Рішення

від 08.12.2011 по справі 40/307

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/307

08.12.11

За позовом   Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до                       Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Груп"

третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача              Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)   

про                     стягнення 147 851,25 грн

          Головуючий суддя:   Пукшин Л.Г.  

Судді:       Бойко Р.В.

Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:          ОСОБА_1 - за довіреністю №196-5/КР від 04.01.11 р.;                                           

від відповідача:     ОСОБА_2 - за довіреністю б/н від 19.09.11 р.;

від третьої особи:    не з’явився.

В судовому засіданні 08.12.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Груп" про стягнення 147 851,25 грн., з яких 129070,82 грн. основного боргу, 4067,25 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 1 312,95 грн –3 % річних, 6 835,47 грн. пені, 6 564,76 грн. –15 відсотків від суми заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.11.2010 року між сторонам було укладено Договір № 64/767/10 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності  територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження  якими здійснюють органи місцевого самоврядування  м. Києва.

За доводам позивача відповідачем не виконуються договірні зобов’язання щодо вчасності та повноти оплати за тимчасове користування рекламних засобів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 129 070,82 грн. У зв’язку з прострочення виконання договірних  зобов’язань позивач також нарахував відповідачу пеню у розмірі 6 835,47 грн, 3 % річних у розмірі 1 312,95 грн, інфляційне збільшення у розмірі 4 067,25 грн та 15 % від сум заборгованості у розмірі 6 564,76 грн.

Ухвалою суду від 12.08.11 порушено провадження у справі № 40/307 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22.09.11.

У судове засідання 22.09.11 представники сторін з’явились, представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого заперечував проти позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 141587,25 грн. з тих підстав, що рекламні засоби по вул. Маршала Тимошенка, 2-А та проспекту Героїв Сталінграду, 48 не використовувалися через анулювання дозволів на їх розміщення. Крім того, відповідно до п.8.1 укладеного сторонами договору № 64/767/10 від 17.11.10 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розташування РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, тобто договір набрав юридичної сили з 17.11.10 і саме з цього часу регулює відносини між сторонами. Проте, рахунок № 29231 від 28.02.11 на суму 94618,82 грн. містить розрахунок плати за тимчасове використання місця для розміщення ОЗР № 25507-09 та № 25509-09 за період з 21.07.09 по 28.02.11., тобто до моменту набрання чинності договором.

За результатам дослідження доказів та слухання представників сторін суд оголосив перерву у судовому засіданні до 11.10.11 та направив запит до Головного управління реклами щодо надання додаткових доказів по справі.

11.10.11 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь Головного управління реклами виконавчого органу КМР (КМДА) на запит суду, з якої вбачається, що 21.07.09 було прийнято рішення № 5 щодо видачі ТОВ «Медіа-Груп»дозволів на розміщення зовнішньої реклами за адресами вул. Марщала Тимошенка, 2-К та просп. Героїв Сталінграду, 48, строком дії до 01.06.14.

Ухвалою суду від  11.10.11 вирішено здійснити розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. для здійснення колегіального розгляду справи №40/307 визначеного наступних суддів: Пукшин Л.Г. (головуючий), Бойко Р.В., Самсін Р.І.

Ухвалою суду від 12.10.11 призначено розгляд справи на 08.11.11.

Через загальний відділ діловодства суду від Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київради надійшли пояснення, з яких вбачається, що на момент прийняття рішення щодо надання відповідачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами в м. Києві діяв Порядок розміщення зовнішньої реклами, затверджений розпорядженням КМДА від 23.08.07 № 1100. Вказаним порядком не передбачено процедури анулювання узгоджувальної частини дозволу. Таким чином, Головного управління з питань реклами не проводились дії щодо анулювання узгоджувальних частин дозволів № 25507-09 та № 25509-09. Станом на 17.10.11 зазначені дозволи є дійсними.

У судове засідання, призначене на 08.11.11, представники сторін з'явились, представник позивача через службу діловодства суду надав додаткові письмові пояснення по справі, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

В ході обговорення обставин справи та дослідження доказів,  суд вирішив залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління з питань реклами виконавчого органу КМР (КМДА), у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 06.12.11.

У судове засідання 06.12.11 представники учасників процесу з’явились, представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача позовні вимоги частково визнав, представник третьої особи надав пояснення по суті спору.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 08.12.11 у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі.

У судове засідання 08.12.11 представники сторін з’явились, представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов визнав в частині та заявив клопотання про застосування ст. 83 ГПК України в частині зменшення розміру неустойки. Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача у зв’язку з його необґрунтованістю. Представник відповідача заявив усне клопотання про розстрочення суми боргу у разі задоволення позову. Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача як такого, що не містить підстав, з якими закон пов’язує можливість розстрочення виконання рішення.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

17.11.10 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) “Київреклама” (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Медіа-Груп”  (розповсюджувач) було укладено договір № 64/767/10 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання Розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київради від 27.09.10 № 767, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов’язується користуватись наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, Порядку інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов’язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому.

Відповідно до п. 5.2.3, 5.2.4 договору Розповсюджувач зобов’язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки на право тимчасового користування, у т.ч. у разі встановлення пріоритету, вносити на поточний рахунок Підприємства плату за право тимчасового користування.

Згідно з п.6.6 договору плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок підприємства в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача від здійснення плати за право тимчасового користування.

Пунктом 6.11 Договору встановлено, що нарахування плати здійснюється з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце на розміщення зовнішньої реклами.

Як вбачається з адресної програми від 17.11.10 на право тимчасового користування № 1 до договору № 64/767 від 17.11.10, що є невід’ємною частиною договору,  розповсюджувачу зовнішньої реклами було надано право на тимчасове користування місцями згідно переліку, зокрема: п.5 переліку –щит за адресою просп. Героїв Сталінграду, 48, базова плата без ПДВ 1305,00 грн., дата прийняття рішення про надання дозволу –21.07.09., п. 8 переліку –щит за адресою вул. Маршала Тимошенка, 2-К, базова плата без ПДВ 1044,00 грн., дата прийняття рішення про надання дозволу –21.07.09.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов’язання за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті платежів за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ.

Позивачем до матеріалів справи надані копії наступних рахунків:

№ 29231 від 28.02.11 за період з 21.07.09 по 28.02.11 на суму 94 618,82 грн.,

№ 29600 від 31.03.11 за період з 01.03.11 по 31.03.11 на суму 10 962,00 грн.,

№ 31652 від 30.04.11 за період з 01.04.11 по 30.04.11 на суму 10 962,00 грн.,

№ 33796 від 31.05.11 за період з 01.05.11 по 31.05.11 на суму 10 962,00 грн.,

№ 35789 від 30.06.11 за період з 01.06.11 по 30.06.11 на суму 10 962,00 грн.,

№ 38203 від 31.07.11 за період з 01.07.11 по 31.07.11 на суму 10 962,00 грн.

Всього на суму 149 428,82 грн.

За твердженням позивача відповідачем було частково здійснено оплату за вказаними рахунками на загальну суму 20 358,00 грн, у зв‘язку з чим заборгованість відповідача складає 129 070,82 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений між позивачем та відповідачем договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем була частково погашена в сумі 26 935,20 грн., а саме:

- за рахунком № 29600 від 31.03.11 на суму 10962,00 грн. проведено часткову оплату на суму 7830,00 грн. (платіжне доручення № 10 від 22.06.11 на суму 4071,60 грн., платіжне доручення № 58 від 22.09.11 на суму 3758,40 грн.), заборгованість складає 3132,00 грн.

- за рахунком № 31652 від 30.04.11 на суму 10962,00 грн. проведено часткову оплату на суму 4071,60 грн. (платіжне доручення № 11 від 22.06.11 на суму 4071,60 грн.), заборгованість складає 6890,40 грн.;

- за рахунком № 33796 від 31.05.11 на суму 10962,00 грн. проведено часткову оплату на суму 4071,60 грн. (платіжне доручення № 12 від 22.06.11 на суму 4071,60 грн.), заборгованість складає 6890,40 грн.;

-  за рахунком № 35789 від 30.06.11 на суму 10962,00 грн. проведено часткову оплату на суму 7830,00 грн. (платіжне доручення № 13 від 22.06.11 на суму 4071,60 грн., платіжне доручення № 59 від 22.09.11 на суму 3758,40 грн.), заборгованість складає 3132,00 грн.;

- за рахунком № 38203 від 31.07.11 на суму 10962,00 грн. проведено часткову оплату на суму 4071,60 грн. (платіжне доручення № 19 від 15.07.11 на суму 4071,60 грн.), заборгованість складає 6890,40 грн..

Всього, заборгованість за вказаними рахунками складає: 54 810 грн. -  27874,20 грн. = 26 935,80 грн.

Стосовно нарахування позивачем плати за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ за період з 21.07.09 по 28.02.11 на суму 94618,82 грн. (рахунок № 29231 від 28.02.11), суд зазначає наступне.

21.07.09 було прийнято рішення щодо видачі відповідачеві дозволів № 25507-09 та № 25509-09 на розміщення зовнішньої реклами строком дії до 01.06.14. Відповідно до п.5.12  Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням КМДА від 23.08.07 № 1100, який діяв на момент видачі дозволів, протягом 3 робочих днів з дати прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розміщення РЗ, розповсюджувач зовнішньої реклами укладає договір на право тимчасового користування місцем для розміщення РЗ. Проте, до Адресної програми, яка є додатком до відповідного договору, вказані дозволи внесено не було.

З матеріалів справи вбачається, що до 17.11.10 відносини між позивачем та відповідачем регулювались положеннями договору № 00012/08 на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, укладеного 29.08.07. Проте, в Адресній програмі договору від 29.08.07 не були зазначені дозволи № 25507-09 та № 25509-09, та не було передбачено право тимчасового користування відповідачем спірними місцями для розміщення рекламних засобів.

Спірні дозволи були включені лише до Адресної програми від 17.11.10, яка є додатком до договору № 64/767/10 від 17.11.10.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія акта звірки взаємних розрахунків сторін від 12.11.09 за період з 01.11.06 по 31.10.09, з якого вбачається відсутність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.11.09.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим нарахування відповідачеві плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно дозволів № 25507-09 та № 25509-09 згідно рахунку № 29231 від 28.02.11 з 17.11.10 по 28.02.11, яка за перерахунком суду становить 19 543,68 грн.

На момент звернення до суду відповідач вказаний рахунок не сплатив, існуючу заборгованість не погасив.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ).

Таким чином, станом на момент винесення рішення загальний розмір заборгованості відповідача становить 19543,68 грн. + 26935,80 грн. = 46479,48 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивачем з даним позовом до суду, відповідач здійснив часткову оплату по вказаним рахункам на суму 7516,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 58 від 22.09.11 на суму 3758,40 грн. та № 59 від 20.09.11 на суму 3758,40 грн.

Позовну заяву позивачем було подано до суду 09.08.2011 р., що підтверджується відміткою канцелярії господарського суду міста Києва.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 7516,80 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

В частині вимог про стягнення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно дозволів № 25507-09 та № 25509-09 в розмірі 75074,54 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що  за несвоєчасне неповне внесення плати підприємство має право застосувати до Розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 7.3 договору крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 % річних від простроченої суми.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15 % річних від простроченої суми у розмірі 6564,76 грн., пені у розмірі 6835,47 грн., 3% річних у розмірі 1312,95 грн. та індексу інфляції у розмірі 4067,25 грн. за прострочення грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, а також того, що відповідно до умов договору оплата має бути проведена до 5 числа місяця, наступного за звітним, тому прострочення починається з наступного дня. Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням суми основної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

19543.68

06.03.2011 - 31.07.2011

148

7.7500 %

0.042 %

1228.31

6890.4

06.04.2011 - 31.07.2011

117

7.7500 %

0.042 %

342.35

6890.4

06.05.2011 - 31.07.2011

87

7.7500 %

0.042 %

254.57

6890.4

06.06.2011 - 31.07.2011

56

7.7500 %

0.042 %

163.86

6890.4

06.07.2011 - 31.07.2011

26

7.7500 %

0.042 %

76.08

Разом 2065,16 грн.

Таким чином за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати платежів за право тимчасового користування ЗР в розмірі 2065, 16 грн.

Крім того, з відповідача відповідно до п. 7.3 договору підлягає стягненню 15 % річних, що складає 1998,54 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідача:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

06.03.2011 - 31.07.2011

19543.68

1.026

508.14

06.04.2011 - 31.07.2011

6890.40

1.012

82.68

06.05.2011 - 31.07.2011

6890.40

0.999

-6.89

06.06.2011 - 31.07.2011

6890.40

0.991

-62.01

06.07.2011 - 31.07.2011

6890.40

0.987

-89.58

Таким чином, за розрахунком суду розмір інфляційних нарахувань становить 432,34 грн., тому вимога позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягає частковому задоволенню в зазначеному розмірі.

Положення ст. 625 ГПК України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 432,34 грн. В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних нарахувань необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить 399,70 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені у розмірі 2065,16 грн., 15 % річних в сумі 1998,54 грн., індекс інфляції у розмірі 432,34 грн. та 3% річних у розмірі 399,70 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог слід  відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки погашення основної заборгованості в сумі 7516,80 грн. здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 7516,80 грн. припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Груп» (04212 м. Київ, вул. Малиновського,  будинок 6-Б, ідентифікаційний код 32205768) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-А; ідентифікаційний код 26199714) суму основної заборгованості в розмірі 46 479 (сорок шість тисяч чотириста сімдесят дев’ять) грн 48 коп., 15 % річних в сумі 1 998 (одну тисячу дев’ятсот дев’яноста вісім) грн 54 коп., пеню у розмірі 2 065 (дві тисячі шістдесят п’ять) грн 16 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 432 (чотириста тридцять дві) грн 34 коп., 3% річних у розмірі 399 (триста дев’яноста дев’ять) грн 70 коп., державне мито у розмірі 588 (п’ятсот вісімдесят вісім) грн 92 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 92 (дев’яноста дві) грн 04 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя:                                                                                                       Пукшин Л.Г.  

Судді:                                                                                                                                   Бойко Р.В.

                                                                                  Самсін Р.І.

дата підписання рішення 09.12.2011 р.