Постанова

від 08.12.2011 по справі 2/185

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11                                                                                           Справа  № 2/185

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Данко Л.С.

                                                                                Дубник О.П.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробнича фірма «Пролісок»від 22.04.2011р.

на рішення          Господарського суду Львівської області від 11.04.2011р.

у справі           № 2/185

за позовом           Приватного підприємства «Виробнича фірма «Пролісок»(далі ПП «ВФ «Пролісок»), м. Дрогобич Львівської області

до відповідача 1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (далі РВ ФДМ України по Львівській області), м. Львів

до відповідача 2 Науково-виробничого закритого акціонерного товариства «Плесо»(НВ ЗАТ «Плесо»), м. Дрогобич Львівської області

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Приватного підприємства (далі ПП) «Магазин «1000 дрібниць», м. Дрогобич Львівської області

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Дрогобицьке державне комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (далі Дрогобицьке МБТІ та ЕО), м. Дрогобич Львівської області

про           визнання незаконним і скасування Переліку нерухомого майна

за участю представників:          

від позивача           –ОСОБА_2 - директор; ОСОБА_3 –представник;

від відповідача 1          - Жуган І.О. - представник;

від відповідача 2          - Думич Н.Б. - представник;

від третьої особи 1 –Єлізарова О.Ю. –представник;

від третьої особи 2 –не з'явився.

Повна постанова складена 04.01.2012р.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 28  Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Розгляд апеляційної скарги у судових засіданнях відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2011р. у зв‘язку із перебуванням судді (члена колегії) Скрипчук О.С. у відпустці, введено у склад колегії суддів по розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «Виробнича фірма «Пролісок»від 22.04.2011р. на рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2011р. у справі № 2/185 замість судді Скрипчук О.С. суддю Данко Л.С.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції –листів, якими надіслано копії ухвал апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, а також про відкладення розгляду справи), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обов'язковою не визнавалась; клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи від третьої особи 2 суду апеляційної інстанції не поступало, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Дрогобицького ДК МБТІ та ЕО.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.04.2011р. у цій справі, суддя Мазовіта А.Б., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 186, 317, 321, 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що:

-          оспорюваний Перелік конкретизує договір № 42 купівлі-продажу державного майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі»від 11.02.1994р., він підписаний РВ ФДМ України по Львівській області як продавцем по даному договору на письмову вимогу НВ ЗАТ «Плесо»як покупця за цим договором, отже є частиною договору;

-          відповідно до матеріалів інвентаризації та відомості розрахунку будівель, споруд та передавальних пристроїв станом на 01.11.1993р., на балансі Дрогобицького підприємства «Культмеблі»обліковувались об'єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, що в подальшому увійшли до Переліку майна, переданого у власність НВ ЗАТ «Плесо»;

-          як вбачається із витребуваної судом у Дрогобицького МБТІ інвентаризаційної справи на об'єкти, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, в подальшому на підставі договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 07.04.2006р. будинок для виготовлення стелажів (літера А-1), склад для нітропродукції (літера Д-1), склад (літера Ж-1), гараж (літера Г-1) були відчужені ОСОБА_1, а далі на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 24.12.2010р. ОСОБА_1 відчужив вищезгадані об'єкти нерухомого майна Приватному підприємству «Магазин «1000 дрібниць»;

-          спірний перелік конкретизує договір № 42 купівлі-продажу вд 11.02.1994р., а тому є його частиною;

-          право власності позивача на спірне майно не було доведено суду у встановленому порядку належними доказами;

-          відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.11.2010р. та витягу про державну реєстрацію прав №28131218 від 25.11.2010р. позивачу належить на праві власності тільки одна нежитлова будівля під літ.А-2, площею 246 кв. м. без будь-яких інших приналежних до неї будівель чи споруд. Вищевказана будівля була передана позивачу у власність ОСОБА_2 як внесок до статутного фонду, при цьому ОСОБА_2 на підставі договору №247 купівлі-продажу від 20.05.1999р. належала на праві власності також лише одна будівля площею 246 кв. м за адресою АДРЕСА_1; у вказаному договорі купівлі-продажу будівлі відсутня інформація про наявність інших будівель чи споруд –приналежностей до нежитлової будівлі під літ.А-2;

-          відповідно до матеріалів інвентаризації та відомості розрахунку будівель, споруд та передавальних пристроїв станом на 01.11.1993р., на балансі Дрогобицького підприємства «Культмеблі»обліковувалось об'єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, що в подальшому увійшли до переліку майна, переданого у власність НВ ЗАТ «Плесо», зокрема, будинок для виготовлення стелажів, склад для нітропродукції, склад металевий, гараж металевий та естакада для миття машин.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «ВФ «Пролісок», позивач у справі, подало апеляційну скаргу та пояснення (додаткові обгрунтування до апеляційної скарги), в яких просить апеляційну скаргу задоволити, рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2011р. у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовільнити повністю.

