Рішення

від 02.12.2011 по справі 17/381

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  17/381

02.12.11

За позовом          Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до                            Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»

                       Оболонського району у м. Києві

про                          стягнення заборгованості  

                                                                                                               Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:             ОСОБА_1 (довіреність № Д07/2011/04/22-28 від 22.04.2011р.);

від відповідача:         ОСОБА_2 (довіреність № 104 від 02.02.2011р.);

В судовому засіданні 02.12.2011р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району у м. Києві (надалі відповідач) 87 527, 73 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 16 144, 63 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 5 175, 05 грн..

В ході розгляду справи, при врахуванні сплати боргу в сумі 9 633, 82 грн., яка здійснена відповідачем протягом вересня 2011р., позивачем подано заяву, згідно з якою позивач просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу сумою 9 633, 82 грн., та стягнути з відповідача основний борг сумою 77 893, 91 грн., інфляційну складову боргу сумою 16 144, 63 грн., 3% річних сумою 16 144, 63 грн..  

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 230022 від 22.10.2001р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2011р. становила 87 527, 73 грн. та частково була сплачена на час розгляду справи судом. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідач надав відзив на позов, у якому відзначив про безпідставність нарахування відповідачем плати за теплову енергію за період грудня 2008 по лютий 2009 року за тарифами затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008р., № 1780/1 від 25 грудня 2008р., № 128 від 05.02.2009р., які були скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008р., № 65/2009 від 03.02.2009р., № 76/2009 від 09.02.2009р. і просив зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення боргу за період з грудня 2008р. по лютий 2009р. на 515, 77 грн..

У наданих відповідачем письмових поясненнях зазначено про недоліки здійсненого позивачем розрахунку інфляційних збитків, оскільки розрахунок інфляційної складової боргу проведено без врахування від’ємного значення індексу інфляції за відповідні місяці в періоді прострочення.  

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          22 жовтня 2001р. між АЕК «Київенерго»та ДК УЖГ Оболонського району міста Києва укладено договір № 230022 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з яким постачальник зобовязувався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач (відповідач у справі) зобовязувався отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в договорі.

Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати  теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку № 1, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов’язаний своєчасно сплачувати в терміни та за тарифами зазначеними в додатку № 2.

Відповідно до п.10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 10 додатку № 2 (Тарифи та порядок розрахунків), і такі відповідачем у відношенні суми боргу що виник за період з 01.11.2008р. по 01.09.2011р. порушені.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року (п. 4.1. договору). За п. 4.3 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Поданим позивачем розрахунком, що проведений у відповідності з умовами договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується  факт поставки позивачем відповідачу протягом  спірного періоду за договором теплової енергії на суму 567 534, 84 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію, з урахуванням суми переплати станом на 01.11.2008р. в розмірі 4 014, 02 грн., зарахованої оплати в сумі  485 626, 91 грн. в погашення боргу, який станом на час вирішення спору, за даними позивача складає 77 893, 91 грн..

При цьому, сума боргу в розмірі 9 633, 82 грн. згідно представленої суду довідки про надходження коштів, що ведеться по особовому рахунку № 230022 була погашена відповідачем протягом вересня 2011р., тобто до звернення позивача з позовом до суду.

За розглядом спору, зокрема по сумі, що була сплачена на дату звернення з позовною заявою (06.10.2011р.), провадження у справі не може бути припиненим, оскільки заявлення таких вимог при поданні позову свідчить про завищення позивачем розміру позовних вимог та є наслідком відмови у задоволенні позову в цій частині.

Підставами для припинення провадження у справі, у зв’язку з відсутністю предмету спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), зокрема є припинення існування предмета спору, а в даному випадку по сумі боргу 9 633, 82 грн. права позивача не були порушені станом на 06.10.2011р. (дата звернення до суду з позовом за яким порушено провадження у справі 17/381) через сплату боргу відповідачем, відповідно спір заявлений на розгляд суду в цій частині вже не може бути припинений, розгляд таких вимог здійснюється судом по суті.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

У спірному періоді для нарахування плати за  відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно Розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), постанови НКРЕ, інформація щодо встановлених тарифів залучена до справи.

При цьому, суд враховує, що для нарахування вартості спожитої теплової енергії у грудні 2008р. –лютому 2009р. позивачем застосовувались тарифи згідно Розпоряджень КМДА № 1662 від 27.11.2008р., № 1780/1 від 25.12.2008р., № 128 від 05.02.2009р..  

Згідно з Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008р., № 65/2009 від 03.02.2009р., № 76/2009 від 09.02.2009р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008р. тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р..

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009р. з 10 лютого 2009р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р..

За таких обставин вартість спожитої теплової енергії у грудні 2008р. –лютому 2009р. підлягає перерахунку за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р., на суму 515, 76 грн., що становить різницю в тарифах виходячи з обсягів споживання підтверджених даними обліку позивача.

Зазначена позиція з приводу відсутності підстав для застосування, при розрахунку вартості спожитої теплової енергії, тарифів, які скасовані Указами Президента України відповідно 1199/2008 від 24 грудня 2008р., 65/2009 від 3 лютого 2009р., № 76/2009 від 09 лютого 2009р. викладена і у Постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2010р. у справі 42/380.

З урахуванням умов договору (додаток № 2) строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі,  з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 77 378, 15 грн. (77 893, 91 грн. –515, 76 грн. (різниця в тарифах)), що виник в періоді з 01.11.2008р. по 01.09.2011р. (при врахуванні отриманих оплат).

          Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи пояснення відповідача з приводу здійсненого розрахунку нарахування інфляційних збитків, суд погоджується з необхідністю врахування від’ємного значення індексу інфляції при розрахунку інфляційної складової боргу, оскільки положення ст. 625 ЦК України передбачають сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тобто і з урахуванням періодів в яких індекс інфляції був менше 100.

Сума інфляційних нарахувань за розрахунком відповідача становить 12 597, 97 грн., та підлягає стягненню згідно даного позову у вказаній сумі.

За прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії, сума нарахованих 3% річних становить суму 5 134, 83 грн., при розрахунку у відношенні заборгованості з урахуванням різниці в тарифах по сумі 515, 76 грн..

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1 088, 48 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1 152, 29 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району у м. Києві (04213, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда 57, ідент. код 05757498) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(на рахунок 260070130718 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627; 01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідент. код юрид. особи 00131305) 77 378, 15 грн. (сімдесят сім тисяч триста сімдесят вісім гривень 15 копійок) боргу за спожиту теплову енергію.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району у м. Києві (04213, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда 57, ідент. код 05757498)  на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(на рахунок 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк»МФО 322669, ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763) 12 597, 97 грн. (дванадцять тисяч п’ятсот дев’яносто сім гривень 97 копійок) інфляційних збитків, 5 134, 83 грн. (п’ять тисяч сто тридцять чотири гривні 83 копійки) 3% річних,  1 152, 29 грн. (одну тисячу сто п’ятдесят дві гривні 29 копійок) судових витрат.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 05.12.2011