Рішення

від 18.08.2008 по справі 14/112-08/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/112-08/13

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" серпня 2008 р.                                                                                          Справа № 14/112-08/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково –виробниче підприємство „Укрвермікуліт”, м. Васильків

до Приватного підприємства „РІА „Вечірній Васильків”, м. Васильків

про стягнення моральної шкоди

  Суддя           С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача Кладько Д.А. - генеральний директор (протокол №4 від 19.12.2005р.);  

від відповідача Крикунов О.В. - довіреність б/н від 24.06.2008р.;

суть спору:

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.01.2008 року порушено провадження у справі №14/112-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт", м. Васильків до Редакції газети "Вечірній Васильків", м. Васильків про стягнення моральної шкоди на суму 173486,95 грн. та призначено розгляд справи на 19.02.2008 року на 11-40

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що у номерах 12 (48) та 13 (49) газети „Вечірній Васильків" від 30 березня 2007 року та 06 квітня 2007 року відповідно були надруковані статті під назвами „Від чого помирають діти у Западинці?" та „Хто отруює Васильківських дітей?", які містять недостовірну інформацію, що шкодить діловій репутації ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Укрвермікуліт", що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 20.08.2007 р. по справі №13/223-07, яке набрало законної сили. Враховуючи зазначене позивач вважає, що Редакція газети "Вечірній Васильків" опублікувавши зазначені статті умисно завдало невиправної шкоди діловій репутації позивача. Моральну шкоду позивач оцінює у 10 млн. гривень. Однак розуміючи, що сплата цієї суми може призвести до банкрутства редакції, зменшує свої позовні вимоги до розміру 3% від доходу позивача від продажу товарів власного виробництва за період з 01.01.2007 р. по 25.12.2007 р., що складає 173486,95 грн.

13.02.2008 р. позивач надав суду клопотання про збільшення позовних вимог згідно якого просить суд стягнути з Редакції газети "Вечірній Васильків" 175371,15 грн. моральної шкоди.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Київської області від 24.03.2008 р. Грєхова А.С. справу №14/112-08 передано до подальшого провадження судді Наріжному С.Ю.

         25.03.2008 р. позивач надав суду клопотання №61 від 24.03.2008 р. про залучення до участі у справі належного відповідача та про уточнення позовних вимог.

          В обґрунтування клопотання позивач посилається на те, що редакція газети «Вечірній Васильків», що є відповідачем у справі не є юридичною особою, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем в судовому засіданні, а є лише структурним  підрозділом приватного підприємства «РІА «Вечірній Васильків», а отже належним відповідачем у справі має бути ПП «РІА «Вечірній Васильків».

          Крім того, в зв'язку з вищенаведеним позивач частково змінює предмет позову, доповнивши його позовними вимогами до ПП «РІА «Вечірній Васильків»про спростування недостовірної інформації, надрукованої у статтях під назвами „Від чого помирають діти у Западинці?" та „Хто отруює Васильківських дітей?" у номерах 12 (48) та 13 (49) газети „Вечірній Васильків" від 30 березня 2007 року та 06 квітня 2007 року.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2008 року справу 14/112-08 прийнято до свого провадження суддею Наріжним С.Ю. та присвоєно їй №14/112-08/13, а розгляд справи №14/112-08/13 призначено на 12.05.2008 р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 12.05.2008р. судом здійснено заміну неналежного відповідача –Редакцію газети „Вечірній Васильків” на належного відповідача - приватне підприємство „РІА „Вечірній Васильків” про що була винесена ухвала та викликано в судове засідання в якості належного відповідача приватне підприємство „РІА „Вечірній Васильків”.

          Позивач позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та клопотанні №61 від 24.03.2008 р. про залучення до участі у справі належного відповідача та про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 18.08.2008 р. представник відповідача надав суду відзив на позов згідно якого позовні вимоги не визнає з наступних підстав.

- ст. 277 ЦК України, на яку посилається позивач не передбачає відповідальності за припущення та за репортаж журналіста з міста події. В оспорюваних статтях журналіст не подає ніякої інформації від себе та ніяких недійсних фактів читачам не подає;

- інформація, яка міститься в оспорюваних статтях є оціночними судженнями  мешканців та журналіста. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості;

- директор позивача не є позивачем по даній справі, а будь-які норми законодавства, які б передбачали, що фото директора підприємства може бути пов'язане з немайновими правами підприємства відсутні.

