Постанова

від 18.12.2009 по справі 2-а-802/09

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-802, 2009 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2009 року                                     Ставищенський районний суд Київської області в складі:              

головуючої - судді:                                        Скороход Т.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснення перерахунку пенсії,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1, посилаючись на те, що з 1 січня 2001 року їй встановлена II група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим отримує пенсію по інвалідності в Управлінні ПФУ у Ставищенському районі.

Позивачка просить суд визнати неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та недоплати їй з 22 травня 2008 року по дату винесення рішення пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з врахуванням фактично виплаченої пенсії; зобов’язати відповідача здійснити їй такий перерахунок та виплату основної і додаткової пенсії з 22 травня 2008 року по час винесення рішення суду, з врахуванням фактично виплаченої пенсії за цей період.

Позивачка та представник відповідача подали до суду заяви з проханням слухати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду доказів.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає повністю,  посилаючись на те, що позивачці , як інваліду 2 групи пенсія в 2008-2009 роках виплачувалась відповідно до частини 1 статті 54 вищевказаного Закону із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. З 1 січня 2008 року пенсії ліквідаторам інвалідам 2 групи, які приймали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС виплачувались в розмірі встановленому ст. ст. 50, 54 ч. 4 вищевказаного Закону, викладених в редакції  Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, з 22 травня 2008 року відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року за № 530, з 1 липня 2008 року згідно постанови КМ України від 16.07.2008 року № 654. Відповідно до положень вищевказаного Закону порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Крім того, позивачкою по частині вимог пропущений встановлений законом річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, а тому відповідач просить застосувати строк позовної давності, встановлений ст. ст. 99, 100 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-ІІ).

Судом встановлено, що 1 січня 2001 року позивачці була встановлена друга група інвалідності довічно. Зазначене захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копіями посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та громадянина, захворювання якого пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серії А № 076171 від 9 лютого 1996 року та вкладки до вказаного посвідчення № 138433 від 13 лютого 2001 року (а. с. 6),  копіями Витягу із Акту огляду у МСЕК до довідки Сер. КИО-1  № 123907 від 18.01.2001 року (а.с. 7) та довідки Сер. КИО-1 № 123907 від 18.01.2001 року (а.с. 8). У зв'язку з цим позивачка користується правами та пільгами, передбаченими вказаним Законом.

Статтею 49 Закону України № 796-ХІІ встановлено, що п енсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 1 статті 54 цього Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

З копії відповіді відповідача від 2 грудня 2009 року (а. с. 12) та копії розпорядження начальника Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі від 18.12.2009 року встановлено, що позивачка з 30 січня 1996 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивачці, як інваліду 2 групи основна пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в 2008-2009 роках виплачувались: з 1 січня 2008 року відповідно до  ст. ст. 50, 54 ч. 4 вищевказаного Закону, викладених в редакції  Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в розмірі 120 %  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність  (основна) і  в розмірі 20 % даного мінімуму  (додаткова), з 1 липня 2008 року відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року за № 530 та згідно постанови КМ України від 16.08.2008 року № 654. Основна пенсія позивачу нарахована згідно ч. 1 ст. 54 вищевказаного Закону.

На письмове звернення позивачки від 13 листопада 2009 року (а. с. 11) стосовно здійснення перерахунку їй пенсії у відповідності з вимогами статей 50, 54 даного Закону відповідач листом від 2 грудня  2009 року за № 3687/03 (а. с. 12)  відмовив їй у здійсненні такого перерахунку.

Частиною 4 статті 54 Закону України № 796-ХІІ, що діяла в редакції  (до внесення у нього змін  Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними), що визначає умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Крім того, на підставі ст. 50 Закону № 796-ХІІ (в редакції  до внесення у нього змін  Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам другої групи у розмірі  - 75 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст. 53 цього Закону виплачується  повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, оскільки це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст. 46 Конституції України).

