Рішення

від 28.10.2011 по справі 2-36/11

САВРАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Савранський районний суд Одеської області

№2-36/11

28.10.2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2011 року Савранський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді  – Бростовської Н.О.,

при секретарі           – Пустовіт С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Саврань, Одеської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «АГРОПРОД», Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ПРОД», ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області, треті особи –Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-НОРДІК»і ОСОБА_3, про визнання незаконними рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Одеської області та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 селищної ради Одеської області про скасування свідоцтва на право власності на нерухоме майно та про виділення майнового паю в натурі та визнання права приватної власності на майновий пай (а.с.2-5). В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що згідно рішення Любашівського районного суду від 23.11.2007р. за нею, як спадкоємицею першої черги за законом своїх батьків, визнано право на майновий пай у розмірі 11750,00грн. колишнього КСП «Зоря», смт.Любашівка, Одеської області, яке в подальшому реорганізовано у ФГ «Любашівська Зоря», право на який належало її батьку ОСОБА_6, а також право на майновий пай у розмірі 26950,00грн., право на який належало її матері ОСОБА_7. На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_2 селищною радою 21.03.2008р. їй було видано Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) в розмірі 38700,00грн.. У зв’язку з тим, що позивачка виявила бажання отримати на зазначену суму нерухоме майно –склад ММК, вона звернулася до керівництва цього фермерського господарства про виділення їй складу ММК в натурі, але відповідно до загальних зборів співвласників пайового фонду ФГ від 16.12.2006р. цей склад було виділено відповідачці ОСОБА_5, яка була секретарем цих зборів. Такий розподіл майна пайового фонду позивачка вважає незаконним, тому звернулася до суду з вказаним позовом.

Крім того, позивачка звернулася до суду з заявами про забезпечення доказів (а.с.102, 104, 107, 110), після отримання яких ухвалами Савранського районного суду Одеської області від 16.05.2011р. було замінено неналежних відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на ЗАТ «АГРОПРОД», код ЄДРПОУ 00446641, яке знаходиться за адресою смт.Любашівка, вул.Заводська, 10, Любашівського району, Одеської області (а.с.294), та залучено до участі в справі як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 та ТОВ «АГРО-НОРДІК», код ЄДРПОУ 33285027, яке знаходиться за адресою смт.Любашівка, вул.Кірова, 37-а, Любашівського району, Одеської області (а.с.296-297).   

Також, в порядку ч.2 ст.31 ЦПК України, позивачка подала заяву про зміну предмету позову, в якій просила суд визнати незаконними з моменту прийняття та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 23.05.2006р. і рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 21.02.2007р., та витребувати з чужого незаконного володіння у ЗАТ «АГРОПРОД»на її користь зерно-товарний склад, який знаходиться за адресою смт.Любашівка, вул.Заводська, буд.18, Любашівського району, Одеської області (а.с.285-286).

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

В ході судового розгляду справи за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ПРОД», яке є правонаступником відповідача ЗАТ «АГРОПРОД»відповідно до Статуту ТОВ «АГРО ПРОД, зареєстрованого державним реєстратором ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області 09.09.2011р. (а.с.382-391), змін до нього, зареєстрованих 26.10.2011р. (а.с.403), та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №170311 (а.с.381), було здійснено заміну Закритого акціонерного товариства «АГРОПРОД»на правонаступника –Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ПРОД»(а.с.402, 409).

Відповідач ТОВ «АГРО ПРОД»позов не визнало з тих підстав, що частина позовних вимог повинна розглядатися за правилами КАСУ, а також через те, що позивачка пропустила строк позовної давності та не надала доказів, що їй належить право власності на спірне майно (а.с.376-378).

Відповідач ОСОБА_2 селищна рада Любашівського району Одеської області у письмовому запереченні позов не визнало (а.с.99-100, 327-328), але представник відповідача у судовому засіданні, що відбулося 20.07.2011р. визнав незаконність рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 23.05.2006р. та рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 21.02.2007р..

Треті особи ТОВ «АГРО-НОРДІК»і ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, були повідомлені належним чином (а.с.309, 310, 316, 372, 374, 375).