- позивачем не доведено, що він зазнав втрати немайнового характеру;

- позивач ніколи не звертався до ПП «РІА-Вечірній Васильків»з приводу спростування інформації;

В судовому засіданні 12.08.2008 р. оголошувалась перерва до 18.08.2008 р. на 11.40 про що сторони були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

У номерах 12 (48) та 13 (49) газети „Вечірній Васильків" від 30 березня 2007 року та 06 квітня 2007 року відповідно були надруковані статті під назвами „Від чого помирають діти у Западинці?" та „Хто отруює Васильківських дітей?", які на думку позивача містять недостовірну інформацію, що шкодить діловій репутації ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Укрвермікуліт" . Насамперед, як зазначає позивач самі назви наведених статей є образливими і такими, що містять в собі завідомо неправдиву інформацію. Зміст цих статей містить інформацію, яка не відповідає дійсності.

Так, у статтях не наведено жодного факту, який би свідчив про причетність виробничої діяльності ТОВ „НВП „Укрвермікуліт" до смерті дітей, які проживали неподалік виробничого майданчику ТОВ „НВП „Укрвермікуліт".

Крім того, в статтях йдеться про те, що ТОВ „НВП „Укрвермікуліт" здійснює виробництво рідкого скла, процес виробництва якого супроводжується виділенням сморіду та утворенням пилу сталевого кольору. Автор статей без наявності будь-яких підстав намагається сформувати у читача статті думку про те, що діяльність підприємства позивача є шкідливою. Так, зокрема, автор статті „Від чого помирають діти у Западинці?" говорить про те, що з будинків, що знаходяться за 100м від підприємства, під час дощу змиває потоки сажі і, що вказана обставина напряму пов"язана із діяльністю ТОВ „НВП „Укрвермікуліт". Не відповідає дійсності інформація у статті „Від чого помирають діти у Западинці?" щодо того, що печі із спучення вермікуліту були зупинені зранку і на момент перевірки не функціонували.

Крім того, автор статті „Від чого помирають діти у Западинці?" робить припущення про те, що транспорт з українських АЕС, що іноді прибуває на територію ТОВ „НВП „Укрвермікуліт" за придбаною продукцією, привозить із собою радіацію.

Не відповідає також дійсності інформація у статті „Від чого помирають діти у Западинці?" про те, що на території ТОВ „НВП „Укрвермікуліт" немає каналізації. ТОВ „НВП „Укрвермікуліт" у 2004-2005 р.р. всі водні комунікації були замінені з металевих труб на пластикові саме з метою уникнення можливості зараження ґрунтових вод.

Як встановлено судом після опублікування оспорюваних статей ТОВ «НВП «Укрвермікуліт», керуючись ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації»(далі - Закон), надіслав до редакції газети «Вечірній Васильків»листи № 86 від 13.04.07 та № 87 від 16.04.07 з вимогою щодо спростування поширеної відносно ТОВ „НВП „Укрвермікуліт" недостовірної інформації.

За приписами частини першої статті 277 ЦК України фізична  особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Право юридичної особи на спростування недостовірної інформації передбачено і статтею 37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, за змістом якої громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Отже, за змістом викладених приписів чинного законодавства право на спростування має особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її діловій репутації.

Крім того, відповідно до приписів статті 47 Закону України “Про інформацію” порушення законодавства України про інформацію тягне за собою, зокрема, і цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України. Серед порушень цього законодавства у наведеній статті передбачено  і поширення відомостей, що не відповідають дійсності.

Згідно зі статтею 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 21 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції. Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Частиною 1 статті 37 зазначеного Закону передбачено, що громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.  

Таким чином, Законом України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” передбачено право громадян, юридичних осіб, державних органів, а також їх законних представників вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації, або іншої установи, що виконує її функції, спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Суд враховує, що безпідставність надрукованої у статтях інформації підтверджується зокрема листами Центральної районної лікарні м. Василькова від 23.04.07 № 348 та Васильківської районної санітарно-епідеміологічної станції від 25.04.07 № 710, отриманими як відповіді на звернення ТОВ „НВП „Укрвермікуліт".

Судом встановлено, що в цих листах прямо вказано, що за період з 01.01.03 по 25.04.07 звернень від фізичних та юридичних осіб на роботу ТОВ „НВП „Укрвермікуліт" в Васильківську райСЕС не надходило та, що працівники ТОВ „НВП „Укрвермікуліт" та жителі м. Василькова та навколишніх населених пунктів за медичною допомогою до Васильківської центральної районної лікарні зі скаргами на стан здоров'я, у зв'язку із виробничою діяльністю ТОВ „НВП „Укрвермікуліт" не звертались.

Зазначені відповіді компетентних організацій є прямим доказом безпідставності та неправдивості викладеної у статтях інформації.

З метою документального підтвердження відсутності причетності виробничої діяльності ТОВ „НВП „Укрвермікуліт" до смерті дітей, які проживали неподалік виробничого майданчику позивача, 25.04.2007 р. лабораторією Васильківської райСЕС було проведено дослідження повітря на відтстані 50, 70 та 100 м від джерел забруднення (копія протоколу № 30 від 25.04.2007 р.). Результати досліджень показали відсутність перевищення у повітрі гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин, що виключає можливість негативного впливу виробничої діяльності ТОВ „НВП „Укрвермікуліт" на здоров'я людей.

Крім того, 03.05.2007 р. позивачем було отримано від Київської обласної санітарно-епідеміологічної станції позитивний висновок № 03/02-497 від 03.05.2007 р. щодо документів у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднючих речовин в атмосферне повітря станціонарними джерелами. Згідно положень Закону України „Про забезпечення санітраного та епідеміологічного благополуччя населення", Положення „Про державний санітрано-епідеміолочіний нагляд в України” вказаний висновок має обов'язкову силу.

Про дотримання позивачем всіх без винятку вимог чинного екологічного законодавства свідчить, зокрема, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції від 02.03.2007 р. за № 9/3-1.

           З урахуванням наведеного права та охоронювані законом інтереси позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання ПП «РІА «Вечірній Васильків»спростувати недостовірну інформацію, викладену у статті „Від чого помирають діти у Западинці?", надрукованій у газеті „Вечірній Васильків" 30 березня 2007 року (номер 12 (48) та у статті „Хто отруює Васильківських дітей?", надрукованій у газеті „Вечірній Васильків" від 06 квітня 2007 року ( номер 13 (49).

Посилання відповідача на те, що ст. 277 ЦК України, на яку посилається позивач не передбачає відповідальності за припущення та за репортаж журналіста з міста події, а в оспорюваних статтях журналіст не подає ніякої інформації від себе та ніяких недійсних фактів читачам не подає, натомість інформація, яка міститься в оспорюваних статтях є оціночними судженнями  мешканців та журналіста не приймається судом до уваги оскільки з аналізу змісту оспорюваних статей суд дійшов висновку, що кореспондент відповідача подає деяку інформацію викладену у статтях саме як факт, а не як зазначає відповідач у відзиві у вигляду оцінки дій мешканцями, припущення, тощо.

Так, у статті „Від чого помирають діти у Западинці?", надрукованій у газеті „Вечірній Васильків" 30 березня 2007 року (номер 12 (48) автор статті за припущеннями місцевих мешканців про дві високі труби, котрі видніються над цехом та про які як зазначає автор можна подумати, ніби це просто вентиляція робить висновок, що  «…від такої вентиляції з будинків, що знаходяться за 100м, під час дощу змиває потоки сажі.».

У статті „Хто отруює Васильківських дітей?", надрукованій у газеті „Вечірній Васильків" від 06 квітня 2007 року ( номер 13 (49) автор статті також наводить не оціночні судження та припущення, а встановлює факт, що «…В цеху стояло два ще теплих автоклава, що в черговий раз підтвердило факт нічної роботи цього шкідливого виробництва. Працівники правоохоронних органів почали протоколювати побачене, а місцеві мешканці вимагати негайно закрити шкідливе виробництво.».

В наступному абзаці автор встановлює наступний факт «…Як бачимо, злагоджена робота журналістів, відповідних служб, депутатського корпусу та міського голови Сергія Іваненко на користь територіальної громади дала відчутні результати. Робота шкідливого виробництва зупинена, і васильків ці не будуть задаватися питанням, хто труїть їхніх дітей?»

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 № 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (далі –Постанова № 7) визначено, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Відповідно до п. 6. Інформаційного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію»від 28.03.2007 р. N 01-8/184 (далі –Лист) приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК. Положення цих норм щодо конкретних категорій поширювачів інформації можуть бути конкретизовані в окремих законах.

У пункті 7 Листа зазначено, що поширювачі інформації, які відносяться до категорії засобів масової інформації, звільняються від відповідальності, а тому не відшкодовують майнової чи моральної шкоди у випадках, передбачених статтею 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", статтею 35 Закону України "Про інформаційні агентства" та статтею 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".

Такими випадками, зокрема, є публікація (поширення) відомостей, одержаних від інформаційних агентств або якщо вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян чи дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього.

          Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про звільнення його від відповідальності з підстав передбачених ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"

           За змістом приписів статті 91 ЦК право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця). Право юридичних осіб, державних органів і органів місцевого самоврядування на спростування недостовірної інформації передбачено приписами статті 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та статті 33 Закону України "Про інформаційні агентства".

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Поряд з цим відповідно до частини п'ятої статті 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку. Отже, тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб –на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.  