Механізм обчислення вказаних пенсій передбачений постановою КМ України від 30.05.1997 року № 523 “Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка є чинною і положення постанови стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Заперечуючи проти позову, управління ПФУ в Ставищенському районі в письмових запереченнях (а. с. 18-20) посилається на те, що позивачу з 22 травня 2008 року по даний час основна і додаткова пенсія виплачується відповідно до вищевказаних постанов КМ України з урахуванням норм ст. 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення статті 62 даного Закону, яка делегує Кабінету Міністрів України повноваження стосовно роз’яснення порядку застосування цього Закону, та в якій зазначається, що рішення КМ є обов’язковими до виконання міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивачки, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги також наступне.

 Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру пенсії та додаткової пенсії позивача підлягають застосуванню саме положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ,  а не постанови КМ України, на які посилається в письмових запереченнях відповідач.

Виходячи з положень ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ під час визначення  розміру пенсії та додаткової пенсії позивача за основу при їх розрахунку береться  мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного  мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених Законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ІІ (в редакції  до внесення у нього змін  Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI, що визнані неконституційними) у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Отже, оскільки розмір пенсії та додаткової пенсії позивачці необхідно розраховувати з мінімального розміру пенсії за віком, який залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, про що вказано вище в постанові, то підставою для перерахунку пенсії позивачці є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок повинен здійснюватися з дня встановлення цього мінімуму.

Статтею 58 Закону України Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 1 квітня 2008 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 481 гривня, з 1 липня 482грн., з 1 жовтня 498 грн.

Відповідно до ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”  прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в 2009 році встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, з 1 січня 2009 року по даний час  прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність становить  498 грн.

Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

Пунктом 28 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно яких розмір основної пенсії по 2 групі інвалідності  не міг бути нижчим 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір додаткової пенсії – 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте,  пунктом 2 рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  

Відповідно до п. п. 5, 6 резолютивної частини даного рішення Конституційного Суду України положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.  Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

В цьому рішенні також вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Крім того, встановлений статтею 95 Конституції України, статтею 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав та обов’язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Отже, проаналізувавши всі зазначені правові норми суд приходить до висновку, що відмова відповідача в здійсненні перерахунку позивачці пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком є необґрунтованою.

Разом з тим, беручи до уваги, що відповідач наполягає на застосуванні вимог закону щодо строку звернення позивачки до суду з адміністративним позовом, суд при вирішенні даного спору стосовно нарахування та виплати вищевказаного підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 7 грудня 2008 року, бере до уваги вимоги ч. 2 ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, так як позивачка дізналася про порушення свого права про невиплату їй цього підвищення за цей період під час отримання вказаних щомісячних підвищень до пенсії.

Позивачка не надала суду будь-яких доказів про те, що строк звернення до адміністративного суду пропущено нею з поважних причин, а судом їх не встановлено, тому підстав для визнання причин пропущення строку звернення до суду з вимогою стосовно нарахування та виплати вищевказаного підвищення до пенсії за період з  22 травня по 7 грудня 2008 року, поважними у суду не має і в задоволенні  позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що відповідач в період з 8 грудня 2008 року по даний час   фактично виплатив позивачці пенсію (основну і додаткову) в значно меншому розмірі, ніж встановлено вимогами  ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ІІ, суд приходить до висновку, що слід визнати неправомірною відмову відповідача  щодо нарахування та виплати з 8 грудня 2008 року по даний час позивачці пенсії по інвалідності (основної та додаткової) з розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату даної пенсії  у вказаному розмірі, з урахуванням фактично виплаченої пенсії за цей період.

Керуючись ст. ст. 19, 46, 95, 113 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 54,  53, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 54 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” , ст. 38 Бюджетного Кодексу України, п. п.  2, 5, 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),ст. ст. 2 ч. 1, 6, 9 ч. 4, 17, 71, 94, 99, 100, 158-163, 167, 185 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (основної та додаткової) 8 грудня 2008 року по дату винесення рішення судом відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату основної та додаткової пенсії з 8 грудня 2008 року по дату винесення рішення судом відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком, та  75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, з урахуванням фактично виплаченої пенсії за цей період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя