Рішення

від 23.11.2011 по справі 35/377

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/377

23.11.11

За позовом    Приватного підприємства "Атлант Плюс"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ"

про                  стягнення 42 279,15 грн.  

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача:           ОСОБА_1 –предст. за довір.;  

від відповідача:           не з'явився.

У судовому засіданні 23.11.2011, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Атлант Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ" про стягнення 42 279,15 грн. заборгованості за Генеральним договором №АП-0000025 купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.01.2010, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 порушено провадження у справі №35/377, розгляд справи призначено на 23.11.2011.

23.11.2011 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 36910,01 грн. та просив розглянути справу за відсутності представника.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2011 надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/377 від 31.10.2011, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 між Приватним підприємством "Атлант Плюс" (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ" (далі –відповідач) було укладено Генеральний договір №АП-0000025 купівлі-продажу нафтопродуктів (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався продати та передати у власність відповідачу нафтопродукти, а відповідач зобов'язався своєчасно прийняти товар та оплатити його на умовах договору (п.п. 1.1. договору).

Згідно із п. 5.2. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочи платежу терміном 5 банківських днів.  

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар, передбачений договором, на загальну суму 513 910,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Як свідчать матеріали справи, відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 477 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 36 910,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 21.10.2011, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату розгляду спору у судовому засіданні відповідач не виконав свої зобов’язання, передбачені Генеральним договором №АП-0000025 купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.01.2010, суму заборгованості у розмірі 36910,00 грн. не сплатив.    

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені норми закону, позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати товару, інфляційні втрати у розмірі 4 079,83 грн. та проценти річні 1289,32 грн. за період з 23.08.2010 по 21.10.2011.  

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 321,90 грн. згідно із нижченаведеним розрахунком суду:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

23.08.2010 - 21.10.2011

36910

1.090

3321.90

40231.90

Позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають задоволенню у розмірі 1 289,32 грн. згідно із розрахунком позивача, правильність якого перевірена судом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості та не навів підстав для звільнення від обов’язку її сплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 41 521,22 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -   

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ" (01013, м. Київ, вул. Хутір Острів, ідентифікаційний код 23532297) на користь Приватного підприємства "Атлант Плюс" (03148, м. Київ, вул. Родини Сосніних, 7 А, ідентифікаційний код 30176463) 36 910,00 грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот десять гривень 00 коп.) –боргу, 3 321,90 грн. (три тисячі триста двадцять одну гривню 90 коп.) –інфляційних втрат, 1 289,32 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят дев'ять гривень 32 коп.) –процентів річних, 415,21 грн. (чотириста п'ятнадцять гривень 21 коп.) –державного мита та 231,77 грн. (двісті тридцять одну гривню 77 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                            М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 28.11.2011