Дослідивши усі зібрані докази у їх сукупності та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були членами КСП «Зоря». При цьому, пай ОСОБА_6 складав 22750,00грн., а пай ОСОБА_8 –26950,00грн.. ОСОБА_6 помер 07.03.2001р., а ОСОБА_8 –09.03.2003р.. Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, є ОСОБА_1. Усі ці факти були встановлені рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 23.11.2007р. у справі №2-920-07 (а.с.11-12, 287-288).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки позивачка у цій справі брала участь у розгляді Любашівським районним судом Одеської області справи №2-920-07, то усі обставини, що були встановлені рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 23.11.2007р. у справі №2-920-07 є преюдиціальними, тобто не доказуються при розгляді цієї справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Також, ч.2 ст.9 цього Закону передбачено, що пай є власністю члена підприємства. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 23.11.2007р. у справі №2-920-07 також було встановлено, що позивачка прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (ч.3 ст.61 ЦПК України).

Згідно ч.2 ст.548 ЦК УРСР 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Таким чином, у наслідок прийняття спадщини позивачка набула права спільної часткової власності на майно КСП «Зоря»на суму 22750,00грн. з 07.03.2001р., тобто з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, та  право спільної часткової власності на майно КСП «Зоря»на суму 26950,00грн. з 09.03.2003р., тобто з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8

Як було встановлено рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 23.11.2007р. у справі №2-920-07, Фермерське господарство «Любашівська Зоря», до якого перейшло усе майно колишнього КСП «Зоря», виділило позивачці у приватну власність зі спільної часткової власності майно на загальну суму 11000,00грн., а у  спільній частковій власності залишилося майно ще на 38700,00грн. (11750,00грн. –вартість паю, який належав ОСОБА_6, та 26950,00грн. – вартість паю, який належав ОСОБА_7Г.). Крім того, судом було встановлено, що «майнові паї батьків позивачки знаходилися у ФГ «Любашівська Зоря»після реорганізації КСП «Зоря».

Тобто, не потребує доказування у цієї справі той факт, що пайовий фонд колишнього КСП «Зоря»перейшов до Фермерського господарства «Любашівська Зоря».

Дослідження правових підстав переходу пайового фонду колишнього КСП «Зоря»до Фермерського господарства «Любашівська Зоря»виходить за межі доказування у цієї справі (ст.58 ЦПК України).

Як зазначено у переліку майна пайового фонду ФГ «Любашівська Зоря», станом на 01.09.2004р., спірний зерно-товарний склад (у переліку –склад ММК вартістю 31513,00грн., а.с.341) входив до пайового фонду, тобто був об’єктом спільної часткової власності позивачки. Отже, станом на 01.09.2004р. спірний зерно-товарний склад ще не був виділений у приватну власність ОСОБА_3 або будь-кому іншому.

Наведене спростовує твердження ТОВ «АГРО ПРОД»щодо відсутності доказів належності спірного майна позивачці.

Відповідно до ч.2 ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно ч.ч.1, 3 ст.367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними; договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що позивачка не надавала своєї згоди щодо виділення та поділу нерухомого майна (зерно-товарного складу) що є об’єктом спільної часткової власності.

Акт приймання-передачі основних засобів пайового фонду Ф/Г «ОСОБА_2 зоря», виділених у натурі на пай ОСОБА_3, не містить дати його складання, не містить підписів співвласників майна, не містить підпису представника фермерського господарства «ОСОБА_2 зоря»та складений у простій письмовій формі у порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.364 та ч.3 ст.367 ЦК України (а.с.13-17). Наведені пороки свідчать, що ОСОБА_5 приймання-передачі основних засобів не є належним доказом (ч.1 ст.58 ЦПК України) отримання ОСОБА_3 майна від фермерського господарства «ОСОБА_2 зоря». Відбиток печатки фермерського господарства «ОСОБА_2 зоря»та підпис невизначеної особи, які вбачаються на ОСОБА_5 приймання-передачі основних засобів, не можуть бути доказом наявності волевиявлення співвласників на передачу майна ОСОБА_3.

Як встановлено ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою ст.203 ЦК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України). Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

З підстав встановлених ст.ст.220, 364, 367 ЦК України ОСОБА_5 приймання-передачі основних засобів пайового фонду ФГ «ОСОБА_2 зоря», виділених у натурі на пай ОСОБА_3, є нікчемним. З таких самих підстав нікчемним є і правочини щодо виділення та поділу нерухомого майна, яке є об’єктом спільної часткової власності, які містяться у Протоколі загальних зборів співвласників пайового фонду майна Фермерського господарства «Любашівська Зоря»від 16.12.2006р. (а.с.18-27), відповідно до якого спірний зерно-товарний склад (у Протоколі –склад ММК) був виділений у приватну власність ОСОБА_5 (а.с.23).

Крім  того, судом встановлено, що позивачка не брала участі у зборах співвласників пайового фонду майна Фермерського господарства «Любашівська Зоря»від 16.12.2006р., чим порушено її право спільної власності, що свідчить про незаконність усіх рішень прийнятих на цих зборах та правочинів, вчинених на їх виконання. Ця обставина підтверджується як змістом Протоколу загальних зборів співвласників пайового фонду майна Фермерського господарства «Любашівська Зоря»від 16.12.2006р. так і поясненнями представника позивачки.

Відповідачі не спростували факту нікчемності вказаних вище правочинів.

Також судом враховано, що згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. При цьому встановлено, що правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону (ч.6 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Тобто, законом встановлена заборона на вчинення будь-яких правочинів, у тому числі і правочинів щодо виділення та поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, до моменту реєстрації прав на таке майно.

Як вбачається з матеріалів справи, на час виділення ОСОБА_3 нерухомого майна –зерно-товарного складу, права на це майно не були зареєстровані, а тому таке виділення та поділ вчинений з порушенням ч.ч.1, 6 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», що є самостійною підставою нікчемності такого виділення та поділу.

20.05.2006р. ТОВ «ОСОБА_2 зоря»звернулася до ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області з клопотанням про видачу свідоцтва на право власності на деякі об’єкти нерухомого майна, у тому числі на зерно-товарний склад (а.с.144). Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_3 на підставі ОСОБА_5 приймання основних засобів виділених в натурі на пай ОСОБА_3 на баланс ТОВ «ОСОБА_2 зоря»як від засновника від 10.01.2006р., передав зазначене нерухоме майно до статутного фонду (капіталу) ТОВ «ОСОБА_2 зоря».

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 23.05.2006р. клопотання ТОВ «ОСОБА_2 зоря»було задоволено, та вирішено оформити право власності, у тому числі і на зерно-товарний склад (а.с.142).

На підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 23.05.2006р. ТОВ «ОСОБА_2 зоря»отримало Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.07.2006р. на зерно-товарний склад (а.с.133), яке було зареєстровано 27.07.2006р., про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11362121 (а.с.134).

Суд вважає, що правочин щодо внесення ОСОБА_3 майна до статутного фонду (капіталу) ТОВ «ОСОБА_2 зоря»є нікчемним, що підтверджується наступним.

У порушення вимог ч.ч.1, 6 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ОСОБА_3 не здійснив державну реєстрацію прав власності на зерно-товарний склад (склад ММК). А без такої реєстрації він не мав права вчиняти будь-які правочини з нерухомим майном. Це порушення має своїм наслідком нікчемність правочину щодо здіснення внеску до статутного фонду (ст.ст.203, 215, 216 ЦК України).

Також судом враховано, що ОСОБА_5 приймання основних засобів виділених в натурі на пай ОСОБА_3 на баланс ТОВ «ОСОБА_2 зоря»як від засновника від 10.01.2006р., не містить підпису ОСОБА_3 (а.с.146-149), а тому цей ОСОБА_5 не є належним доказом (ч.1 ст.58 ЦПК України) передачі ОСОБА_3 майна до статутного фонду (капіталу) ТОВ «ОСОБА_2 зоря».

