Ухвала

від 15.11.2011 по справі 24/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/193

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                               У  Х  В  А  Л  А  

15.11.11 р.                                                                                              Справа № 24/193           

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при помічнику судді Смірновій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Лізинг», м.Київ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Комунтранс», м.Донецьк

про: стягнення 601 548,96 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:  не з'явились

від відповідача:  не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Лізинг», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Комунтранс», м.Донецьк, про стягнення 601 548,96 грн. боргу та судових витрат.

Мотивуючи позовну заяву позивач посилається на невиконання відповідачем умов мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Донецької області від 22.09.2010р. у справі №37/14. За умовами цієї мирової угоди відповідач зобов'язався у повному обсязі сплатити ТОВ «Євро-Лізинг» заборгованість по договору ФЛ №462 в сумі 851 548,96 грн. в строк до 15.12.2010р. включно та судові витрати по справі №37/14 в сумі 19 240,54 грн. до 10.10.2010р., проте, заборгованість відповідачем була погашена частково в сумі 269 240,54 грн., у зв'язку з чим станом на 25.08.2011р. заборгованість за мировою угодою складає 601 548,96 грн.   Позивач стверджує, що ухвала господарського суду Донецької області від 22.09.2010р. у справі №37/14 про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою в розумінні ст.ст. 17, 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наведеною ухвалою не визначено примусового стягнення боргу, тому позивач просить стягнути з Закритого акціонерного товариства «Комунтранс», м.Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Лізинг», м.Київ, заборгованість в сумі 601 548,96 грн., що виникла у зв'язку з невиконанням мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Донецької області від 22.09.2010р. у справі №37/14.  

На підтвердження позовних вимог надав суду копію мирової угоди від 22.09.2010р., копію заяви про затвердження мирової угоди, копію ухвали господарського суду Донецької області від 22.09.2010р. у справі №37/14,  довідку про стан взаєморозрахунків №1572 від 25.08.2011р., статутні документи підприємства.

Відповідач проти задоволення позову заперечив.  

В обгрунтування заперечень відповідач посилається на укладену 31.12.2010р. між позивачем та відповідачем додаткову угоду №8 до договору фінансового лізингу №462 від 12.09.2007р., умовами якої передбачена розстрочка лізингових платежів по рахункам, строк оплати яких з 20.09.2008р. по 31.12.2010р., до 01.10.2011р. Тобто, на думку відповідача, на дату подачі позовної заяви строк виконання зобов'язання по оплаті заборгованості в сумі 601 548,96 грн. за договором фінансового лізингу №462 від 12.09.2007р., що виникла в період з 20.09.2008р. по 31.01.2009р. є таким, що не настав відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України (а.с.22).

На підтвердження таких обставин надано суду копію додаткової угоди №8 від 31.12.2010р. до договору фінансового лізингу №462 від 12.09.2007р. та статутні документи підприємства.    

Позивач проти доводів відповідача заперечив та зазначив, що згідно листа №1605 від 30.08.2011р., який отримано відповідачем 02.09.2011р., додаткова угода №8 була розірвана 02.09.2011р., а враховуючи те, що з боку відповідача мало місце прострочення лізингових платежів строк оплати яких настав 20.01.2011р., додаткова угода №8 є припиненою з 31.01.2011р. згідно ч.2 п.13 цієї додаткової угоди. Факт існування заборгованості по платежам строк оплати яких настав 20.01.2010р. підтверджується ухвалою господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. про порушення провадження у справі №30/141, предметом якої є стягнення з відповідача заборгованості за договором ФЛ №462 на суму 14 203 311,27грн. (а.с.47-51)

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи було продовжено згідно статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, що відбулось 15.11.2011р., позивач не з'явився, до канцелярії суду надав телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитися.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справі сповіщений заздалегідь.

Господарський суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.     

Таким чином, керівник позивача з урахуванням того, що про дату судового засідання було попереджено заздалегідь, не був обмежений у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншим особам з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у судовому засіданні господарського суду.

