Рішення

від 21.11.2011 по справі 39/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/196

21.11.11

За позовом     Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав"

до                     Приватного підприємства «Сохо»     

про                   стягнення боргу в сумі 10 800,00 грн.   

                                                                                                                      Суддя Гумега О.В.   

Представники:

Від позивача      ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 12.09.2011 р.)

Від відповідача  не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Об'єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Сохо»(відповідач) про стягнення боргу по сплаті винагороди  в сумі 10 800,00 грн.  на підставі договору  № Київ/02/01/10 від 01.01.2010 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог наведеного договору він надав відповідачу дозвіл на використання шляхом публічного виконання в належних відповідачу закладах громадського харчування музичних творів з текстом або без тексту, зафіксованих в опублікованих з комерційною метою фонограмах та/або їх примірниках, а також фонограм та зафіксованих у них виконань творів, проте відповідач, в порушення умов даного договору, не виконав зобов’язання щомісячно сплачувати позивачу винагороду за публічне виконання фонограм у зазначених закладах громадського харчування. Зазначена сума включає в себе суму основного боргу за вказаним договором за дев’ять місяців дії договору. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 р.  порушено провадження у справі № 39/196 та призначено справу до розгляду на 21.11.2011 р. о 12:55 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 21.11.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів, на виконання вимог ухвали суду, до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судове засіданні 21.11.2011 р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 03.11.2011 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/196 від 03.11.2011 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження останнього, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців  судді Гумеги О.В. станом на 03.11.2011 р.  Направлення вказаної ухвали суду відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а її отримання відповідачем 07.11.2011 р. - повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103014646160.

Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.11.2011 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2011 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 21.11.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                            ВСТАНОВИВ:

01 січня 2010 року між Об`єднанням підприємств "Українська Ліга музичних прав" (позивач, ліга - за договором) та Приватним підприємством «Сохо»(відповідач, компанія –за договором)  було укладено договір про сплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм  № Київ/02/01/10 (надалі –договір).

У відповідності до умов договору, позивач діє, як уповноважена організація колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань, а відповідач є суб'єктом господарювання, який у своїй господарській діяльності здійснює використання способом публічного виконання (у розумінні цього терміну згідно ст.1 Закону України “Про авторське право і суміжні права”) опублікованих з комерційною метою фонограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань музичних творів, на підставі приписів ст.43 Закону України „Про авторське право і суміжні права" та постанови Кабінету Міністрів України №71 від 18.01.2003р. „Про затвердження розмірів винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядок їх виплати" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 450 від 02.04.2009 р.)

Згідно п. 1.1 договору, предметом договору є умови використання компанією способом публічного виконання (публічної демонстрації) у зазначених в додатках до цього договору закладах, що належать компанії, опублікованих з комерційною метою фонограм (відеограм), їх примірників та зафіксованих у них виконань музичних творів (далі разом - фонограми) та сплати лізі, як уповноваженій організації колективного управління, винагороди (роялті) за таке використання фонограм компанія зобов'язується сплачувати лізі узгоджену в додатках до цього договору винагороду за публічне виконання фонограм.

Згідно п. 2.1.1 договору, ліга зобов'язується самостійно розподіляти та сплачувати правовласникам винагороду, отриману від компанії.

У відповідності до п. 2.2.1 договору, компанія зобов'язується не пізніше п'яти днів після закінчення звітного місяця виплачувати лізі винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Компанія перераховує винагороду на розрахунковий рахунок ліги, який зазначено в п. 4 цього договору.

Згідно п. 2.2.2 Договору відповідач повинен негайно сповіщати позивача про будь-які питання або претензії третіх осіб з приводу публічного виконання Фонограм в закладах (вказаних в цьому договорі та додатках до нього), які належать відповідачу.

Відповідно до п.2.2.5 договору, відповідач зобов'язується надавати позивачу інформацію щодо фонограм, які публічно виконувались у закладах, вказаних у додатках до цього договору, протягом календарного кварталу. Така інформація надається лізі одним із способів: письмово або в електронному вигляді.

Відповідно до п. 3.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 р., при цьому п. 2.2.1, 2.2.5. договору залишаються в силі до повного виконання компанією своїх зобов’язань, що виникли під час дії цього договору. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної вище дати припинення дії договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу.