Крім того, як вбачається з матеріалів реєстраційної справи ТОВ «ОСОБА_2 зоря», статутний фонд (капітал) цього товариства був сформований за рахунок виключно грошових внесків у загальному розмірі 31000,00грн. (а.с.217), при цьому частка ОСОБА_3 становила 17050,00грн (п.4.7 Статуту ТОВ «ОСОБА_2 зоря», розділ ІІІ Реєстраційної картки Форма №1 (а.с.217-зворот, 222, 224-зворот)).

Після державної реєстрації ТОВ «ОСОБА_2 зоря»змін розміру статутного фонду (капіталу) цього товариство зареєстровано не було.

Між тим, як зазначено у ОСОБА_5 приймання основних засобів виділених в натурі на пай ОСОБА_3 на баланс ТОВ «ОСОБА_2 зоря»як від засновника від 10.01.2006р., ОСОБА_3 передав до статутного фонду (капіталу) товариства майно за загальну суму 1432281,00грн. (а.с.150-153).

При зміні назви з ТОВ «ОСОБА_2 зоря»на ТОВ «Агро-Нордік», яка відбулася 22.12.2006р., у Реєстраційній картці Форма №1 також було зазначено, що частка ОСОБА_3 у статутному фонді (капіталі) товариства становить 17050,00грн. (а.с.232), а у нової редакції Статуту ТОВ «Агро-Нордік», зареєстрованої 22.12.2006р. (а.с.236-241), було зазначено, що розмір статутного капіталу товариства не змінився та становить 31000,00грн. (п.7.1 Статуту ТОВ «АГРО-НОРДІК»(а.с.238-зворот)).

Як встановлено ч.6 ст.144 ЦК України, збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Частиною четвертою ст.16 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру. У п.4.7. Статуту ТОВ «ОСОБА_2 зоря»також зазначено, що «рішення фірми про зміни до статутного фонду набирає чинності з дня внесення змін до державного реєстру»(а.с.225).

У ч.5 ст.89 ЦК України зазначено, що зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, –з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни.

Але, рішення щодо збільшення розміру статутного фонду ТОВ «ОСОБА_2 зоря», а також зміни до статуту товариства пов’язанні із збільшенням статутного фонду на державну реєстрацію не подавалися, що підтверджується матеріалами реєстраційної справи, тобто рішення про збільшення статутного фонду не набуло законної сили та не є підставою для збільшення розміру статутного фонду (капіталу) товариства, і, як наслідок, не є підставою виникнення у товариства права власності на спірне майно.

За таких обставин, рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 23.05.2006р. щодо оформлення права власності ТОВ «ОСОБА_2 зоря»на зерно-товарний склад є незаконним.

20.01.2007р. ТОВ «АГРО-НОРДІК»звернувся до ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області з клопотанням щодо видачі йому, як правонаступнику ТОВ «ОСОБА_2 зоря», свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно (а.с.159).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 21.02.2007р. клопотання ТОВ «АГРО-НОРДІК»було задоволено, та вирішено признати право власності за ТОВ «АГРО-НОРДІК» на нерухоме майно, у тому числі і на спірний зерновий склад (а.с.158).

Але, при прийнятті цього рішення, виконавчий комітет ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області вийшов за межі своїх повноважень.

Так, відповідно до п.п.10 п.Б ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Повноважень щодо признання прав власності на нерухоме майно виконавчим комітетам не надано. Таким чином, ухвалюючи рішення №58 від 21.02.2007р. виконавчий комітет ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області порушив вимоги п.п.10 п.Б ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та ч.2 ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 21.02.2007р. ТОВ «АГРО-НОРДІК»отримало Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.03.2007р. на зерно-товарний склад (а.с.136), яке було зареєстровано 15.03.2007р., про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13898038 (а.с.137).

Як встановлено ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Між тим, слушними є зауваження ТОВ «АГРО ПРОД», що оскарження рішень суб’єтів владних повноважень віднесено до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, в частині позовних вимог щодо визнання незаконними з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 23.05.2006р. та рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 21.02.2007р. справа підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, як такі, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.416).