Крім того, статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.    

Враховуючи, що ухвалою від 26.10.2011р. було продовжено термін розгляду справи на п'ятнадцять днів, строк розгляду справи спливає 15.11.2011р., у позивача та відповідача було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме їх інтереси у судовому засіданні, тому підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає і розглядає справу у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи господарський суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 22.09.2010р. у справі №37/14 затверджена мирова угода від 22.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Лізинг», м.Київ, до Закритого акціонерного товариства «Комунтранс», м.Краматорськ, та припинено провадження у справі.

За умовами цієї мирової угоди відповідач зобов'язався у повному обсязі сплатити на користь ТОВ «Євро-Лізинг» заборгованість по договору ФЛ №462 в сумі 851 548,96 грн. в строк до 15.12.2010р. включно та судові витрати по справі №37/14 в сумі 19 240,54 грн. до 10.10.2010р.

Як доводять матеріали справи, спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем в повному обсязі у встановлений мировою угодою строк взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим, станом на 25.08.2011р. заборгованість відповідача за мировою угодою складає 601 548,96 грн.

В силу ч.4 ст.78 ГПК України, про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило виконується добровільно. У противному разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження”.

Зазначене кореспондується із п.2 ч.2 ст.17 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якого підлягають виконанню Державною виконавчою службою  ухвали, постанови судів у господарських справах.

В силу ст.19 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у  ст.17 цього Закону.

Згідно ст.1 Закон України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюють на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, Закон України “Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Враховуючи, що мирова угода, затверджена судом, припускає добровільне її виконання, а названий Закон направлений на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у разі невиконання  стороною умов такої угоди у добровільному  порядку, заінтересована сторона має звернутися до суду, який видав ухвалу про затвердження мирової угоди, із заявою про зміну порядку її виконання, з добровільного на примусовий, що стане підставою для вчинення Державною виконавчою службою дій, спрямованих на примусове виконання.

Таким чином, виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у зв'язку з чим у сторін з укладанням такої угоди,  і лише у разі її затвердження судом, виникають не цивільні чи господарські права та обов'язки, як помилково вважає позивач, а господарсько-процесуальні права та обов'язки.  Зокрема, право на зміну способу та порядку виконання такої ухвали, встановлене ст.121 ГПК України; право на пред'явлення її до виконання, визначене ст.115 ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, провадження у цій справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки заявлена вимога не може бути самостійним предметом позову та розглядатися в господарських судах в порядку окремого позовного провадження. Проте це не позбавляє позивача права звернутися до суду, який прийняв ухвалу про затвердження мирової угоди, з заявою про зміну порядку її виконання з добровільного на примусовий.  

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 02.12.2008р. у справі №02-03-13/918, від 13.09.2010р. у справі № 3/324-09.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач змінив назву підприємства з Закритого акціонерного товариства «Комунтранс» на Приватне акціонерне товариство «Комунтранс», про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №715770 та статут підприємства (а.с.26-28). У відповідності до п.1.2 Статуту, Приватне акціонерне товариство «Комунтранс» є правонаступником усіх прав та обов'язків  Закритого акціонерного товариства «Комунтранс».

Враховуючи, що зміна найменування підприємства з Закритого акціонерного товариства «Комунтранс» на Приватне акціонерне товариство «Комунтранс» не є його перетворенням в розумінні ст.5 Закону України «Про акціонерні товариства», а також те, що після порушення провадження у справі виявилось, що найменування сторони змінилося і цю зміну зареєстровано в установленому порядку, господарський суд вважає за необхідне змінити найменування відповідача у цій справі на Приватне акціонерне товариство «Комунтранс».

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Змінити назву відповідача з Закритого акціонерного товариства «Комунтранс» на Приватне акціонерне товариство «Комунтранс».

Припинити провадження у справі № 24/193.

Суддя                                                               Величко Н.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст > .