Постанова

від 30.06.2009 по справі 2-а-802/09

КАЛІНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ГОРЛІВКИ

справа № 2-а-802/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2009 року Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі: головуючого

судді Щербаченко І.В.

при секретарі Студенкової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, третя особа на стороні відповідача - Головне управління державного казначейства у Донецькій області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20 березня 2009 року звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що народився у 1944 році та має соціальний статус «Дитина війни» відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Вважав, що відповідач неправомірно не виплачує йому в 2006-2008 роках щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком передбачену Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Просив суд, визнати протиправними дії УПФУ у Калінінському м. Горлівки, зобов’язати відповідача нарахувати йому недоплачену соціальну допомогу за 2006-2008 роки. Позивач надав суду заяву у якій підтримав позовні вимоги, просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідач надав суду заяву у якій просив розглянути справу без участі представника УПФУ. У письмових запереченнях проти позову УПФУ прохало відмовити у задоволенні позовних вимог посилалося на те, що у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У 2007 році надбавка до пенсії передбачена вказаним законом виплачувалася тільки інвалідам. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не передбачено бюджетного фінансування підвищення пенсій дітям війни. У 2008 році рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08 року визнані неконституційними положення п. 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Проте, законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано в подальшому неконституційним. Крім того, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, передбаченого ст. 99 КАС України.

Третя особа надала суду заяву у якій просила розглянути справу без участі представника Управління Державного казначейства.

Позивач, відповідач та третя особа повідомлялися про час та місце розгляду справи належним чином.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін та третьої особи, на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус "Дитина війни", що підтверджується відомостями його паспорту та пенсійного посвідчення.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний Фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного Фонду, вирішення питань пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного Фонду.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року (набрав чинності 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року ст. 77 п.17.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте у 2006 році в порядку визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Кабінетом міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не здійснювалося.

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином відповідно до вищезазначених Законів у відповідача в 2006 році не було правових підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. Зупинення дії нормативно-правового акту не дає підстав для його застосування.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп\2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в тій частині, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Разом з тим, згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Позивач не міг не знати, що йому у 2007 році не виплачується підвищення до пенсії передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки щомісячно отримував пенсію.

Закони України, інші нормативно-правові акти, рішення Конституційного Суду України, які регулюють правовідносини у розглядуваній справі були оприлюднені у встановленому порядку.

Незнання закону не звільняє від обов’язку його виконувати і не є поважною причиною пропуску строку на звернення до адміністративного суду.

У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік та підстави для його поновлення відсутні суд вважає за необхідне з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачалось, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп\2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином вимоги позивача щодо зобов’язання УПФУ здійснити перерахунок пенсії у 2008 році підлягають задоволенню з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у сумі 47 гривень, з 01.04.2008 року - 48, 10 гривень, з 01.07.2008 року - 48, 20 гривень, з 01.10.2008 року - 49, 80 гривень (а.с. 8), то за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідач повинен зробити перерахунок виходячи з вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за рахунок коштів Державного бюджету України.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум», Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», згідно статті 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком. Пунктом 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 01.01.2008 року до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючими нормами зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо перерахунку пенсії з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Суд вважає необгрунтованими доводи відповідача, щодо неврегульованості питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитина війни».

Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний Фонду України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.202 року № 121/2001 та здійснює свої повноваження через створені у встановленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонера.

Таким чином обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області.

Посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх обов’язків перед позивачем суд вважає безпідставними.

Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України. На підставі ст. З, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. 8-12, 99-100, 71, 94, 159-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у Калінінському районі міста Горлівки Донецької області по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2008 рік за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за рахунок коштів Державного бюджету України.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 гривні 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України— з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.