У подальшому, ТОВ «АГРО-НОРДІК»продало зерно-товарний склад ЗАТ «АГРОПРОД», правонаступником якого є ТОВ «АГРО ПРОД», за договором купівлі-продажу від 03.10.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Любашівського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_9, реєстровий №2446 (а.с.138). Ціна продажу склала 37815,60грн., у тому числі ПДВ (п.2 договору). При цьому балансова вартість складу становила 33513,00грн. (п.3 договору). Цей договір був зареєстрований ОСОБА_2 РБТІ 26.02.2009р., номер витягу 21996267 (а.с.139).

Відповідно до облікових даних, що надані ОСОБА_2 РБТІ, на час розгляду справи власником зерно-товарного складу є ЗАТ «АГРОПРОД».

Враховуючи, що згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, то ТОВ «АГРО-НОРДІК»не набуло права власності на спірне майно, з підстав викладених вище, що у свою чергу робить нікчемним і договір купівлі-продажу від 03.10.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Любашівського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_9, реєстровий №2446, оскільки право продажу майна належить власникові товару; якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ч.1 ст.658 ЦК України).

Відповідно до ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що зерно-товарний склад вибув з володіння позивачки не з її волі (п.3 ч.1 ст.388 ЦК України), а тому вона як власник має право витребувати своє майно навіть у добросовісного набувача.

Як зазначалося у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв’язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача –з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Таким чином, немає потреби визнавати у окремому судовому провадженні недійсними правочини, предметом яких було спірне майно, а також оскаржувати та визнавати недійсними (незаконними) у окремому судовому провадженні рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 23.05.2006р. та рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 21.02.2007р.. Цей висновок підтверджується також тим, що відповідно до ст.388 ЦК України, для задоволення вимоги позивача щодо витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння не має потреби оскаржувати в окремому судовому провадженні підстави, на яких спірне майно знаходиться у відповідача.

Суд також враховує, що позивач послався на те, що назва складу ММК була змінена на зерно-товарний склад при першої реєстрації, тобто це є один і той самий об’єкт. Відповідачі проти цього не заперечували, тобто визнали ці обставини. Таким чином, та обставина, що склад ММК –це є зерно-товарний склад, що знаходиться за адресою смт.Любашівка, вул.Заводська, буд.18, Любашівського району, Одеської області, відповідно до положень ч.1 ст.61 ЦПК України, не підлягає доведенню у цій справі. Крім того, судом враховано, що у будь-якому разі позивачка була співвласником всього майна пайового фонду колишнього КСП «Зоря», у тому числі і зерно-товарного складу, оскільки він входив до складу цього пайового фонду.

Стосовно строків позовної давності, то суд вважає доводи відповідача безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для кожного факту порушення права та для кожної особи, яка порушила право, діє свій строк позовної давності. Відповідач –ТОВ «АГРО ПРОД», порушив право позивачки 03.10.2008р., тобто в день укладення договору купівлі-продажу від 03.10.2008р., за яким він отримав у власність спірне майно. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Таким чином, на час звернення до суду з відповідними позовними вимогами до ТОВ «АГРО ПРОД», строк позовної давності ще не сплив.

Керуючись ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ч.ч.1, 6 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст.ст.203, 215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.236, ч.ч.1, 2 ст.358, ч.ч.1, 3 ст.364, ч.ч.1, 3 ст.367 ЦК України, ч.3 ст.208, ст.ст.209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «АГРОПРОД», Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ПРОД», ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області, треті особи –Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-НОРДІК»і ОСОБА_3, про визнання незаконними рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Одеської області та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ПРОД»(код  ЄДРПОУ 00446641, місцезнаходження смт.Любашівка, вул.Заводська, буд.10, Любашівського району, Одеської області) на користь ОСОБА_1, яка зареєстрована і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зерно-товарний склад, який знаходиться за адресою смт.Любашівка, вул.Заводська, буд.18, Любашівського району, Одеської області.

В частині позовних вимог щодо визнання незаконними з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 23.05.2006р. та рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Любашівського району Одеської області №58 від 21.02.2007р. провадження у справі закрити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Савранський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.1 ст.294, ч.1 ст.296 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ч.1 ст.223 ЦПК України).

СУДДЯ (підпис)

Суддя Савранського районного             

суду Одеської області                                                                                   ОСОБА_10