Також, 01.01.2010 року між позивачем та відповідачем підписано додаток № 2 до договору № Київ/02/01/10 від 01.01.2010 р., у відповідності до умов якого сторонами погоджено наступний розмір щомісячної винагороди (роялті) за публічне виконання фонограм:

-          розмір щомісячної винагороди обчислюється виходячи з фіксованої ставки 1200,00 грн. (тисяча двісті грн. 00 коп.) за кожен заклад компанії зазначений в відповідних додатках до договору (п. 1.1.);

-          загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 1200,00 грн. (тисяча двісті грн. 00 коп.). Зазначена сума щомісячно перераховується компанією на розрахунковий рахунок ліги відповідно до умов договору (п.1.2.).

Враховуючи наведені умови договору, позивач зазначив, що відповідач в порушення умов додатку № 2 до договору не здійснив оплату винагороди за 9 місяців (за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 р.) у загальному розмірі 10 800,00 грн.  А тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості по сплаті винагороди за договором за наведений період та у наведеній сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні  вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать фонограми.

Згідно ч. 2 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною 3 ст. 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Пунктом 1 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Пунктом 2 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у п. 1 ст. 43 Закону, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою (центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності згідно ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права") уповноваженими організаціями колективного управління.

Відповідно до п. 3 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у п. 1 ст. 43 Закону, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що договір № Київ/02/01/10 від 01.01.2010 р. був укладений Об’єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (позивачем) у якості уповноваженої організації колективного управління по збору та розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм, на підставі Свідоцтва про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією  № 5/УО від 02.04.2009 р., виданого позивачу Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України

На момент подачі позову Об’єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" є уповноваженою організацією, визначеною Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань шляхом їх:

публічного виконання фонограм, опублікованих з комерційною метою,

публічної  демонстрації відеограм, опублікованих з комерційною метою,

що підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією № 5/УО від 02.04.2009 р.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. “Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань” (назва Постанови в редакції Постанови КМ № 450 від 02.04.2009 р.) в редакції від 02.04.2009 р., суб'єкти комерційного використання зобов'язані до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку МОН, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань (надалі - Постанова Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р.)

Діяльність позивача у сфері здійснення ним збору винагороди (роялті) за комерційне використання фонограм і зафіксованих у них виконань способом  публічного виконання та за комерційне використання відеограм і зафіксованих у них виконань способом  публічного виконання ґрунтується на положеннях ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", Постанови Кабінету Міністрів від 18.01.2003 р.  № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (назва Постанови в редакції Постанови КМ № 450 від 02.04.2009 р.).

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим  для  виконання  сторонами.

Предметом спору в справі № 39/196 є вимога позивача про сплату відповідачем заборгованості з огляду на невиконання останнім зобов’язань щодо сплати щомісячної винагороди за публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 р. за договором № Київ/02/01/10 від 01.01.2010 р.

Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час розгляду спору по суті наведений договір є  чинним, доказів протилежного відповідачем не надано.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач у справі (Об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав") є уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку Міністерством освіти і науки України здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання, зокрема, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань шляхом публічного виконання фонограм, опублікованих з комерційною метою, відповідач у справі (Приватне підприємство «Сохо») - є суб’єктом комерційного використання фонограм та зафіксованих у них виконань. А рівно, сторони по справі підставно уклали договір № Київ/02/01/10 від 01.01.2010 р., предметом якого в т.ч. визначено “зобов’язання компанії сплачувати лізі узгоджену в додатках до цього договору винагороду за публічне виконання фонограм”.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до п. 1.2 додатку № 2 до договору сторонами погоджено суму щомісячної винагороди у розмірі 1200,00 грн., яка щомісячно повинна перераховуватись на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору, зокрема, не пізніше п'яти днів після закінчення звітного місяця (п. 2.2.1 договору).

Отже, згідно вищенаведеного пункту додатку № 2 до договору, за період січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 р. за договором № Київ/02/01/10 від 01.01.2010 р. (9 місяців) розмір винагороди, що підлягає до сплати відповідачем становить 10 800,00 грн. (1200,00 грн. х 9 місяців = 10 800,00 грн.).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до Договору становить 10 800,00 грн.

Згідно із ст. 14 Цивільного Кодексу України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 800,00  грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості по сплаті винагороди за договором Київ/02/01/10 від 01.01.2010 р.  за період січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 р. суду не надав.

Розподіл сум судових витрат між сторонами здійснюється судом за загальними правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу Україна.

Керуючись ст.ст. 4-4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу  України, суд

                                                               ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.  

Стягнути з Приватного підприємства «Сохо» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кв. 414, код ЄДРПОУ 32048787) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Об’єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10, оф. 28, код ЄДРПОУ 32309633) 10 800,00 грн.  (десять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) боргу по сплаті винагароди, 108,00 грн. (сто вісім гривень 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення: 25.11.2011 р.