Рішення

від 01.12.2011 по справі 11/318

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/318

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.12.11 р.                                                                                 Справа № 11/318                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕКУТЕК-Україна”, м.Київ, ЄДРПОУ 36114727,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест”, м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 33333171,

про стягнення 144 224,09 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „СЕКУТЕК-Україна”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест”, м.Макіївка Донецької області, про стягнення 144 224,09 грн., у тому числі 110 316,00 грн. заборгованості за договором за поставлений товар, 14 265,39 грн. штрафних санкцій у вигляді пені, 13 336,60 грн. інфляційних витрат за весь час прострочення та 6 306,10 грн. 5% річних від простроченої суми.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №2004-01 від 20.04.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 5% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: договору №2004-01 від 20.04.2010р. разом із додатками №1 та №2 до нього, рахунків-фактур №СФ-2004-01 від 20.04.2010р., №СФ-0106-01 від 01.06.2010р., видаткових накладних №РН-002 від 20.04.2010р., №РН-005 від 02.06.2010р., довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №25 від 20.04.2010р. та №32 від 01.06.2010р., банківської виписки.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 4, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 216, 217, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 610, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України.

          15.11.2011р. представником Відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області надано відзив на позовну заяву №б/н від 14.11.2011р., за змістом якого заперечує проти позовних вимог щодо стягнення 5% річних у сумі 6 306,10 грн. та пені у розмірі 14 265,39 грн., просить застосувати позовну давність до останніх (пені), та, відповідно, відмовити у вказаній частині.           

          16.11.2011р. представником Позивача заявлено клопотання №15-11/11 від 15.11.2011р. про долучення документів (копії довіреності на представника, копії акту звірки розрахунків станом на час розгляду справи разом із підтвердженням його відправлення Відповідачу, копії свідоцтва про державну реєстрацію, копія довідки з ЄДРПОУ, копія статуту підприємства, письмові пояснення щодо відсутності інших договірних відносин із Відповідачем, відсутності на розгляді іншого суді даних позовних вимог, відсутності відомостей щодо існування відносно Відповідача провадження у справі про банкрутство) до матеріалів справи, яке задоволено судом.

          Представник Позивача в судове засідання 01.12.2011р. не з'явився, через канцелярію господарського суду 28.11.2011р. надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, а також перерахунок штрафних санкцій у вигляді пені, за яким період нарахування останніх визначений з 19.10.2010р. по 29.11.2010р. (видаткова накладна №РН-002 від 20.04.2010р. на суму 25 158,00 грн.) та з 19.10.2010р. по 06.01.2011р. (видаткова накладна №РН-005 від 02.06.2010р. на суму 85 158,00 грн.), загальна сума пені 3 341,73 грн.

          З огляду на відсутність заяви у порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, розглядаються першочергово заявлені позовні вимоги в розмірі визначеному у позовній заяві.

          Представник Відповідача в судове засідання 01.12.2011р. не з'явився, причин неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, з огляду на що означене клопотання Позивача підлягає задоволенню.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

20.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „СЕКУТЕК-Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” укладено договір №2004-01 строком дії у відповідності до п.9.1 даної угоди по теперішній час.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1 договору Позивач (Постачальник) передає у власність, а Відповідач (Покупець) приймає і оплачує продукцію, найменування, асортимент, кількість та ціна якої вказується у специфікаціях (додатках), що є невід'ємною частиною цього договору, на умовах, які викладені у ньому.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що кількість, асортимент, ціна, умови оплати, а також умови і строки постачання товару, який продається за цим договором, встановлюються в гривнях та вказуються у відповідних специфікаціях.

Специфікація складається згідно замовлення Покупця у письмовій формі та підписується сторонами на кожну поставку окремо (п.2.3 договору).

Специфікацією – додаток №1 від 28.04.2010р. до означеного договору, що підписана та скріплена печатками з обох сторін, обумовлена поставка Бутоналу NS 198 у кількості 1900 кг, загальною вартістю 85 158,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Умови оплати: з відстрочкою платежу, не пізніше 28.05.2010р. Строк поставки: не пізніше 29.04.2010р. зі складу Постачальника (м.Київ, вул.Святошинська, 34-а).

Специфікацією – додаток №2 від 01.06.2010р. до означеного договору, що підписана та скріплена печатками з обох сторін, обумовлена поставка Бутоналу NS 198 у кількості 1900 кг, загальною вартістю 85 158,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Умови оплати: з відстрочкою платежу, не пізніше 05.07.2010р. Строк поставки: не пізніше 07.06.2010р. зі складу Постачальника (м.Київ, вул.Святошинська, 34-а).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно видаткових накладних №РН-002 від 20.04.2010р. та №РН-005 від 02.06.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „СЕКУТЕК-Україна” передало продукцію Відповідачу на загальну суму 170 316,00 грн. Найменування продукції, вказаної у специфікаціях (додатках) до договору №2004-01 від 20.04.2010р., кількість, її вартість за одиницю, ідентичні найменуванню, кількості та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявними у матеріалах справи видатковими накладними. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача на даному документі.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №25 від 20.04.2010р. та №32 від 01.06.2010р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором №2004-01 від 20.04.2010р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України,  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.  Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як було зазначено вище, оплата першої партії Бутоналу NS 198 у кількості 1900 кг (видаткова накладна №РН-002 від 20.04.2010р.), згідно специфікації-додатку №1, повинна бути здійснена не пізніше 28.05.2010р., оплата другої партії (видаткова накладна №РН-005 від 02.06.2010р.), згідно специфікації-додатку №2, - не пізніше 05.07.2010р.