Скаржник посилається на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушенням та неправильним застосування норм матеріального і процесуального права.

Також скаржник відзначив зокрема, що:

- відповідно до п.16 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 158 від 2 березня 1993р., при інвентаризації основних засобів перевіряється наявність технічних паспортів або їх технічної документації; при відсутності цих документів інвентаризаційна комісія повинна була скласти і оформити належним чином нові; оскільки за даними БТІ про спірні будівлі не було жодних відомостей, отже не було технічних паспортів і вони не могли бути включені в інвентаризаційний опис, складений в ході приватизації Дрогобицького підприємства «Культмеблі»;

- таким чином, Дрогобицьким МБТІ без жодних правовстановлюючих документів 22.12.1999р. зареєстровано право власності НВАТ «Плесо»на спірні будівлі по АДРЕСА_1;

- Дрогобицьке МБТІ не мало права реєструвати право власності НВАТ «Плесо»на такі будівлі на підставі договору купівлі-продажу № 42 від 11.02.1994р., оскільки за даним договором було відчужено не дані будівлі, а цілісний майновий комплекс ДП «Культмеблі»по вул. Індустріальній, 1 у м. Дрогобичі і у ньому немає жодних вказівок на конкретні об'єкти нерухомого майна із зазначенням їх характеристик, зокрема, площі.

НВ ЗАТ «Плесо», відповідач 2 у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2011р. у справі № 2/185 без змін, а апеляційну скаргу ПП «ВФ «Пролісок»- без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення.

01 червня 2011 року апеляційному господарському суду від представника позивача надійшло клопотання про: 1) витребування в Дрогобицького МБТІ матеріали інвентаризаційної та реєстраційної справ на всі будівлі по вул. Індустріальній, 3 у м. Дрогобичі, де знаходиться цілісний майновий комплекс Дрогобицького підприємства «Культмеблі», що був предметом купівлі-продажу за договором купівлі-продажу № 42 від 11.02.1994р.; 2) призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи; 3) витребування в РВ ФДМ України у Львівській області матеріали оцінки нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, що була предметом договору купівлі-продажу від 20.05.1999р.; 4) залучення до участі у справі як третю особу на стороні відповідача «Дрогобицьке державне комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», яке знаходиться в м. Дрогобичі на пл. Ринок, 25; 5) виклик у судове засідання керівника «Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»для дачі пояснень; 6) витребування в «Дрогобицькому державному комунальному міжміському бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»Книгу №1, в якій під номером 148 є запис від 22 грудня 1999 року про реєстрацію права власності НВАТ «Плесо» на комплекс будівель по АДРЕСА_1, а під № 146 –записи про реєстрацію права на будівлю за цією ж адресою за Дрогобицькою міською радою, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та долучити до матеріалів справи завірені копії відповідних записів; 7) залучення до участі у справі як третю особу ОСОБА_1, який проживає в АДРЕСА_2.

Враховуючи необхідність з'ясування всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання скаржника, зокрема в частині залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача «Дрогобицьке державне комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», яке знаходиться в м. Дрогобичі на пл. Ринок, 25; а також витребування в Дрогобицького МБТІ матеріалів інвентаризаційної та реєстраційної справ на всі будівлі по вул. Індустріальній, 3 у м. Дрогобичі, де знаходиться цілісний майновий комплекс Дрогобицького підприємства «Культмеблі», що був предметом купівлі-продажу за договором купівлі-продажу № 42 від 11.02.1994р., про що 14.07.2011р. та 11.08.2011р. виніс ухвали.

