Рішення

від 22.08.2008 по справі 2/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення                  

22.08.2008р.                                                                                   Справа  № 2/71

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „УКСІЛ”, м. Перечин

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія  „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород-Оноківці

ДО відкритого акціонерного товариства „Стеатит”, м. Перечин

ПРО зобов'язання до укладення договору про спільне використання технологічних мереж споживача –ВАТ „Стеатит” на умовах, запропонованих позивачем

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –Марамигін П.В. –представник за довіреністю від 18.09.2007р.;

від відповідача – Лошак О.В. –представник за довіреністю від 31.10.2007р.;

від третьої особи – Гусак С.М. –представник за довіреністю №2098 від 07.04.2008р.

Запрошені згідно ухвал суду представник Територіального представництва Національної комісії регулювання електроенергетики України у Закарпатській області, а також представник Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Закарпатській області, м. Ужгород на засідання суду не з'явились. Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Закарпатській області, м. Ужгород надано суду пояснення (висновок) щодо складання кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж основного споживача –ВАТ „Стеатит” товариством з обмеженою відповідальністю „УКСІЛ”, м. Перечин та їх використання.

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні суду 19.08.2008 року судом у відповідності до вимог статті 22 ГПК України за письмовою згодою сторін було оголошено перерву до 22.08.2008 року для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази з приводу своїх доводів та заперечень.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених  у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Вважає, що ухилення відповідача від укладення з позивачем договору про спільне користування електромережею та електрообладнанням є безпосередній порушенням даною особою взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу нерухомого майна –будівель та споруд ВАТ «Стеатит»та додатку до нього. За даною угодою відповідач взяв на себе зобов'язання перед позивачем щодо надання погодження на підключення до мереж електроенергії, її використання на підставі відповідного договору, забезпечення можливості підключення придбаного об'єкту до електропостачання напругою 10кВт через РУ-10кв згідно окремого укладеного договору. Оскільки попередня угода між сторонами про спільне користування електромережею та електрообладнанням від 15.05.2007р. не

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.08.2008 року по справі № 2/71

відображала всіх істотних умов та не містила необхідних додатків визначених законодавством (в тому числі Правилами користування електричною енергією), в тому числі, передбачених типовим договором про спільне користування електричною енергією, позивач звернувся до відповідача з проханням узгодити істотні умови укладення нової угоди, яка останнім не була узгоджена в редакції, поданій позивачем. Вказує та те, що відмовившись від укладення договору відповідач порушує вимоги Правил користування електроенергією та умови визначені пунктами договору купівлі-продажу від 15.05.2008р., якими визначено господарський обов'язок останнього укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача у відповідності до вимог статті 179 Господарського кодексу України.

Представники відповідача заперечують з приводу обґрунтованості позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні та вказують на те, що запропонований та поданий позивачем договір про спільне використання технологічних мереж споживача на умовах товариства з обмеженою відповідальністю „УКСІЛ” складений за відсутності відповідного нормативного обгрунтування та не підлягає задоволенню в зв'язку з тим, що ВАТ „Стеатит” не здійснює виробничу діяльність з січня 2008р., а відтак немає потреби у поставці електричної енергії та перестає бути споживачем. З огляду на наведене, відносини між ТзОВ  „УКСІЛ” (субспоживач), м. Перечин та ВАТ „Стеатит” (споживач), м. Перечин вважає фактично відсутніми.

Також просить суд взяти до уваги ту обставину, що позивачем до звернення з пропозицією укладення відповідного спірного договору повинні були бути виконані певні умови, наявність яких у відповідності до вимог Правил користування електричною енергією є беззаперечно необхідною, в тому числі погодити з відповідачем технічні умови підключення до спільних мереж, надати техніко-економічні обґрунтування щодо приєднання до технологічних мереж споживача та провести необхідні дії по реконструкції електричної мережі, її технічного переоснащення, тощо.

Заперечує обґрунтованість розрахунку позивача плати за користування електромережею відповідача в сумі 1000грн. щомісяця з тих підстав, що така сума не відображає реальних витрат відповідача на утримання відповідної мережі, її відновлення у випадку несправності та утримання певної кількості робітників для її обслуговування.

Представник третьої особи у поданому на виконання вимог суду письмовому поясненні по суті позовних вимог вказує на те, що відповідач, як основний споживач, не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, субспоживачам, тобто позивачу, або постачальникам електричної енергії у разі дотримання ними вимог Правил користування електричною енергією в укладенні (переукладенні) договорів про спільне використання технологічних електричних мереж споживача або про технічне забезпечення електропостачання споживача. Також підтверджує позицію позивача про те, що у разі виникнення між сторонами спірних питань з приводу узгодження кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж основного споживача вирішення такого питання передається до відповідного  територіального представництва НКРЕ. Звертає увагу на те, що постановою НКРЕ від 29.12.2006р. затверджено рівень рентабельності з передачі електричної енергії мережами основного споживача у розмірі 0,00, що свідчить про відсутність їх рентабельності.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.08.2008 року по справі № 2/71

Вивчивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між сторонами, а саме товариством з обмеженою відповідальністю «УКСІЛ»та відкритим акціонерним товариством «Стеатит»15.05.2007 року було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, у відповідності до умов якого, зокрема, п.п. 7.1.4, 7.1.5 та невід'ємного додатку до договору за №3 ВАТ «Стеатит»взяло на себе зобов'язання надати ТОВ «УКСІЛ»погодження на підключення в разі необхідності до мереж електроенергії після письмового звернення товариства; визначено використання мереж електроенергії, яка належить ВАТ «Стеатит», на підставі відповідних угод, укладення яких повинне перебувати погодженню на їх підключення, а також надання можливості підключення об'єкту товариства до електропостачання напругою 10кВт через РУ-10кв ВАТ «Стеатит»згідно окремо укладеного договору між сторонами.

З метою забезпечення та дотримання умов договору від 15.05.2007р. сторонами було укладено договір, як додаток №3 до договору від 15.05.2007р., про спільне користування електромережею та електрообладнанням ВАТ «Стеатит»на термін до трьох років, тобто до 15.05.2010р. згідно вимог пункту 4.2 договору.

У зв'язку з тим, що укладена між сторонами угода про спільне користування електромережею та електрообладнанням ВАТ «Стеатит»не відображала всіх істотних умов та не містила необхідних додатків визначених законодавством, зокрема, і тих, що передбачені Типовим договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, затвердженим Правилами користування електричною енергією (постанова НКРЕ від 31.07.1996р. №28 з подальшими змінами та доповненнями), що позбавляло позивача можливості укласти відповідний договір про постачання електричної енергії з Перечинською районною електричною мережею, ТОВ «УКСІЛ»звернулось до ВАТ «Стеатит» з пропозицію укладення нового тексту договору на умовах, визначених у поданому проекті.

Оскільки відповідач відмовився від укладення договору на умовах, запропонованих позивачем, ТОВ «УКСІЛ»звернулось з вимогою про зобов'язання ВАТ «Стеатит»до укладення такої угоди за рішенням суду.

Аналізуючи вимоги позивача про обов'язковість укладення угоди про спільне користування електромережею та електрообладнанням, доводи стосовно відповідності запропонованого проекту вимогам чинного законодавства та Типового договору, затвердженого Правилами користування електричною енергією, заперечення відповідача з цього приводу та пояснення представника енергопостачальної компанії, суд констатує наступне.

Правочин є найрозповсюдженішою підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Він є юридичним фактом (стаття 11 ЦК України) та являє собою вольові дії, спрямовані на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Відповідно, чинне законодавство визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею  178 Господарського кодексу України,  яка регламентує питання виконання публічних  зобов'язань  встановлено, що  суб'єкт  господарювання,  який  відповідно  до закону та своїх установчих документів зобов'язаний  здійснювати  виконання  робіт, надання   послуг   або   продаж  товарів  кожному,  хто  до  нього звертається на  законних  підставах,  не  має  права  відмовити  у виконанні  робіт,  наданні  послуг,  продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати  

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.08.2008 року по справі № 2/71

перевагу  одному  споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтею 179 ГК України визначено, що майново-господарські  зобов'язання,  які   виникають   між суб'єктами  господарювання  або  між  суб'єктами  господарювання і негосподарюючими  суб'єктами  -  юридичними  особами  на  підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет  Міністрів  України,   уповноважені   ним   органи виконавчої  влади  можуть  рекомендувати  суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори),  а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори, головною ознакою яких є їх обов'язковість. Укладення   господарського  договору  є  обов'язковим  для сторін,  якщо він заснований на державному  замовленні,  виконання якого   є  обов'язком  для  суб'єкта  господарювання  у  випадках, передбачених  законом,  або  існує  пряма  вказівка  закону   щодо обов'язковості  укладення  договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади  або  органів  місцевого самоврядування.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним  кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом,  іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Відповідно до пункту 1.7 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96р. №28 у  разі  використання  технологічних електричних  мереж основного споживача  субспоживачем  відносини  між  споживачем  та субспоживачем,   у   тому   числі   їх  взаємна  відповідальність, регулюються  договором  про  спільне  використання   технологічних електричних  мереж  споживача,  що  укладається між ними на основі типового договору. Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації,  яка здійснює ліцензовану діяльність  на  закріпленій території,  субспоживачам або постачальникам електричної енергії у разі дотримання ними вимог цих Правил в укладенні  (переукладенні) договорів про спільне використання технологічних електричних мереж споживача.

