Рішення

від 23.09.2009 по справі 36/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/366

23.09.09

За позовом             Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»

До                            Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»

Про                                 припинення правовідносин  за кредитним договором та договором

                                іпотеки

                                                                                     Суддя Трофименко Т.Ю.                                                                                                       

Представники:

Від позивача         Ландишева С.М. по довіреності б/н від 04.08.2009р.            

Від відповідача     Фесенко О.М. по довіреності № 149 від 25.12.2008р.

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»про визнання припиненими з 05.08.2009р. правовідносин (зобов'язання) між Акціонерним комерційним банком  «Трансбанк»та  Українсько-польським Закритим акціонерним товариством «Альфа-Вікна», перетвореним у Товариство з обмеженою відповідальністю«Альфа-Вікна», за кредитним договором № 3018 від 05.12.2008р. та за договором іпотеки від 05.12.2008р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А. 05.12.2008р., зареєстрованим у реєстрі за № 3248, у зв'язку із проведенням зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2009р. порушено провадження у справі № 36/366, розгляд справи призначено на 08.09.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.09.2009р.

В судовому засіданні 16.09.2009р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.09.2009р. надав суду письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що постановою Правління Національного Банку України № 519 від 01.09.2009р. «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Акціонерного комерційного банку  «Трансбанк»дію введеного у банку мораторію продовжено до 02.12.2009р. Вимоги позивача щодо припинення правовідносин за депозитним договором підпадають під дію мораторію, а тому не підлягають задоволенню. Також відповідач зазначає, що заборгованість позивача перед відповідачем за кредитним договором № 3018 від 05.12.2008р. станом на 05.08.2009р. становить 2 181 623,67 грн., отже значно перевищує вказану в заяві позивача про зарахування зустрічних вимог.

В судовому засіданні 16.09.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 23.09.2009р.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним комерційним банком «Транс банк»(далі відповідач, банк) та Українсько-польським Закритим акціонерним товариством «Альфа-Вікна», перетвореним у Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа –Вікна»(далі позивач, позичальник) 05.12.2008р. було укладено кредитний договір № 3018 (далі  кредитний договір).

Згідно розділу 1 кредитного договору банк надав позичальнику кредит –грошові кошти у розмірі 1 624 000,00 грн. на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умовах, вказаних у цьому договорі, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити нараховані проценти, а також виконати інші зобов'язання, передбачені цим договором.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.3 кредитного договору за умови виконання позичальником вимог розділу 4 кредитного договору (забезпечення), банк надав кредит на строк до 04.12.2009р. (включно) з наступним графіком погашення: червень 2009 року - 270 000 грн., липень 2009 року - 270 000 грн., серпень 2009 року - 270 000 грн., вересень 2009 року –270 000 грн.; жовтень 2009 року –270 000 грн.; 04.12.2009р. –274 000 грн.

Додатковою угодою № 1 від 11.02.2009р. до кредитного договору сторони продовжили строк повернення кредиту до 26.02.2010р. з наступним графіком погашення: до вересня 2009 року –270 000 грн.; до жовтня 2009 року –270 000 грн.; до листопада 2009 року –270 000 грн.; до грудня 2009 року –270 000 грн.; до січня 2010 року –270 000 грн.; до 26.02.2010р. –274 000 грн.

Згідно з положеннями пунктів 3.1., 3.2., 8.2.2. кредитного договору, позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати банку проценти в розмірі 29% річних, починаючи з місяця надання кредиту у строк не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, за який нараховуються проценти.

Відповідно до пунктів 6.1., 7.1.3. кредитного договору, банк має право в односторонньому порядку вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитним договором у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого кредитним договором шляхом направлення позичальнику вимоги про дострокове погашення заборгованості на адресу позичальника.

З матеріалів справи вбачається, що банк, на виконання вказаних положень договору, надіслав позичальнику вимогу № 02-02/1156 від 19.05.2009р., згідно якої банк вимагав від позичальника негайно –протягом 30 днів з дати отримання вимоги -  достроково сплатити кредит у розмірі 1 624 000 грн., проценти у розмірі 28 709,04 грн. та пеню у розмірі 269,04 грн., всього на загальну суму 1 652 978,08 грн.

Згідно пункту 8.2.7. кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит і суму нарахованих процентів протягом терміну вказаного у письмовій вимозі банку про дострокове погашення заборгованості.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що у травні 2009 року у позивача виник обов'язок дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, а саме, повернення банку кредиту у розмірі 1 624 000 грн., нарахованих станом на 13.05.2009р. процентів у розмірі 28 709,04 грн. та пені у розмірі 269,04 грн.

