Рішення

від 06.12.2011 по справі 2/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/185

06.12.11

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»

про    стягнення заборгованості

                                                                                                                    Суддя   Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача:        Півень Д.О.

Від відповідача:    Поприч О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві (надалі відповідач) 33687,54 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 9305,11 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 2849,69 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 240573 від 21.11.2001р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2011р. становила 33687,54 грн.. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідач надав письмові пояснення по справі, у яких зазначив про недоліки здійсненого позивачем розрахунку інфляційних збитків, оскільки розрахунок інфляційної складової боргу проведено без врахування від'ємного значення індексу інфляції за відповідні місяці в періоді прострочення.  

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.  

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          21 листопада 2001р. між АЕК “Київенерго” та КП “Служба замовника житлово-комунальних  послуг”Оболонського району у м. Києві укладено договір № 240573 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з яким постачальник зобовязувався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач (відповідач у справі) зобов'язувався отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в договорі.

Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати  теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку № 1, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати в терміни та за тарифами зазначеними в додатку № 2.

Відповідно до п.10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 10 додатку № 2 (Тарифи та порядок розрахунків), і такі відповідачем у відношенні суми боргу що виник за період з 01.10.2008р. по 01.09.2011р. порушені.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.09.2011р. борг відповідача складав 33687,54 грн.

При цьому сума боргу в розмірі 7370,43 грн. згідно представленої суду довідки про надходження коштів по особовому рахунку № 240673 була погашена відповідачем протягом вересня 2011р. тобто до звернення позивача з позовом до суду.

За розглядом спору, в тому числі по сумі, що була сплачена на дату звернення з позовною заявою (06.10.2011р.), провадження у справі не може бути припиненим, оскільки заявлення таких вимог при поданні позову свідчить про завищення позивачем розміру позовних вимог та є наслідком відмови у задоволенні позову в цій частині.

Підставами для припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), зокрема є припинення існування предмета спору, а в даному випадку по сумі боргу 7370,43 грн. права позивача не були порушені станом на 06.10.2011р. (дата звернення до суду з позовом за яким порушено провадження у справі 2/185) через сплату боргу відповідачем, відповідно спір заявлений на розгляд суду в цій частині вже не може бути припинений, розгляд таких вимог здійснюється судом по суті.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З урахуванням умов договору (додаток № 2) строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі,  з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 26371,11 грн., що виник в періоді з 01.10.2008р. по 01.09.2011р. (при врахуванні отриманих оплат).

У вказаному періоді для нарахування плати за  відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно Розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), постанови НКРЕ, інформація щодо встановлених тарифів залучена до справи.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи пояснення відповідача з приводу здійсненого розрахунку нарахування інфляційних збитків, суд погоджується з необхідністю врахування від'ємного значення індексу інфляції при розрахунку інфляційної складової боргу, оскільки положення ст. 625 ЦК України передбачають сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тобто і з урахуванням періодів в яких індекс інфляції був менше 100.

Сума інфляційних нарахувань за розрахунком відповідача становить 7443,71 грн., та підлягає стягненню згідно даного позову у вказаній сумі.

За прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії, сума нарахованих позивачем 3% річних у розмірі 2849,69 грн. є обгрунтованою.

Судові витрати позивача про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

    В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві (04213, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда 57, ідент. код 05757498) на користь Публічного акціонерного товариства в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 26317 (двадцять шість тисяч триста сімнадцять) грн. 11 коп. –боргу за спожиту теплову енергію, 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 71 коп. –інфляційних збитків, 2849 (дві тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 69 коп. –3 % річних, 366 (триста шістдесят шість) грн. 11 коп. -  державного мита 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

     Суддя                                                       І.О. Домнічева

                                                                                 Повне рішення складено 09.12.2011р.