Відповідно до  ч.  5  ст.  181 Господарського кодексу України,  сторона,  яка  одержала  протокол  розбіжностей   до договору, зобов'язана  протягом  двадцяти  днів  розглянути  його. В цей же строк  вжити  заходів  для  врегулювання  розбіжностей  з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності,  що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Аналіз запропонованого до укладення проекту договору свідчить про те, що такий договір відноситься до договорів про надання послуг.

Згідно з вимогами ст.  901 ЦК України за договором про  надання  послуг  одна  сторона (виконавець) зобов'язується за завданням  другої  сторони   (замовника)   надати   послугу,   яка споживається  в  процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності,  а  замовник   зобов'язується   оплатити   виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому,  п.  2 названої статті встановлено,  що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів  про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 277 Господарського кодексу України передбачено, що абонент  має  право  відпускати енергію приєднаним до його мереж  вторинним  споживачам  

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.08.2008 року по справі № 2/71

(субабонентам).  У   цьому   випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента,  а абонент має права  та  несе обов'язки енергопостачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, надісланий позивачем відповідачу проект договору та його істотні умови, в тому числі розміри фіксованої плати за надання послуг, наведені в додатку №3 до даного проекту договору, в повному обсязі відповідає нормативно-правовим актам, якими регулюється порядок укладення таких угод. Предмет договору, ціна, права та обов'язки сторін, які повинний містити договір в повному обсязі відповідають вимогам  Закону України „Про електроенергетику”, Правилам користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96р. №28, а також Типовому договору, що є додатком №2 до Правил.

Відтак, надісланий позивачем відповідачу проект договору про спільне користування електромережею та електрообладнанням до його додатками, повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а його укладення є обов'язковою умовою для абонента, тобто відповідача, оскільки він по відношенню до позивача є монополістом з передачі електричної енергії.

Відмова відповідача в укладенні на запропонованих позивачем умовах відповідного договору про спільне користування електромережею та електрообладнанням з посиланням на відсутність здійснення виробничої діяльності підприємством та не невідповідністю запропонованих умов договору інтересам відповідача без наведення конкретних умов проекту договору з якими відповідач не згоден, є безпідставною, оскільки закладені позивачем в договір умови здійснення спільного використання технологічних мереж, порядок та розмір оплати за надання таких послуг, повністю відповідають вимогам чинного законодавства та є рівнозначними  тим, за якими сторони керувались протягом 2007 року.

Стосовно заяви представника позивача про відшкодування позивачу витрат на адвокатські (юридичні) послуги пов'язані з веденням даної справи в суді у розмірі 10000 тисяч гривень, які були надані останньому, згідно договору від 28.04.2008р. №18 про доручення виконати певні юридичні послуги та належно підтверджені платіжним дорученням №166 від 08.05.2008р., СУД констатує, що дана заява підлягає частковому задоволенню і є розумною винагородою за надання послуг в розмірі, що складає 5000,00 грн.  

Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги позивачем доведені матеріалами справи, належно обґрунтовані нормами чинного законодавства, відповідачем не спростовані та не заперечені, отже підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

1.1. Договір надісланий товариством з обмеженою відповідальністю „УКСІЛ”, м. Перечин відкритому акціонерному товариству „Стеатит” про спільне використання технологічних мереж споживача –ВАТ „Стеатит” вважати укладеним на умовах запропонованих позивачем в редакції від 14.02.2008р. з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.08.2008 року по справі № 2/71

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Стеатит” (Закарпатська область, м. Перечин, вул. Червоноармійська, № 33, код 14313814) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „УКСІЛ” (Закарпатська область, м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33, код 34570661) суму 85грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5000грн. у відшкодування адвокатських (юридичних) послуг.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України.

                  Суддя                                                О.Ф. Ремецькі

Рішення оформлено та підписано 02.09.2008р.