Проте, з огляду на фактичні обставини справи, 01.06.2010р. Відповідач здійснив частковий розрахунок за товар поставлений за накладною №РН-002 від 20.04.2010р. у сумі 60 000,00 грн.

Отже, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у сумі 110 316,00 грн. (25 158,00 грн. за видатковою накладною №РН-002 від 20.04.2010р., 85 158,00 грн. за видатковою накладною №РН-005 від 02.06.2010р.) у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3 договору №2004-01 від 20.04.2010р. передбачена за затримку оплати товару понад строк, визначений у специфікації, сплата Постачальнику Покупцем 5% річних.

Приймаючи до уваги наведені приписи ст.625 Цивільного кодексу України та пункт 6.3 спірного договору, нарахування 5% річних з простроченої суми є правомірним та обґрунтованим, як і інфляційних витрат враховуючи викладене.

За таких обставин, Позивачем нарахована та заявлена до стягнення сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання у загальному розмірі 13 336,60 грн., 5% річних з прострочених сум – 6 306,10 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення відповідно до представленого суду розрахунку.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі визначеному Позивачем.

Одночасно, згідно п.6.3 договору №2004-01 від 20.04.2010р., за затримку оплати товару понад строк, передбачений специфікацією, Покупець також сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несплаченого товару за кожний день затримки.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у загальному розмірі 14 265,39 грн. із наступного розрахунку:

на суму 85 158,00 грн. за видатковою накладною №РН-002 від 20.04.2010р., період з 29.05.2010р. по 31.05.2010р., на суму 25 158,00 грн. (з урахуванням часткової оплати), період з 01.06.2010р. по 29.11.2010р.;

на суму 85 158,00 грн. за видатковою накладною №РН-005 від 02.06.2010р., період з 06.07.2010р. по 06.01.2011р.  

Здійснивши правовий аналіз нарахування даних позовних вимог встановлено додержання вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

При цьому, у відповідності до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Відповідачем у відозві на позовну заяву зазначено про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені з огляду на приписи ст.258 Цивільного кодексу України та період за який вони нараховані Позивачем.

При цьому, слід зауважити, що, з урахуванням застосування строків позовної давності, ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, у вимогах про стягнення пені відмовити слід лише частково, з огляду на наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття строку позовної давності. Відповідно до нього, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до штампу поштового відділення на конверті, у якому надійшла позовна заява, Позивач звернувся за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу до господарського суду Донецької області, у такій спосіб, 18.10.2011р.

Отже, приймаючи до уваги правову специфіку неустойки (пені), як такої, тривалість її нарахування, строк позовної давності не сплинув стосовно пені нарахованої за період з 19.10.2010р.

Таким чином, враховуючи розрахунок пені наданий Позивачем 28.11.2011р., пеня на суму 25 158,00 грн. (видаткова накладна №РН-002 від 20.04.2010р.) за період з 19.10.2010р. по 29.11.2010р. підлягає задоволенню у сумі 448,71 грн., на суму 85 158,00 грн. (видаткова накладна №РН-005 від 02.06.2010р.) за період з 19.10.2010р. по 06.01.2011р. – у сумі 2 893,04грн., що разом становить 3 341,75 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕКУТЕК-Україна”, м.Київ, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест”, м.Макіївка Донецької області, про стягнення 144 224,09 грн., у тому числі 110 316,00 грн. заборгованості за договором за поставлений товар, 14 265,39 грн. штрафних санкцій у вигляді пені, 13 336,60грн. інфляційних витрат за весь час прострочення та 6 306,10 грн. 5% річних від простроченої суми, задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” (86108, Донецька область, м.Макіївка, Гірницький район, вул.Лихачова, б.60, ЄДРПОУ 33333171, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕКУТЕК-Україна” (03115, м.Київ, вул.Святошинська, б.34, ЄДРПОУ 36114727, банківські реквізити не відомі) 133 300,45 грн., у тому числі 110 316,00 грн. основного боргу, 3 341,75грн. пені, 13 336,60 грн. інфляційних витрат та 6 306,10 грн. 5% річних від простроченої суми.  

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” (86108, Донецька область, м.Макіївка, Гірницький район, вул.Лихачова, б.60, ЄДРПОУ 33333171, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕКУТЕК-Україна” (03115, м.Київ, вул.Святошинська, б.34, ЄДРПОУ 36114727, банківські реквізити не відомі) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1 333,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218,12 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.          В судовому засіданні 01.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8.          Повний текст підписано 06.12.2011р.

Суддя                                                               Соболєва С.М.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >