Постанова

від 19.08.2008 по справі 15/453-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/453-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 серпня 2008 р.                                                                                    № 15/453-07  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківська телефонна компанія", м. Біла Церква Київської області,

на рішення господарського суду Київської області від 08.02.2008

та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2008

зі справи № 15/453-07

за позовом спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел телеком'юнікешен компані" (далі –Підприємство), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківська телефонна компанія" (далі –Товариство)

про стягнення 74 796 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Невечері Н.В.,

відповідача –не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства 74 796 грн. заборгованості за договором оренди цифрового каналу зв'язку від 27.07.2005 № 01/07-05п за період з 01.07.2006 по 16.06.2007.

Рішенням названого суду від 08.02.2008 (суддя Рябцева О.О.) позов задоволено. Прийняте судове рішення мотивовано невиконанням відповідачем договірних зобов'язань.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2008 (колегія суддів у складі: Разіна Т.І. –головуючий суддя, судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.) рішення місцевого суду зі справи скасовано частково: з Товариства стягнуто 45 528 грн. боргу; в іншій частині позову відмовлено. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано безпідставним завищенням позивачем розміру наявної у відповідача заборгованості з огляду на те, що Товариство в серпні, вересні, жовтні та грудні 2006 року, в травні та червні 2007 року не отримувало від Підприємства послуг за Договором.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про залишення позову Підприємства без задоволення повністю.   

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Клопотання Підприємства про зупинення провадження у справі касаційною інстанцією відхилено внаслідок відсутності процесуальних підстав для його задоволення.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

- 27.07.2005 сторонами укладено договір оренди цифрового каналу зв'язку № 01/07-05п (далі –Договір), згідно з умовами якого Підприємство передає, а Товариство приймає в строкове платне користування один цифровий канал зв'язку;

- згідно з пунктами 3.2, 3.3 Договору Товариство зобов'язалося сплачувати Підприємству щомісячну орендну плату в сумі 6 504,00 грн. (з урахуванням ПДВ); орендна плата за поточний місяць сплачується в безготівковій формі на поточний рахунок Підприємства щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним;

- пунктом 4.1.2 Договору передбачено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати позивачеві орендну плату;

- відповідно до пункту 6.1 Договору він набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє протягом року; якщо за місяць до закінчення дії Договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію даного Договору, термін дії Договору продовжуєть ся на той самий строк і на тих самих умовах;

- згідно з пунктом 2.1 Договору приймання-передача об'єкта оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін з оформленням акта приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору;

- 01.10.2005 відповідач при йняв у строкове платне користування об'єкт оренди (цифровий канал зв'язку), що підтверджується актом приймання-передачі № 1 (а.с. 14);

- 25.05.2007 позивачем надіслано відповідачеві претензію від 24.05.2007 № 1027/2-19 з вимогою сплатити заборгованість за Договором за період з 27.06.2006 по 21.05.2007 у сумі 68 329,78 грн.; водночас Підприємством з посиланням на пункт 4.4.2 Договору Товариство повідомлено про дострокове розірвання Договору з 01.09.2007 (а.с. 22);

- відповідач відповіді на претензію не надав, оплату заборгованості не здійснив;

- Товариством направлено позивачеві листа від 11.06.2007 № 23 з проханням розірвати Договір з 01.06.2007 “у зв'язку з відсутністю виробничої необхідності у користуванні цифровим каналом зв'язку, наданим відповідно до умов Договору”, до якого додано підписані та скріплені печаткою відповідача по два примірники додаткової угоди про розірвання Договору та акта приймання-передачі № 2 (щодо повернення позивачеві об'єкта оренди, а.с. 15, 16, 17);

- Підприємством зазначений лист Товариства від 11.06.2007 № 23 разом з додатками отримано 16.06.2007;

- лист Товариства від 11.06.2007 № 23 не містить посилань на припинення позивачем надання послуг за Договором або на їх неналежну якість;

- позивач на підставі листа відповідача від 11.06.2007 № 23 припинив з 16.06.2007 надання Товариству послуг з користування цифровим каналом зв'язку, про що 08.08.2007 повідомив відповідача листом від 03.08.2007        № 1640/2-19 (а.с. 25);

- відповідачем не подано доказів невиконання позивачем умов договірних зобов'язань з надання послуг у період дії Договору;  

- непогашена заборгованість Товариства перед Підприємством за Договором за період з 01.07.2006 по 16.06.2007 становить 74 796 грн.  

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- пунктом 2.2. Договору передбачено, що у разі припинення або закінчення строку дії цього Договору об'єкт оренди повертається орендарем орендодавцю з оформленням акта приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору;

- пункт 4.1.8 Договору зобов'язує відповідача на вимогу позивача проводити звіряння взаєморозрахунків з орендних платежів та оформлювати відповідні акти звірки; зазначені звірки сторонами не проводилися;

- Товариство не отримувало від Підприємства послуги за Договором у серпні, вересні, жовтні та грудні 2006 року, в травні та червені 2007 року, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг, а.с. 82, 83, 84, 94, 95, 97), які з боку Товариства не містять усіх необхідних реквізитів.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з Товариства заборгованості за Договором.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Як встановлено судом першої інстанції, умови Договору не пов'язують необхідність виконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати з наявністю підписаних сторонами та засвідчених їх печатками актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Висновки місцевого суду щодо відсутності з боку відповідача доказів припинення позивачем надання послуг за Договором судом апеляційної інстанції не спростовано (зокрема, ні судові рішення, ані матеріали справи не містять: відомостей щодо наявності претензій Товариства до Підприємства з приводу неналежного виконання договірних зобов'язань; відомостей щодо намагання Товариства примусити підприємство до виконання договірних зобов'язань; доказів здійснення Товариством до 16.06.2007 дій, спрямованих на розірвання Договору внаслідок невиконання позивачем договірних зобов'язань або на повернення об'єкта оренди відповідно до пункту 2.2 Договору).

Водночас суд першої інстанції з дотриманням приписів статей 32, 34, 36 і 43 ГПК України здійснив оцінку доводів відповідача щодо відсутності оформлених з його боку актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та правомірно їх відхилив з огляду на обов'язковість належного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов'язань.      

Встановивши факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань зі сплати коштів та перевіривши розмір наявної заборгованості, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності повного задоволення позовних вимог та прийняв відповідне судове рішення зі справи, яке внаслідок неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статті 525, 526, 530 ЦК України) було ним помилково скасовано.

З огляду на наведене постанова апеляційного суду зі справи підлягає скасуванню на підставі частини першої статті 11110 ГПК України, а рішення суду першої інстанції відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права та за відсутності передбачених законом підстав для його зміни або скасування підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України  

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківська телефонна компанія" задовольнити частково.

2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2008 зі справи № 15/453-07 скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 08.02.2008 зі справи № 15/453-07 залишити в силі.

Суддя                                                                                                В.Селіваненко

Суддя              І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов