Рішення

від 24.11.2011 по справі 3/281

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/281

24.11.11

За позовом          Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»

До                    Приватного підприємства  фірма «МААБ»                       

Про                     стягнення 1 093,61 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача        ОСОБА_1 –по дов. № 478 від 27.09.2011

Від відповідача    не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду Львівської області були передані позовні  вимоги Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»про стягнення з Приватного підприємства  фірма «МААБ»1 093,61 грн. боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди нежитлового приміщення № 266/07 від 01.10.2007.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2011 порушено провадження у справі № 50155339/11 та призначено до розгляду на 13.10.2011.

В судовому засіданні 13.10.2011 позивачем було подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АЕ №096736 з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є : м. Київ, вул. Шевченка, 35, офіс 7.

Господарський суд Львівської області дійшов висновку у відповідності до ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України скерувати матеріали справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, про що винесено відповідну ухвалу № 5015/5339/11 від 13.10.2011.

Матеріали справи Господарського суду Львівської області № 5015/5339/11 були отримані Господарським судом міста Києва 31.10.2011 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 справу Господарського суду Львівської області № 5015/5339/11 прийнято до провадження Господарського суду міста Києва, присвоєно номер  3/281 та призначено її до розгляду на 15.11.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/281 від 15.11.2011, в зв‘язку з нез‘явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 01.11.2011, розгляд справи був відкладений на 24.11.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 24.11.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду від 01.11.2011 та від 15.11.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилались відповідачу у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, яка є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.09.2011 : м. Київ, вул. Шевченка, 35, офіс 7.

В п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008) зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв‘язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.10.2007 між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк»(орендодавець) та Приватним підприємством  фірмою «МААБ»(орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 266/07 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець здає, а орендар приймає за плату у тимчасове користування нежитлове приміщення в будинку № 18 по вулиці Володимира Великого у м. Львові, загальною площею 31,1 кв. м. (на 8 поверсі, кімнати №№ 804,805).

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за липень 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі  1 093,61 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 2.1. договору договір діє з дати його підписання і закінчується 30.09.2009. договір вважається укладеним на новий термін на тих самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить письмово про закінчення його дії.

01.06.2008 сторонами укладено додаткову угоду згідно якої внесено зміни до договору та додатково передано в оренду нежитлове приміщення площею 19,8 кв. м. (8 поверх, кімната 804).

15.06.2008 сторонами укладено додаткову угоду згідно якої внесено зміни до договору в частині переданої додаткової площі визначивши її розмір –22,4 кв. м. (5 поверх, кімната 523).

01.12.2008 сторонами укладено додаткову угоду згідно якої внесено зміни до договору та визначено, що в оренду передано приміщення загальною площею 22,4 кв. м. (5 поверх, кімната 523).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Пунктом 2.2. договору в редакції додаткової угоди від 10.04.2009 передбачено, що за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцю в місяць орендну плату в розмірі 52,98 грн. за 1 кв. м. приміщення.

Отже, орендна плата за всю орендовану площу приміщення (22,4 кв.м.) складає 1 186,75 грн.

Відповідно до п. 2.5. договору орендар сплачує орендну плату відповідно до пред‘явлених орендодавцем рахунків для сплати. Ці рахунки підлягають сплаті до 20 числа поточного місяця.

Доказів пред‘явлення позивачем відповідачу рахунку на оплату орендної плати за липень 2009 року не подано. Проте, суд вважає за необхідне відзначити, що розмір орендної плати є фіксованим, а тому відповідачу ніщо не перешкоджало в строк до 20.07.2009 сплатити орендну плату за липень 2009 року.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.2.1. договору орендар зобов‘язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату за користування приміщенням.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати за липень 2009 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореним відповідачем розрахунком становить 1 093,61 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 093,61 грн. боргу по орендній платі та платі за комунальні та інші послуги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства  фірма «МААБ»(м. Київ, вул. Шевченка, 35, офіс 7, код ЄДРПОУ 20814160) на користь Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»(м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкина, 10-А, код ЄДРПОУ 05839888) 1 093 (одну тисячу дев‘яносто три) грн. 61 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

В.В.Сівакова

Рішення підписано 30.11.2011