Рішення

від 17.11.2011 по справі 18/211

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.11.11 р.                                                                                 Справа № 18/211                               

за позовом: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

м. Куп’янськ Харківської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

Телерадіокомпанії „АРТА ПЛЮС” м. Донецьк

про стягнення 6607,77 грн.

Суддя господарського суду Донецької області         О.В.Овсяннікова            

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за

участю  представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – дов.

від відповідача: ОСОБА_3 – дов.

        Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії „АРТА ПЛЮС” 69089,22 грн. як безпідставно набутого майна.

        В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається  на те, що ним поза укладеним договором були помилково перераховані відповідачу грошові кошти у сумі 69089,22 грн., які є безпідставно набутим майном, а тому підлягають поверненню.

       09.11.2011 р. позивач звернувся з заявою в якій зменшив розмір позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача 6607,77 грн. безпідставно набутого майна.

       Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому суд приймає заяву і справа розглядається з урахуванням зменшених вимог.

       Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що всі оплати були здійснені позивачем за надані послуги, а тому правових підстав для повернення грошових коштів немає.

       Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

       01.01.2009 р. між сторонами був укладений договір б/н, згідно з яким відповідач (Станція) надавав позивачу (Агенту) рекламно – інформаційні послуги, а останній сплачував їх вартість в порядку і на умовах визначених договором.

      Крім того, за межами укладеного договору, за усною домовленістю сторін, відповідачем надавався позивачу рекламний час в ефірі, на оплату якого виставлялись рахунки.

      За період з червня 2009 р. по квітень 2011 р. позивачем було оплачено за наданий в ефірі рекламний час 69089,22 грн., що підтверджується платіжними квитанціями у кількості 18 шт.

      Після перевірки позивач відмовився від своїх вимог в частині оплати по 16 – ти квитанціям і просить суд стягнути з відповідача 6607,07 грн. тільки по 2 – м квитанціям: № 7 від 30.06.2010 р. на суму 2309,18 грн. та № 36 від 05.11.2010 р. на суму 4298,59 грн., так як рекламні послуги за цими квитанціями не надавались.

      Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими з огляду на наступне.

      Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

      В силу ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

      За приписами ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

      За правовою природою усний правочин сторін щодо надання рекламних послуг в ефірі є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються гл. 63 Цивільного кодексу України.

      Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

       Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

      Як вбачається з матеріалів справи відповідачем виставлялись позивачу рахунки за надані послуги, які ним оплачувались.

      Перевірити надання чи ненадання рекламного часу, який був оплачений позивачем по квитанціям № 7 від 30.06.2010 р. та № 36 від 05.11.2010 р. неможливо, оскільки строк зберігання ефірних аудіоматеріалів становить  14 днів після вихода програми в ефір, а аудіоматеріалів які пов’язані з виборами та передвиборною агітацією – 30 днів після опублікування результатів виборів.

      Згідно з наданими відповідачем видатковими накладними, отримані від позивача кошти за спірними квитанціями були оподатковані і з них сплачені податки.

      Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

      Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

      Посилання позивача на ст. 1212 Цивільного кодексу України суд вважає необгрунтованим з огляду на наступне.

      Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

      Зазначена норма регулює недоговірні зобов’язання, а оскільки між сторонами існувала усна угода, правовідносини сторін не можна вважати недоговірними.

       Беручи до уваги що позивачем належними та допустимими доказами  не доведений суду факт ненадання відповідачем послуги, яка спожита ним в процесі її надання, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

       Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 11, 205, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, суд, –

                       В И Р І Ш И В :

        Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1                          м. Куп’янськ Харківської області у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії „АРТА ПЛЮС” м. Донецьк про стягнення 6607,77 грн. безпідставно набутого майна – відмовити.

       У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

       Рішення набирає законної сили через десять днів після підписання повного тексту.

         Повний текст рішення підписаний 22.11.2011 р.

Суддя                                                               Овсяннікова О.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >