Рішення

від 05.12.2011 по справі 36/358

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/358

05.12.11

За позовом Приватного підприємства “Смальта”

До  Товариства з обмеженою відповідальністю  “КСК –Блок”

Про  стягнення 448 640, 99 грн.

Суддя Трофименко  Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:     ОСОБА_1 –дов. № б/н від 27.10.2011 р.

                         ОСОБА_2 –дов. № б/н від 27.10.2011 р.  

від відповідача: не з’явились

Обставини справи :

На розгляд  Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства “Смальта” до Товариства з обмеженою відповідальністю  “КСК –Блок” про стягнення відповідно до договору № 101 від 30.12.2008 р. заборгованості в розмірі 360 800, 00 грн., пені в розмірі 19 306, 08 грн., 3 % річних в розмірі 17 316, 99 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 51 217, 20 грн.  Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем  умов вищезазначеного договору щодо оплати послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 р. порушено провадження у справі № 36/358, розгляд якої призначено у судовому засіданні  на 16.11.2011 р. за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2011 р. розгляд даної справи відкладено на 05.12.2011 р. у зв’язку з нявкою у судове засідання представника відповідача.

У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 05.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2008 р.  між Приватним підприємством «Смальта»(далі-виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю  “КСК –Блок” (далі –замовник) укладено договір № 101, за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов’язання по підтриманню порядку, охороні приміщень та майна замовника на об’єкті Будівництво Міського кладовища для  тварин у складі колумбарію з могильником для захоронення тварин, крематорій, АТП, та господарські приміщення, що розташований біля ТЕЦ 6 у Деснянському районі м. Києва на умовах і в порядку, передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість послуг виконавцем визначається виходячи з кількості відпрацьованих  людино-годин і складає суму, яка визначена в додатку № 1 (Протокол погодження про розмірі домовленої вартості за надання послуг по охороні) до цього договору. Оплата послуг охорони здійснюється відповідно до додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.2. договору вартість послуг є комерційної таємницею і розголошенню не підлягає, збитки, пов’язані із розголошенням сторонами конфіденційної інформації, що стосується виконання заходів охорони, відшкодовується згідно з чинним законодавством. За несвоєчасну або неповну оплату послуг з охорони замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що фактичне виконання виконавцем робіт фіксується сторонами у двосторонньому «Акті прийому-передачі наданих послуг».

Пунктом 8.2 договору передбачено, що оплату послуг замовник здійснює за поточний місяць  не пізніше 7-го числа наступного місяця у відповідності із рахунком фактурою, який поданий виконавцем.

Відповідно до п. 9.1. договору цей договір вступає в силу з 01.01.2009 р. до 31.12.2009 р.

Згідно з п. 9.4. договору якщо за 15 діб до закінчення терміну дії дійсного договору, жодна із сторін не сповістила письмово іншу сторону  про розірвання договору, він вважається продовженим терміном на обмеження кількості пролонгації.

Додатком №  1 до договору № 101 від 30.12.2008 р. сторони погодили розмір домовленої вартості  за надані виконавцем послуги по договору на суму 16 400, 00 грн. за місяць.

Крім того, сторони погодили, що перед проведенням оплати сторони підписують «Акт прийому передачі наданих послуг». Оплату послуг замовник здійснює за поточний місяць, у термін не пізніше 7-го числа наступного місяця у відповідності з рахунком фактурою, який поданий виконавцем.

31.12.2009 р. між Приватним підприємством «Смальта»(далі-виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю  “КСК –Блок” (далі –замовник) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 101 від 30.12.2008 р. за умовами якої сторони домовились п. 8.2. договору викласти в такій редакції: «8.2. Оплату послуг замовник здійснює шляхом передплати за поточний місяць не пізніше 7- го числа поточного місяця у відповідності із рахунком фактурою, який буде наданий виконавцем.

Крім того, сторони домовились, що у додатку № 1 до договору «Протокол погодження про розмір домовленої вартості  за надання послуг з охорони», вважати вірним суму  8200, 00 грн.

Також,сторони підтверджують, що за загальна сума заборгованості за надані послуги станом 07.01.2010 р. становить 196 800, 00 грн. без урахування пені.

