

грудня

2007 року у сумі 18435 гривень не підлягають задоволенню.

На

підставі ст.237-1 КЗпП України відшкодування 

власником, або уповноваженим

їм

органом  моральної шкоди робітнику

проводиться, якщо порушення його законних

прав

привели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків, і

потребують

від нього додаткових зусиль  для

організації свого життя.

Рішенням

Ялтинського міського суду від 14 лютого 2005 року із відповідача на

користь

позивача стягнуто вихідна допомога у сумі 280 гривень. Таким чином

судом

встановлено порушення прав позивача із боку відповідача.

 Згідно із вищевказаним рішенням суду від 14

лютого 2005 року позивачем

заявлялися

вимоги про стягнення моральної шкоди, але із підстав його

незаконного

звільнення (арк..спр.16-18,21), а не із підстав несвоєчасної сплати

вихідної

допомоги.

            Моральна шкода полягає: у душевних

стражданнях, випробуваних

фізичною

особою, у зв'язку з протиправною поведінкою відносно його самого,

членів

його сім'ї або найближчих родичів.

  Судом встановлено, що позивач є інвалідом

другої групи по зору(арк..спр.25) у

наслідок

порушення його прав відповідачем страждав і переживав,   звертався до

лікарів

із приводу погіршення стану здоров'я ( арк..спр.81).

 При таких обставинах позивні вимоги в частині

стягнення моральної шкоди в цій

частині

підлягають задоволенню.

             Однак, враховуючи ті обставини, що

відповідач неодноразово

звертався

до позивача із пропозицією отримати вихідну допомогу, що встановлено

рішенням

Ялтинського міського суду від 14 лютого 2005 року(арк..спр.33),

характер

моральних страждань позивача, виходячи із принципу розумності суд

вважає

необхідним знизити суму відшкодування моральної шкоди до 400 гривень.

           При таких обставинах позов ОСОБА_1

підлягає задоволенню у

частині.

З відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у сумі

400

гривень.

Крім

цього у судовому засіданні позивач просив стягнути моральну шкоду у зв'

язку

із несвоєчасною сплатою йому вихідної допомоги після винесення судом

рішення

і у процесі примусового виконання рішення суду.

 Однак, судом встановлено, що рішення суду було

виконано Державним виконавцем у

термін

передбачений законом  у порядку виконання

рішення суду. Відповідач у

добровільному

порядку, після отримання повідомлення державного виконавця

перерахував

суму боргу(арк..спр.39-42).  Ті

обставини, що позивач раніше не

звертався

до суду із заявою про надання йому виконавчого листа  по рішенню

суду,

яке набрало чинності 20 липня 2005 року, а оскаржив його до Верховного

суду

України  не свідчить про порушення його

прав з боку відповідача при

виконанні

рішення суду.

При

таких обставинах в цій частині підстав для задоволення позивних вимог про

стягнення

моральної шкоди не має.

           Так як відповідач є інвалідом другої

групи і звільняється від сплати

судових

витрат при наданні позивної заяви, а суд задовольнив  його позивні

вимоги

в частині із відповідач на користь держави слід стягнути судовий збір у

сумі

8 гр. 50 коОСОБА_1 і витрати на інформаційне забезпечення у сумі 3 гривні у

сумі

пропорційній задоволеним вимогам.

            У судовому засіданні позивач

неодноразово заявляв, що не володіє

українською

мовою і не  розуміє  головуючого по справі, у зв'язку із чим не

може

захистити свої права. У судове засідання був викликаний перекладач, який

здійснював

переклад із української мови на російську для позивача ОСОБА_1

ОСОБА_1.

При цьому перекладачем надані позивачу послуги на суму 800 гривень, що

підтверджено

квитанціями, які слід стягнути із відповідача на підставі ОСОБА_1 3 ст.

86  ЦПК України.

        На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 4,10,15,30,62,86, 203,214-218

ЦПК

України ст.ст. 47,116,117, 237-1  КЗпП

України,  ст.ст. 18,24 Закону

України

«Про виконавче провадження»суд

В И Р І Ш И В :

      Позов 

ОСОБА_1 задовольнити в частині.

      Стягнути з  Закритого акціонерного товариства «Готель

«Ореанда»(юридична

адреса

м.Ялта, вул.Леніна, буд. №35/2)  по факту

порушення прав позивача  в

частині

не виплати вихідної допомоги при звільненні 

у відшкодування моральної

шкоди  400(чотириста) гривень.

        В залишеній частині позову відмовити.

        Стягнути із відповідача Закритого

акціонерного товариства «Готель

«Ореанда»

судові витрати  у сумі 11 гривень 50

коОСОБА_1 на користь Держави

         Стягнути із відповідача Закритого

акціонерного товариства «Готель

«Ореанда»

судові витрати за надання послуг перекладача у сумі  800 гривень на

користь

Приватного підприємства  «Школа іноземних

мов «Лінгвіст»( м.Ялта, вул.

Гоголя,

буд №20, офіс 317, рахунок №260032584322052, Приват банк МФО 384436,

ОКПО

13776251).

         На рішення може бути представлена

апеляційна скарга до Апеляційного

суду

АРК через Ялтинський міський суд протягом двадцяти днів із дати подачі до

суду  заяви про апеляційне оскарження рішення суду,

що надається до Ялтинського

міського

суду протягом   десяти днів від дня

оголошення рішення згідно ст.ст.

294,296

ЦПК.

           Суддя

Ялтинського

міського

суду                                                                         

Г.

В.Земляна