Рішення

від 12.12.2011 по справі 36/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/366

12.12.11

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Відкритого акціонерного товариства Київський завод «Агромаш»

про стягнення 32 244, 95 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. –дов. № До7/2011/04/22-33 від 22.04.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2. –дов. № б/н від 12.09.2011 р.  

Обставини справи :

Публічне акціонерного товариства «Київенерго»звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою стягнення з Відкритого акціонерного товариства Київський завод «Агромаш»боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 24 026, 25 грн., пені в розмірі 1084, 98 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 5466,32 грн., 3 % річних в розмірі 1667, 40 грн. відповідно до договору № 620114 на постачання теплової енергії у гарячій воді  від 01.02.2000 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 р. порушено провадження у справі № 36/366, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судових  засіданнях 23.11.2011 р. та 05.12.2011 р. на підставі ст..77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувались перерви.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в усному порядку заперечив проти позову, посилаючись на те, що грошові кошти за спожиту теплову енергію  надходили від мешканців будинку до Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»,  а тому відповідач не мав можливості контролювати надходження коштів.

У судовому засіданні 12.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2000 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(Енергопостачальна організація) та Державним підприємством Київський завод «Агромат»(абонент) укладено договір № 620114 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого енергопостачальна організація зобов’язався поставляти теплову енергію абонент для потреб опалення та гарячого водопостачання, а абонент зобов’язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у вищезазначеному договорі.

Пунктом 2.1 договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами користування технічної експлуатаціїтепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.  

Відповідно до п.2.2.1. договору, енергопостачальна організація зобов’язується поставити теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби : опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання  - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно з п.2.2.2. договору підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток № 2), крім випадків, зазначених у п.3.1.7. договору .

Відповідно до п.2.2.3. договору при зміні тарифів  (додаток № 3 до договору) повідомлювати абонента у п’ятиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації  м. Києва про їх змінення.

Згідно з п. 2.3.1. договору, абонент зобов’язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Пунктом 1 додатку № 3 до договору передбачено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1999 р. № 47, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ:

-          Для опалення  - 29,64 грн.

-          Для гарячого водопостачання -29,64 грн.

 Відповідно до п.1.додатку № 4 до договору розрахунки за теплову енергію, що споживаються,  проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 5 додатку № 4 до договору передбачено, що абонент щомісячно  з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул.. Меліоративна,  буд. 11,  табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 7 додатку № 4 до договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду  енергопостачальна організація нараховує пеню на суму фактичного боргу у розмірі 0, 5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення про припинення дії договору № 620114 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2000 р., суд приходить до висновку, що зазначений договір неодноразово пролонговано на кожний наступний рік.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов’язань щодо постачання теплової енергії відповідачу за вищезазначеним договором підтверджується обліковими  картками та відомостями обліку теплової енергії за період з 01.11.2008 р. по 01.10.2011 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконує належним чином умови договору № 620114 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2000 р. щодо оплати за спожиту теплову енергію, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість  за використану теплову енергію за період з 01.11.2008 р. по 01.10.2011 р. в розмірі 24 026, 25 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору  № 620114 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2000 р.  заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2008 р. до 01.10.2011 р. в розмірі 24 026, 25 грн., інфляційні нарахування за період з 01.12.2008 р. по 01.10.2011 р.  в розмірі 5 466, 32 грн.., 3 % річних за період з 01.12.2008 р. до 01.10.2011 р. в розмірі 1 667, 40 грн., пеню за період з 01.05.2011 р. до 01.10.2011 р. в розмірі 1084, 98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 4541591 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2000 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору  № 620114 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2000 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.  

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Доказів на підтвердження заперечень на позовну заяву та контррозрахунку суми, що заявлена позивачем до стягнення  відповідач не надав.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача  заборгованості за спожиту теплову енергію за період за період з 01.11.2008 р. до 01.10.2011 р. в розмірі 24 026, 25 грн.  є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату за спожиту теплову енергію відповідно до договору № 620114 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2000 р. за період з 01.05.2011 р. до 01.10.2011 р. в розмірі 1084, 98 грн.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача  пені за період з 01.05.2011 р. до 01.10.2011 р. в розмірі 1084, 98 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань відповідно договору № 620114 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2000 р. щодо оплати за спожиту теплову енергію, позивач просить суд стягнути з відповідача  інфляційні нарахування за період з 01.12.2008 р. до 01.10.2011 р.  в розмірі 5 466, 32 грн. та 3 % річних за період з 01.12.2008 р. до 01.10.2011 р. в розмірі 1 667, 40 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з  відповідача інфляційних  нарахувань  за період з 01.12.2008 р. до 01.10.2011 р.   в розмірі 5 466, 32 грн. та  3 % річних за період з 01.12.2008 р. до 01.10.2011 р. в розмірі 1 667, 40 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача  (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Київський завод «Агромаш» (02125, м. Київ, вул. Воскресенська, буд. 7, код 30251744) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код 00131305) борг за спожиту теплову енергію в розмірі 24 026  (двадцять чотири тисячі двадцять шість) грн. 25  коп., пеню в розмірі 1084 (одна тисяча вісімдесят чотири) грн.. 98 коп., інфляційні нарахування в розмірі 5 466 (п’ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 32  коп.,  3% річних в розмірі 1 667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 40 коп.,  322 (триста двадцять дві) грн. 45 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.  

           Суддя

                                                                         Трофименко Т.Ю.