Відповідно до п. 1.5. додаткової угоди № 1 ця угода набирає чинності 01.01.2010 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умови договору № 101 від 30.12.2008 р.  щодо оплати за послуги у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 360 800, грн. з січня 2009 р. до серпня 2011 р.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору № 101 від 30.12.2008 р.   заборгованість з оплати послуг в розмірі 360 800, грн. з січня 2009 р. до серпня 2011 р., пеню в розмірі 19 306, 08 грн., 3 % річних в розмірі 17 316, 99 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 51 217, 20 грн.  

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного договору № 101 від 30.12.2008 р.,  суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором про надання послуг, який відповідає вимогам статті 901 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Приймаючи до уваги, що сторони у встановленому договором порядку не висловили своїх заперечень проти продовження строку дії договору, суд приходить до висновку, що договір № 101 від 30.12.2008 р.  був автоматично пролонгований сторонами  на кожний наступний рік.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що фактичне виконання виконавцем робіт фіксується сторонами у двосторонньому «Акті прийому-передачі наданих послуг».

З матеріалів справи вбачається, що акти прийому-передачі наданих послуг відповідно до договору № 101 від 30.12.2008 р. за період з лютого до серпня 2011 р. не підписанні в двосторонньому порядку, а відтак - суд не може дійти беззаперечного висновку, що виконавцем фактично виконані послуги відповідно до договору № 101 від 30.12.2008 р.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з’явився,  відсутність у нього заборгованості перед позивачем  станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови  договору до договору № 101 від 30.12.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.  

Між тим, суд зазначає, що оскільки акти прийому-передачі наданих послуг відповідно до договору № 101 від 30.12.2008 р. за період з лютого до серпня 2011 р. не підписанні в двосторонньому порядку, у відповідача не виникло обов’язку щодо   оплати послуг за вказаний період.

За таких обставин підлягає стягненню з відповідача відповідно до договору № 101 від 30.12.2008 р.заборгованість з оплати послуг за період з січня 2009 р. до січня  2011 р.  в розмірі 303 400, 00 грн.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором № 101 від 30.12.2008 р., позивач просить суд стягнути з останнього пеню в розмірі 19 306, 08 грн. за період з 07.02.2009 р. до 26.11.2011 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштівДоговірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов’язання, то вимога позивача про стягнення з нього пені  визнається правомірною.

Проте, перерахувавши розмір суми заявленої до стягнення пені, судом  встановлено, що позивач застосував помилку в періоді її розрахунку.

За таких обставин підлягає стягненню з відповідача за неналежне виконання своїх зобов’язань за договором № 101 від 30.12.2008 р.  пеня в розмірі  4 191, 84  грн. за період з 08.02.2009 р. до 08.08.2009 р.

Також, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань відповідно за договором № 101 від 30.12.2008 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 17 316, 99 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 51 217, 20 грн.  

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, перерахувавши розмір сум заявлених  до стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, судом  встановлено, що позивач застосував помилку в їх розрахунку.

За таких обставин підлягає стягненню з відповідача за неналежне виконання своїх зобов’язань за договором № 101 від 30.12.2008 р.  3 % річних в розмірі  16 591, 12  грн. за період з 08.02.2009 р. до 08.10.2011 р.  та інфляційні нарахування в розмірі 45 444, 40 грн. з 08.02.2009 р. до 08.10.2011 р.  

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 369 627, 36 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства “Смальта”задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  “КСК –Блок”  (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А, код 31283761), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Приватного підприємства “Смальта” (03048, м. Київ, вул. Івана Пулюя, буд 1-а, кв. 115, код 33153669) заборгованість  в розмірі 303 400 (триста три тисячі чотириста) грн.  00   коп., пеню в розмірі 4 191  (чотири тисячі сто дев’яносто одна) грн. 84 коп., 3 % річних в розмірі 16 591 (шістнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто одна) 12 коп., інфляційні нарахування в розмірі 45 444 (сорок п’ять тисяч чотириста сорок чотири) 40 коп.,  3 696  (три тисячі шістсот дев’яносто шість)  грн. 27 коп. державного мита та  194 (сто дев’яносто чотири) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

            Суддя

                                                                          Трофименко Т.Ю.

                                        Повний текст рішення складений: 06.12.2011 р.