Рішення

від 22.11.2011 по справі 4/416

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/416

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/416

22.11.11

За позовомВійськового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

До           Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»

Простягнення штрафних санкцій 4589,57 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокуратури          Миронець О.В.

Від позивача         не з'явились

Від відповідача              Рябченко В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»4 589,57 грн. штрафних санкцій, по договору комісії № 225/4/53-08ВР/USE-20.2-213-Д/К-08 від 11.07.2008р.

Відповідач просить застосувати позовну давність для вимоги Військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»штрафних санкцій (пені) у сумі 4 589,57грн. та відмовити повністю Військовому прокурору Дарницького гарнізону у задоволенні позову. Свої заперечення відповідач виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від12.10.2011р. за № 13.3/15592.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2008р. між Міністерством оборони України в особі Державного департаменту економічної та господарської діяльності та державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»було укладено договір комісії № 225/4/53-08ВР/USE-20.2-213-Д/К-08.

Відповідно до п.1.1. договору комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому договору, та виконати від свого імені, в інтересах комітента та за рахунок останнього договір з покупцем на реалізацію на внутрішньому ринку надлишкового військового майна Збройних Сил України, згідно з специфікацією спец виробів, які передаються комітентом комісіонеру, для реалізації покупцю на умовах поставки EXW військові частини А 1604 (м. Херсон), А3595 (м. Броди, Львівської обл..), А3913 (м. Калинів, Львівської обл.), відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової палати «ІНКОТЕРМС»в редакції 2000 року.

Згідно п.2.1. договору, найменування, категорія та кількість Спецвиробів, які передаються для реалізації за цим договором, повинні відповідати додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п.4.1. договору, загальна сума цього договору, за яким комітент передає реалізації комісіонеру спец виробів, підтверджується додатками до цього договору і встановлюється сторонами у розмірі 9 230 010,45 грн. та становить залишкову вартість спец виробів, зазначену в п.1.1. додатку № 5 до цього договору і у відомості визначення залишкової вартості.

За передане майно відповідачу, останній повинен перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі 9 230 010,45 грн., по реалізації майна, а при частковій реалізації то відповідними частинами.

Пунктом 5.1. договору, за виконання доручення за цим договором комісіонер з коштів, що перераховані покупцем, утримує комісійну плату у розмірі 4,00% (у тому числі ПДВ) від загальної суми коштів, які будуть фактично отримані Комісіонером від покупця за реалізовані спец вироби (з ПДВ). Сплату податків та зборів (обов'язкових платежів) з суми комісійної плати комісіонер здійснює у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до п.5.7. договору, після закінчення реалізації спец виробів покупцю, надходження в повному обсязі коштів від покупця та перерахування їх комітенту, але не пізніше терміну визначено у п.12.2 цього договору, комісіонер у строк п'яти днів направляє комітенту (до департаменту економічної та господарської діяльності), підтверджений копіями платіжних та іншими документами, звіт про проведені фінансові операції, на підставі якого сторони у місячний строк проводять остаточну звірку взаєморозрахунків з підписанням акту про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за договором.

Згідно актів прийому-передачі продукції до покупця належне майно позивачу передавалось 3-ма частинами (партіями) –23.01.2009р., 06.02.2009р., 03.04.2009р.

Відповідач в порушення вказаних вимог договору, своєчасно не перерахував кошти на рахунок позивача по реалізації другої партії, згідно умов договору –03.02.2009р. дата реалізації, 19.02.2009р. - дата перерахування коштів.

Відповідно до п.10.2 договору, за затримку платежів комітету, проти визначених договором строків, комісіонер з власних коштів виплачує комітенту пеню, яка обчислюється виходячи із подвійної ставки Національного банку України, що діяла на момент фактичного проведення платежів за кожний календарний день такої затримки.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

11.07.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії № 225/4/53-08ВР/USE-20.2-213-Д/К-08, відповідно до умов договору позивач доручив відповідачу, а останній взяв на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому договору, та виконати від свого імені, в інтересах позивача та за його рахунок договір з покупцем на реалізацію на внутрішньому ринку надлишкового військового майна Збройних Сил України, згідно із специфікацією спецвиробів, які передаються позивачем відповідачу для реалізації покупцю на умовах поставки EXW.

Згідно з п. 4.1 договору загальна сума договору, за яким позивач передає для реалізації відповідачу спецвироби, підтверджується додатками до цього договору і встановлюється сторонами у розмірі 9'230'010,45 грн.

Пунктом 5.6 договору комісії передбачено, що кошти (частина коштів), які надійшли на рахунок відповідача за реалізовані спецвироби покупцю, за виключенням комісійної плати, витрат відповідача, пов'язаних з виконанням доручення позивача та ПДВ, у строк п'яти банківських днів з дати підписання відповідних актів прийому-передачі спецвиробів від позивача до відповідача, перераховуються у гривнях на рахунок позивача, зазначений у п.16.1 цього договору.

17.12.2008 між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № 1 до договору, яким було продовжено строк дії договору до 30.06.2009.

19.02.2009, на виконання умов цього договору, відповідач платіжним дорученням № 80 від 19.02.2009 перерахував позивачу 3'599'666,00 грн. Як вважає прокурор, строк прострочення відповідачем сплати позивачу вказаної суми коштів становить 3 дні.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, згідно з ч, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями Цивільного кодексу України встановлено можливість збільшення позовної давності, встановленої законом, на підставі договору, який має бути укладений у письмовій формі та відповідати загальним вимогам до договорів, які підлягають укладанню у письмовій формі.

Зокрема, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перебіг позовної давності згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Предметом позову у даній справі є вимога прокурора про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне, як вважає прокурор, перерахування коштів на користь позивача.

Як вбачається з позовної заяви прокурора, вказані обставини мали місце 19.02.2009.

Отже, позивач довідався про порушення свого права, про яке стверджує прокурор у позовній заяві, 19.02.2009.

Між позивачем та відповідачем відсутні будь-які укладені договори про збільшення позовної давності для вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) за невиконання умов договору.

Таким чином, для вимоги прокурора про стягнення з ДК "Укрспецекспорт" пені на користь позивача законом встановлена спеціальна (скорочена) позовна давність тривалістю 1 (один) рік.

Положеннями ст. 263 Цивільного кодексу України визначено перелік обставин, дія яких є підставою для зупинення перебігу позовної давності, причому цей перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Обставини, які є підставою для зупинення перебігу позовної давності, передбачені ст. 263 Цивільного кодексу України, у відносинах між позивачем та відповідачем не виникали.

Позивач звернувся з позовом до суду 19.09.2011 року, вже після закінчення зазначеного строку.

Позивач не надав суду клопотання про відновлення строку позовної давності.

Господарський суд з матеріалів справи не вбачає поважних причин для відновлення строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи загальні правила визначення строків, за якими обчислюється позовна давність і які встановлені статтями 253-255 Цивільного кодексу України, спеціальна (скорочена) позовна давність для вимоги прокурора про стягнення з ДК "Укрспецекспорт" пені на користь позивача спливла 20.02.2010.

Наслідки спливу позовної давності передбачено ст. 267 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 цієї статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної   давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п. 25 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 зазначено, що на відміну від імперативного правила статті 75 ЦК УРСР, яке передбачало обов'язковість застосування позовної давності, частина третя статті 267 ЦК України передбачає можливість застосування цього правового інституту лише за заявою сторони.

Відповідач в відзиві на позовну заяву просить застосувати позовну давність для вимоги Військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»штрафних санкцій (пені) у сумі 4 589,57грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 28.11.2011р.