Постанова

від 24.05.2012 по справі 18/211

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2012 № 18/211

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Коршун Н.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма»Медфармцентр»

на рішення Господарського суду м.Києв від 22.09.2011р.

по справі №18/211 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Поліклініки №1 Дарницького району м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма»Медфармцентр»

про виселення з нежилого приміщення,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2011 року позивач звернувся з позовом про виселення відповідача з нежилого приміщення по вул. Харківське шосе, 121 у м. Києві.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 22.09.2011р. у справі №18/211 позов задоволено повністю. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Медфармцентр" з нежилого приміщення площею 33,47 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Харківське шосе, 121, повернувши його на користь Поліклініки №1 Дарницького району м. Києва.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Медфармцентр" на користь Поліклініки №1 Дарницького району м. Києва 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та на неправильне застосування останнім норм матеріального та процесуального права.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

23.05.2012р. через канцелярію суду від відповідача надійло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою його представника.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, судова колегія дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3.9.2 постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст.32,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Також не надано належних доказів того, що його представник знаходиться на лікарняному. Судова колегія вважає, що такими доказами могли бути не лише листок непрацездатності, але й довідка про перебування представника відповідача у лікувальній установі.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що в разі неможливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання, представництво інтересів відповідача міг здійснювати безпосередньо керівник підприємства у відповідності до ст.28 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2011р. між сторонами був укладений тимчасовий договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в орендне користування частину корпусу №6 поліклініки площею 33,47 кв.м. нежилого приміщення для розміщення аптечного пункту за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 121.

Згідно із п.2.2 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності міста Києва і знаходиться на балансі поліклініки №1 Дарницького району м. Києва.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди відповідач сплачує позивачеві орендну плату згідно з Методикою розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р. №34/91.

Відповідно до п.3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за кожний поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується відповідачем разом з орендною платою (п. 3.4 Договору).

Орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності останнього щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок позивача згідно з виставленими рахунками (п. 3.5 Договору).

Згідно із п.3.7 Договору вартість комунальних послуг, відшкодування сум земельного податку, витрати на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж не входить до складу орендної плати та сплачується відповідачем окремо на підставі виставлених рахунків позивача.

Відповідно до п. 3.8 Договору зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не меншому, ніж орендна плата за два місяці. Відповідач сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Позивач зараховує авансовий платіж, як орендну плату за два місяці. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішення Київради від 28.09.2006 р. №34/91.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до прийняття рішення Київрадою, але не більше 3-х місяців, на умовах тимчасового договору, тобто до 17.05.2011р. (п.9.1 Договору).

Пунктом 7.5 Договору сторони погодили, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні відповідач зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди позивачеві у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Як свідчать матеріали справи, об'єкт оренди, а саме, нежиле приміщення площею 33,47 кв.м. у м. Києві по вул. Харківське шосе, 121, був переданий відповідачеві на підставі акту передачі нежилого приміщення в орендне користування від 01.01.2008 р. (а.с.48).

14.06.2011 р. позивач звернувся до відповідача з листом вих. №610, в якому просив звільнити орендоване приміщення та передати його по акту прийому-передачі до 17.06.2011р., у зв'язку з закінченням строку дії Договору.

Факт отримання вищезазначеного листа відповідачем 21.06.2011 р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.16 на звороті).

Станом на день прийняття оскаржуваного рішення орендоване відповідачем приміщення не звільнене та позивачеві не передане.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.2 ст.26 та п.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Посилання відповідача на те, що взаємовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди, укладеного на підставі рішення Київської міської ради від 16.03.2006р. №213/3304, спростовуються тим, що 17.02.2011 р. між сторонами укладений тимчасовий договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва, об'єктом оренди за яким є нежиле приміщення загальною площею 33,47 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Харківське шосе, 121.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду м.Києва від 19.12.2011р. у справі №48/520 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма» Медфармцентр» до Поліклініки №1 Дарницького району м.Києва про визнання договору оренди поновленим, укладеного на підставі рішення Київської міської ради від 16.03.2006р. №213/3304, яке апеляційною інстанцією залишено без змін в позові відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма»Медфармцентр» на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2011 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2011 року у справі №18/211 залишити без змін.

3. Матеріали справи №18/211 направити до Господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Коршун Н.М.