Між банком та Асоціацією автомобільних перевізників України (далі АсМАП) 26.05.2008р. було укладено депозитний договір № 20/14/08 (далі депозитний договір), за умовами якого АсМАП вносить (перераховує), а банк приймає грошові кошти (вклад) в сумі 2 000 000 грн. на вкладний депозитний рахунок на строк до 05.06.2009р. зі сплатою процентів щомісячно.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 340 Господарського кодексу України депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору.

Пункт 3.2. депозитного договору зобов'язує банк після закінчення строку, на який внесений вклад, повернути АсМАП грошові кошти у розмірі 2 000 000 грн. протягом одного банківського дня.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, строк виконання зобов'язання банку перед АсМАП щодо повернення грошових коштів (вкладу) у розмірі 2 000 000 грн. настав 08.06.2009р., з огляду на те, 06.06.2009р. і 07.06.2009р. були вихідними днями.

З наявного у матеріалах справи листа банку від 22.06.2009р. № 02-02/1434 вбачається, що банк відмовив АсМАП у поверненні вкладу у розмірі 2 000 000 грн. згідно депозитного договору, мотивуючи це введенням тимчасової адміністрації у банку та мораторію на задоволення вимог кредиторів на строк до 01.09.2009р.

Отже, банк не виконав своїх зобов'язань за депозитним договором, що також підтверджується випискою з особового рахунку АсМАП за період 28.05.2009р. по 27.07.2009р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»та Асоціацією автомобільних перевізників України 04.08.2009р. було укладено договір (далі договір про відступлення права вимоги), за умовами якого АсМАП відступив позивачу право вимоги від банку вкладу за депозитним договором у розмірі 1 800 000 грн.

Таким чином, у відповідності до положень статтей 512-514 Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»набуло права вимагати від банку повернення вкладу за депозитним договором у розмірі 1 800 000 грн.

На виконання вимог статті 516 Цивільного кодексу України, АсМАП листом № 1765/8 від 04.08.2009р. повідомила банк про відступлення права вимоги 1 800 000 грн. за депозитним договором позивачу та зазначила, що вказану суму банк зобов'язаний сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна».

Крім того, 05.08.2009р. позивач направив банку заяву № 05/08 від 05.08.2009р. про зарахування зустрічних однорічних вимог, якою повідомив банк про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»зарахувало заборгованість банку перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»у розмірі          1 800 000 грн. за депозитним договором в рахунок погашення боргу Товариства  з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»перед банком за кредитним договором на суму 1 731 417 грн., а також зазначив про те, що зобов'язання за кредитним і депозитним договорами у зв'язку із проведеним зарахуванням припинилися з 05.08.2009р.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З вищевикладеного вбачається, що зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором і зобов'язання відповідача перед позивачем за депозитним договором, з урахування договору про відступлення права вимоги, на суму 1 800 000 грн. є грошовими, отже й однорідними у розумінні їх матеріального змісту.

Як встановлено судом, строк виконання обов'язку позивача перед відповідачем щодо повернення суми кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом і пені настав у травні 2009 року; строк виконання обов'язку банку щодо повернення вкладу за депозитним договором настав у червні 2009 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про існування між позивачем і відповідачем за депозитним і кредитним договорами однорідних вимог, строк виконання яких настав, що свідчить про наявність підстав для їх зарахування за кредитним і депозитним договорами.

Заперечення відповідача про неможливість виконання зобов'язань за депозитним договором щодо повернення суми депозитного вкладу у розмірі 1 800 000 грн. та неможливість припинення дії депозитного договору суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

Постановою правління Національного банку України від 28.02.2009р. № 97 в банку було призначено тимчасову адміністрацію строком один рік –з 02.03.2009р. по 01.03.2010р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 02.03.2009р. по 01.09.2009р.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України 2Про банки і банківську діяльність»(в редакції від 12.12.2008р., яка була чинною на час виникнення відносин за депозитним договором), мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Частина друга статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(в редакції від 12.12.2008р.) чітко передбачає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Відповідно до частини четвертої статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(в редакції від 12.12.2008р.), мораторій не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що станом на 02.03.2009р. обов'язок банку щодо повернення депозитного вкладу за депозитним договором не настав; такий обов'язок виник у банку вже під час дії тимчасової адміністрації та введення мораторію, а тому на відносини з повернення вкладу за депозитним договором у розмірі 2 000 000 грн., дія мораторію не поширюється.

