Рішення

від 18.11.2011 по справі 11/256

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/256

18.11.11

За позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до

третя особа

про   

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека "Невід"

Державне підприємство "Київпассервіс"

стягнення 11144,76 грн., розірвання договору та виселення

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача

від третьої особи

Кирій О.В. –представник;

не з‘явились;

Миколенко С.С. –представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека "Невід" про стягнення з  відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 6585,21 грн., пені у розмірі 4559,55 грн.; про розірвання договору оренди від 07.06.2006 № 365; про вилучення у відповідача індивідуально-визначене майно, що належить до державної власності –частина приміщення автостанції "Українка" загальною площею 26,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Українка, вул. Юності, 4 та передання третій особі шляхом підписання акту приймання –передачі.

Позивач заявою від 18.11.2011 року уточнив позовні вимоги та просить суд: стягнути з  відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 6585,21 грн., пеню у розмірі 4659,55 грн.; розірвати договір оренди від 07.06.2006 № 365; виселити відповідача з приміщення загальною площею 26,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Українка, вул. Юності, 4 та зобов‘язати відповідача повернути третій особі орендоване нежитлове приміщення і підписати акт приймання –передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору оренди від 07.06.2006 щодо здійснення розрахунків за оренду приміщення, у зв’язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості, розірвання договору у зв‘язку з істотним порушенням умов договору та виселення.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилались відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у довідці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа надала письмові пояснення, в яких просила позов задовольнити.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

07.06.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, як орендодавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека "Невід", як орендарем (відповідач) укладений договір №365 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально - визначене майно –частину приміщення автостанції "Українка", площею 26,8 кв.м, розташованого за адресою: м. Українка, вул. Юності, 4 та знаходиться на балансі Державного підприємства "Київпассервіс".

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата становить 406,02 грн. без ПДВ за перший місяць оренди.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (3.2 договору).

Орендна плата перераховується орендарем в розмірі 100% на поточний місяць на рахунок балансоутримувача щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця (п.3.3договору).

Згідно з п. 11.1 договору останній діє з 07.06.2006 по 06.06.2007.

На виконання умов договору 07.06.2006 сторонами підписаний акт приймання –передачі орендованого майна.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.05.2010 по справі № 8/040-10/13 встановлено, що договір оренди від 07.06.2006 № 365 був продовжений на той самий строк і на тих самих умовах до 06.06.2010 року. Суд відзначає, що факт, встановлений вказаним рішенням в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не доводиться знову при вирішенні цього спору, оскільки у справі беруть участь ті самі сторони, що й при вирішенні справи № 08/040-10/13.

Пунктом 11.5 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з обов‘язковими погодженням з органом, уповноваженим управляти цим майном. Аналогічні положення закріплені в ст.284 Господарського кодексу України та в ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як вбачається з наданих позивачем матеріалів, останній звертався до відповідача з листами від 10.06.2011 з вимогою погасити заборгованість по оренді та з листом від 08.07.2011 з вимогою погасити заборгованість та з повідомленням про те, що  у зв‘язку з неналежним виконанням умов договору, орендар після закінчення терміну дії договору оренди втратить переважне право на укладання договору на новий термін.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про продовження терміну дії договору оренди від 07.06.2006 терміном до 06.06.2012, оскільки у 2011 році позивач не звернувся до відповідача із заявою про припинення дії договору оренди, а лист від 08.07.2011 виготовлений та надісланий відповідачу після закінчення строку, передбаченого законодавством та договором.

Відповідач орендну плату перерахував позивачу не у повному обсязі, станом на момент звернення позивача до суду та вирішення спору судом, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за період з липня 2006 року по вересень 2011 року становить 6585,21 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов’язання за договором щодо сплати орендної плати виконав неналежним чином. Заборгованість  відповідача за договором оренди №365 станом на момент прийняття рішення становить 6585,21 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з  відповідача суми заборгованості по орендній платі у розмірі 6585,21 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4659,55 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 3.55 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі підлягає стягненню з урахуванням пені в розмірі 0,5% суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем за період з 13.03.2011 по 12.09.2011, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Розрахунок здійснений на всю суму заборгованості, що утворилась за період з липня 2006 по 12.03.2011, не враховано положення п.3.3 договору щодо строку здійснення відповідачем платежів. Пеню нараховано в розмірі 0,5% від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочки, а не в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Як зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Ухвалами суду від 22.09.2011, 18.10.2011 та від 24.10.2011 позивача зобов’язано надати детальний розрахунок пені з урахуванням настання строку платежу за кожен місяць окремо та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Однак вимог ухвал суду позивачем не виконано. Наведений у позовній заяві розрахунок пені судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного вирішення спору в цій частині.

У позивача при отриманні ухвали виник процесуальний обов’язок по виконанню вимог суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, однак такі позивачем не виконані, і у зв’язку з їх невиконанням та з огляду на ст. 33 Господарського процесуального кодексу України заявлена позивачем до стягнення сума пені є необґрунтованою, у зв’язку з чим суд не є зобов’язаним здійснювати розрахунок суми пені в обґрунтування вимог позивача, оскільки саме останнім зазначені вимоги перед судом не доведені належними засобами доказування.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Також позивач просить розірвати договір оренди від 07.06.2006 № 365 у зв‘язку з істотним порушенням відповідачем умов договору та виселити відповідача з орендованого приміщення.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

При цьому, істотним слід вважати  таке порушення договору, яке тягне для другої сторони  неможливість досягнення мети договору. У зв’язку з цим, термін «шкода»не треба розуміти обмежувальною. Крім можливих значних додаткових витрат, неотримання прибутків,  він включає  і інші  наслідки,  що істотно впливають на  інтереси сторони.

Факт порушення відповідачем зобов’язань за договором встановлений судом вище та по суті відповідачем не спростований. Отже, позивач набув законного права вимоги розірвання договору достроково, оскільки відповідач не виконав обов'язку щодо внесення у встановлений договором строк орендної плати.

Тому суд вважає вимогу позивача про розірвання договору оренди від 07.06.2006 №365 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря, тому вимоги позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення та передачу майна по акту балансоутримувачу також визнаються судом правомірними.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати  покладаються на відповідача і підлягають стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Аптека "Невід" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код 31569632, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код 19028107) 6585 (шість тисяч п‘ятсот вісімдесят п‘ять) грн. 21 коп. заборгованості по орендній платі.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Аптека "Невід" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код 31569632, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Державного бюджету України 150 (сто п‘ятдесят) грн. 85 коп. державного мита та 187 (сто вісімдесят сім) грн. 10 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.   

4.          Розірвати договір оренди від 07.06.2006 № 365, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека "Невід".

5.          Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю  "Аптека "Невід" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код 31569632) з приміщення, орендованого за договором оренди від 07.06.2006 № 365, - частини приміщення автостанції "Українка", площею 26,8 кв.м, розташованого за адресою: м. Українка, вул. Юності, 4.

6.          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека "Невід" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код 31569632) повернути приміщення, орендоване за договором оренди нерухомого майна від 07.06.2006 № 365 Державному підприємству "Київпассервіс" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 15-А, код 33348385) з оформленням акту приймання – передачі.

7.          В іншій частині позову відмовити.

8.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

    Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 22.11.2011