10 жовтня 2011 року апеляційному господарському суду від представника позивача поступило клопотання про витребування в Дрогобицького МБТІ матеріалів інвентаризаційної та реєстраційної справ на домоволодіння по АДРЕСА_1.

Враховуючи необхідність з'ясування всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення клопотання скаржника, а саме витребування в Дрогобицького МБТІ матеріалів інвентаризаційної та реєстраційної справ на домоволодіння по АДРЕСА_1, про що 13.10.2011р. виніс ухвалу.

На виконання вимог ухвал суду апеляційної інстанції від 11.08.2011р. та від 13.10.2011р. у цій справі від Дрогобицького МБТІ та ЕО надійшли інвентаризаційні справи № 7149 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Індустріальна, 3 в м. Дрогобич, та № 652 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно, які були досліджені у судових засіданнях.

Присутні представники учасників судового процесу у судовому засіданні підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі, поясненнях та  відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу у судових засіданнях, суд встановив наступне.

ПП «ВФ «Пролісок»звернулося до господарського суду з позовом до РВ ФДМ України по Львівській області про визнання незаконним та скасування Переліку нерухомого майна, яке передане у власність покупцю Науково-виробничому закритому акціонерному товариству «Плесо»Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області згідно з договором купівлі-продажу №42 від 11.02.1994р.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те зокрема, що відповідно до договору №42 купівлі-продажу державного майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі»від 11.02.1994р. відповідач 1 продав, а відповідач 2 купив державне майно цілісного майнового комплексу Дрогобицького підприємства «Культмеблі». На підставі даного договору відповідач 1 видав Перелік нерухомого майна, переданого у власність покупцю - Науково-виробничому закритому акціонерному товариству «Плесо». У цей Перелік майна, на думку позивача,  незаконно і безпідставно включено ряд об'єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а саме: будинок для виготовлення стелажів, склад для нітропродукції, склад металевий, гараж металевий та естакада для миття машин. Свої порушені  оскаржуваним Переліком права позивач обґрунтовує тим, що до належної йому на праві власності нежитлової будівлі загальною площею 246 кв. м у АДРЕСА_1 як до головної речі приналежністю є спірні нежитлові приміщення, які в подальшому стали власністю НВ ЗАТ «Плесо». Таким чином, позивач просить визнати незаконним та скасувати Перелік нерухомого майна, яке передано у власність покупцю Науково-виробничому закритому акціонерному товариству «Плесо»Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області згідно з договором купівлі-продажу №42 від 11.02.1994р. в частині передачі об'єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а саме: будинку для виготовлення стелажів, складу для нітропродукції, складу металевого, гаража металевого та естакади для миття машин.

Заперечуючи вимоги позивача, відповідач посилається на те зокрема, що повна інвентаризація майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі»проведена відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств і організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993р. №158. Відповідно до матеріалів інвентаризації та відомості розрахунку будівель, споруд та передавальних пристроїв за станом на 01.11.1993р. на балансі Дрогобицького підприємства «Культмеблі»обліковувались об'єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, що в подальшому увійшли до Переліку майна, переданого у власність НВ ЗАТ «Плесо». Відповідно до договору № 42 купівлі-продажу державного майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі», укладеного 11.02.1994р. та Переліку майна, переданого у власність покупцю Науково-виробничому закритому акціонерному товариству «Плесо», у власність йому передано 21 одиницю нерухомого майна, зокрема будинок для виготовлення стелажів, склад для нітропродукції, склад металевий, гараж металевий та естакаду для миття машин, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, відповідач 1 відзначив, що позивач не обґрунтував, яким чином спірний Перелік майна порушує права позивача. Посилання позивача на договір №247 купівлі-продажу будівлі від 20.05.1999р. на думку відповідача 1 не заслуговують на увагу, оскільки вищенаведені об'єкти нерухомого майна не були предметом купівлі-продажу за цим договором.

