Постанова

від 19.08.2008 по справі 6/683

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/683

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.08.2008                                                                                           № 6/683

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Малетича  М.М.

 За участю представників:

 від позивача - Городенко Я.В., Ухань Л.М.

 від відповідача - Шевчук О.А.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Держпостачання"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.02.2008

 у справі № 6/683  

 за позовом                               Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами

 до                                                   Державного підприємства "Держпостачання"

 про                                                  стягнення 17411549,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Держпостачання»про стягнення 17 411 549,32 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 6/683 від 21.02.2008 р. позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з державного підприємства «Держпостачання» (м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 51/2, рахунок 26006000001072 в Київській філії АБ «Факторіал-Банк» м. Києва, МФО 380258, рахунок 26003010003210 в Київській філії ВАТ КБ «Південкомбанк» м. Києва, МФО 320876, рахунок 260047813 у ВАТ АБ «Укргазбанк» у місті Києві, МФО 320478, рахунок 260073012238 у філії АКБ «Золоті ворота» у місті Києві, МФО 300238, код 32708878) на користь державного видавництва «Преса України» Державного управління справами (м. Київ, пр-т Перемоги, 50, рахунок 26000101014669 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, код 05905668) 1741549,32 грн. основного боргу, 17415,49 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся  до Київського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою,  в якій просить  рішення  скасувати та прийняти нове рішення, яким у повному обсязі відмовити в задоволенні позовних вимог Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального  права.

Зокрема заявник посилається на те, що договір стягнення боргу за яким є предметом спору є неукладеним; позивач не мав права звертатись до суду з позовом до завершення процедури досудового врегулювання спору, а також, що у направлених на момент розгляду спору судом позивачем відповідачу вимогах і претензіях розмір заборгованості за договором відрізняється від розміру заборгованості, заявленого до стягнення у позові.

Позивач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 2004 року в господарському віданні відповідача знаходяться окремі об'єкти та приміщення, які були вилучені у позивача, розташовані на території та в будівлях цілісного майнового комплексу (який перебуває на балансі позивача) Друкарня № 2 за адресою м. Київ, вул. А. Барбюса, 51/2, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від державного підприємства «Дніпро» до державного підприємства «Держпостачання» на праві повного господарського відання, який затверджено Державним управлінням справами, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

При користуванні належними відповідачу об'єктами та приміщеннями відповідач також використовує майно позивача, яке знаходиться на балансі останнього і ним утримується, а саме: територію двору Друкарні № 2 (проїзд, прохід у приміщення відповідача, паркування автомобілів); огорожу території, пости вахтової служби, охорону приміщень, інженерні комунікації, сміттєпроводи тощо, тамбури, вестибюлі, сходи, коридори, холи, місця загального користування, системи протипожежного захисту.

25.06.2005 року між сторонами відповідно до пп. б) п. 2 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1482  від 21.09.1998, було укладено договір про спільне користування та утримання будинку та при будинкової території.

Відповідно до п.3.3.1 договору позивач зобов'язався надавати відповідачу можливість користуватися майном, яке перебуває на балансі позивача, що забезпечує функціонування закріплених за відповідачем об'єктів, а відповідач зобов'язався щомісячно відшкодовувати позивачу вартість експлуатаційних витрат по утриманню цього майна, комунальних послуг та витрат по оплаті податку на землю у встановлених цим договором розмірах (п.п. 3.4.8, 5.1.-5.3 договору).

Договором від 25.06.2005 визначено перелік майна у спільному користуванні (розділ про визначення термінів), предмет договору (п. 1.1), площа об'єктів, що належать відповідачу за адресою: м. Київ, вул. А. Барбюса, 51/2 (додаток 1), сума експлуатаційних витрат позивача на 1 кв. м. площі об'єктів відповідача, що підлягає сплаті за поточний місяць (додаток № 2), розрахунок суми відшкодування податку на землю за місяць (додаток 3), строк дії договору (розділ 7), а ткож укладено у письмовій формі – у формі єдиного документа з трьома додатками – безпосередньо текст договору та додатки №№ 1, 2, 3. Текст договору та додатки підписані зі сторони позивача директором Олійником В.Г., зі сторони відповідача – директором Іщенком М.В., підписи скріплені печатками сторін.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди з усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Правочин, який вчиняє юридична особа  підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками (абз. 2 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір від 25.06.2005 відповідно до наведених вимог законодавства містить передбачені законодавством та запропоновані сторонами при його укладанні істотні умови, складений у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, а відтак є укладеним. Як вбачається з матеріалів справи, факт укладання договору від 25.06.2005 підтверджується листами відповідача № 358 від 28.07.2006 та № 414 від 18.09.2006, в яких містяться посилання на договір від 25.06.2005 та на додатки до цього договору, а також висловлена пропозиція про внесення змін до цього договору. До того ж у матеріалах справи є копія розписки про отримання у позивача працівником відповідача копії вказаного Договору від 25.06.2005.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємствам мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Таким чином, вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору, який виник між сторонами є правом, а не обов'язком позивача.