Посилання відповідача на редакцію Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 24.07.2009р. судом до уваги не приймається, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків», яким було внесено зміни до статей 2, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», був прийнятий 24.07.2009р. та набрав чинності з 05.08.2009р.

Стаття 58 Конституції України чітко встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Зобов'язання банку за депозитним договором про повернення вкладу виникли до прийняття і набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків», яким було внесено зміни до статей 2, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а тому дія цього Закону на поширюється на відносини, які виникли до набрання ним чинності, а саме, на відносини за депозитним договором.

Крім того, стаття 1060 Цивільного кодексу України чітко встановлює, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності;  інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

За вказаних обставин випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені статтею 602 Цивільного кодексу України, та неможливості припинення у зв'язку з цим зобов'язань за депозитним договором на суму 1 800 000 грн. відсутні.

Твердження відповідача про те, що станом на 05.08.2009р. позивач зобов'язаний сплатити банку за кредитним договором заборгованість у розмірі                  2 181 623,67 грн., яка складається з: 1 624 000,00 грн. –сума кредиту, 147 416,76 грн. –нараховані проценти за користування кредитом, 4 206,91 грн. –пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 406 000,00 грн. –штраф за несвоєчасну сплату процентів згідно пункту 9.8. кредитного договору, спростовується матеріалами справи.

Так, відповідно до пункту 9.8. кредитного договору, за невиконання своїх обов'язків, передбачених пунктами 8.2.1.-8.2.13., 8.2.15., 8.2.16 цього договору, позичальник за вимогою банку зобов'язується сплатити штраф у розмірі 25% від суми, вказаної у пункті 1.1. цього договору, за кожний випадок такого порушення.

Згідно з пунктом 8.2.7 кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит і суму нарахованих процентів при настанні умов, зазначених у розділі 6 цього договору, а також штрафних санкцій, в разі їх наявності, протягом терміну, вказаного у направленій банком письмовій вимозі про дострокове погашення заборгованості.

Частиною третьою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

В матеріалах справи наявна письмова вимога банку № 02-02/1156 від 19.05.2009р., якою банк вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»сплатити протягом 30 днів з дати отримання вимоги суми кредиту  у розмірі 1 624 000,00 грн., процентів у розмірі 28 709,04 грн. та пені у розмірі 269,04 грн., всього на загальну суму 1 652 978,08 грн.

Також, в матеріалах справи наявна довідка від 28.07.2009р. № 33/01-1853, якою банк повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»про існуючу станом на 27.07.2009р. заборгованість за кредитним договором: 1 624 000,00 грн. –сума кредиту, 107 417,42 грн. –сума нарахованих процентів, 3 467,57 грн. –нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів, всього на загальну суму                          1 734 884,99 грн.

Таким чином, із вищевказаних документів вбачається, що банк не пред'являв Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»вимоги про сплату штрафу у розмірі 406 000,00 грн. за несвоєчасну сплату процентів згідно пункту 9.8. кредитного договору, отже, у позивача були відсутні підстави для сплати зазначеної суми банку.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Банк не надав суду доказів направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»письмової вимоги про сплату штрафу у розмірі            406 000,00 грн. за несвоєчасну сплату процентів згідно пункту 9.8. кредитного договору.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно пунктів 3.1. –3.3. кредитного договору, позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше, які нараховуються до дня остаточного погашення кредиту на залишок суми заборгованості; згідно пункту 9.3. кредитного договору, за кожен день невиконання зобов'язань по сплаті процентів, нарахованих за користування кредитом, позивальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених у термін процентів за кожен календарний день прострочення виконання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, позивач зобов'язаний сплатити банку проценти за користування кредитом і пеню, що нараховані станом на 05.08.2009р.

Крім того, позивач визнав нараховані станом на 05.08.2009р. проценти у розмірі 147 416,76 грн. та  пеню у розмірі 4 206,91 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що станом на 05.08.2009р. –дату проведеного позивачем зарахування зустрічних вимог, заборгованість позивача перед банком існувала у розмірі 1 775 623,67 грн.

В той же час заборгованість банку перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»за депозитним договором станом на 05.08.2009р. існувала у розмірі 1 800 000,00 грн.

Враховуючи те, що заявою від 05.08.2009р. № 05/08 Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»повідомило банк про те, що зараховує заборгованість банку перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»за депозитним договором у розмірі 1 800 000,00 грн., що є більшим, ніж борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»перед банком за кредитним договором, суд дійшов висновку про правомірність проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаними договорами.