Також, заперечуючи вимоги позивача відповідач 1 посилається на те зокрема, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.11.2010р. та витягу про державну реєстрацію прав № 28131218 від 25.11.2010р. позивачу належить на праві власності тільки одна нежитлова будівля під літ.А-2, площею 246 кв. м без будь-яких інших приналежних до неї будівель чи споруд. Вищевказана будівля була передана позивачу у власність ОСОБА_2 як внесок до статутного фонду. При цьому ОСОБА_2 на підставі договору № 247 купівлі-продажу від 20.05.1999р. належала на праві власності також лише одна будівля площею 246 кв. м за адресою: АДРЕСА_1. У вказаному договорі купівлі-продажу будівлі нічого не вказано про наявність інших будівель - приналежностей до нежитлової будівлі під літ. А-2.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції, 20.05.1999р. між Представництвом Фонду державного майна України в м. Дрогобичі (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір №247  купівлі-продажу будівлі (т.1, а.с.а.с.21-24), на підставі якого продавець продав, а покупець купив будівлю загальною площею 246 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Покупець придбав вказану будівлю на аукціоні, що був проведений 20.05.1999р. Згідно з Актом оцінки, затвердженим 09.04.1999р. начальником Представництва Фонду державного майна України в м. Дрогобичі, що наведений в додатку №3 до договору купівлі-продажу, початкова ціна продажу на аукціоні становила 7900 грн. Вказаний у цьому договорі об'єкт продано за 28800 грн.

14 липня 1999 року вищевказана будівля була зареєстрована Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки за ОСОБА_2, про що видано реєстраційне посвідчення, яке записане в реєстрову книгу №1 за №146 (т.1, а.с.20).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Статуту Приватного підприємства «Виробнича фірма «Пролісок»(у новій редакції, затвердженій 23.11.2009р. рішенням власника –ОСОБА_2, т.1, а.с.а.с.91-110) для забезпечення діяльності підприємства засновником створено статутний фонд в розмірі 52 835 грн., що відповідає вартості об'єкту нерухомого майна –будівлі виробничого (нежитлового) призначення площею 246 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, який належить засновникові на підставі договору купівлі-продажу №247 (п.4.6 Статуту позивача).

25 листопада 2010 року Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради оформлено позивачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю А-2 загальною площею 246 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.111).

Наказом РВ ФДМ України по Львівській області від 29.09.1993р №280 прийнято рішення про приватизацію Дрогобицького підприємства «Культмеблі».

Відповідно до матеріалів інвентаризації (т.1, а.с.а.с.43-44) та відомості розрахунку будівель, споруд та передавальних пристроїв за станом на 01.11.1993р. (т.1, а.с.31), на балансі Дрогобицького підприємства «Культмеблі»обліковувались об'єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, що в подальшому увійшли до Переліку майна, переданого у власність НВ ЗАТ «Плесо».

Розглянувши результати роботи комісії по інвентаризації та оцінці майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі», Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області видано наказ №379 від 25.11.1993р. «Про затвердження акту оцінки майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі»(т.1, а.с.40).

11.02.1994р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області (продавець) та Науково-виробничим закритим акціонерним товариством «Плесо»(покупець) укладено договір №42 купівлі-продажу державного майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі»(т.1, а.с.а.с.35-37). Відповідно до п.1.1 даного договору майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до Акту передачі. При цьому, згідно з п.1.2 договору, право власності на відчужене майно перейшло до покупця на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 04.02.1994р. №57.

Судом встановлено, що на виконання п.3.1 договору після повного розрахунку за придбаний об'єкт 17.05.1994р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області та Науково-виробничим закритим акціонерним товариством «Плесо»підписано Акт передачі майна державного підприємства (т.1, а.с.38).

На підставі листа НВ ЗАТ «Плесо»від 03.12.2003р. № 163 відповідачем 1 - 11.02.2004р. (т.1, а.с.28) надано Перелік нерухомого майна, переданого у власність Науково-виробничому закритому акціонерному товариству «Плесо»(т.1, а.с.29).

Як вбачається із спірного Переліку, у цьому документі, з-поміж іншого, міститься інформація про передачу НВ ЗАТ «Плесо»об'єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будинку для виготовлення стелажів, складу для нітропродукції, складу металевого, гаража металевого та естакади для миття машин.

Як вбачається з інвентаризаційної справи на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, у подальшому, на підставі договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 07.04.2006р., будинок для виготовлення стелажів (літера А-1), склад для нітропродукції (літера Д-1), склад (літера Ж-1), гараж (літера Г-1) були відчужені ОСОБА_1.

Також судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 24.12.2010р. ОСОБА_1 відчужив вищезгадані об'єкти нерухомого майна Приватному підприємству «Магазин «1000 дрібниць».

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у наступному.

Відповідно до п.3.2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998р. №1450, на вимогу юридичних осіб, створених на базі об'єкта, приватизованого як цілісний майновий комплекс шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу державного майна, зданого в оренду з викупом, або на вимогу покупців цих об'єктів державний орган приватизації видає їм Перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу, тобто цей Перелік є актом, який породжує певні правові наслідки і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Як вбачається зі змісту статті 4 Цивільного кодексу Української РСР, у редакції 1963 року, та статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з угод, з адміністративних актів та інших підстав, з якими Закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Оспорений Перелік конкретизує договір №42 купівлі-продажу державного майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі»від 11.02.1994р., він підписаний Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області як продавцем по вищезгаданому договору на письмову вимогу НВ ЗАТ «Плесо»як покупця за цим договором, отже є частиною цього договору №42 купівлі-продажу державного майна.

Зміна чи припинення існуючих правовідносин є одним із способів захисту цивільних прав. Цивільне законодавство передбачає можливість подання позовів про зміну чи припинення право відношень (ст.16 ЦК України).

Аналогічної позиції дотримується також і Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 18.02.2003р. по справі №4/2/282д.

Відповідно до ст.317 ЦК України лише власникові належать право володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Згідно із ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, первинним обов'язком позивача є доведення насамперед його права власності на спірне майно, лише після чого останній вправі доводити відсутність правових підстав у відповідача чи третьої особи для володіння цим майном.

Як встановлено судом, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від  25.11.2010р. (т.1, а.с.111) та витягу про державну реєстрацію прав № 28131218 від 25.11.2010р. (т.1, а.с.112) позивачу належить на праві власності тільки одна нежитлова будівля під літ.А-2, площею 246 кв. м без будь-яких інших приналежних до неї будівель чи споруд.

Вищевказана будівля була передана позивачу у власність ОСОБА_2 як внесок до статутного фонду. При цьому ОСОБА_2 на підставі договору №247 купівлі-продажу від 20.05.1999р. належала на праві власності також лише одна будівля площею 246 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.

У вищевказаному договорі купівлі-продажу будівлі відсутня інформація про наявність інших будівель чи споруд - приналежностей до нежитлової будівлі під літ.А-2.

Відповідно до ст.132 Цивільного кодексу УРСР приналежністю є річ, яка призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.

Відповідно до ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з наведених норм законодавства, і приналежність, і головна річ, є фізично самостійними об'єктами (предметами). Визнання речі приналежністю викликане не її властивостями, а характером відносин, що виникають із приводу призначення речі. Приналежність завжди є самостійним предметом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у тому зокрема, що з документів, що містяться в інвентаризаційній справі на об'єкти, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, не вбачається, що будинок для виготовлення стелажів (літера А-1), склад для нітропродукції (літера Д-1), склад (літера Ж-1), гараж (літера Г-1) та естакада для миття машин можна вважати приналежностями головної речі у цьому випадку, нежитлової будівлі під літ.А-2, площею 246 кв. м., з огляду на наступне.

Зокрема, відповідно до довідки-характеристики № 288 від 09.02.1998р. (арк. інвент. справи 37), виданої Дрогобицькій міській раді з метою відчуження будинку, за Дрогобицькою міською радою було зареєстровано нежилий будинок за АДРЕСА_1. У п.п.2, 3 короткої технічної характеристики будівель і споруд вказано ідентифікуючі ознаки даної будівлі: літер по плану садибної ділянки - А-2; назва будівлі - адмінкорпус; розмір нежилої площі - 246 кв. м; рік будівництва - 1914. Крім цього, як зазначено в п.2 приміток даної довідки-характеристики по заяві власника відчужується адмінкорпус А-2 нежилою площею 246 кв. м. Як вже було встановлено, саме ця будівля і була предметом договору №247 купівлі-продажу від 20.05.1999р.

Як вже було зазначено вище, відповідно до Акту оцінки, затвердженого 09.04.1999р. начальником Представництва Фонду державного майна України в м. Дрогобичі, що наведений в додатку № 3 до договору купівлі-продажу №247, початкова ціна об'єкта продажу за цим договором на аукціоні становила 7900 грн. Слід зазначити, що відповідно до розділу «Додатки до договору»договору №247 купівлі-продажу від 20.05.1999р., невід'ємним додатком до даного договору є сам акт оцінки вартості об'єкта приватизації.

Проте позивач, доводячи суду свою позицію щодо належності спірних будівель в якості приналежностей до нежитлової будівлі під літ.А-2, не подав суду матеріали оцінки нежитлової будівлі площею 246 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, що була предметом договору №247 від 20.05.1999р.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»в редакції, яка була чинною на момент укладення договору № 42 купівлі-продажу державного майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі», до покупця, який придбав на аукціоні, конкурсі об'єкт приватизації, переходить право володіння, користування і розпорядження цим об'єктом з моменту удару молотка ліцітатора або підписання протоколу засідання конкурсної комісії про визначення остаточного переможця, при викупі підприємства - з дати прийняття органом приватизації рішення про викуп. Згідно частини 1 статті 25 даного Закону право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації.

Крім того, договір №42 купівлі-продажу державного майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі», укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області та Науково-виробничим закритим акціонерним товариством «Плесо», за станом на момент вирішення спору судом першої інстанції був чинним, ніким не оскаржений, не розірваний у визначеному законом порядку та не визнаний недійсним у судовому порядку.

Також, як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»наказом Регіонального відділення ФДМ України по Львівській області від 29.09.1993р. № 280 прийнято рішення про приватизацію Дрогобицького підприємства «Культмеблі». Наказом РВ ФДМ України по Львівській області від 02.11.1993р. № 349 визначено спосіб приватизації ДП «Культмеблі»- продаж за некомерційним конкурсом.

Повна інвентаризація майна вищевказаного підприємства проведена відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою КМ України від 02.03.1993р. №158. Відповідно до матеріалів інвентаризації та відомості розрахунку будівель, споруд та передавальних пристроїв за станом на 01.11.1993р., на балансі Дрогобицького підприємства «Культмеблі»обліковувалось об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, що в подальшому увійшли до переліку майна, переданого у власність НВ ЗАТ «Плесо», зокрема, будинок для виготовлення стелажів, склад для нітропродукції, склад металевий, гараж металевий та естакада для миття машин.

За результатами роботи комісії по інвентаризації та оцінці майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі»РВ ФДМ України по Львівській області видано наказ № 379 від 25.11.1993р. «Про затвердження акту оцінки майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі».

На виконання вищезгаданого наказу 11.02.1994р. між РВ ФДМ України по Львівській області (продавець) та Науково-виробничим закритим акціонерним товариством «Плесо»(покупець) укладено договір №42 купівлі-продажу державного майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі». Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 1.1 договору майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до Акту передачі.

Як вбачається з інвентаризаційного опису №1 основних засобів (т.1, а.с.а.с.43-44), серед інших в ньому містяться дані щодо наступних об'єктів: цех по виготовленню стелажів (інв.№000305), склад для зберігання нітропродукції (інв.№000310), склад металевий (інв.№000312), гараж металевий (інв.№000313). Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у тому, що тотожність інвентарних номерів вказаних об'єктів, незважаючи на описку у адресі вказаних будівель, дозволяє зробити висновок, що до спірного Переліку були включені саме ті об'єкти нерухомого майна, які попередньо обліковувались на балансі Дрогобицького підприємства «Культмеблі», а в подальшому були оцінені та відчужені НВ ЗАТ «Плесо»відповідно до договору № 42 від 11.02.1994р.

З огляду на наведене місцевий господарський суд правильно зазначив, що згідно з ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Проте, в недотримання цієї норми позивачем не обґрунтовано, яке матеріальне право чи інтерес позивача порушене діями відповідача 1.

Позивач посилається на договір № 247 купівлі-продажу будівлі від 20.05.1999р., укладений між Представництвом Фонду державного майна України в м. Дрогобичі та ОСОБА_2, предметом якого є нежитлова будівля загальною площею 246,0 кв. м за адресою АДРЕСА_1. Проте, будинок для виготовлення стелажів, склад для нітропродукції, склад металевий, гараж металевий та естакада для миття машин, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, не є предметом купівлі-продажу за цим договором.

У свою чергу, нежитлова будівля загальною площею 246,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 не була включена до Переліку майна, переданого у власність відповідачу-2.

Щодо клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, то суд апеляційної інстанції відмовив у його задоволенні з тих же підстав, що і суд першої інстанції. (з огляду на наступне).