Умовами договору від 25.06.2005 передбачено зобов'язання відповідача відшкодовувати позивачу експлуатаційні витрати, вартість комунальних послуг та витрати по оплаті податку на землю. Розмір частки експлуатаційних витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу розраховується, виходячи з питомої ваги долі відповідача у нерухомому майні, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 51/2, і конкретний розмір частки експлуатаційних витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу, зазначено в додатку № 2 до договору у розмірі 9,60 грн. (без ПДВ) на 1 кв. метр об'єктів нерухомого майна, що належить відповідачу. Загальна площа майна, що належить відповідачу зазначена у додатку № 1 до договору, який скріплено підписами і печатками сторін. Отже, виходячи з цих додатків, розраховується сума експлуатаційних витрат, яка, згідно з п. 5.1 Договору, повинна сплачуватись відповідачем щомісячно до 10 числа, та складає 5291,57 грн. (з урахуванням ПДВ).

У договорі допускається визначення порядку розрахунку ціни (ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач підтвердив той факт, що сума експлуатаційних витрат за заявлений у позові період ним не сплачувалась. Отже, основний борг відповідача перед позивачем за період з жовтня 2004 по вересень 2007  по оплаті експлуатаційних витрат складає 1551052,8 грн., а позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до п. 5.3 договору від 25.06.2005 відповідач відшкодовує позивачу плату за землю пропорційно площі частини будинку відповідача, окремих об'єктів відповідача та території, що використовується відповідачем, протягом п'яти банківських днів з дня отримання відповідної письмової вимоги позивача шляхом перерахування окремим платіжним дорученням вказаної грошової суми на банківський рахунок позивача. В платіжному дорученні обов'язково визначається вид платежу. Розмір суми відшкодування плати за землю визначено в підписаному сторонами додатку 3 до Договору від 25.06.2005 – 4409,64 грн. (без ПДВ).Позивач звертався до відповідача з вимогами про відшкодування сплаченого  податку на землю листами від 20.07.2006 № 103-679к, від 05.10.2006 № 103-1034к, від 04.01.2007 № 103-2к, від 12.01.2007 № 103-26к, від 15.08.2007 № 103-680), однак відповідач у строк, встановлений п. 5.3. договору від 25.06.2005, витрат позивача по оплаті податку на землю за ту частину земельної ділянки, якою користується, не сплатив. Заявлена позивачем до стягнення сума відшкодування податку на землю за ту частину земельної ділянки, якою користується відповідач, не є за своєю природою податком. Відповідно до наданих позивачем довідок позивач самостійно виконує свої зобов'язання зі сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. На підставі Договору від 25.06.2005 у відповідача виникло господарське зобов'язання відшкодовувати позивачу лише частину податку на землю за земельну ділянку по вул. А. Барбюса, 51/2, якою фактично користується відповідач. Відповідно до ст. 360 ЦК України до витрат на утримання майна, які підлягають пропорційному розподілу між співвласниками майна, включаються також витрати на оплату податків, зборів (обов'язкових платежів).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Таким чином, відшкодування податку на землю є господарським зобов'язанням, а отже сума відшкодування витрат по оплаті податку на землю підлягає стягненню з відповідача у заявленому обсязі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, в даному випадку, апелянтом  всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2008 року у справі № 6/683 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

          У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Державного підприємства «Держпостачання» підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2008 року у справі № 6/683 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Держпостачання»- без задоволення.    

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Малетич  М.М.

 26.08.08 (відправлено)