Матеріалами справи, а саме випискою про особовий рахунок АсМАП за період з 26.05.2008р. по 07.09.2009р. підтверджується, що банк не прийняв проведене Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»зарахування зустрічних однорідних вимог за депозитним договором на суму 1 800 000,00 грн. в рахунок погашення боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»за кредитним договором на суму 1 775 623,67 грн.

За загальним правилом, встановленим статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Пунктом 14.1. кредитного договору визначено, що цей договір припиняє чинність по закінченні строку, зазначеного у пункті 2.1. цього договору, але в будь-якому разі не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

З огляду на викладене вище, сума кредиту у розмірі 1 624 000,00 грн., процентів у розмірі 147 416,76 грн. та сума пені у розмірі 4 206,91 грн. була повністю сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»банку 05.08.2009р. проведеним зарахуванням зустрічних вимог, що свідчить про повне виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором перед банком.

Отже, враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»зарахувало борг банку за депозитним договором на суму 1 800 000,00 грн. в рахунок погашення боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»перед банком за кредитним договором на суму 1 775 623,67 грн., дія кредитного договору, а отже й зобов'язань за ним, припинилася 05.08.2009р.

Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку»іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

На виконання вимог розділу 4 кредитного договору, 05.12.2008р. між банком та позичальником було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А., зареєстрованим у реєстрі за № 3248 (далі договір іпотеки).

Згідно договору іпотеки, позивач передав банку в іпотеку нежиле приміщення, з № 1 по № 18 (гр. приміщень № 47) (в літ. А) зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 208,70 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна, 14 (далі предмет іпотеки), з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

05.12.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А. на предмет іпотеки було накладено заборону відчуження, зареєстровану у реєстрі за № 3249, до припинення або розірвання договору іпотеки.

Пунктом 3.4. договору іпотеки встановлено, що іпотека припиняється, зокрема, виконанням у повному обсязі зобов'язань, визначених кредитним договором.

Згідно пункту 6.1. договору іпотеки, договір іпотеки діє до повного виконання зобов'язань за цим договором і кредитним договором.

Стаття 17  Закону України «Про іпотеку»передбачає, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»05.08.2009р. виконало свої зобов'язання перед банком за кредитним договором, які існували станом на 05.08.2009р. щодо сплати суми боргу у розмірі 1 775 623,67 грн. шляхом проведеного зарахування зустрічних вимог, зобов'язання за кредитним договором припинилися, а тому припинилася і дія договору іпотеки, який має похідний характер від кредитного договору.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про іпотеку»відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Пункт 2.2.4. договору іпотеки зобов'язує банк після належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором вжити всі необхідні заходи для зняття обмежень на предмет іпотеки, що встановлені згідно з цим договором іпотеки.

Згідно статті 74 Закону України «Про нотаріат»нотаріус знімає заборону  відчуження нерухомого майна на підставі повідомлення установи банку про погашення кредиту та припинення у зв'язку з цим дії кредитного договору і договору іпотеки.

Із заяви від 05.08.2009р. № 05/08, що знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що позивач звертався до банку з проханням зняти заборону відчуження предмету іпотеки.

Однак, наявними у матеріалах справи витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна підтверджується, що станом на день розгляду справи предмет іпотеки знаходиться під забороною відчуження на підставі договору іпотеки, що свідчить про невиконання банком зобов'язань за договором іпотеки; про заперечення банком виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором; про порушення прав позивача як власника предмета іпотеки та неможливості розпорядження позивачем предметом іпотеки після виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу шляхом припинення правовідношення.

Вищевикладене свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.           

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати припиненими з 05.08.2009р. правовідносини (зобов'язання) між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»(03150, м. Київ, вул. Фізкультурна, 9, код ЄДРПОУ 16293211, МФО 300089) та Українсько-польським Закритим акціонерним товариством «Альфа-Вікна», перетвореним у Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»(01014, м. Київ, пров. Бастіонний, 4, код ЄДРПОУ 23725834) за кредитним договором № 3018 від 05.12.2008р. та за договором іпотеки від 05.12.2008р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А. 05.12.2008р., зареєстрованим у реєстрі за № 3248, у зв'язку із проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(03150, м. Київ, вул. Фізкультурна, 9, код ЄДРПОУ 16293211, МФО 300089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Вікна»(01014, м. Київ, пров. Бастіонний, 4, код ЄДРПОУ 23725834) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                Трофименко Т.Ю.