Рішення

від 29.11.2011 по справі 3/296

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/296

29.11.11

За позовом   Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

До                  Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»                     

Про                стягнення 24 990,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 11/500 від 16.05.2011

Від відповідачів      не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»про стягнення з Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»24 990,00 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0037852/1005/08 від 01.10.2008 внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Тойота Корола, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191, 1187 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Шевроле, державний номер НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_2, якою скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/3689332), а тому позивач вказує, що обов‘язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 порушено провадження у справі № 3/296 та призначено її до розгляду на 22.11.2011.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду 22.11.2011 відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав. До позовної заяви в обгрунтування своїх позовних вимог позивачем додано платіжні відомості про виплату страхового відшкодування у розмірі 74 715,57 грн. № 60-5 від 16.06.2009 та № 84-11 від 08.10.2009. Проте на підтвердження перерахунку вищезазначеної суми позивачем не було надано платіжних доручень, що б свідчили про перерахунок грошових коштів, у зв‘язку з чим у відповідача виникають сумніви щодо дійсності виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/296 від 22.11.2011, в зв‘язку з нез‘явленням представника відповідача в засідання суду та невиконання сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 04.11.2011, розгляд справи був відкладений на 29.11.2011.

Позивач в судовому засіданні 29.11.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 29.11.2011 не з‘явився, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 04.11.2011 та ухвалі від 22.11.2011 частково не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повернутим поштою на адресу суду повідомленням про вручення відправлення (ухвали від 22.11.2011) відповідачу 25.11.2011.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 29.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З розгорнутої довідки  УДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 26796 від 11.06.2009 та постанови Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 3-7325/09 від 30.07.2009 вбачається, що 02.06.2009 приблизно о 17 год. 05 хв. водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки Шевроле, державний номер НОМЕР_1 на перехресті вул. Естонська –Щербакова у м. Києві, не врахувала дорожньої обстановки при виїзді на перехрестя при ввімкненні сигналу світлофору, що дозволяє рух не переконалася, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не надала дорогу водію автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, який закінчував рух через перехрестя, в результаті чого здійснила з ним зіткнення,  чим порушила п. 16.5 Правил дорожнього руху України та вчинила правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 3-7325/09 від 30.07.2009 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 425,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_3  у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0037852/1005/08 від 01.10.2008.

Відповідно до звіту № 2032 від 17.06.2009, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 76 995,36 грн.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб‘єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов‘язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності –суб‘єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Звіт № 2032 від 17.06.2009 здійснений оцінщиком, який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва (копії знаходяться в матеріалах справи).

Позивачем було складено страхові акти № 1001/06/10802 21913 від 16.07.2009 та № 1001/06/10802 27134 від 08.10.2009 та розраховано суми страхового відшкодування.

Так, страховим актом № 1001/06/10802 21913 від 16.07.2009 та страховим актом № 1001/06/10802 27134 від 08.10.2009 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 56 824,17 грн. та розмірі 17 891,40 грн., загалом 74 715,57 грн.

Виплата вищевказаного відшкодування за договором страхування підтверджується платіжними дорученнями № 033009 від 21.07.2009 № 047035 від 14.10.2009 та відомостями № 60-5 від 16.07.2009 та № 84-11 від 08.10.2009.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 74 715,57 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб Шевроле, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Тойота, державний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_2

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов‘язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об‘єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Шевроле, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов‘язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається що між відповідачем та  ОСОБА_4 було укладено договір (поліс) № ВА/3689332 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов’язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу –Шевроле, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., розмір франшизи визначено в розмірі 510 грн.

Враховуючи обмеження розміру відповідальності за шкоду заподіяну майну та за вирахуванням франшизи позивачем пред‘явлено вимоги про стягнення 24 990,00 грн. (25 500 –510 =  24 990)

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов‘язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до звіту № 2032 від 17.06.2009, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 74 995,36 грн. Проте, позивачем було виплачено страховику суму пошкодження в розмірі 74 715,57 грн.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

Позивачем було направлено відповідачу претензію (регресну вимогу) вих. № 03-08/8506 від 06.07.2011 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 25 500,00 грн.

Проте, до вказаного листа не було додано необхідного пакету документів для здійснення такої виплати, про що відповідач вказав позивачу у своїй відповіді за № 2669 від 12.07.2011 та повідомив позивача про те, що розгляд претензії зупиняється до отримання повного пакету документів для прийняття рішення щодо задоволення регрес них вимог.

З огляду на викладене позивачем було 05.09.2011 вручено відповідачу доповнення до претензії з наданням необхідних документів.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у місячний строк з дня отримання претензії позивача з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п‘ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в розмірі 24 990,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 24 990,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем при звернення з позовом до суду державне мито в розмірі 9 (дев‘ять) грн. 10 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 102, код ЄДРПОУ 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»(м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 25, код ЄДРПОУ 23510137) 24 990 (двадцять чотири тисячі дев‘ятсот дев‘яносто) грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу, 249 (двісті сорок дев‘ять) грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Провідна»              (м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 25, код ЄДРПОУ 23510137) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 9 (дев‘ять) грн. 10 коп., яке було перераховано платіжним дорученням № 047546 (24664150) від 10.10.2011. Платіжне доручення № 047546 (24664150) від 10.10.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/296.

Суддя

В.В.Сівакова

Рішення підписано 02.12.2011.