Згідно з ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Як зазначається у п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. №01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз»судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Судова експертиза не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Господарський суд не вправі порушувати перед судовим експертом питання суто правового характеру, які мають вирішуватись самим судом. Також суд не повинен призначати судову експертизу для з'ясування документованих або публічно оголошених в установленому порядку відомостей про об'єкти, події та явища, оскільки суд може одержати або витребувати ці відомості від сторін спору чи інших учасників судового процесу.

Однак коло питань, які позивач просив суд поставити на вирішення судової експертизи, не стосується встановлення даних, що входять до предмету доказування у цій справі. Позивачем в заявленому клопотанні не обґрунтовано, яким чином відомості, на встановлення яких і просить позивач призначити судову експертизу, можуть вплинути на предмет доказування у цій справі, спростувати чи довести факти, що є предметом дослідження судом.

Суд також відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_1, оскільки у клопотанні про його залучення позивач не обґрунтував, яким чином рішення суду у цій справі може вплинути на його права або обов'язки щодо однієї із сторін спору. Також і суд не вважає, що  рішення суду у цій справі може вплинути на його права або обов'язки щодо однієї із сторін спору.

Щодо клопотань позивача про виклик в судове засідання керівника Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки для дачі пояснень та витребування в Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки Книги №1, то такі не підлягають до задоволення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, за клопотаннями позивача як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції витребовував з Дрогобицького МБТІ матеріали інвентаризаційної та реєстраційної справ на всі будівлі по АДРЕСА_1. Вказані матеріали надійшли на адресу суду та були предметом дослідження у ході судових засідань у цій справі. Вищезгадані матеріали інвентаризаційної та реєстраційної справи не містять документів, які б потребували пояснень з боку керівника Дрогобицького МБТІ та ЕО. Крім того, позивачем не обґрунтовано суду, які саме пояснення і щодо яких обставин має дати керівник Дрогобицького МБТІ. Також, позивачем не наведено обґрунтування необхідності витребування з Дрогобицького МБТІ Книги №1 та не зазначено, які саме обставини справи даний доказ може довести чи спростувати.

Щодо клопотання позивача про витребування у РВ ФДМ України по Львівській області матеріалів оцінки нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, що була предметом договору купівлі-продажу від 20.05.1999р., суд відмовив у задоволенні цього клопотання оскільки позивачем не обгрунтовано неможливість самостійного подання цих документів, зважаючи і на те, що директор позивача був стороною вищезгаданого договору № 247 від 20.05.1999р.

Також, суд апеляційної інстанції відзначає, що посилання скаржника на те зокрема, що оскільки за даними БТІ про спірні будівлі не було жодних відомостей, отже не було технічних паспортів і вони не могли бути включені в інвентаризаційний опис, складений у ході приватизації Дрогобицького підприємства «Культмеблі», є безпідставними з огляду на наступне.

Наказ РВ ФДМ України по Львівській області від 29.09.1993р. № 280, яким прийнято рішення про приватизацію Дрогобицького підприємства «Культмеблі», наказ РВ ФДМ України по Львівській області від 02.11.1993р. № 349, яким визначено спосіб приватизації ДП «Культмеблі»- продаж за некомерційним конкурсом, наказ РВ ФДМ України по Львівській області № 379 від 25.11.1993р. «Про затвердження акту оцінки майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі», який був виданий на підставі акта оцінки майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі та інвентаризаційного опису № 1 основних засобів, відповідно, - за станом на день прийняття судом першої інстанції рішення у цій справи були чинними, ніким не оскаржені та не визнані у встановленому законом порядку недійсним (нечинними, незаконними).

Також, і дії працівників відповідача 1 зокрема щодо проведення інвентаризації, складення  акта оцінки майна Дрогобицького підприємства «Культмеблі» не були визнані у встановленому порядку неправомірними чи незаконними.

З огляду на вищенаведе немає підстав для висновку про те, що спірні об'єкти нерухомого майна були неправомірно включені у оскаржений позивачем перелік, що у свою чергу було б підставою для визнання незаконним та скасування цього Переліку нерухомого майна.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2011 р. у справі № 2/185, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку

Головуючий суддя                                                                           Процик Т.С.

Суддя                                                                                                 Данко Л.С.

Суддя                                                                                                 Дубник О.П.