Отже, системний аналіз наведених норм  свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, доведеність судом факту поширення щодо позивача неправдивої інформації позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивачем також заявлена вимога до відповідача про відшкодування 175371,15 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилається, що він є потужним підприємством зі значним обсягом продажів продукції власного виробництва . За період з 01.01.2007 р. по 25.12.2007 р. дохід позивача від продажу товарів власного виробництва склав 5.782.898,23 грн. ( без врахування податку на додану вартість ), що підтверджується довідкою про обсяг доходу та декларацією з податку на прибуток за 11 місяців. Позивач реалізує продукцію власного виробництва широкому колу осіб. У період з 01.01.2007 . по 25.12.2007 р. Позивач реалізовував продукцію власного виробництва 129 особам (фізичним та юридичним, що підтверджується довідкою про кількість клієнтів. Серед клієнтів позивача в 2007 році є резиденти 3 іноземних країн - Польща, Білорусь, Молдова.

На думку позивача враховуючи зміст статей, особливу тяжкість звинувачень відповідача на адресу позивача, а саме  причетність до смерті 4-х дітей віком до 3 років, позивач вважає, що ступінь зниження його ділової репутації у зв'язку із вказаними публікаціями - максимальний. Позивач позбавлений можливості відновити попередній (до виходу у світ статей ) стан ділової репутації у зв'язку із значним періодом часу , що пройшов з моменту публікацій ( 11 місяців ) та у зв'язку із невизначеністю кола осіб, які ознайомилися із змістом статей .

Враховуючи викладене позивач вважає, що відповідач опублікувавши статті, що містили недостовірну інформацію, умисно завдав невиправної шкоди діловій репутації позивача. Моральну шкоду позивач оцінює у 10 млн. гривень. Однак розуміючи, що сплата цієї суми може призвести до банкрутства відповідача, позивач керуючись принципами гуманності зменште свої позовні вимоги до розміру 3% відсотків від доходу позивача від продажу товарів товарів власного виробництва за 2007 р., що складає 175371,15 грн.

Розглянувши зазначену вимогу суд встановив, щзо вона підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

          Статтею 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно з частиною другою, третьою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті  1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність  шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням  заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" також визначено:

- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних  чи  фізичних  страждань  або  інших  негативних  явищ,  заподіяних  фізичній  чи  юридичній  особі  незаконними  діями  або  бездіяльністю  інших  осіб;

- під  немайновою  шкодою,  заподіяною  юридичній  особі,  слід  розуміти  втрати  немайнового  характеру,  що  настали  у  зв'язку  з  приниженням  її  ділової  репутації,  а  також  вчиненням  дій,  спрямованих  на зниження  престижу  чи  підрив  довіри  до  її  діяльності (пункт 3);

- відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5).

Відповідно ж  до пункту 9 названої постанови Пленуму розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з установлених судом фактичних даних, заподіяння позивачеві моральної шкоди, негативний вплив на його ділову репутацію це невідворотний результат протиправної поведінки відповідача як видавця друкованого засобу масової інформації. В зв'язку з зазначеним суд погоджується з позивачем про наявність підстав  для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої з вини відповідача неправомірними діями по поширенню щодо позивача неправдивої інформації, що негативно вплинуло на ділову репутацію та авторитет підприємства-позивача у відносинах з контрагентами та у відносинах з громадськістю.

Проте враховуючи характер спірних правовідносин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також беручи до уваги, що тираж газети відповідача не перевищує 3000 грн. в грошовому еквіваленті, а газета розповсюджується на території м. Васильків суд вважає, що позовна вимога позивача про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково в сумі 17000 грн.

Витрати по сплаті державного мита за немайнові вимоги щодо спростування недостовірної інформації і витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача, а витрати по сплаті державного мита по вимозі про стягнення моральної шкоди  покладаються  на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Приватне підприємство „РІА „Вечірній Васильків” (08600, Київська обл., м. Васильків, військове містечко 11, буд. 12, код 34268945) спростувати недостовірну інформацію, викладену у статті „Від чого помирають діти у Западинці?", надрукованій у газеті „Вечірній Васильків" 30 березня 2007 року (номер 12 (48) та у статті „Хто отруює Васильківських дітей?", надрукованій у газеті „Вечірній Васильків" від 06 квітня 2007 року ( номер 13 (49).

3.          Стягнути з Приватного підприємства „РІА „Вечірній Васильків” (08600, Київська обл., м. Васильків, військове містечко 11, буд. 12, код 34268945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрвермікуліт” (08606, Київська область, м. Васильків, вул. Прорізна 1; ЄДРПОУ 31101383) 17000 (сімнадцять тисяч) грн. моральної шкоди та судові витрати 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          У стягненні 153000 грн. моральної шкоди відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

           Суддя                                                                   Наріжний С.Ю.